Ухвала

від 11.06.2018 по справі 826/20446/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 червня 2018 року

Київ

справа №826/20446/16

касаційне провадження №К/9901/49221/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОСПЕРІС" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у м. Києві 26.04.2018 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017.

Верховний Суд ухвалою від 07.05.2018 касаційну скаргу залишив касаційну скаргу без руху, оскільки скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а вказані підстави пропуску строку є неповажними; судовий збір сплачено у меншому розмірі, ніж визначено Законом України Про судовий збір . Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

У строк, встановлений судом, скаржник надав клопотання про поновлення процесуального строку, в якому посилається на те, що фактичною перешкодою для сплати судового збору за подання касаційної скарги стала відсутність затвердженого кошторису на 2018 рік, тобто посилається на аналогічні підстави. які були визнані Верховним Судом неповажними. При цьому інші підстави, які були об'єктивною перешкодою для вчинення процесуальної дії після сплати судового збору, відповідач не наводить та докази на їх підтвердження не надає.

Крім того, податковий орган судовий збір не сплатив, проте заявив клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом, або про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, обґрунтоване тим, що посиланням процедурні питання щодо отримання оригіналу платіжного доручення та на незадовільний майновий стан.

Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків .

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Отже, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованим, а підстави, вказані у ньому, є неповажними.

Разом з тим, клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, або про продовження процесуального строку, встановленого судом не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна