Рішення

від 29.11.2017 по справі 915/1610/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Справа № 915/1610/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

від позивача: Колеснікової О.О. - дов. б/н від 28.08.2017;

від відповідача: Васильєвої О.А. - дов. б/н від 01.09.2015;

від III особи на стороні позивача: не з'явився;

від III особи на стороні відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича (01133, м.Київ, вул.Щорса, буд.36-Б; поштова адреса: 01014, м.Київ, бул.Дружби Народів, буд.38),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім" (54029, м.Миколаїв, вул.Робоча, буд.11, кв.57),

III особа за позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний Банк України (01007, м.Київ, вул.Інститутська, буд.9),

III особа за позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 АДРЕСА_1

про: стягнення 789952,52 грн., -

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 31.05.2013р. № КЮ-ВКЛ-2017554/1 у розмірі 789 952, 52 грн., з яких:

- заборгованість за простроченим кредитом в сумі 533000,0 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 102511,23 грн.;

- 3 % річних від суми простроченого кредиту в сумі 1024,06 грн.;

- заборгованість за простроченим процентам в сумі 106490,49 грн.;

- 3 % річних від суми прострочених процентів в сумі 5125,56 грн.;

- штраф в сумі 21320,0 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача умов кредитного договору по поверненню грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2016 у позові було відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 суду рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2017 суду рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Скасовуючи рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у даній справі, Вищий господарський суд України у постанові від 06.09.2017 зазначив, що при первісному розгляду справи судами не було звернуто увагу, зокрема, на те, що уповноваженою особою Фонду заставодавця ОСОБА_6 включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк", кредиторські вимоги на суму 1271058,33 грн. включено до четвертої черги, на підтвердження чого скаржник як у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції надав копії заяви про визнання кредиторських вимог та витягу з реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк". Наведене, на думку ПАТ "Дельта Банк" свідчить про те, що останнім не було погашено заборгованість за кредитним договором за рахунок договору банківського вкладу на підставі договорів застави та уступки права вимоги. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що доводи ПАТ "Дельта Банк" щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк" кредиторських вимог ОСОБА_6, є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на результат розгляду справи, а тому не можна погодитися з відсутністю в оскаржуваних рішеннях будь-яких аргументів стосовно відмови в прийнятті судами цих доводів.

Вищим господарським судом зазначено, що під час нового розгляду справи, суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати належну правову оцінку доводам сторін, і у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи позивач, у письмових поясненнях (т.3 а.с.199-201) підтримав свої позовні вимоги та в їх обґрунтування зазначив наступне.

В силу приписів ст.ст.1, 19, 20 Закону України Про заставу , звернення стягнення на предмет застави заставодержателем є виключнимправом, а не обов'язком останнього, на власний розсуд. Не існує жодної норми законодавства, яка б надавала суду повноваження примусово застосовувати право заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником (ТОВ Південьагрохім ) не покладалось виконання свого обов'язку за кредитним договором на іншу особу, оскільки Договори застави та відступлення права вимоги укладені між ОСОБА_6 та ПАТ Дельта Банк без участі боржника і стосуються правовідносин сторін за угодами щодо забезпеченням виконання Кредитного договору, а не за самим Кредитним договором.

Фактично виконання зобов'язання за боржника було запропоновано ОСОБА_6 виходячи з укладених з банком угод щодо забезпеченням виконання Кредитного договору, з яких не вбачається волевиявлення боржника щодо покладення своїх обов'язків за Кредитним договором на іншу особу. Відповідні питання були вирішені між банком та ОСОБА_6 і виключно в межах забезпечення виконання зобов'язання. Таким чином, банк не був зобов'язаний безумовно приймати запропоноване ОСОБА_6 виконання зобов'язання за боржника за Кредитним договором.

Крім того, ОСОБА_6 звернувся як кредитор в процедурі ліквідації банку з кредиторською вимогою від 19.10.2015 про повернення суми депозиту в ліквідаційній процедурі банку і така вимога включена до реєстру вимог кредиторів, що також свідчить про існування відповідних зобов'язань по поверненню депозитних сум вкладника.

Таким чином, зобов'язання за Кредитним договором не вважаються припиненими, оскільки відсутні докази задоволення вимог кредитора у вигляді погашення заборгованості, набуте банком право вимоги в рахунок погашення заборгованості застосовується за волевиявленням банку і за можливості належного виконання, що спростовується обставинами спору.

Відповідно до ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних щ осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

Разом з тим, п. 6 Договору про уступку права вимоги, укладеним між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_6, передача, згідно умов цього Договору, прав кредитора за Депозитним договором від Сторони 2 до Сторони 1 тягне за собою у відповідності до чинного законодавства України припинення зобов'язання, що виникло на підставі Депозитного договору у зв'язку із поєднанням боржника та кредитора за Депозитним договором в одній особі (ст.606 ЦК України), а також є фактично за суттю задоволенням вимоги вкладника. Зокрема, у даному випадку мова йде не про поєднання в одній особі ТОВ Південьаграхіж як боржника за Кредитним договором, та ПАТ Дельта Банк - як кредитора за Кредитним договором, а ПАТ Дельта Банк - як боржника за Депозитним договором, та ОСОБА_6 - як кредитора за Депозитним договором, що в свою чергу станом на момент виникнення у банку права задоволення вимог - 19.04.2015, було заборонено в силу положень ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з огляду на те, що з 02.03.2015 у ПАТ Дельта Банк було запроваджено тимчасову адміністрацію. Також було заборонено задовольняти вимоги вкладників, яким є ОСОБА_6 та у подальшому за Договором відступлення права вимоги повинен був стати АТ Дельта Банк , але цього не відбулось в силу законодавчої заборони.

Позивач також наголошує на тому, що Виший господарський суд України у постанові від 18.03.2015 у справі №916/2438/14 зазначив, що з моменту запровадження тимчасової адміністрації Банку спірні правовідносини сторін не регулюються Цивільним кодексом України, оскільки визначаються спеціальним законом - Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного Банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Частиною 2 ст.46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав. При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів (ОСОБА_6.) поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до ст.52 цього Закону. Отже, у даному випадку позивач законодавчо не має права задовольнити свої вимоги за кредитним договором на підставі договорів застави майнових прав та договору про уступку права вимоги. Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України в абсолютно аналогічній ситуації згідно постанови по справі № 910/12404/14 від 05.03.2015.

ТОВ Південьагрохім та ОСОБА_6 не звертались до ПАТ Дельта Банк з заявами чи платіжними документами щодо перерахування чи списання депозитних коштів на рахунки кредитної заборгованості, а просто з березня 2015 року припинили здійснювати платежі за кредитним договором. Також, до позивача не надходило жодних листів, повідомлень, заяв тощо від Позичальника стосовно того, що останній не має бажання подальшого виконання зобов'язань за кредитним договором, що б було підставою для задоволення вимог позивача за рахунок предмету застави до введення тимчасової адміністрації. Банку, тобто до 02.03.2015. Оскільки з 02.03.2015 було розпочато тимчасову адміністрацію у ПАТ Дельта Банк , а право вимоги за кредитним договором у Банку виникло 19.04.2015, тому таке право виникло вже під час дії тимчасової адміністрації та з обмеженнями, визначеними ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , внаслідок чого відповідач помилково вважає, що право власності на грошові кошти, які і досі перебувають на депозитному рахунку ОСОБА_6, до Банку перейшло автоматично.

Відповідач та ІІІ особа у своїх поясненнях (т.3 а.с.158, 159, 180-184, 216, 217) заперечують проти позовних вимог посилаючись на наступне:

31.05.2013 між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Південьагрохім було укладено договір кредиту № КЮ-ВКЛ-2017554/1, за яким банк надав товариству кредит у сумі 533000,0 грн. у тимчасове користування на умовах забезпеченості. Забезпеченням виступає Договір застави майнових прав №КЮ-ВКЛ-2017554/1 від 31.05.2013 на грошові кошти в сумі 562737,18 грн., що розміщені в ПАХ Дельта Банк згідно Договору банківського вкладу (депозиту) від 23.05.2013, який був укладений з засновником ТОВ Південьаррохім ОСОБА_6 Повернення заборгованості за кредитом до 18.04.2015 включно. Крім цього, з метою реалізації майнових прав, що є предметом застави, 21.05.2013 між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_6 укладено договір про уступку права вимоги №КЮ-ВКЛ-2017554/1 строк дії якого співпадає зі строком дії застави.

Вищенаведені договори пов'язані між собою. Так, у разі не виконання умов кредитного договору ТОВ Південьагрохім у ПАТ Дельта Банк виникає право на заставу (п. 3.2.4. Кредитного договору, п.4.1 договору Застави майнових прав), за таких умов згідно п.4 Договору про уступку права вимоги ..при набутті Сторонами прав та обов'язків за цим Договором , Сторона 2 (ОСОБА_6.) перестає бути стороною Депозитного договору, а Сторона 1 (Банк) вступає в Депозитний договір, як сторона, що набула всіх прав Сторони 2 (ОСОБА_6.), які той мав на момент передачі таких прав. . Пунктом 3 Договору було встановлено, що ...Договір укладений під відкладальною обставиною, у зв'язку з чим , права та обов'язки Сторін за цим Договором настають, за умови набуття Стороною 1 (Банком) права звернення стягнення на майнові права, що є предметом застави за Договором застави. . Відповідно до ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Таким чином, з 18.04.2015 банк став власником депозитів ОСОБА_6 і реалізував своє право на заставу на суму 562737,18 грн. Відповідно, ОСОБА_6 виконав обов'язок за кредитним договором ТОВ Південьагрохім перед ПАТ Дельта Банк своїми коштами, а саме своїм депозитом. Зобов'язання по кредитному договору було припинено виконанням, проведеним за умовами Договорів (тобто належним чином), що кореспондується зі ст.599 Цивільного Кодексу України. Тобто, виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_6 з 18.04.2015 перестав бути власником депозиту по депозитному договору №007-14043-230513 від 25.05.2013 на суму 562737,18грн. На теперішній час, як і на момент розгляду справи, фактично не існую предмета застави в тій формі, в якій ОСОБА_6 передав Банк, а саме не існує грошей (депозиту) на загальну суму 562737,18грн.

Кредиторської вимоги саме на цей депозит ОСОБА_6 не підписував, таких доказів банком не надано. Посилання у кредиторській вимозі на цей депозит відсутнє. ПАТ Дельта Банк зі своєї ініціативи включив ОСОБА_6 до реєстру акцептованих вимог кредиторів. З серпня 2015 року ОСОБА_6 надавав неодноразово пояснення в судах різних інстанцій про те, що він своїм депозитом виконав повністю зобов'язання ТОВ Південьагрохім за кредитним договором. На яких підставах і коли Фондом гарантування було включено ОСОБА_6 до реєстру акцептованих вимог кредиторів не зрозуміло. Як і не зрозуміла сума акцептованих вимог, а саме - 1271058,33 грн., з чого вона складається?

Виходячи з наведеного відповідач та ІІІ особа вважають, що позов банку має на меті подвійне погашення кредитної заборгованості, як за рахунок ТОВ Південьагрохім та і за рахунок коштів ОСОБА_6, які вже перейшли у власність банку.

Позиція позивача щодо неможливості виконання умов Договору про уступку права вимоги, в силу імперативних норм Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є необгрунтованою. Вищим господарським судом України і Верховним Судом України були розглянуті аналогічні справи у яких була висловлена правова позиція та Банкам було відмовлено у задоволені вимог (Постанова Верховного Суду України від 14.12.2016 по справі №916/4738/14; Постанова Вищого господарського суду України від 19.07.2015 по справі №916/4738/14; Постанова Вищого господарського суду України від 12.03.2015 справа №910/15859/14; Постанова Вищого господарський суд України по справі № 915/1609/15 від 16.03.2016; Постанова Вищого господарський суд України по справі №915/1607/15 від 10.08.2016).

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 29.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

31.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім" (позичальник) укладено договір кредиту №КЮ-ВКЛ-2017554/1 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання за цим Договором (т.1, а.с.12-17).

Пунктом 1.1.1 Кредитного договору (в редакції додаткового договору №2) передбачено, що надання кредиту здійснюється окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 533000,0 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 25,5% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 18.04.2015 включно (на підставі Додаткового договору №2), на умовах визначених цим договором. Кредит надається позичальнику з метою фінансування поточної діяльності (п.1.2 Кредитного договору).

Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що видача кредиту на цілі, визначені в п.1.2. цього Договору, проводиться шляхом перерахування траншів з позичкового рахунку НОМЕР_1, відкритого у кредитора, на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 в АТ "Дельта Банк", МФО 380236. згідно письмових заяв позичальника.

Моментом (днем) надання кредиту/траншу вважається день перерахування кредитних коштів в сумі траншу з позичкового рахунку позичальника, зазначеного в п.2.1. цього Договору (п.2.1.3 Кредитного договору).

Пунктом 3.3.3 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за користування Кредитом, комісії, в порядку, визначеному цим договором.

При цьому, нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється виходячи із розміру процентної ставки, встановленої в п.1.1.1 цього договору, або встановленої відповідно до п.п.1.1.3, 1.1.4 цього договору. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом (п.п.2.2, 2.2.2 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 2 Додаткового договору №2, сторони домовились, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Додаткового договору щодо встановлення плати за користування кредитом у розмірі 25,5% річних застосовується з 01.03.2014.

Пунктом 3.3.4. Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору у повному обсязі кредит, сплатити проценти та комісії, а також можливі штрафні санкції порядку та терміни, визначені цим Договором.

Пунктом 3.3.9 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний протягом дії цього договору, щоквартально, не пізніше двадцятого числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати кредитору належним чином засвідчені копії: бухгалтерського балансу (форма 1); звіту про фінансові результати (форма 2).

У випадку порушення позичальником вимог п.п.3.3.1, 3.3.6 - 3.3.16 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2% від максимального ліміту заборгованості, визначеного в п.1.1.1 цього договору за кожний випадок порушення (п.4.2 Кредитного договору).

Пунктом 4.1 Кредитного договору визначено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту/траншу, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити в повному обсязі проценти і комісії, передбачені цим Договором.

На виконання умов Кредитного договору від 31.05.2013 позивач (банк) надав відповідачу ТОВ "Південьагрохім" кредитні кошти у розмірі 533000,0 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку станом на 31.05.2015 та меморіальним ордером №35901063 від 31.05.2013 (т.1, а.с.19-21).

За користування кредитними коштами банком нараховані позичальнику 106490,49 грн. процентів, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку станом за період з 31.05.2013 по 10.08.2015 (т.1, а.с.22-25).

За невиконання взятих на себе зобов'язань банком нарахована позичальнику: 789952,52 грн., з яких: 533000,0 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 102511,23 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 1024,06 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту; 106490,49 грн. заборгованості за простроченим процентам; 20481,18 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів; 5125,56 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів; 21320,0 грн. штрафу (т.1, а.с.11).

Позивач зазначає, що відповідач (позичальник) не повернув вказану суму кредиту та не сплатив проценти за користування кредитом у строк, визначений Кредитним договором та додатковим договором до нього, а саме 13.04.2015 (включно). У зв'язку з цим станом на 18.04.2015 у відповідача (позичальника) перед позивачем (банком, кредитором) виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором.

Пунктами 1.3, 1.3.1 Кредитного договору передбачено, що забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим договором, наступає забезпечення, яке не суперечить вимогам Кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме:

- договір застави майнових прав на грошові кошти в сумі 562737,18 грн., що розміщені в АТ "Дельта Банк" згідно з договором №007-14043-230513 банківського вкладу (депозиту) "7 років разом з Дельта Банком" в гривнях від 23.05.2013, який укладено з ОСОБА_6 (т.1, а.с.46).

Пунктом 3.2.4 Кредитного договору визначено, що кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом та на будь - яке інше майно позичальника у разі невиконання позичальником умов цього договору.

Пунктами 3.2.6, 3.2.6.1 Кредитного договору погоджено, що кредитор має право в останній день визначеного строку погашення заборгованості за кредитом/траншем, зменшення максимального ліміту заборгованості, сплати процентів, комісій, передбачених цим договором, чи у випадку наявності простроченої заборгованості по платежах, передбачених цим договором, а також при настанні випадків дострокового повернення кредиту відповідно до умов цього договору, здійснювати договірне списання з всіх та будь-якого поточного рахунку позичальника, відкритого в АТ "Дельта Банк", МФО 380236, грошових коштів, по мірі їх надходження, для погашення існуючої заборгованості позичальника за кредитом/траншем, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки (пені, штрафів) на підставі меморіальних ордерів, оформлених Кредитором, для задоволення своїх вимог відповідно до умов цього Договору.

При цьому. з метою здійснення кредитором права договірного списання, передбаченого у першому абзаці цього пункту договору, позичальник доручає кредитору, а кредитор має право списувати кошти в сумі та валюті з будь-якого поточного рахунку позичальника в національній та/або іноземній валюті, відкритого в АТ "Дельта Банк", МФО 380236 (та з будь-яких інших рахунків, що будуть відкриті позичальником в майбутньому), в наступному порядку: у випадку, якщо валюта коштів, списаних Кредитором з будь-якого рахунку позичальника, відкритого в АТ "Дельта Банк", МФО 380236, співпадає з валютою фактичної заборгованості позичальника за цим договором - в сумі та валюті фактичної заборгованості позичальника за договором.

23.05.2013 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_6 було укладено Договір банківського вкладу (депозиту) "7 років разом з Дельта Банком" в гривнях №007-14043-230513 на суму 562737,18 грн. з подальшими змінами, внесеними згідно Додаткового договору від 31.05.2013 (т.1, а.с.46-47).

Пунктом 1 Додаткового договору від 31.05.2013 до Договору №007-14043-230513 банківського вкладу (депозиту) "7 років разом з Дельта Банком" в гривнях від 23.05.2013 сторони погодилися, що договір банківського вкладу не може бути розірваний достроково з ініціативи вкладника, а кошти за договором банківського вкладу не можуть бути достроково повернені вкладнику повністю або частково, в тому числі і після закінчення строку дії договору банківського вкладу, якщо позичальником як боржником за основним договором не виконані в повному обсязі зобов'язання по розрахунках із банком за основним договором, належне виконання яких забезпечене заставою майнових прав згідно договору застави.

Пунктом 2 Додаткового договору від 31.05.2013 сторони визначили, що права вимоги за договором банківського вкладу, що належать вкладникові, не можуть бути відступлені третій особі повністю або частково до моменту виконання позичальником як боржником за основним договором належним чином і в повному обсязі його зобов'язання по розрахунках із банком за основним договором, належне виконання яких забезпечене заставою майнових прав згідно договору застави.

Пунктом 3 Додаткового договору від 31.05.2013 передбачено, що вкладник доручає банку у порядку, передбаченому чинним законодавством України для договірного списання, списувати з рахунку, відкритого згідно договору банківського вкладу, кошти банківського вкладу при настанні терміну виконання зобов'язань позичальника як боржника за основним договором.

31.05.2013 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_6 було укладено Договір застави майнових прав №КЮ-ВКЛ-2017554/1 з подальшими змінами, внесеними згідно Додаткових договорів (т.1, а.с.48-54), умовами якого передбачено наступне.

Пунктом 1.1 Договору застави передбачено, що предметом застави є майнові права (надалі за текстом - "Предмет застави") на отримання грошових сум у повному обсязі (включаючи право на отримання суми депозитного вкладу), а саме:

- Договір №007-14043-230513 банківського вкладу (депозиту) " 7 років разом з Дельта Банком" в гривнях, який укладений між сторонами 23.05.2013, та додаткових угод до нього, залишок якого станом на 28.08.2014 складає 562737,18 грн., пені та штрафів тощо, які існують на дату укладання цього договору або виникнуть у майбутньому у заставодавця, та додаткових угод до нього, (надалі - Депозитний договір).

У відповідності до умов депозитного договору боржником по відношенню до заставодавця є заставодержатель.

Заставою за цим Договором забезпечується виконання ТОВ "Південьагрохім" (позичальник) зобов'язань за Договором кредиту №КЮ-ВКЛ-2017554/1 від 31.05.2013 із всіма змінами і доповненнями до нього (надалі - Договір кредиту), який укладений між заставодержателем та позичальником, а саме: повернення суми кредиту в розмірі 533000,0 грн. в строк до 18.04.2015 включно, сплати пені та штрафів (якщо такі будуть) в розмірі, в порядку та в строки, передбачені договором кредиту, відшкодування витрат заставодержателя, понесених у зв'язку із невиконанням позичальником умов договору кредиту, умов цього договору та зверненням стягненням на предмет застави, а також відшкодування інших витрат, передбачених умовами Договору кредиту та цього Договору.

За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за договором кредиту в повному обсязі, що визначається на момент фактичного їх задоволення, включаючи проценти за користування коштами, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, пені та штрафів, передбачених договором кредиту, понесені витрати на утримання предмету застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимогою, сплати державного мита та оплату послуг нотаріусів, адвокатів, юристів, а також інші витрати, передбачені Договором кредиту та цим Договором (п.п.1.4, 2.1.5, 4.2 Договору застави). визначено, що пунктом 1.7 Договору застави встановлено, що за взаємною згодою сторін цього договору загальна заставна вартість предмету застави становить 562737,18 грн.

Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо на момент настання терміну виконання, позичальником та/або заставодавцем будь-якого зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з цим договором, або, якщо на момент настання терміну виконання заставодавцем будь-якого зобов'язання, передбаченого цим договором, воно не буде виконано (п. 2.1.4 Договору застави).

Пунктом 2.1.6 Договору застави визначено, що заставодержатель має право у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави - прийняти його у власність.

Право застави за цим договором виникає з моменту підписання цього договору. Право застави припиняється у випадку набуття заставодержателем права власності на предмет застави (п.п.3.1, 3.2 Договору застави).

При цьому, звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем будь-яким способом, який визначається самостійно заставодержателем, та, який передбачений та/або незаборонений цим Договором або чинним законодавством України (п. 4.3 Договору застави).

Пунктом 4.4 Договору застави передбачено, що в разі звернення стягнення на предмет застави, реалізація предмета застави, за вибором заставодержателя може проводитися шляхом уступки майнових прав, які є предметом застави, в порядку, який встановлений згідно чинного законодавства.

У випадку, якщо сума коштів, отримана заставодержателем в результаті звернення стягнення на предмет застави, виявиться недостатньою для задоволення у повному обсязі вимог заставодержателя, погашення таких вимог заставодержателя здійснюється у відповідності до чинного законодавства України (п. 4.5 Договору застави).

Пунктом 4.6 Договору застави встановлено, що після реалізації предмету застави і задоволення вимог заставодержателя за договором кредиту у повному обсязі, заставодержатель повертає залишок суми коштів, який залишився після задоволення вимог заставодержателя, шляхом перерахування заставодавцю такого залишку.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до виконання зобов'язань, забезпечених заставою, належним чином і в повному обсязі (п. 6.9 Договору застави).

31.05.2013 між ПАТ "Дельта Банк" (сторона 1) та ОСОБА_6 (сторона 2) було укладено Договір про уступку права вимоги №КЮ-ВКЛ-2017554/2 (т.1, а.с.55), умовами якого передбачено наступне.

Пунктом 1 Договору передбачено, що сторона 2 передає у повному обсязі, а сторона 1 приймає всі права сторони 2, як кредитора за зобов'язаннями, що виникли на підставі Договору банківського вкладу (депозиту) "7 років разом з Дельта Банком" в гривнях від 23.05.2013, укладеного між сторонами, а саме: право вимоги щодо отримання коштів в повному обсязі відповідно до умов Депозитних договорів (в тому числі, сум депозиту, пені та штрафів, якщо такі будуть, тощо).

Уступка прав вимоги згідно умов цього Договору здійснюється з метою реалізації майнових прав, що є предметом застави згідно Договору застави майнових прав №КЮ-ВКЛ-2017554/1 від 31.05.2013, який був укладений між сторонами, в порядку звернення стягнення на предмет застави, що передбачений зазначеним договором застави (п. 2 Договору).

Пунктом 3 Договору визначено, що цей Договір укладений під відкладальною обставиною, у зв'язку з чим, права та обов'язки сторін за цим Договором настають, за умови набуття стороною 1 права звернення стягнення на майнові права, що є предметом застави за Договором застави.

З моменту набуття сторонами прав та обов'язків за цими договорами, сторона 2 перестає бути стороною Депозитного договору, а сторона 1 вступає в Депозитний договір, як сторона, що набула всіх прав сторони 2, які той мав на момент передачі таких прав. Передача, згідно умов цього Договору, прав кредитора за Депозитним договором від сторони 2 до сторони 1 тягне за собою у відповідності до чинного законодавства України припинення зобов'язання, що виникло на підставі Депозитного договору, у зв'язку із поєднанням боржника та кредитора за Депозитним договором в одній особі (п.п.4, 6 Договору).

Пунктами 7, 8 Договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Строк дії цього договору співпадає зі строком дії Договору застави. Строк дії цього договору продовжується на строк, який необхідний для виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за договором належним чином і в повному обсязі.

Доказів розірвання чи визнання недійсними вищевказаних договорів суду не подано.

На підставі Постанови Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 Про віднесення ПАТ Дельта Банк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015 про запровадження в ПАТ "Дельта Банк" строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку (т.1, а.с.31-33).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 змінено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" з 02.03.2015 по 02.09.2015 (т.1, а.с.34).

В подальшому, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №147 від 03.08.2015 про продовження строку здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02.10.2015 включно (т.1, а.с.35).

У зв'язку з невиконанням відповідачем, як вказує позивач, умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ним, банком нараховані відповідачу штрафні санкції, передбачені кредитним договором. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду із позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ст.629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положеннями ч.1 ст.4 Закону України "Про заставу" передбачено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.

За змістом ч.1 ст.49 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Пунктом 2.1.4 Договору застави передбачено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо на момент настання терміну виконання, позичальником та/або заставодавцем будь-якого зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з цим договором, або, якщо на момент настання терміну виконання заставодавцем будь-якого зобов'язання, передбаченого цим договором, воно не буде виконано.

Отже, 18.04.2015 у банку виникло право на звернення стягнення на предмет застави.

Пунктом 4.4 Договору застави встановлено, що в разі звернення стягнення на предмет застави, реалізація предмета застави, за вибором заставодержателя може проводитися шляхом уступки майнових прав, які є предметом застави, в порядку, який встановлений згідно чинного законодавства

Пунктом 3 Договору про уступку права вимоги сторони домовилися, що цей договір укладений під відкладальною обставиною, у зв'язку з чим, права та обов'язки сторін за цим Договором настають, за умови набуття стороною 1 права звернення стягнення на майнові права, що є предметом застави за Договором застави.

З моменту набуття сторонами прав та обов'язків за цим Договором, сторона 2 перестає бути стороною Депозитного договору, а сторона 1 вступає в депозитний договір, як сторона, що набула всіх прав сторони 2, які той мав на момент передачі таких прав (п. 4 Договору про уступку права вимоги).

Пунктом. 6 Договору про уступку права вимоги визначено, що передача, згідно умов цього Договору, прав кредитора за Депозитним договором від сторони 2 до сторони 1 тягне за собою у відповідності до чинного законодавства України припинення зобов'язання, що виникло на підставі Депозитного договору, у зв'язку із поєднанням боржника та кредитора за Депозитним договором в одній особі.

Таким чином, у зв'язку із виникненням в Банку 18.04.2015 права на звернення стягнення на предмет застави, в силу умов Договору про уступку прав вимоги настали права та обов'язки сторін за Договором про уступку прав вимоги (п. 3 Договору), ІІІ особа ОСОБА_6 (вкладник за депозитним договором) передав Банку права кредитора за депозитним договором, внаслідок чого припинилось зобов'язання за депозитним договором, а Банк набув право власності на предмет застави (майнові права на отримання суми депозитного вкладу).

Відповідно до п. 2.1.6 Договору застави заставодержатель має право у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави - прийняти його у власність.

Згідно з п. 3.2 Договору застави право застави припиняється у випадку набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Враховуючи положення Договору застави та Кредитного договору звернення стягнення на предмет застави здійснюється у позасудовий спосіб шляхом відступлення третьою особою ОСОБА_6 (заставодавцем) позивачу (банку, заставодержателю) права вимоги за договором банківського вкладу (п. 4.4 Договору застави).

В силу приписів п.2.1.4 Договору застави та п.3 Договору про уступку права вимоги, відступлення права вимоги та передача прав кредитора за Депозитним договором виникає в момент виникнення у банку (заставодержателя) права звернення стягнення на предмет застави, яке в свою чергу виникає в момент невиконання відповідачем (позичальником) взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, тобто 18.04.2015.

При цьому, умовами Договору про уступку права вимоги не передбачено вчинення сторонами будь-яких дій для підтвердження факту відступлення права вимоги (направлення листів, повідомлень, укладання угод, правочинів тощо).

Підписанням Договору про уступку права вимоги та настанням відкладальної умови (невиконання умов кредитного договору), банк (заставодержатель) 18.03.2015 набув право власності на предмет застави, внаслідок чого припинилось саме право застави (п. 3.2 Договору застави).

Таким чином, банк (заставодержатель) набув право розпорядження вкладним (депозитним) рахунком на правах вкладника за Договором банківського вкладу 18.04.2015 без будь-якої додаткової згоди/погодження/розпорядження з боку третьої особи (заставодавця) (п.п.4, 6 Договору про уступку права вимоги), яке кореспондується з положеннями п.3.2.6, 3.2.6.1 Кредитного договору та п.3 Депозитного договору щодо права банку самостійно списувати з рахунків третьої особи заставодавця грошові кошти та спрямовувати їх на погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 5.4.2 Договору застави, загальна сума відступленого права вимоги визначається як сума невиконаного відповідачем (позичальником) зобов'язання за кредитним договором, збитків, завданих позивачу (заставодержателю) порушенням умов договору застави, витрат, здійснених позивачем (заставодержателем) у зв'язку з вжиттям заходів захисту предмета застави від посягань з боку третіх осіб, а також витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет застави та штрафних санкцій за Договором застави.

Частиною 1 статті 212 ЦК України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на 18.04.2015 у предмета застави за Договором застави були інші обтяжувачі з вищим пріоритетом, крім позивача (банку, заставодержателя).

Договорами про уступку права вимоги та застави сторони погодили момент виникнення (реалізації) банком (заставодержателем) своїх прав, який припадає на 18.04.2015.

Позивач (банк, заставодержатель) після настання обумовлених договорами обставин (неповернення в обумовлений кредитним договором строк суми кредиту та несплати в повному обсязі процентів за його користування) 18.04.2015, тобто в день, що слідує за днем, в який мала відбутися, але не відбулася оплата за кредитним договором, набув право вимоги отримання грошових коштів за договором банківського вкладу.

Крім того, відповідно до п.3.2.6, 3.2.6.1 Кредитного договору та п. 3 Депозитного договору з моменту відступлення права вимоги на користь заставодержателя останній самостійно здійснює списання з рахунків позичальника грошових коштів з метою задоволення своїх вимог.

Відповідно до п.1.38 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Враховуючи вищевикладене, позивач ПАТ "Дельта Банк" 18.04.2015 автоматично, тобто без будь-якого додаткового погодження вкладника та без укладення з ним додаткових угод, набув право на депозитний вклад шляхом здійснення договірного списання депозитних грошових коштів без будь-яких додаткових погоджень з третьою особою в рахунок погашення заборгованості відповідача (позичальника) за кредитним договором, що призвело до погашення кредиторських вимог банку в межах вартості предмету застави. Тобто, перехід права вимоги грошових коштів на користь позивача за договором банківського вкладу привів до припинення зобов'язань за кредитним договором та фактичної реалізації права застави шляхом задоволення вимог позивача за кредитним договором.

За таких обставин, зобов'язання за кредитним договором припинилось внаслідок того, що 18.04.2015 позивач на підставі Договору застави за рахунок відступленого йому права грошової вимоги за Договором банківського вкладу задовольнив свої вимоги за кредитним договором.

Отже, нарахування пені, штрафу та річних є безпідставним, оскільки борг погашено 18.04.2015 шляхом зарахування.

Доводи відповідача щодо встановленого законом обмеження щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час запровадження в банку тимчасової адміністрації та ліквідаційної процедури є безпідставними та відхиляються судом, оскільки ПАТ "Дельта Банк" набув право на депозитний вклад ОСОБА_6 автоматично, що привело до поєднання боржника і кредитора в одній особі та припинення зобов'язань за кредитним договором в межах вартості предмету застави. При цьому, автоматичний перехід права вимоги отримання депозитних грошових коштів по депозитному договору від клієнта до банку під час запровадження в банку тимчасової адміністрації та в процедурі ліквідації є можливим, оскільки не стосується черговості задоволення вимог кредиторів, не є зарахуванням зустрічних вимог та не заборонено чинним законодавством.

Згідно п.6 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За приписом п.2 ч.2 ст.46 вказаного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду від імені Фонду, що виконує функції з ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, виходячи із системного аналізу вимог Закону, до закінчення технологічного циклу банку відноситься, зокрема, і повне погашення заборгованості перед банком по кредитних зобов'язаннях, а відтак, списання банком грошових коштів з депозитного рахунку клієнта, відкритого у цьому банку, із зарахуванням таких коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, є фактично погашенням дебіторської заборгованості ПАТ "Дельта Банк", сприяє збереженню ліквідаційної маси банку, не призводить до її зменшення, не змінює черговості задоволення вимог вкладників банку та не порушує їх права і законні інтереси.

Вказаний висновок відповідає позиції Верховного суду України у постанові від 24.10.2011 у справі №3-112гс11, в якій визначено можливість переходу права вимоги по договору (з відкладальною умовою) під час процедури ліквідації банку та вказано, що автоматичне відступлення прав вимоги не стосується черговості задоволення вимог кредиторів та не заборонено чинним законодавством.

Такі висновки викладені також у постановах Вищого господарського суду України від 12.03.2015 у справі №910/15859/14, від 26.03.2015 у справі №910/15858/14.

Крім цього, подібний висновок покладений в основу постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2015 у справі №925/1977/14, обставини якої є аналогічними обставинам даної справи, при цьому ухвалою Верховного Суду України від 18.09.2015 відмовлено у допуску справи №925/1977/14 до провадження Верховного Суду України.

Статтею 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Доводи позивача з приводу того, що звернення стягнення на предмет застави є правом, а не обов'язком Банку також відхиляються судом, оскільки права та обов'язки сторін за Договором уступки права вимоги настають за умови набуття ПАТ "Дельта Банк" права звернення стягнення на майнові права, що є предметом договору застави.

Що стосується кредиторської вимоги від 14.10.2015 (т.2 а.с.138), то з її змісту вбачається, що ОСОБА_6 просить визнати його кредитором АТ Дельта Банк за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, укладеними між ним та АТ Дельта Банк , та за іншими видами заборгованості, у сумі всіх належних йому коштів.

Відповідач та ІІІ особа з цього приводу зазначають, що ОСОБА_6, будучи впевненим, що з 18.04.2015 він перестав бути власником депозиту по Депозитному договору №007-14043-230513 від 25.05.2013 на суму 562737,18 грн., підписуючи кредиторську вимогу не мав на увазі визнання його кредитором по Депозитному договору №007-14043-230513 від 25.05.2013, а передбачав, що буде визнаний кредитором по іншим грошовим сумам, які банк йому винен.

Позивачем підтверджено факт існування інших грошових зобов'язань банку перед ОСОБА_6, які могли б бути предметом кредиторської вимоги, зокрема, ощадні картки (т.3 а.с.177).

Наданий суду банком витяг з Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк" (т.2 а.с.139) виконаний в односторонньому порядку, доказів його направлення на адресу ОСОБА_6, тобто факту обізнаності ОСОБА_6 щодо змісту Реєстру акцептованих вимог, суду не надано.

До того ж, надані представником банку відомості щодо складу акцептованих вимог (т.3 а.с.177) свідчить про те, що банк у односторонньому порядку акцептував також вимоги по Депозитним договорам №010-14043-240513 від 24.05.2013, №023-14043-140513 від 14.05.2013 та №024-14043-140513 від 14.05.2013.

Однак, рішенням Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1607/15 від 16.11.2015, яке набрало законної сили 04.12.2015, було встановлено, що Депозитним договором №010-14043-240513 від 24.05.2013 на суму 401830,84 грн. були виконані зобов'язання відповідача по кредитному договору №КЮ-ВКЛ-2017554/2 від 03.06.2013.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1609/15 від 08.06.2016, яке набрало законної сили 08.11.2016 також було встановлено, що депозитними договорами №023-14043-140513 від 14.05.2013 на суму 22570,35грн та №024-14043-140513 від 14.05.2013 на суму 398429,65 грн. були виконані зобов'язання відповідача по кредитному договору №КЮ-ВКЛ-2017554 від 21.05.2013.

Тобто судовими рішеннями у справах №915/1607/15 та №915/1609/15, правомірність яких підтримана судами апеляційної та касаційної інстанції, у аналогічних правовідносинах, за участю тих же сторін, було встановлено, що зобов'язання за кредитними договорами №КЮ-ВКЛ-2017554/2 від 03.06.2013 та №КЮ-ВКЛ-2017554 від 21.05.2013 припинилось внаслідок того, що позивач на підставі договорів застави за рахунок відступленого йому права грошової вимоги за договорами банківського вкладу задовольнив свої вимоги за кредитними договорами.

Вказані висновки суду не взяті банком до уваги та не враховані при формуванні Реєстру акцептованих вимог щодо ОСОБА_6., що також ставить під сумнів його правомірність та обґрунтованість викладеної у ньому інформації.

За вказаних обставин, при тлумаченні змісту кредиторської вимоги цілком обґрунтовано можна дійти висновку, що при її написанні ОСОБА_6 мав на увазі лише ті грошові вимоги, які йому належні , а враховуючи направлення ним 12.03.2015 листа про надання згоди на зарахування депозитних коштів та нарахованих процентів по Договорам депозиту №007-14043-230513 від 25.05.2013, №010-14043-240513 від 24.05.2013, №023-14043-140513 від 14.05.2013 та №024-14043-140513 від 14.05.2013 в рахунок погашення заборгованості ТОВ Південьагрохім по Кредитному договору №КЮ-ВКЛ-2017554/2 від 03.06.2013, він цілком правомірно сподівався на задоволення вимог банку за кредитними договорами шляхом реалізації свого права на заставу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подання ОСОБА_6 кредиторської вимоги від 14.10.2015 не може бути беззаперечним доказом наміру останнього стати кредитором банку саме по Депозитному договору №007-14043-230513 від 25.05.2013 та отримати грошові кошти у сумі 562737,18 грн.

Судом також взято до уваги, що під час розгляду справи, ОСОБА_6 було направлено на адресу банка заяву про виключення ОСОБА_6 з Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Дельта Банк по Договорам депозиту №007-14043-230513 від 25.05.2013, №010-14043-240513 від 24.05.2013, №023-14043-140513 від 14.05.2013 та №024-14043-140513 від 14.05.2013 у зв'язку з помилковим включенням (т.3 а.с.192).

Доводи позивача про необхідність застосування норм спеціального закону, а саме Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які мають обмеження відповідно до частини 5 ст.36 цього Закону також не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Так, згідно з даною нормою закону, в редакції, яка діяла на час правовідносин сторін, передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

В даному конкретному випадку має місце автоматичне поєднання боржника та кредитора за депозитними договорами в однієї особі, що не є зарахуванням зустрічних вимог . Заборона на поєднання боржника та кредитора в однієї особі внесена у норму цього закону лише згідно із Законом України №629-VIII від 16.07.2015, тобто після погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-УІІІ суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч.1, ч.4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальній, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ мають застосовувати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Так, згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України №475/97ВР від 17.07.1997 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

До загальних засад цивільного законодавства, визначених у ст.3 Цивільного кодексу України, віднесені принципи справедливості, добросовісності, розумностості та неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Враховуючи викладене, суд, виходячи з принципу справедливості, вважає, що позивачем здійснено грошове задоволення заборгованості відповідача за рахунок грошових коштів у вигляді депозитних вкладів, наданих банку у заставу, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, в порядку ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 01 грудня 2017 року.

Суддя М.В.Мавродієва