Постанова

від 19.10.2017 по справі 808/1854/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року о/об 12 год. 34 хв.Справа № 808/1854/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК Запоріжжя" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

за участі представників:

від позивача - Черненко Р.В.

(діє на підставі довіреності № 828 від 20.11.2015 року)

від відповідача - Воронкова Н.В.

(діє на підставі довіреності № 3 від 21.02.2017 року)

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Іноземного підприємства Торговий дім ЄПК Запоріжжя (далі - позивач, ІП ТД ЄПК Запоріжжя ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002481405 від 11 квітня 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні обґрунтував адміністративний позов, з підстав викладених в позові, а саме зазначив, що 14 квітня 2017 року позивачем отримано податкове повідомлення - рішення від 11 квітня 2017 року №0002481405, яке прийнято на підставі документальної позапланової невиїзної перевірки з питань неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік та в акті перевірки № 178/08-01/4-05/35300916 зазначені порушення вимог абзацу 5 пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України. Зазначив, що податкове повідомлення - рішення прийнято із порушення чинного законодавства, та в порушення статті 61 Конституції України вдруге притягнуто (перше податкове повідомлення - рішення від 17 листопада 2015 року №0001722201) до юридичної відповідальності (накладення штрафу) за неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік. А отже повторне застосування штрафних санкцій є протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, у яких зазначено, що під час проведення перевірки встановлено, що позивачем не подані звіти за 2014 рік про контрольовані операції та станом на 29 березня 2017 року також не подано. Сума штрафу по податковому повідомленню - рішенню від 17 листопада 2015 року №0001722201 за неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік сплачена в розмірі 365400,00 грн. Однак, позивачем не виконанні вимоги статті 120 Податкового кодексу України та сплата фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції. Таким чином позивач тривалий час не виконує обов'язки із подання звіту про контрольовані операції за 2014 рік.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 19 жовтня 2017 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, суд з'ясував наступне.

На підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.2, 78.1.15 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік.

В подальшому за наслідками проведеної перевірки складено Акт №178178/08-01/4-05/35300916 від 31 березня 2017 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК Запоріжжя" з питань неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік.

Висновками Акту перевірки встановлено порушення Іноземним підприємством "Торговий дім "ЄПК Запоріжжя" вимог - абзацу 5 пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), щодо триваючого невиконання обов'язкового із подання Звіту про контрольовані операції за 2014 рік з моменту узгодження та сплати штрафу.

На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення: від 11 квітня 2017 року №0002481405, яким позивачу застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 535920,00 грн.

Не погодившись із прийнятим контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями Іноземне підприємство "Торговий дім "ЄПК Запоріжжя" звернулось до суду з адміністративний позовом.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає податкове повідомлення-рішення, обґрунтованим, та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 020561, Іноземне підприємство Торговий дім ЄПК - Запоріжжя код ЄДРПОУ 35300916 зареєстровано 25 липня 2007 року Запорізькою міською радою.

Рішенням єдиного засновника Іноземне підприємство "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя" від 13 липня 2007 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЄПК" (Російська Федерація").

Оглянувши статут товариства вбачається, що підприємство є унітарним підприємством, діє виключно на основі власності іноземної юридичної особи - резидента Російської Федерації ТОВ "ТД "ЄПК", яке є засновником та власником підприємства.

В матеріалах справи наявна постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі 808/8727/15 від 28 березня 2016 року, яка набрала законної сили.

З вищевказаної постанови вбачається, що протягом 2014 року позивачем здійснювались господарські операції з придбання підшипників у підприємства ТОВ "ТД ЄПК" (Російська Федерація) відповідно до укладених контрактів, в тому числі у 2014 році.

З урахуванням викладених вище висновків суду, відповідно до яких господарські операції позивача з ТОВ ТД ЄПК (Російська Федерація) є контрольованими у розумінні підпункту 39.2.1.1 пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України, у позивача виник обов'язок з подання звіту про контрольовані операції за 2014 рік.

Позивачем звіт про контрольовані операції за 2014 рік контролюючому органу не поданий.

Відповідно до приписів підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, засади визначення операцій контрольованими:

39.2.1.1. господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;

а) господарські операції, що здійснюються з пов'язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Під час визначення переліку держав (територій) для цілей підпункту "в" підпункту 39.2.1.1 цього підпункту Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією;

держави, компетентні органи яких не забезпечують своєчасний та повний обмін податковою та фінансовою інформацією на запити центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з 1 січня звітного року, наступного за календарним роком, у якому держави (території) було включено до такого переліку.

Для контрольованих операцій з вивезення у митному режимі експорту та/або ввезення у митному режимі імпорту товарів, що мають біржове котирування, встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" з метою оподаткування доходів (прибутку, виручки) платників податків, що є сторонами контрольованої операції, здійснюється за методом порівняльної неконтрольованої ціни.

Також відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.

Пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України передбачено, щодо неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:

300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції;

1 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;

3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, за неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік позивачем застосовані штрафні санкції в розмірі 535920,00 грн.

Як, вбачається з матеріалів справи позивачем та сторонами в судовому засіданні не заперечувалось, що позивача податковим повідомленням - рішенням №0001722201 від 17 листопада 2015 року вже притягувалось до відповідальності, а саме накладено штраф за неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік в сумі 365400,00 грн. та такий штраф сплачено. Однак як зазначено у пункті 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, що сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції. Та судом встановлено, що позивачем на виконання статті 39 Податкового кодексу України, так і не подано звіт про контрольовані операції за 2014 рік.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність застосування штрафних санкцій за не подання звіту про контрольовані операції за 2014 рік., розмір яких становить 535920,00 грн., у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню та податкове повідомлення - рішення № 0002481405 від 11 квітня 2017 року є обґрунтованим і підтверджується фактичними обставинами справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов