Ухвала

від 29.11.2017 по справі 545/808/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 р.Справа № 545/808/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представники відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2017 року по справі № 545/808/17 за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернулась з позовом до Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення № 99 сьомої сесії сьомого скликання Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 23 травня 2016 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в частині відмови ОСОБА_1 у відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га в с. Мале Ладижине Полтавського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства в зв'язку із тим, що дана земельна ділянка відводиться іншій особі.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено (а.с. 112-115).

Визнано незаконним та скасовано рішення № 99 сьомої сесії сьомого скликання Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 23 травня 2016 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в частині відмови ОСОБА_1 у відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га в с. Мале Ладижине Полтавського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства в зв'язку із тим, що дана земельна ділянка відводиться іншій особі.

Стягнуто з Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області у відшкодування витрат на правову допомогу 3500 гривень на користь ОСОБА_1.

Стягнуто з Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області в користь держави 640 гривень судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів і встановлення обставин у справі, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 119-121). Апелянт наголошує на прийнятті рішення про відмову у наданні дозволу у відповідності до вимог законодавства. Зазначає, що одна й та саме земельна ділянка не може бути виділена одночасно двом особам, що призведе до порушення прав осіб, які понесуть певні збитки при тому, що позивач не є мешканкою села ОСОБА_5, а ОСОБА_3. якій наданий дозвіл на розробку проекту є вимушеною переселенкою та постійно проживаючою особою в селі, якій необхідна земельна ділянка для прожиття.

Представник відповідача, як голова сільради наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Зазначив, що позивач на теперішній час продає своє домоволодіння разом з іншими належними їй земельними ділянками, а тому і ця земельна ділянка на яку претендує позивача на його думку теж потрібна для подальшого продажу.

Позивач в судовому засіданні не заперечувала, що вона дійсно не проживає в с. Мале Ладижине, заперечувала проти апеляційної скарги та наполягала на залишенні її без задоволення.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, надали до суду письмові заяви про розгляд справи про розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що 05 квітня 2016 року до сільської ради звернулась ОСОБА_1 з клопотанням щодо вирішення питання про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на території села ОСОБА_5 Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Земельна ділянка, на яку вона просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є суміжною із приватизованими нею земельними ділянками площею 0,2446 га та 0,1501 га, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, відповідно №НВ-5300166372013 та №НВ-5300166552013 (а.с. 17, 18).

Враховуючи неповний пакет документів наданих ОСОБА_1, що унеможливлювало вирішення даного питання відповідно до вимог чинного законодавства, рішенням шостої сесії сьомого скликання Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №87 від 14 квітня 2016 року було вирішено вказане питання перенести на наступну сесію (а.с.14).

Також, до Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 28 квітня 2016 року надійшло клопотання ОСОБА_3 щодо цієї ж земельної ділянки площею 0,06 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на території села ОСОБА_5 Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були розглянуті на сьомій сесії сього скликання Василівської сільської ради від 23 травня 2016 року.

На засіданні вищевказаної сесії сільської ради розглянуто клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та Рішенням № 98 надано дозвіл вказаній особі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для ведення особистого селянського господарства в селі ОСОБА_5 на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області із земель комунальної власності (а.с.85).

В той же час, Рішенням № 99 сьомої сесії сьомого скликання Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 23 травня 2016 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , ОСОБА_1 відмовлено у відведенні земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для ведення особистого селянського господарства в зв'язку з тим, що дана земельна ділянка відводиться іншій особі, яка переселилась із зони АТО (а.с.84).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не наведено належної мотивації у відмові в наданні земельної ділянки у відповідності до ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Колегія суддів вважає, що при винесенні постанови судом не був взятий до уваги той факт, що відповідно до ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

В даному випадку, земельна ділянка орієнтовною площею 0,06 га для ведення особистого селянського господарства, розташована в межах Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області є комунальною власністю, а гр. ОСОБА_1 JI.B. та гр.. ОСОБА_3 JI.B. ще не є фактичними власниками чи користувачами даної земельної ділянки, вони є лише особами, які претендують на земельну ділянку, тому судом невірно здійснено посилання на ст. 159 Земельного кодексу України, в якій визначено порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що Василівською сільською радою Полтавського району при прийнятті оскаржуваного рішення не наведено мотивів відмови у наданні земельної ділянки у відповідності до ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення…. особистого селянського господарства, ….. у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Як було вже встановлено судами, що не є спірним, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 були подані відповідні клопотання для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку.

Відповідно до ч.7 цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з рішенням № 99 Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 23 травня 2016 року яким ОСОБА_1 відмовлено у відведенні земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для ведення особистого селянського господарства, зазначено, що їй відмовляється у наданні дозволу в зв'язку з тим, що дана земельна ділянка відводиться іншій особі, яка переселилась із зони АТО

Частиною 1 ст. 77 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що надання дозволів органом місцевого самоврядування на розробку проектів землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, також спричинить позбавлення одного з них можливості завершити процедуру отримання у власність даної земельної ділянки. Орган місцевого самоврядування, надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, бере на себе зобов'язання у майбутньому передати дану земельну ділянку у власність, затвердивши даний проект землеустрою, при чому надання такого дозволу декілька особам, буде мати негативний вплив на їх права, що призведе до їх порушення.

Затвердивши в подальшому проект землеустрою своїм рішенням орган місцевого самоврядування фактично порушить права іншого громадянина, якому надано такий же дозвіл на ту ж саму земельну ділянку. Громадянину, який отримає в подальшому відмову в затвердженні проекту землеустрою і який в результаті не отримає відповідну земельну ділянку у власність, буде завдано шкоду в розмірі вартості послуг з виготовлення проекту землеустрою.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на території села ОСОБА_5 Василівської сільської ради Полтавського району, не містить в своєму змісті положень щодо подальшої передачі даної земельної ділянки у власність конкретно визначеному суб'єкту. Колегія суддів погоджується з апелянтом, що відмовляючи у наданні відповідного дозволу гр. ОСОБА_1В (рішення сьомої сесії сьомого скликання від 23.05.2016 №99) сільська рада діяла в межах чинного законодавства з урахуванням перспективності та раціональності у використанні вищевказаної земельної ділянки.

Надання тотожних дозволів щодо розробки проекту землеустрою на один і той самий об'єкт нерухомості призвело б до порушення прав гр. ОСОБА_3В, яка б також відповідно до ст. 77 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 2 КАС України мала б право звернутися до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

В даному випадку, наведені Відповідачем підстави для відмови у наданні дозволу ОСОБА_1, узгоджується з наведеним переліком підстав в ч.7 ст.118 ЗК України, стосовно невідповідності обраного місця розташування об'єкта вимогам законів.

Крім того, колегія суддів здійснюючи оцінку оскаржуваному рішенню Відповідача, враховує також положення принципів, наведених у ч.3 ст.2 КАС України. Таке рішення Відповідача у повній мірі узгоджується з такими вимогами. Задовольняючи клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу, та відмовляючи у такому задоволенні ОСОБА_1, окрім іншого, дотриманий баланс не тільки законності та обґрунтованості прийнятого рішення, але ж і справедливості в межах тих обставин, що виникли, враховуючи нагальну необхідність отримання цієї земельної ділянки для цих осіб та її мети.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на теперішній час існує, ні ким не скасоване рішення № 98 від 23.05.2016 року яким надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою із земель комунальної власності, та як акт індивідуальної дії, воно є таким, що вже створило певні юридично - значимі правові наслідки для ОСОБА_3. У випадку скасування рішення №99 по ОСОБА_1 та встановлення зобов'язання для Відповідача також видачі також дозволу на цю ж саму земельну ділянку, призведе до ситуації протиправної правової нетерпимості між усіма учасниками цих земельних відносин, та буде створена штучна ситуація конфлікту правових інтересів, що є не припустимим в даному випадку.

На зазначені обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув, та без належної правової оцінки фактичним обставинам справи прийняв незаконне рішення про задоволення вимог ОСОБА_1. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів, з урахуванням приписів ст.202 КАС України дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2,11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області - задовольнити.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2017 року по справі № 545/808/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 01 грудня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8