Постанова

від 01.12.2017 по справі п/811/1955/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2017 року Справа № П/811/1955/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, викладену в листі від 16.06.2017 №Л-9994/0-7808/0/6-17 та зобов'язати відповідача надати йому відповідний дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач неодноразово, з необґрунтованих та непередбачених законом підстав, відмовляв у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, кожного разу зазначаючи нові недоліки, які відсутні у попередніх відмовах. При цьому, позивач наголошує на тому, що ним виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.33).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.30). Згідно наданих до суду заперечень, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення (а.с.35-40).

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також неявку представника відповідача в судове засідання, який про розгляд справи був повідомлений належним чином, суд вважає можливим здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши повідомлені позивачем обставини, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Листом №Л-1619/0-2726/0/6-17 від 13.03.2017 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило позивача, що масштаб та якість доданих графічних матеріалів, не дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно-територіальних утворень. В зв'язку з чим запропоновано повторно подати клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та необхідні додатки (а.с.13).

На виконання даного листа позивачем 17.05.2017 року повторно подано до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (а.с.14).

До вказаної заяви позивачем додані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта громадянина та ідентифікаційного коду (а.с.9-11, 15-23).

Листом №Л-9994/0-7808/0/6-17 від 16.06.2017 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило позивача, що немає підстав для задоволення його заяви, у зв'язку з відсутністю документа представника стосовно наявності права вчинити правочин від імені другої сторони (а.с.12).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч. 3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року №14, органом уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Держгеокадастр України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із оскаржуваної відмови Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №Л-9994/0-7808/0/6-17 від 16.06.2017 вбачається, що відповідач повідомив позивача, що немає підстав для задоволення його заяви, у зв'язку з відсутністю документа представника стосовно наявності права вчинити правочин від імені другої сторони (а.с.12). При цьому, відповідачем зазначено, що за результатами розгляду поданих позивачем матеріалів встановлено, що згідно довіреності від 09.06.2016 уповноважено гр.ОСОБА_4 бути представником у питаннях, пов'язаних з підключенням енергопостачання.

Із поданої позивачем заяви вбачається, що остання подана ОСОБА_1, про що свідчить його особистий підпис (а.с.14), заперечень проти чого відповідачем суду не надано.

Тому, посилання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в оскаржуваній відмові на відсутність документа представника стосовно наявності права вчинити правочин від імені другої сторони, суд визнає такими, що не стосуються даної справи.

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, підставою для відмови відповідачем у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, при розгляді першої заяви, зазначено про відсутність документів, що підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці або інформації про припинення речових прав на майно у зв'язку із його знищенням.

Судом досліджено зміст заяви, яку подано позивачем до Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та матеріали, які подавались разом із заявою, а саме: копії паспорта, ідентифікаційного номера, а також викопіювання з кадастрової карти (плану), із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, погодження сільської ради (а.с.9-11, 15-16, 17).

Відповідно до інформації щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 3521482800:02:000:8510, що надається Державним кадастровим реєстратором, підстави для відмови у наданні відповідного дозволу, які визначені ст.118 Земельного кодексу України, відсутні (а.с.16).

Крім того, відповідачем не взято до уваги, що згідно довідки Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області №32 від 27.03.2017 на території Клинівської сільської ради є вільна земельна ділянка сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, та сільська рада не заперечує проти надання зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с.17). До того ж, відповідно до довідки №36 від 27.07.2017 Клинівської сільської ради, нежитлова будівля по АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Дана будівля отримана позивачем у власність при розпаюванні КСП "Промінь" с.Клинове Голованівського району Кіровоградської області. (а.с.22, 23).

Таким чином, позивач, при особистому зверненні до відповідача з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством , тому суд визнає таку відмову протиправною.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, то суд вважає, що ці вимоги є похідними від вимог про визнання протиправною відмови відповідача у наданні такого дозволу, тому також підлягає задоволенню.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

До того ж, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 162 КАС України, відповідно до пункту 2 частини 1 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, проте відповідний спосіб захисту має бути законним та відповідати певній нормі права.

В даному випадку суд вважає, що правильним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Суд зазначає, що покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Позивач правомірно очікував на розгляд його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, та отримання позитивного рішення на свої заяви.

Так, в абз.10 п.9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

До того ж, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Саме такою є правова позиція Верховного Суду України, викладена 07.06.2016 року у справі №820/3507/15.

У зв'язку з викладеним, враховуючи встановлення в судовому засіданні порушення прав позивача під час розгляду його заяви, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1І дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту п.4 ч.1 ст.163 КАС України встановлено, що постанова суду складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням, у тому числі встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Таким чином, зважаючи на те, що постанова суду зобов'язує відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк подання звіту про виконання постанови - один місяць з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує на користь позивача всі здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, викладену у листі від 16.06.2017 №Л-9994/0-7808/0/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Присудити на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код - 39767636).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №П/811/1955/17.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М.Кармазина