Постанова

від 30.11.2017 по справі 816/2002/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року м.ПолтаваСправа № 816/2002/17 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчіна О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Будкіна С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про:

- визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо неправомірної відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів) на території Золотухінської сільської ради Оржицького району Полтавської області загальною площею 1,500 га;

- зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів) на території Золотухінської сільської ради Оржицького району Полтавської області загальною площею 1,500 га.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на обставину дотримання нею визначеної законом процедури відведення земельної ділянки площею 1,500 га та надання її у власність для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_1), проте відповідачем безпідставно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки та надання її у власність/а.с. 5-7/.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях.

У письмових запереченнях проти позову відповідач, в обґрунтування правомірності відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,500 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_1), вказував, що згідно статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельної ділянки з земель державної або комунальної власності у межах норм приватизації по кожному виду використання проводиться один раз, а оскільки у власності позивача вже перебувала земельна ділянка площею 0,1731 га з видом використання для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_2), то підлягали уточненню дані щодо підстав набуття у власність цієї земельної ділянки. На думку відповідача, з'ясування підстави набуття позивачем у власність земельної ділянки площею 1,1731 га мало вирішальне значення для вирішення питання щодо передачі у власність земельної ділянки площею 1,500 га з огляду на те, що отримання позивачем у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,1731 га за підставою одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації свідчить про реалізацію позивачем свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки та виключає повторне отримання позивачем у власність земельної ділянки за такою підставою /а.с. 32 - 35/.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановивши обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судовим розглядом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що громадянка ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,50 га, яка знаходиться на території Золотухінської сільської ради Оржицького району Полтавської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

29.09.2015 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області виданий наказ № 1651/0/75-15-СГ про надання громадянці ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,500 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Золотухінської сільської ради Оржицького району Полтавської області /а.с. 9/.

Розроблений приватним підприємством Проектант проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - 01.01.03) в адміністративних межах Золотухінської сільської ради (за межами населених пунктів) Оржицького району Полтавської області пройшов державну експертизу, результати якої оформлені висновком державної експертизи землевпорядної документації від 25.07.2016 № 862 /а.с. 10-11, 16-19/.

Відділом Держгеокадастру в Оржицькому районі Полтавської області погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3, про що складено відповідний висновок від 15.06.2016 № 100/0/41-16 /а.с. 12-13/.

03.10.2017 гр. ОСОБА_3 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження цього проекту землеустрою /а.с. 14/.

Листом від 19.10.2017 № 14379/6-17 заяву гр. ОСОБА_3 залишено без задоволення /а.с. 37/.

Підставою для залишення заяви без задоволення зазначено необхідність уточнення з боку заявника даних щодо підстави набуття ним у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,1731 га (кадастровий номер НОМЕР_2), оскільки згідно статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм приватизації проводиться один раз по кожному виду використання.

Не погодившись з діями Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, гр. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання таких дій протиправними та зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення особистого селянського господарства на території Золотухінської сільської ради Оржицького району Полтавської області (за межами населених пунктів) загальною площею 1,500 га.

Надаючи оцінку діям відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд виходить з такого.

Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-5306684292017 підтверджено, а позивачем визнано, що позивач має у власності земельну ділянку площею 0,1731 га з видом використання для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_2) /а.с. 26-30/.

Позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,500 га з видом використання для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_1), а відтак і у прийнятті рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність позивача /а.с. 15/.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами /надалі по тексту -ЗК/.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності встановлені статтею 116 ЗК України.

Так, відповідно до частин 2, 3 та 4 цієї статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування /частина 2/.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом /частина 3/.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання /частина 4/.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 ЗК України і для ведення особистого селянського господарства становлять - не більше 2,0 гектара /стаття 121 ЗК України/.

Види використання земельних ділянок громадянами перелічені у статті 22 цього Кодексу, а саме: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Так, згідно частин 9, 10, 11 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність /частина 9/.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду /частина 10/.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку /частина 11/.

Зі змісту наведених норм слідує, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться за трьома підставами: 1) приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; 2) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; 3) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. При цьому передача земельних ділянок у власність громадян за третьою підставою ( у межах норм безоплатної приватизації ) може мати місце лише один раз по кожному виду використання земельної ділянки. А одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, котра скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку, меншу від граничної площі, передбаченої статтею 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.

Такого ж тлумачення наведених норм притримується і Вищий адміністративний суд України /постанови від 02.07.2013 у справі № К/9991/81366/12, від 17.09.2013 у справі № К/9991/61139/12, від 10.11.2015 № К/800/63675/14/.

Таким чином, при прийнятті рішення про передачу у власність громадянина земельної ділянки за підставою одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до наданих йому повноважень, зобов'язаний з'ясувати обставину реалізації громадянином свого права на безоплатне отримання земельної ділянки у межах норм приватизації по кожному виду використання земельної ділянки.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою та прийнятті рішення щодо передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,500 га (кадастровий номер НОМЕР_1) з посиланням на необхідність надання позивачем даних щодо підстави набуття у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,1731 га (кадастровий номер НОМЕР_2) на виконання вимог частини 4 статті 116 Земельного кодексу України.

При вирішенні спору суд також враховує, що відмовою у прийнятті рішення про передачу у власність позивача земельної ділянки площею 1,500 га відповідач у будь-якому випадку не порушив право позивача на отримання цієї земельної ділянки у власність, оскільки судовим розглядом встановлено, що позивач отримав у власність земельну ділянку площею 0,1731 га за підставою: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації , тобто позивач вже скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки у межах норми приватизації - 2 га /а.с. 27/.

Довід позивача про невідповідність підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою та прийнятті рішення щодо передачі у власність земельної ділянки - підставі, вказаної у статті 123 Земельного кодексу України, судом відхиляється, так як стаття 123 Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулює порядок надання земельних ділянок у користування, а не у власність.

Хибним є також посилання позивача на норму частини 6 статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство , згідно якої громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

У постанові від 24 червня 2015 року у справі 6-228цс14 (номер в ЄДРСР 46301647) Верховний суд України зазначив:

Згідно з пунктом б частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до частини 1 статті 56 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

З огляду на системний аналіз положень вищенаведених норм законодавства, досліджуючи співвідношення понять "особисте підсобне господарство" та "особисте селянське господарство" можна зробити висновок, що право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства, мають ті громадяни, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі не більше 0,6 га відповідно до приписів Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року .

У такому випадку безоплатна передача земельної ділянки буде здійснюватися за загальним порядком, визначеним статтею 118 ЗК України .

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Погоджуючись з наведеним висновком Верховного суду України, суд зауважує, що частина 6 статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки земельна ділянка площею 0,1731 га (кадастровий номер НОМЕР_2) отримана позивачем у власність у 2008 році на підставі норм Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року для ведення особистого селянського господарства, тоді як норма частини 6 статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство передбачає отримання земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства за Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІ, який втратив чинність з 1 січня 2002 року згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, тобто має місце отримання земельної ділянки за вказаним призначенням до 01.01.2002 у розмірах, менших 2 га.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат на підставі статті 94 КАС України не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7- 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправними дій щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 1,500 га для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів) на території Золотухінської сільської ради Оржицького району Полтавської області та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо цієї земельної ділянки.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2017 року.

Суддя Н.І. Слободянюк