Постанова

від 27.02.2018 по справі 915/1610/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1610/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Колоколова С. І., Філінюка І.Г.;

(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

секретар судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

Від ПАТ "Дельта Банк" - ОСОБА_1, довіреність № б/н, від 29.01.18;

Представники інших сторін в судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2017 року

по справі №915/1610/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім", м.Миколаїв

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 України, м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, м.Миколаїв

про стягнення 789952,52 грн.

(суддя першої інстанції: Мавродієва М.В., дата та місце винесення рішення: 29.11.2017, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 22)

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 апеляційна скарга Публічного Акціонерного Товариства Дельта Банк прийнята до провадження та призначена до розгляду на 31.01.2018 на 10-30 год.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2018, у зв'язку з неявкою представника НБУ та відсутністю поштового повідомлення про вручення ухвали суду про призначення судового засідання, відповідно до ч.11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 27.02.2018 на 12.30 год.

В судовому засіданні 27.02.2018, згідно зі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Дельта Банк звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Південьагрохім (далі- ТОВ Південьагрохім ) заборгованості за кредитним договором від 31.05.2013 №КЮ-ВКЛ-2017554/1 у загальній сумі 789952,52 грн., у т.ч.: заборгованості за простроченим кредитом - 533000,00 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 102511,23 грн.; 3% річних - 1024,06 грн.; пені за несвоєчасне повернення боргу - 20481,18 грн.; заборгованості за простроченими процентами - 106490,49 грн.; 3% річних від суми прострочених процентів - 5125,56 грн. та 21320,00 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2016 (головуючий суддя Коваль С.М., судді Коваль Ю.М., Олейняш Е.М.)в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 вказане рішення по справі 915/1610/15 залишене без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 06.09.2017 рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2016 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 по справі 915/1610/15 скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Скасовуючи вищевказані судові рішення, Вищий господарський суд України зазначив, що при первісному розгляді справи судами не було звернуто увагу, зокрема на те, що уповноваженою особою Фонду заставодавця ОСОБА_3 включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Дельта Банк , кредиторські вимоги на суму 1271058,33 грн. включені до четвертої черги, на підтвердження чого скаржник як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції надав копії заяви про визнання кредиторських вимог та витягу з реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Дельта Банк . Касаційною інстанцією зазначено, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене, повно і всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати належну правову оцінку доводам сторін, і у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2017 по справі №915/1610/15 (суддя Мавродієва М.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення вмотивоване тим, що зобов'язання ТОВ Південьагрохім за кредитним договором від 31.05.2013 №КЮ-ВКЛ-2017554/1 припинились внаслідок того, що ПАТ Дельта Банк задовольнив кредиторські вимоги на підставі Договору застави майнових прав від 31.05.2013 №КЮ-ВКЛ-2017554/1 за цим предметом застави є майнові права на отримання грошових сум за Договором банківського вкладу від 23.05.2013 №007-14043-230513 та Договору про уступку права вимоги від 31.05.2013 № КЮ-ВКЛ-2017554/1, укладених банком та третьою особою - громадянином ОСОБА_3. За висновком суду першої інстанції ПАТ Дельта Банк 18.04.2015 автоматично, без будь-якого додаткового погодження вкладника та без укладення з ним додаткових угод, набув право на депозитний вклад шляхом здійснення договірного списання депозитних коштів без будь-яких додаткових погоджень з третьою особою в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором, що призвело до погашення кредиторських вимог банку в межах вартості предмету застави. Тобто, перехід права вимоги грошових коштів на користь позивача за договором банківського вкладу привів до припинення зобов'язань за кредитним договором та фактичної реалізації права застави шляхом задоволення вимог позивача за кредитним договором.

Відхиляючи доводи позивача, суд зазначив, що оскільки ПАТ Дельта Банк набув право на депозитний вклад ОСОБА_3 автоматично, що привело до поєднання боржника і кредитора в одній особі та припинення зобов'язань за кредитним договором в вартості предмету застави. При цьому, автоматичний перехід права вимоги отримання депозитних грошових коштів по депозитному договору від клієнта до банку під час запровадження в банку тимчасової адміністрації та процедурі ліквідації є можливим, оскільки не стосується черговості задоволення вимог кредиторів, не є зарахуванням зустрічних вимог та не заборонено чинним законодавством.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ПАТ Дельта Банк в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ Дельта Банк звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неналежною оцінкою особливого статусу позивача, незастосуванням до спірних правовідносин норм Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним і пріоритетним відносно інших законодавчих актів України під час процедури ліквідації банків.

Апелянт зазначає, що відмова суду у задоволенні позову перешкоджає у задоволенні кредиторських вимог ПАТ Дельта Банк і створює перешкоди належної діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які передбачені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує, що судове рішення ухвалене в цілковитій невідповідності нормами матеріального права, оскільки судом не застосовано норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а висновки суду суперечать вимогам ст. ст. 35, 46 вказаного Закону.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України Про заставу , звернення стягнення на предмет застави заставодержателем є виключним правом, а не обов'язком останнього.

Сума боргу відповідача за кредитним договором складає 789957,52 грн., тоді як заставна вартість депозитних коштів - 562737,18 грн., тобто менше суми заборгованості. Отже, висновок суду про погашення заборгованості за кредитним договором шляхом списання депозитних коштів на думку апелянта суперечить фактичним обставинам справи.

Позивач зазначає, що Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено максимальний розмір виплати фізичним особам - вкладникам банку, у разі ліквідації у сумі 200000 грн. Отже, списання більшої суми призведе до штучної зміни фінансових показників банку. При цьому, поєднання в одній особі і кредитора, і банка заборонено приписами ст.30 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, направив на адресу Одеського апеляційного господарського суду відзив, в якому зазначив, що доводи скарги є необґрунтованими, а висновки суду правомірними, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Зокрема, ТОВ Піденьагрохім зазначає, що з 18.04.2015 ОСОБА_2 став власником депозитів ОСОБА_3 і реалізував своє право на заставу на суму 562737,18 грн. На думку відповідача ОСОБА_3 виконав обов'язок за кредитним договором ТОВ Південьагрохім перед ПАТ Дельта Банк своїми коштами, а саме депозитом і зобов'язання за кредитним договором було припинено виконанням, проведеним за умовами Договорів застави, кредиту та уступки права вимоги, тобто належним чином.

В судовому засіданні представник ПАТ Дельта Банк підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та наполягала на її задоволенні, просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідача, третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що явка учасників процесу не була визнана обов'язковою, останні повідомлені про час, дату та місце розгляду справи належним чином, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників третіх осіб.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що справа підлягає перегляду у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 915/1610/15 та наданих представниками сторін пояснень.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорено сторонами наступні обставини.

Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьагрохім» (Позичальник) укладено договір кредиту від 31.05.2013 за №КЮ-ВКЛ-2017554/1 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Кредитор надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання за цим Договором (т.1, а.с.12-17).

Згідно з п. 1.1.1 Кредитного договору (в редакції додаткового договору №2), надання кредиту здійснюється окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш» , а у сукупності - «Транші» , в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 533000,0 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 25,5% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 18.04.2015 включно на умовах визначених цим договором. Кредит надається позичальнику з метою фінансування поточної діяльності (п.1.2 Кредитного договору).

Умовами п. 3.3.3 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за користування Кредитом, комісії, в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п. 3.3.9 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний протягом дії цього договору, щоквартально, не пізніше двадцятого числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати кредитору належним чином засвідчені копії: бухгалтерського балансу (форма 1); звіту про фінансові результати (форма 2).

Згідно із п.4.1 Кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту/траншу, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки ОСОБА_2 банку України, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити в повному обсязі проценти і комісії, передбачені цим Договором.

При цьому, п.4.2. договору встановлено, що у разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.1, 3.3.6 - 3.3.16 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2% від максимального ліміту заборгованості, визначеного в п.1.1.1 цього договору за кожний випадок порушення.

На виконання умов Кредитного договору від 31.05.2013 кредитор надав ТОВ «Південьагрохім» кредитні кошти у розмірі 533000,0 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку станом на 31.05.2015 та меморіальним ордером №35901063 від 31.05.2013 (т.1, а.с.19-21).

Згідно з п.п. 1.3, 1.3.1 Кредитного договору забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим договором, наступає забезпечення, яке не суперечить вимогам Кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір застави майнових прав на грошові кошти в сумі 562737,18 грн., що розміщені в ПАТ Дельта Банк згідно з договором №007-14043-230513 банківського вкладу (депозиту) 7 років з ОСОБА_4 в гривнях від 23.05.2013, який укладено з ОСОБА_3. (т. 1, а.с. 46)

При цьому, п. 3.2.4 передбачено, що кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом на будь-яке інше майно позичальника у разі невиконання позичальником умов цього договору.

ПАТ Дельта Банк (Заставодержатель) та ОСОБА_3 (Заставодавець) укладено Договір застави майнових прав №КЮ-ВКЛ-2017554/1 від 31.05.2013 з подальшими змінами, внесеними згідно Додатковими договорами (т.1 а.с. 48-54).

Умовами вказаного договору передбачено, що предметом застави є майнові права на отримання грошових сум у повному обсязі (включаючи право на отримання суми депозитного вкладу), а саме:

-Договір №007-14043-230513 банківського вкладу (депозиту) 7 років з ОСОБА_4 в гривнях, який укладений сторонами 23.05.2013, та додаткових угод до нього, залишок якого станом на 28.08.2014 складає 562737,18 грн., пені та штрафів тощо, які існують на дату укладання цього договору або виникнуть в майбутньому у заставодавця, та додаткових угод до нього. (п.11 Договору)

Відповідно до умов депозитного договору боржником по відношенню до заставодавця є заставодержатель.

Вказаним Договором забезпечується виконання ТОВ «Південьагрохім» (позичальник) зобов'язань за Договором кредиту №КЮ-ВКЛ-2017554/1 від 31.05.2013 із всіма змінами і доповненнями до нього (надалі - Договір кредиту), який укладений між заставодержателем та позичальником, а саме: повернення суми кредиту в розмірі 533000,0 грн. в строк до 18.04.2015 включно, сплати пені та штрафів (якщо такі будуть) в розмірі, в порядку та в строки, передбачені договором кредиту, відшкодування витрат заставодержателя, понесених у зв'язку із невиконанням позичальником умов договору кредиту, умов цього договору та зверненням стягненням на предмет застави, а також відшкодування інших витрат, передбачених умовами Договору кредиту та цього Договору.

Заставодержатель має право за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги за договором кредиту в повному обсязі, що визначається на момент фактичного їх задоволення, включаючи проценти за користування коштами, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, пені та штрафів, передбачених договором кредиту, понесені витрати на утримання предмету застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимогою, сплати державного мита та оплату послуг нотаріусів, адвокатів, юристів, а також інші витрати, передбачені Договором кредиту та даним Договором (п.п.1.4, 2.1.5, 4.2 Договору застави).

Згідно з п.2.1.4 Договору заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо на момент настання терміну виконання, позичальником та/або заставодавцем будь-якого зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з цим договором, або, якщо на момент настання терміну виконання заставодавцем будь-якого зобов'язання, передбаченого цим договором, воно не буде виконано.

Заставодержатель має право у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави - прийняти його у власність. (п.2.1.6)

При цьому, право застави за цим договором виникає з моменту підписання цього договору. Право застави припиняється у випадку набуття заставодержателем права власності на предмет застави (п.п.3.1, 3.2).

Крім того, звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем будь-яким способом, який визначається самостійно заставодержателем, та, який передбачений та/або незаборонений цим Договором або чинним законодавством України (п. 4.3 Договору застави).

У разі звернення стягнення на предмет застави, реалізація предмета застави, за вибором заставодержателя може проводитися шляхом уступки майнових прав, які є предметом застави, в порядку, який встановлений згідно чинного законодавства. (п.4.4)

Вказаний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання зобов'язань, забезпечених заставою, належним чином і в повному обсязі (п. 6.9).

Крім того, ПАТ «Дельта Банк» (сторона 1) та ОСОБА_3 (сторона 2) було укладено Договір про уступку права вимоги від 31.05.2013 №КЮ-ВКЛ-2017554/2. (т.1, а.с.55)

Умовами п.1 Договору передбачено, що сторона 2 передає у повному обсязі, а сторона 1 приймає всі права сторони 2, як кредитора за зобов'язаннями, що виникли на підставі Договору банківського вкладу (депозиту) « 7 років разом з ОСОБА_4» в гривнях від 23.05.2013, укладеного між сторонами, а саме: право вимоги щодо отримання коштів в повному обсязі відповідно до умов Депозитних договорів (в тому числі, сум депозиту, пені та штрафів, якщо такі будуть, тощо).

Згідно з п.2 Договору уступка прав вимоги здійснюється з метою реалізації майнових прав, що є предметом застави згідно Договору застави майнових прав №КЮ-ВКЛ-2017554/1 від 31.05.2013, який укладений між сторонами, в порядку звернення стягнення на предмет застави.

Договір укладений під відкладальною обставиною, у зв'язку з чим, права та обов'язки сторін за цим Договором настають, за умови набуття стороною 1 права звернення стягнення на майнові права, що є предметом застави за Договором застави. (п.3)

Відповідно до п.4.6 Договору з моменту набуття сторонами прав та обов'язків за цими договорами, сторона 2 перестає бути стороною Депозитного договору, а сторона 1 вступає в Депозитний договір, як сторона, що набула всіх прав сторони 2, які той мав на момент передачі таких прав. Передача, згідно умов цього Договору, прав кредитора за Депозитним договором від сторони 2 до сторони 1 тягне за собою у відповідності до чинного законодавства України припинення зобов'язання, що виникло на підставі Депозитного договору, у зв'язку із поєднанням боржника та кредитора за Депозитним договором в одній особі.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Строк дії цього договору співпадає зі строком дії Договору застави. Строк дії цього договору продовжується на строк, який необхідний для виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за договором належним чином і в повному обсязі. (п.п. 7,8)

На підставі Постанови Правління ОСОБА_2 банку України №150 від 02.03.2015»Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015 про запровадження в ПАТ «Дельта Банк» строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ОСОБА_4. (т.1, а.с.31-33)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 змінено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» з 02.03.2015 по 02.09.2015. (т.1, а.с.34)

В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №147 від 03.08.2015ї продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02.10.2015 включно (т.1, а.с.35).

У зв'язку з неповерненням позичальником отриманої суми кредиту та несплатою процентів за користування кредитом у встановлені строки, станом на 18.04.2015 виникла заборгованість перед кредитором у загальній сумі 789952,52 грн., у т.ч.: заборгованості за простроченим кредитом - 533000,00 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 102511,23 грн.; 3% річних - 1024,06 грн.; пені за несвоєчасне повернення боргу - 20481,18 грн.; заборгованості за простроченими процентами - 106490,49 грн.; 3% річних від суми прострочених процентів - 5125,56 грн. та 21320,00 грн. штрафу, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду позовом. (т.1 а.с. 11)

У даній справі, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків за користування кредитом, а також санкцій, передбачених договором та Законом.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач неналежно виконував умови кредитного договору, в строки передбачені договором кредитні кошти та проценти за користування кредитними коштами не повернув, докази виконання своїх зобов'язань відповідачем не надано, з огляду на що суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги ПАТ Дельта Банк про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 31.05.2013 №КЮ-ВКЛ-2017554/1 у загальній сумі 789952,52 грн., у т.ч.: заборгованості за простроченим кредитом - 533000,00 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 102511,23 грн.; 3% річних - 1024,06 грн.; пені за несвоєчасне повернення боргу - 20481,18 грн.; заборгованості за простроченими процентами - 106490,49 грн.; 3% річних від суми прострочених процентів - 5125,56 грн. та 21320,00 грн. штрафу є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем вірність розрахунку заборгованості не спростовано.

Висновки суду першої інстанції та заперечення відповідача, що зобов'язання ТОВ Південьагрохім за кредитним договором від 31.05.2013 №КЮ-ВКЛ-2017554/1 припинились внаслідок того, що ПАТ Дельта Банк задовольнив кредиторські вимоги на підставі Договору застави майнових прав від 31.05.2013 №КЮ-ВКЛ-2017554/1 за цим предметом застави є майнові права на отримання грошових сум за Договором банківського вкладу від 23.05.2013 №007-14043-230513 та Договору про уступку права вимоги від 31.05.2013 № КЮ-ВКЛ-2017554/1, укладених банком та третьою особою - громадянином ОСОБА_3, а також те, що ПАТ Дельта Банк набув право на депозитний вклад ОСОБА_3 автоматично, що привело до поєднання боржника і кредитора в одній особі та припинення зобов'язань за кредитним договором в вартості предмету застави - є хибними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у ст.598 Цивільного кодексу України, згідно з якою Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначено також ст. 202 Господарського кодексу України, за змістом якої Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Аналогічну норму викладено у ч.2 ст. 204 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється .

Наведена у ст.606 Цивільного кодексу України підстава припинення цивільно-правового зобов'язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.

Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником переходить до будь-якої зазначеної у законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватися для юридичних осіб - у разі реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням; для фізичних осіб - у випадку спадкового правонаступництва, у разі переходу майна кредитора до боржника. При такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів повинен зникнути, узв'язку з чим і припиняється правовідношення.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом України у постановах від 16.09.2015 №6-43цс15, від 13.03.2016 №3-10гс16.

В даному випадку, у справі, яка переглядається, поєднання боржника і кредитора одній особі в розумінні приписів ст.606 Цивільного кодексу України не відбулося, оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем за кредитним договором були забезпечені заставою майнових прав на підставі Договору застави, укладеного між позивачем та третьою особою.

Крім того, на підставі Договору відступлення права вимоги третя особа передала позивачеві права вимоги на ці майнові права у разі невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором. Тобто у позивача та відповідача, позивача і третьої особи залишається взаємні зобов'язання за договорами (кредиту, застави, відступлення права вимоги, банківського вкладу), що не може свідчити про припинення зобов'язання з цієї підстави.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Враховуючи вказану норму закону, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки положенням п. 3.2.4 Кредитного договору, п.п. 1.4, 2.1.4, 2.1.5, 4.2 Договору застави щодо права, а не обов'язку банку звернути стягнення на предмет застави у разі порушення позичальником умов Кредитного договору та щодо можливості задоволення заставодержателем своїх вимог за рахунок предмета застави одним зі способів на його вибір.

З огляду на зазначене, висновок суду стосовно того, що ПАТ Дельта Банк 18.04.2015 автоматично набув право на депозитний вклад шляхом списання депозитних грошових коштів, є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки реалізація заставлених майнових прав відбувається у порядку, встановленому Законами України Про заставу , Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень і потребує певної послідовної сукупності дій, чого в даному випадку не відбулося у зв'язку з тим, що позивач цим своїм правом не скористався.

Також судова колегія вважає слушними доводи апеляційної скарги стосовно того, що з моменту запровадження тимчасової адміністрації ОСОБА_4 спірні правовідносини сторін визначаються спеціальним законом - Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднання боржника і кредитора в одній особі.

За таких обставин, припинення зобов'язань між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за Депозитним договором на момент виникнення у ОСОБА_4 права задоволення вимог за Кредитним договором - 18.04.2015, було заборонено в силу положень ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Зазначена законодавча заборона діяла і на задоволення вимоги вкладників, яким є ОСОБА_3, а у подальшому за умовами Договором відступлення права вимоги повинен був стати АТ Дельта Банк .

Частиною 2 ст. 46 зазначеного Закону передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав. Задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , якими передбачено, що під ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до ст. 52 цього Закону.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, що списання банком грошових коштів є фактично погашенням дебіторської заборгованості позивача та не призводить до зменшення ліквідаційної маси банку, не змінює черговості задоволення вимог кредиторів та не порушує їх права і законні інтереси, є таким, що суперечить положенням Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

При цьому судом першої інстанції не надано належної правової оцінки зверненню ОСОБА_3 у жовтні 2015 року до позивача з заявою про кредиторські вимоги, які були акцептовані ОСОБА_4. Висновок суду відносно того, що, підписуючи кредиторську вимогу, ОСОБА_3 не мав на увазі визнання його кредитором за Депозитним договором №007-14043-230513 від 25.05.2013, не ґрунтується на будь-яких документальних доказах, оскільки його вимоги за депозитним договором у даній справі були акцептовані ОСОБА_4, що підтверджується витягом з реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Дельта Банк .

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на інші судові рішення, якими встановлено припинення зобов'язання за кредитними договорами №№ КЮ-ВКЛ-2017554/2 від 03.06.2013 та КЮ-ВКЛ-20175554 від 21.05.2013, в даному випадку є безпідставними, оскільки таке припинення зобов'язань відбувалося до введення в банку тимчасової адміністрації.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ПАТ ОСОБА_5 підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2017 по справі №915/1610/15 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ Дельта Банк про стягнення заборгованості з ТОВ Південьагрохім у загальній сумі 789952,52 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача по справі відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, п.1, 3 ч.1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2017 року по справі №915/1610/15 задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2017 року по справі №915/1610/15 скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім" про стягнення 789952,52 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Південьагрохім (54001, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 32884222) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м.Київ, вул.Щорса, 36-б, п/р 373910011, МФО 380236, ЄДРПОУ 3404702) заборгованість в сумі 789952,52 грн. (сімсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні дві копійки) за договором кредиту №КЮ-ВКЛ-2017554/1 від 31.05.2013

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Південьагрохім (54001, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 32884222) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м.Київ, вул.Щорса, 36-б, п/р 373910011, МФО 380236, ЄДРПОУ 3404702) 13034,22 грн. (тринадцять тисяч тридцять чотири гривні, двадцять дві копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Південьагрохім (54001, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 32884222) в рахунок Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м.Одеса, ЄДРПОУ 38016923, ГУ ДКС України в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002) 11849,29 грн. (одинадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень двадцять дев'ять копійок) судового збору за подання позовної заяви.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Повернути матеріали справи №915/1610/15 до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.03.2018 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: С.І. Колоколов

ОСОБА_6