Рішення

від 24.10.2017 по справі 761/27544/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27544/17

Провадження № 2/761/6574/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.,

за участю представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію позивача, дії що вчинені з боку відповідача, в частині: навмисного публічного звернення відповідача до позивача щодо звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_2.! ; навмисної публічної рекомендації відповідача на адресу позивача та представника позивача, в частині, щоб позивач та його представник зверталися в подальшому до асоціації юних літераторів - перидромофілів Калімантану, до комітету тибетських доярок - механізаторів у екзилі, та до Міжгалактичної спілки надання безкоштовної освіти неписемним юристам-аматорам; навмисного публічного приниження ділової репутації позивача, в очах ОСОБА_4, в частині того, що із співвласником двох окремих юридичних суб'єктів господарювання ТОВ ТАУРУС 8 (код ЄДРПОУ 33782905) та ТОВ Спецпродторг ММ (код ЄДРПОУ 35676294) можна подивитися у спосіб, який викладений у листі відповідача. Зобов'язати відповідача спростувати інформацію, поширену відповідачем у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, а саме шляхом направлення відповідачем офіційного вибачення, через засоби поштового зв'язку, на поштову адресу позивача та поштову адресу представника позивача, в частині анулювання зазначених тверджень, що стали предметом судового розгляду та які були викладені відповідачем у листі від 13 липня 2017 року; стягнути з відповідача суму завданої моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, в розмірі 25 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її син ОСОБА_5, після смерті якого спадкоємцями майна стали позивач ОСОБА_2 - його мати, дружина померлого - ОСОБА_6, яка є директором двох суб'єктів господарювання та син ОСОБА_1. Як зазначає позивач, після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона стала співвласником ТОВ ТАУРУС 8 та ТОВ Спецпродторг ММ , тому отримала право на інформацію щодо своїх коштів, що вкладені в дані підприємства та інформацію по діяльності даних суб'єктів господарювання. Тому, 06 липня 2017 року позивачем та її представником було направлено листи із проханням надати фінансову інформацію щодо діяльності зазначених суб'єктів господарювання, на що відповідачем було надано листом дві окремих відповіді. Як зазначає позивач, із змісту листа відповідача від 13 липня 2017 року встановлюється наступне: лист відповідача до позивача та її представника містить в своєму змісті окреме речення ОСОБА_4 та ОСОБА_2.! , тобто відповідач одночасно звернувся до двох окремих громадян, однак таке звернення з боку відповідача здійснюється у спосіб, що не передбачений нормами чинного законодавства України. Так, лист відповідача фактично адресований одному із співвласників двох окремих суб'єктів господарювання ТОВ ТАУРУС 8 та ТОВ Спецпродторг ММ . В тексті відповіді відповідача надається фактично прихована образа на адресу позивача та її представника, оскільки сам текст місить наступне: …коли вам наступного разу захочеться звернутися до … ради національних координаторів Шанхайської організації співробітництва, Європейського комітету зі стандартизації в електротехніці, органу жандармерії Сен-Тропе, Міжнародної спілки захисту червонохутрових малазійських гібонів - карликів, асоціації юних літераторів - перидромофілів Калімантану, комітету тибетських доярок - механізаторів у екзилі Міжгалактичної спілки надання безкоштовної освіти неписемним юристам - аматорам . Тому позивач вимагає, щоб вищезазначена інформація була спростована у такий спосіб, яким була поширена та офіційного вибачення відповідача за вчинення неправомірних дій. Окрім того, враховуючи вищевикладене, зазначеними діями позивачу було завдано моральної шкоди, яка виразилася в моральних стражданнях, переживаннях та порушенні душевної рівноваги, а тому є підстави для відшкодування моральної шкоди.

В судове засідання позивач не з'явилася направила на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутність, зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі так як вони не обґрунтовані на вимогах закону.

Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 26.11.2013 року №3-946, спадкоємцями майна померлого ОСОБА_5 є син ОСОБА_1 на 1/3 частку, дружина ОСОБА_6 на 1/3 частку, мати ОСОБА_2 на 1/3 частку. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: ? частки в статутному капіталі ТОВ Спецпродторг ММ та ? частки в статутному капіталі ТОВ ТАУРУС 8 . ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку в статутному капіталі.

Згідно з Витягів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України від 23.10.2017 року, засновником ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ ТАУРУС 8 є ОСОБА_5, а керівником товариств з 22.02.2012 року є ОСОБА_6

17.01.2017 року ОСОБА_6, як директор ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ Таурус 8 написала заяви про звільнення за власним бажанням.

Наказом ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ Таурус 8 №01 від 17.01.2017 року, ОСОБА_6 звільнено з посади директора ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ Таурус 8 згідно з заявою про звільнення за власним бажанням.

Копію заяв про звільнення та накази про звільнення ОСОБА_6 направила на адреси ДПІ Оболонського району, Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації та ОСОБА_2 Адресати, як вбачається із повідомлень, отримали вказані листи в січні 2017 року.

29 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з заявою про вихід із числа засновників ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ ТАУРУС 8 .

ОСОБА_2, зазначаючи, що вона є співвласником ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ Таурус 8 , та її представник 06 липня 2017 року на адресу ОСОБА_6 направили лист, щодо роз'яснення фінансового стану товариств.

ОСОБА_6 листом від 13.07.2017 року на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надала відповідь на вищезазначений лист від 06.07.2017 року.

В тексті листа дослівно зазначено: ОСОБА_4 та ОСОБА_2.! Своїми листами ви безпідставно забираєте мій час. Ви маєте право робити будь-які дії, які не виходять за межі законодавства - мене не цікавить, що ви їсте на сніданок, куди йдете відпочивати, які книжки читаєте та до кого звертаєтеся. Тому, будь-ласка, не повідомляйте мене, коли вам наступного разу захочеться звернутися до судових, правоохоронних, фіскальних органів, органів обласної влади, органів місцевого самоврядування України, органів Організації Об'єднаних Націй, Ради національних координаторів Шанхайської організації співробітництва, Європейського комітету зі стандартизації в електротехніці, органів жандармерії Сен-Тропе, Міжнародної спілки захисту червонохутрих малазійських гібонів-карликів, Асоціації юних літераторів-перидромофілів Калімантану, Комітету тибетських доярок-механізаторок у екзилі чи Міжгалактичної спілки надання безкоштовної освіти неписемним юристам-аматорам. Якщо ви продовжите надсилати мені беззмістовні листи, у яких повідомлятимете про беззмістовні та нерелевантні щодо мене дії з вашого боку, я розцінюватиму це як переслідування з вашого боку та як підставу для позову проти вас до суду .

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності з ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про інформацію" реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Так, позивач зазначає, що відомості, які вона просить визнати такими, що не відповідають дійсності ганьблять її честь та гідність, були поширені шляхом направлення листів на адресу позивача та її представника.

Відповідно до положень ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Суд не може взяти до уваги посилання позивача, як на підставу своїх вимог на п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.09.1990 року №7 Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій , так як зазначена Постанова втратила чинність у зв'язку з прийняттям Пленумом Верховного Суду України Постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року за № 1.

Так, відповідно до п. 19 Пленуму Верховного Суду України Постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року за № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК (435-15) не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції ( 475/97-ВР ).

Відтак, зазначену інформацію, викладену в листі відповідача не можна розцінювати, як таку, в якій було поширення недостовірної інформації щодо позивача, приниження честі, гідності та її ділової репутації.

Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст.23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пункт 5 постанови пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснює, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так як в судовому засіданні не встановлено протиправних дій з боку відповідача, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 294 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. ст. 23, 201, 277, 280, 297, 1167 ЦК України; ст. 9 Закону України "Про інформацію"; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про захист честі та гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Сторона, яка не була присутня при проголошенні рішення може його оскаржити протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Н.Г.Притула