Постанова

від 29.03.2018 по справі 761/27544/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/2615/2018

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Судді - доповідача: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Довгопола А.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року ухвалене під головуванням судді Шевченківського районного суду міста Києва Притула Н.Г.

у справі № 761/27544/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, ділової репутації, відшкодуванні моральної шкоди.

в с т а н о в и л а :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, ділової репутації, відшкодуванні моральної шкоди. За яким просила: визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію позивача, дії що вчинені з боку відповідача, в частині: навмисного публічного звернення відповідача до позивача щодо звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_1; навмисної публічної рекомендації відповідача на адресу позивача та представника позивача, в частині, щоб позивач та його представник зверталися в подальшому до асоціації юних літераторів - перидромофілів Калімантану, до комітету тибетських доярок - механізаторів у екзилі, та до Міжгалактичної спілки надання безкоштовної освіти неписемним юристам-аматорам; навмисного публічного приниження ділової репутації позивача, в очах ОСОБА_4, в частині того, що із співвласником двох окремих юридичних суб'єктів господарювання ТОВ ТАУРУС 8 та ТОВ Спецпродторг ММ можна подивитися у спосіб, який викладений у листі відповідача. Зобов'язати відповідача спростувати інформацію, поширену відповідачем у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, а саме шляхом направлення відповідачем офіційного вибачення, через засоби поштового зв'язку, на поштову адресу позивача та поштову адресу представника позивача, в частині анулювання зазначених тверджень, що стали предметом судового розгляду та які були викладені відповідачем у листі від 13 липня 2017 року; стягнути з відповідача суму завданої моральної шкоди, завданої її неправомірними діями в розмірі 25000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її син ОСОБА_5, після смерті якого спадкоємцями майна стали: ОСОБА_1 - мати, дружина померлого - ОСОБА_3, яка є директором двох суб'єктів господарювання та син ОСОБА_6. Як зазначала позивач, після смерті ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона стала співвласником ТОВ ТАУРУС 8 та ТОВ Спецпродторг ММ , тому отримала право на інформацію щодо своїх коштів, що вкладені в дані підприємства та інформацію по діяльності даних суб'єктів господарювання. Відтак, 06 липня 2017 року позивачем та її представником було направлено листи із проханням надати фінансову інформацію щодо діяльності зазначених суб'єктів господарювання. На що відповідачем було надано листом дві окремих відповіді. Як зазначає позивач, із змісту листа відповідача від 13 липня 2017 року встановлюється наступне: лист відповідача до позивача та її представника містить в своєму змісті окреме речення ОСОБА_4 та ОСОБА_1, тобто відповідач одночасно звернувся до двох окремих громадян, однак таке звернення з боку відповідача здійснюється у спосіб, що не передбачений нормами чинного законодавства України. Так, лист відповідача фактично адресований одному із співвласників двох окремих суб'єктів господарювання ТОВ ТАУРУС 8 та ТОВ Спецпродторг ММ . В тексті відповіді відповідача надається фактично прихована образа на адресу позивача та її представника, оскільки сам текст місить наступне: …коли вам наступного разу захочеться звернутися до … ради національних координаторів Шанхайської організації співробітництва, Європейського комітету зі стандартизації в електротехніці, органу жандармерії Сен-Тропе, Міжнародної спілки захисту червонохутрових малазійських гібонів - карликів, асоціації юних літераторів - перидромофілів Калімантану, комітету тибетських доярок - механізаторів у екзилі Міжгалактичної спілки надання безкоштовної освіти неписемним юристам - аматорам . Тому позивач вимагала, щоб вищезазначена інформація була спростована у такий спосіб, яким була поширена та офіційного вибачення відповідача за вчинення неправомірних дій.

Вважала, що зазначеними діями їй було завдано моральної шкоди, яка виразилася в моральних стражданнях, переживаннях та порушенні душевної рівноваги, а тому є підстави для відшкодування.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист честі та гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду позивачем подано апеляційну скаргу, де ставилося питання про скасування рішення суду та постановлення нового щодо задоволення вимог позивача у повному обсязі. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 8 ч.1 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці ( відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року 1402 - VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним, справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів чинних на час вчинення окремих процесуальних дій розгляду і вирішення справи.

27 лютого 2018 року до Апеляційного суду міста Києва засобами поштового зв'язку надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу. У відзиві відповідач заперечувала проти апеляційної скарги та зауважила, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2017 є законним, обґрунтованим та ухваленим без порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції, забезпечення якої було доручено Житомирському міськрайонному суду Вінницької області.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Відповідач будучи належним чином повідомленою про розгляд справи в судове засідання не з'явилася, до початку розгляду справи подала заяву за якою просила здійснити розгляд справи за її відсутності, апеляційну скаргу не визнала, заперечувала проти її задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за її відсутності в силу вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Дашко Ю.О. від 26.11.2013 року №3-946, спадкоємцями майна померлого ОСОБА_5 є : син ОСОБА_8 на 1/3 частку, дружина ОСОБА_3 на 1/3 частку, мати ОСОБА_1 на 1/3 частку. Спадщина складається з: 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ Спецпродторг ММ та 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ ТАУРУС 8 . ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку в статутному капіталі.

Згідно з Витягів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України від 23.10.2017 року, засновником ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ ТАУРУС 8 є ОСОБА_5, а керівником товариств з 22.02.2012 року є ОСОБА_3

17.01.2017 року ОСОБА_3, як директор ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ ТАУРУС 8 написала заяви про звільнення за власним бажанням.

Наказом ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ ТАУРУС 8 №01 від 17.01.2017 року, ОСОБА_3, звільнено з посади директора ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ ТАУРУС 8 згідно з заявою про звільнення за власним бажанням.

Копію заяв про звільнення та накази про звільнення ОСОБА_3, направила на адреси ДПІ Оболонського району, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації та ОСОБА_1 Адресати отримали вказані листи в січні 2017 року.

29 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з заявою про вихід із числа засновників ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ ТАУРУС 8 .

ОСОБА_1, зазначаючи, що вона є співвласником ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ ТАУРУС , та її представник 06 липня 2017 року на адресу ОСОБА_3 направили лист, щодо роз'яснення фінансового стану товариств.

ОСОБА_3 листом від 13.07.2017 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надала відповідь на вищезазначений лист від 06.07.2017 року.

У тексті листа зазначено: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Своїми листами ви безпідставно забираєте мій час. Ви маєте право робити будь-які дії, які не виходять за межі законодавства - мене не цікавить, що ви їсте на сніданок, куди йдете відпочивати, які книжки читаєте та до кого звертаєтеся. Тому, будь-ласка, не повідомляйте мене, коли вам наступного разу захочеться звернутися до судових, правоохоронних, фіскальних органів, органів обласної влади, органів місцевого самоврядування України, органів Організації Об'єднаних Націй, Ради національних координаторів Шанхайської організації співробітництва, Європейського комітету зі стандартизації в електротехніці, органів жандармерії Сен-Тропе, Міжнародної спілки захисту червонохутрих малазійських гібонів-карликів, Асоціації юних літераторів-перидромофілів Калімантану, Комітету тибетських доярок-механізаторок у екзилі чи Міжгалактичної спілки надання безкоштовної освіти неписемним юристам-аматорам. Якщо ви продовжите надсилати мені беззмістовні листи, у яких повідомлятимете про беззмістовні та нерелевантні щодо мене дії з вашого боку, я розцінюватиму це як переслідування з вашого боку та як підставу для позову проти вас до суду .

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог зазначав про тещо відповідно до положень ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, які є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Відтак вважав, що зазначену позивачем інформацію викладену в листі відповідача не можна розцінювати як таку, в якій було поширено недостовірну інформацію щодо позивача, приниження честі, гідності та її ділової репутації.

А так, як в судовому засіданні не встановлено протиправних дій з боку відповідача, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Розглядаючи спір колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач вказувала на те, що суд першої інстанції фактично не надав судову оцінку тому, що з боку відповідача здійснено приниження честі та гідності позивача через окреме звернення відповідач до позивача „ І.І." та „С. К.", що вказує на право фізичної особи на ім'я. Право фізичної особи на ім'я забезпечує їй правову індивідуалізацію, свідчить про сімейну незалежність цієї особи і наявність у неї зв'язку з цим встановлених законом можливостей. Це право надає його носієві юридично забезпечену можливість мати ім'я, та вимагати від оточуючих, щоб його називали власним іменем, що передбачено ст. 28 ЦК України.

Право на ім'я включає: право громадянина вимагати від інших осіб звертатися до нього відповідно до його прізвища, імені та по батькові; право на зміну прізвища, імені та по батькові; право вимагати припинення незаконного використання прізвища, імені та по батькові; право вимагати від інших осіб утримуватися від порушення права на ім'я, яке виникає з моменту народження фізичної особи.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Так як незважаючи на те, що звернення до позивача та її представника викладено відповідачем у незвичному або прийнятому діловому обороті листування, це не свідчить що дане звернення, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є таким, що принижує гідність, честь та ділову репутацію позивача. Таких обставин при розгляді справи встановлено не було.

Скаржник наголошувала також на тому, що ОСОБА_3 будучи її невісткою спромоглася змістом даного листа нанесла їй образу, та фактично принизила її. Внаслідок чого були втрачені нормальні життєві зв'язки позивача; був змінений наладжений спосіб життя, а все це разом призвело до того, що позивач вимушена була докласти додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї сім'ї. З боку суду першої інстанції та відповідача по відношенню до неї порушені основи конституційних прав та свобод людини, зокрема ст.ст. 8, 19 Конституції України.

У той же час, колегія суддів вважає, що позивачем не було взято до уваги положення Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації та юридичної особи " від 27 лютого 2009 року, згідно яких при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин; а) поширена інформація, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації розуміють: - опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; - поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; - викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; - повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі; - вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів; - розповсюдження серед людей листівок.

Отже, повідомлення інформації лише особі, якої вона стосується, не є її поширенням. А є листом, що містить відповідь відповідача на питання, на які попередньо було зроблено запит позивачем по справі та її представником.

Відтак, відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою позивач вказувала на навмисність порушення судом першої інстанції норм законодавства, а саме ст. 17 Закону України „ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конституції України, Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадські та політичні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Конституційного Суду України - зазначаючи при цьому, що апеляційний суд зобов'язаний винести рішення виключно базуючись на зазначених документах.

Позивач при цьому не вказує на фактичні порушення допущені судом першої інстанції в частині щодо її прав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, честь та гідність людини визнаються вищими соціальними цінностями. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У відповідності до статтею 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Доводами апеляційної скарги є також те, що неправомірними діями відповідача позивачу було завдано моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, в зв'язку з тим, що вона була ображена та принижена перед своїм довірителем - ОСОБА_4, та зверталася до нього з проханням не брати до уваги лист своєї невістки, який був спрямований на її адресу.

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції в частині того, що вказуючи на недоведеність вимог позивача в частині порушення гідності, честі та ділової репутації, суд зазначав про відсутність підстав щодо задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 23 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 374, 375, 381 -383, 384 ЦПК України, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року 1402 - У111, п. 8 розділу Х111 Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147 - У111 від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2018 року

Суддя - доповідач:

Судді: