Постанова

від 27.02.2018 по справі 816/2002/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2002/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову, суддя Н.І. Слободянюк , Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі № 816/2002/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ( далі - відповідач) про: визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо неправомірної відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (кадастровий номер 5323681600:00:008:0005) для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів) на території Золотухінської сільської ради Оржицького району Полтавської області загальною площею 1,500 га та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (кадастровий номер 5323681600:00:008:0005) для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів) на території Золотухінської сільської ради Оржицького району Полтавської області загальною площею 1,500 га.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на обставину дотримання нею визначеної законом процедури відведення земельної ділянки площею 1,500 га та надання її у власність для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5323681600:00:008:0005), проте відповідачем безпідставно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки та надання її у власність/а.с. 5-7/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправними дій щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5323681600:00:008:0005) площею 1,500 га для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів) на території Золотухінської сільської ради Оржицького району Полтавської області та зобоввЂ�язання затвердити проект землеустрою щодо цієї земельної ділянки.

Позивачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині видмови та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв язку з неповним з ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що позивач у апеляційній скарзі не заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлене судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,50 га, яка знаходиться на території Золотухінської сільської ради Оржицького району Полтавської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

29.09.2015 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області виданий наказ № 1651/0/75-15-СГ про надання громадянці ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,500 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Золотухінської сільської ради Оржицького району Полтавської області /а.с. 9/.

Розроблений приватним підприємством «Проектант» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - 01.01.03) в адміністративних межах Золотухінської сільської ради (за межами населених пунктів) Оржицького району Полтавської області пройшов державну експертизу, результати якої оформлені висновком державної експертизи землевпорядної документації від 25.07.2016 № 862 /а.с. 10-11, 16-19/.

Відділом Держгеокадастру в Оржицькому районі Полтавської області погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1, про що складено відповідний висновок від 15.06.2016 № 100/0/41-16 /а.с. 12-13/.

03.10.2017 гр. ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження цього проекту землеустрою /а.с. 14/.

Листом від 19.10.2017 № 14379/6-17 заяву гр. ОСОБА_1 залишено без задоволення /а.с. 37/.

Підставою для залишення заяви без задоволення зазначено необхідність уточнення з боку заявника даних щодо підстави набуття ним у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,1731 га (кадастровий номер 5322486302:02:001:0013), оскільки згідно статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм приватизації проводиться один раз по кожному виду використання.

Не погодившись з діями Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, гр. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання таких дій протиправними та зобоввЂ�язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5323681600:00:008:0005) для ведення особистого селянського господарства на території Золотухінської сільської ради Оржицького району Полтавської області (за межами населених пунктів) загальною площею 1,500 га.

Не погодившись позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції, зроблено висновок, що відповідач правомірно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою та прийнятті рішення щодо передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,500 га (кадастровий номер 5323681600:00:008:0005) з посиланням на необхідність надання позивачем даних щодо підстави набуття у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,1731 га (кадастровий номер 5322486302:02:001:0013) на виконання вимог частини 4 статті 116 Земельного кодексу України

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами /надалі по тексту -ЗК/.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності встановлені статтею 116 ЗК України.

Відповідно до частин 2, 3 та 4 цієї статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування /частина 2/.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом /частина 3/.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання /частина 4/.

Також, колегія суддів зазначає, що норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 ЗК України і для ведення особистого селянського господарства становлять - не більше 2,0 гектара /стаття 121 ЗК України/.

Види використання земельних ділянок громадянами перелічені у статті 22 цього Кодексу, а саме: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Згідно ч.9, 10, 11 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність /частина 9/.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду /частина 10/.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку /частина 11/.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу викладеного вбачається, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться за трьома підставами: 1) приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; 2) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; 3) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. При цьому передача земельних ділянок у власність громадян за третьою підставою («у межах норм безоплатної приватизації» ) може мати місце лише один раз по кожному виду використання земельної ділянки.

А одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, котра скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку, меншу від граничної площі, передбаченої статтею 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.

Такого ж тлумачення наведених норм притримується і Вищий адміністративний суд України /постанови від 02.07.2013 у справі № К/9991/81366/12, від 17.09.2013 у справі № К/9991/61139/12, від 10.11.2015 № К/800/63675/14/.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення про передачу у власність громадянина земельної ділянки за підставою «одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації» відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до наданих йому повноважень, зобоввЂ�язаний звЂ�ясувати обставину реалізації громадянином свого права на безоплатне отримання земельної ділянки у межах норм приватизації по кожному виду використання земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, витягом з Державного земельного кадастру № НВ-5306684292017 підтверджено, а позивачем визнано, що позивач має у власності земельну ділянку площею 0,1731 га з видом використання «для ведення особистого селянського господарства» (кадастровий номер 5322486302:02:001:0013) /а.с. 26-30/.

Позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,500 га з видом використання «для ведення особистого селянського господарства» (кадастровий номер 5323681600:00:008:0005), а відтак і у прийнятті рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність позивача /а.с. 15/.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою та прийнятті рішення щодо передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,500 га (кадастровий номер 5323681600:00:008:0005) з посиланням на необхідність надання позивачем даних щодо підстави набуття у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,1731 га (кадастровий номер 5322486302:02:001:0013) на виконання вимог частини 4 статті 116 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовою у прийнятті рішення про передачу у власність позивача земельної ділянки площею 1,500 га відповідач у будь-якому випадку не порушив право позивача на отримання цієї земельної ділянки у власність, оскільки судовим розглядом встановлено, що позивач отримав у власність земельну ділянку площею 0,1731 га за підставою: «одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації» , тобто позивач вже скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки у межах норми приватизації - 2 га /а.с. 27/.

Щодо доводів позивача про невідповідність підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою та прийнятті рішення щодо передачі у власність земельної ділянки - підставі, вказаної у статті 123 Земельного кодексу України, колегія суддів відхиляє, так як стаття 123 «Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування» регулює порядок надання земельних ділянок у користування, а не у власність.

Щодо доводів позивача з посиланням на норму частини 6 статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» , згідно якої громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

У постанові від 24 червня 2015 року у справі 6-228цс14 (номер в ЄДРСР 46301647) Верховний суд України зазначив: «Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до частини 1 статті 56 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

Таким чином, з огляду на системний аналіз положень вищенаведених норм законодавства, досліджуючи співвідношення понять «особисте підсобне господарство» та «особисте селянське господарство» можна зробити висновок, що право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства, мають ті громадяни, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі не більше 0,6 га відповідно до приписів Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у такому випадку безоплатна передача земельної ділянки буде здійснюватися за загальним порядком, визначеним статтею 118 ЗК України» .

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України ( редакції чинній до 15.12.2017 року) висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Погоджуючись з наведеним висновком Верховного суду України, суд зауважує, що частина 6 статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки земельна ділянка площею 0,1731 га (кадастровий номер 5322486302:02:001:0013) отримана позивачем у власність у 2008 році на підставі норм Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року для ведення особистого селянського господарства, тоді як норма частини 6 статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» передбачає отримання земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства за Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІ, який втратив чинність з 1 січня 2002 року згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, тобто має місце отримання земельної ділянки за вказаним призначенням до 01.01.2002 у розмірах, менших 2 га.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі № 816/2002/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 05.03.2018.