Постанова

від 28.11.2017 по справі 826/20446/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20446/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агропросперіс на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агропросперіс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Агропросперіс (далі - Позивач, ТОВ Агропросперіс ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2016 року №0007281402.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було обґрунтовано економічну доцільність укладення договору з фізичною особою-підприємцем, а також не надано ні до перевірки, ні до суду первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на безпідставності висновків суду про неподання Позивачем первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, оскільки такі документи було додані до позовної заяви, а відхилення їх як доказів жодним чином не було обґрунтовано. Крім того, підкреслює на залишенні поза увагою суду першої інстанції виробничої необхідності із залучення фізичної особи-підприємця до виконання певних послуг.

У судовому засіданні представники Апелянта доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд вимоги останньої задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2016 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 25.08.2016 року №5301, направлень від 29.08.2016 року №1142/26-15-14-02-04, №1143/26-15-14-02-04, №1520/26-15-14-06-03, №2225/26-15-13-03-04 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Агропросперіс з питань, що стали предметом оскарження за період з 02.12.2013 року по 31.12.2015 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, п. п. 44.1, 44.2, 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2015 рік в сумі 4 374 107,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 07.09.2016 року №371/26-15-14-02-04/39003716 (а.с. 11-82).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 23.09.2016 року винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0005491402, яким Позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4 374 107,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 02.12.2016 року №26122/6/99-99-11-01-01-25 частково задоволено скаргу ТОВ Агропросперіс та, зокрема, скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.09.2016 року №0005491402 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4 114 107,00 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 83-87).

З урахуванням рішення ДФС України Відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення форми П від 13.12.2016 року №0007281402, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 260 000,00 грн. (а.с. 88).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного акту індивідуальної дії, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Між ТОВ Сфера Агрокон (попередня назва ТОВ Агропросперіс ) (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір від 01.01.2014 року №б/н (далі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язується в інтересах і за рахунок Замовника виконати роботи з інформатизації, у т. ч. з технічних питань, що стосуються корпоративних інформаційних (облікових) систем (КІС) на платформі Замовника 1С: Підприємство 8.2., розробка механізму та методології ведення автоматизованого обліку ОЗ US TAX, звітності IFRS FV, а Замовник зобов'язується прийняти їх та оплатити Виконавцю винагороду згідно умов даного Договору (а.с. 114-117).

Згідно п. 3.1 Договору вартість робіт, що зазначені у п. 1.1 Договору, складає 20 000,00 грн. в місяць.

Виконавець не рідше одного разу на місяць, відповідно до виконаних робіт, надає Замовнику акт прийому-передачі виконаних робіт (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору щомісячно сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт. Виконавець щомісяця надає детальний звіт про виконані роботи.

Крім того, між вказаними суб'єктами господарювання 09.01.2014 року було укладено додаткову угоду №1 до Договору (а.с. 118), якою внесено зміни до строків дії Договору, а також порядку оплати додаткової винагороди.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань Позивачем до суду першої інстанції були надані копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 89-101), звітів про виконану роботу по місяцях (а.с. 102-113), платіжних доручень (а.с. 141-173).

На підставі встановлених вище обставин, судова колегія вважає передчасними висновки суду першої інстанції про відсутність підтвердження первинними документами факту виконання договірних зобов'язань між контрагентами, що спричинили реальну зміну майнового стану сторін договорів, з огляду на таке.

Зі змісту акту перевірки від 07.09.2016 року №371/26-15-14-02-04/39003716 вбачається, що підставою для висновку про безтоварність господарських операцій за Договором, з яким погодився суд першої інстанції, стало те, що, по-перше, у ТОВ Агропросперіс є відділ інформаційних технологій, де працює 27 чоловік, а також відділ обліку і звітності, де передбачено посади консультанта 1С та консультанта з автоматизації процесів в 1С, що ставить під сумнів доцільність укладення Договору, по-друге, у ході проведення перевірки головному бухгалтеру ТОВ Агропросперіс 12.05.2015 року надано запит про надання пояснення та їх документального підтвердження (належним чином завірених копій документів) здійснення взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2, проте до перевірки надано лише оригінали вище перелічених документів, копії чи інші документи надані не були, про що складено акт ненадання документів від 25.05.2016 року №210, що, на переконання контролюючого органу, свідчить про не підтвердження фактичного отримання Позивачем послуг від контрагента (а.с. 31-32, стор. 21-22 акту перевірки).

Разом з тим, такі висновки перевірки, які визнав обґрунтованими суд першої інстанції, судова колегія вважає передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

В обґрунтування необхідності отримання послуг від ФОП ОСОБА_2 Апелянтом зазначено, що діяльність товариства полягає у наданні на користь інших суб'єктів господарювання абонентських консультаційних послуг (переважно сільськогосподарським виробникам). Проте, здійснення налаштувань і глобальних доопрацювань саме під потреби сільськогосподарського виробничого підприємства, які ніяк не реалізовані ні в типових, ні в спеціалізованих конфігураціях 1С, у зв'язку з чим, залежно від характеру запитуваних сільгоспвиробником послуг виникає потреба у залучені іншої особи до їх надання, а не штатного IT спеціаліста. При цьому, ТОВ Агропросперіс наголошено, що штатні працівники не займаються доопрацюванням програмних продуктів, а лише забезпечують їх належне функціонування.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань (а.с. 132-134) видами діяльності ФОП ОСОБА_2 за КВЕД є: 62.01 Комп'ютерне програмування (основний); 62.02 Консультування з питань інформатизації; Код КВЕД 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що аналогічні за змістом договори укладалися ТОВ Агропросперіс з іншими фізичними особами-підприємцями, що випливає, зокрема, зі змісту акту перевірки, і правомірність віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, коштів, сплачених за такі послуги, підтвердила ДФС України у своєму рішенні від 02.12.2016 року №26122/6/99-99-11-01-01-25.

З урахуванням наведеного, зважаючи на специфіку діяльності ТОВ Агропросперіс , судова колегія погоджується з доводами Апелянта про наявність економічної мети в укладенні Договору з ФОП ОСОБА_2, у зв'язку з чим вважає протилежні висновки Відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, помилковими.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи первинні документи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звіти про виконану роботи, складені на виконання умов Договору, судова колегія вважає, що останні містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам, оскільки підтверджують факт отримання ТОВ Агропросперіс від ФОП ОСОБА_2 послуг із деталізацією їх виду, обсягу, кількості та відповідальних за виконання осіб. При цьому, на переконання судової колегії, Окружний адміністративний суд м. Києва безпідставно відхилив дані документи, додані Позивачем до позовної заяви, зазначивши про їх відсутність, що, у свою чергу уповноважило суд апеляційної інстанції в силу ч. 2 ст. 195 КАС України надати їм належну оцінку.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим твердження контролюючого органу про те, що до перевірки не було надано первинних та інших документів, які підтверджують фактичне отримання послуг, оскільки, по-перше, матеріали справи не містять акту ненадання документів, складеного 25.05.2016 року за №210, по-друге, Відповідачем жодним чином не зазначено про підстави відхилення в якості доказів правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, оригіналів первинних документів, а не їх належним чином завірених копій. При цьому ГУ ДФС у м. Києві у ході перевірки було встановлено, що зазначена господарська операція була відображена ТОВ Агропросперіс у бухгалтерському обліку.

При цьому судовою колегією враховується, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Однак, сама наявність або відсутність первинних документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 року у справі №К/800/52299/14.

Крім того, Окружним адміністративним судом м. Києва не було враховано, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених Позивачем договорів, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, визначали, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначали, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладеного ТОВ Агропросперіс з ФОП ОСОБА_2 Договору, по-друге, правомірність включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток суми коштів, сплаченої на виконання останнього, оскільки такі витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Позивача.

При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було допущено порушення норм матеріального та процесуального права при вирішені питання щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваного акту індивідуальної дії, у зв'язку з цим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 ст. 94 КАС України закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ Агропросперіс витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в сумі 8 190,00 грн., сплачених згідно платіжних доручень від 26.12.2016 року №370 на суму 3 900,00 грн. та від 27.09.2017 року №574 на суму 4 290,00 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агропросперіс - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агропросперіс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2016 року №0007281402.

Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агропросперіс (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т, літера А , код ЄДРПОУ 39003716) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 8 190 (вісім тисяч сто дев'яносто) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко