Рішення

від 28.11.2017 по справі 922/3359/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р.Справа № 922/3359/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІНВЕСТ", м. Ізюм про стягнення 165867,87 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Мальцевої Г.Ю., довіреність №б/н від 23.10.2017

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ВФ Україна" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІНВЕСТ" заборгованості в розмірі 165867,87 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг мобільного зв'язку № 5701109 від 17.07.2001 щодо оплати наданих послуг мобільного зв'язку на загальну суму 165867,87 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25 жовтня 2017 року о 12:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Представник відповідача 25 жовтня 2017 р. надав відзив на позовну заяву (вх. №35080), який судом долучено до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідача заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що він не замовляв послуги Мобільного Інтернету чи GPRS Інтернет, а тільки ті послуги, про які зазначено в умовах Договору, а також враховуючи те, що відповідач повідомив ПАТ "МТС Україна" про незгоду з рахунками за спірний період, відповідач як споживач послуг має право на відмову від оплати послуги, яку він не замовляв.

Також, представник відповідача 25 жовтня 2017 р. надав заяву про застосування позовної давності (вх. №35085), яка судом долучена до матеріалів справи.

У наданій заяві відповідач просить суд застосувати норми ст.257 та ст.267 ЦК України і відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 165804,11 грн., оскільки позивач звернувся до суду після спливу позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з липня по серпень 2014 року в сумі 165804,11 грн., яка існувала вже станом на 01.09.2014.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2017 року розгляд справи відкладено на 14 листопада 2017 р. о 11:00 год.

13 листопада 2017 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення та заперечення на відзив відповідача на позовну заяву (вх. №37367), до яких також додано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У письмових поясненнях представник позивача зазначає, що доводи відповідача стосовно того, що йому були надані послуги Мобільного Інтернету чи GPRS Інтернет є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до умов договору про надання послуг мобільного зв'язку № 5701109 від 17.07.2001 та зазначених позивачем рахунків послуги надавались відповідачу виключно за міжнародний роумінг, вказані обставини підтверджуються розшифруванням усіх здійснених відповідачем вихідних міжнародних дзвінків по НОМЕР_1.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, визнав за можливе його задовольнити як таке, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача 14.11.2017 надав клопотання про витребування доказів (вх. №37544), в якому просить суд витребувати у позивача звернення ТОВ "АГРО-ІНВЕСТ", на підставі якого 02.09.2013 відповідачу було підключено послугу Мобільний GPRS Інтернет, оскільки позивач у своєму листі від 05.09.2014 за вих. № СС 4372.05.09 посилається на вказані обставини та звернення відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 листопада 2017 року, суд задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів та відклав розгляд справи на 28 листопада 2017 року о 10:30 год.

27 листопада 2017 року до суду надійшли повідомлення (вх.№№ 2617, 2618, 2619) про надходження на електронну адресу суду від представника позивача додаткових документів.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Суд зауважує, що вищенаведені електронні документи не відповідають зазначеним вище вимогам, оскільки не містять електронного підпису, що робить неможливим ідентифікувати його автора, у зв'язку з чим вказані документи залишено без розгляду та долучено до матеріалів справи.

28 листопада 2017 року від позивача надійшли додаткові пояснення на відзив (вх.№ 39683), які судом долучено до матеріалів справи.

У додаткових письмових поясненнях представник позивача зазначає, що відповідно до п.2.4.2. Договору №5701109, фактичне використання Абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена Абонентом. Отже, підписавши Договір №5701109 та здійснюючи фактичне користування телекомунікаційними послугами ПрАТ "ВФ Україна", у тому числі послугами міжнародного роумінгу Абонент/Відповідач погодився з його умовами та Умовами користування мережами мобільного зв'язку (п.п. 1.2., 3.1. Договору №5701109). Крім того, позивач вважає, що перебіг позовної давності переривався, оскільки відповідачем були здійснені дії, які свідчать про визнання боргу. В підтвердження своєї позиції позивачем була надана заява TOB "Агро-Інвест" від 25.09.2014р., в якій, на думку позивача, відповідач визнає борг та просить ще раз перевірити фінансову інформацію щодо наданих послуг міжнародного роумінгу за спірний період. Крім того, Відповідач просить надати можливість часткового списання облікованої суми послуг міжнародного роумінгу та розстрочити платіж мінімум на рік у зв'язку з тим, що відповідач не має можливості сплатити всю заборгованість одним платежем.

28 листопада 2017 року від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№ 39780), які судом долучено до матеріалів справи.

У письмових поясненнях представник відповідача зазначає, що обов'язок TOB "Агро-Інвест" сплатити за послуги ПрАТ "ВФ України" виникає лише у разі замовлення TOB "Агро-Інвест" вказаної послуги в межах укладеного договору. Враховуючи, що TOB "Агро-Інвест" замовило лише такі послуги як телефонний зв'язок та міжнародний роумінг, за межами України в період перебування у міжнародному роумінгу оператор повинен був продовжувати надавати лише замовлені абонентом послуги. Натомість, позивач фактично вимагає сплати послуг "Мобільний GPRS-Інтернет", наданих в мережі роумінг-партнера, які TOB "Агро-Інвест" не замовляло, що підтверджується умовами Договору.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема посилаючись на те, що він не замовляв послуги Мобільного Інтернету чи GPRS Інтернет, а тільки ті послуги, про які зазначено в умовах Договору, а також враховуючи те, що відповідач повідомив ПАТ "МТС Україна" про незгоду з рахунками за спірний період, відповідач як споживач послуг має право на відмову від оплати послуги, яку він не замовляв та просив суд застосувати позовну давність.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно, повно дослідивши матеріали справи та надані докази, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

17 липня 2001 року між Приватним акціонерним підприємством "МТС Україна", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" (надалі - Оператор), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (надалі - Абонент) було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 5701109 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, Абонент замовив наступні послуги: міжнародна лінія, міжнародний роумінг, SMS, Переадресування дзвінка, Заборона показу номера в мережі Оператора, Вам дзвонили, Є зв'язок, Додатковий пакет мережі, Активація послуги ''Ваші помічники", Переадресація встановлена оратором, Інформація про рахунок на IVR, Щомісячний рахунок в електронному вигляді.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Оператор згідно з Договором надає абоненту послуги мобільного зв'язку в межах України згідно з ліцензією серії АА № 720189 від 29.12.2004. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора.

Згідно з п. 1.2. Договору, загальні умови надання послуг у повному обсязі визначаються Умовами користування мережами мобільного зв'язку Оператора (надалі - Умови), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору, Абонент має право користуватися послугами зв'язку в межах районів України, а в разі замовлення ним послуги міжнародного роумінгу-користуватися цією послугою у країнах, з операторами яких оператор уклав договори роумінгу.

Відповідно до п. 2.4.2. Договору, Абонент зобов'язаний своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за збереження номеру при тимчасовому відключенні в мережі мобільного зв'язку по всіх телефонах, зареєстрованих на його особистому рахунку (збереження номеру при тимчасовому відключенні в мережі сплачується і в тому випадку, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою Абонента). Фактичне використання Абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена Абонентом.

Відповідно до п. 2.4.6. Договору, у разі неодержання рахунків до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим абонент зобов'язаний зателефонувати до оператора за телефоном 111 або +380442400000.

У п. 3.1. Договору зазначено, що нарахування за надані послуги здійснюється згідно з тарифами оператора, які є невід'ємною частиною цього Договору (тарифи додаються). Розрахунковий період становить один календарний місяць. Кожному абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у абонента номерами телефонів.

Відповідно до п. 3.2. Договору, нарахування за надані послуги в мережах іноземних операторів під час використання послуги міжнародного роумінгу здійснюється згідно з тарифами іноземних операторів та з урахуванням послуг оператора із забезпечення міжнародного роумінгу. У випадку користування послугою міжнародного роумінгу оператор залишає за собою право включати до поточного розрахункового періоду послуги отримані у попередні розрахункові періоди.

Згідно з п. 3.3. Договору, розрахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок оператора або кредитною карткою в національній валюті України, або поповнює рахунок свого мобільного номеру за допомогою карток оплати. За наявності авансу рахунки повинні сплаченими в строк до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому випадку до моменту фактичного використання авансу.

Згідно з п. 3.5. Договору, кількість та вартість послуг, наданих абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників, належних оператору технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості них послуг.

Отже, підписавши Договір та здійснюючи фактичне користування телекомунікаційними послугами Оператора, у тому числі послугами міжнародного роумінгу Абонент погодився з умовами Договору та Умовами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином та протягом липня - жовтня 2014 року надав відповідачу телекомунікаційні послуги та виставив рахунки на оплату на загальну суму 165867,87 грн., що підтверджується відповідними щомісячними рахунками, податковими накладними (а.с. 24-36) та довідковою інформацією про надані послуги, яка міститься в матеріалах справи.

20 серпня 2014 року TOB "Агро-Інвест" звернулось до ПАТ "МТС Україна" із заявою (а.с. 57) щодо надання деталізованої розшифровки нарахованої до сплати суми 22562,90 грн. за надані послуги в мережах іноземних роумінг-партнерів за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Листом від 01.09.2014 (а.с. 58) ПАТ "МТС Україна" надало TOB "Агро-Інвест" інформацію, в якій зазначило про користування абонентом у липні 2014 року послугою "Мобільний GPRS Інтернет" та телефонією спільною вартістю 97273,23 грн. (без ПДВ та ПФ), про що надало Додаток №1 з інформацією щодо подій за номером телефону НОМЕР_1. Крім того, у даному листі ПАТ "МТС Україна" вказувало, що на дату підготовки відповіді станом на 01.09.2014 р. за особовим рахунком TOB "Агро-Інвест" обліковується заборгованість у розмірі 174525,49 грн.

22 серпня 2014 року за заявою уповноваженої особи за довіреністю Мальцевої Г.Ю. відповідачем отримано у Центрі обслуговування абонентів в м. Харкові довідкову інформацію про надані послуги ТОВ "Агро-Інвест" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 (а.с. 60). Як свідчать дані вказаної довідкової інформації вартість послуг поза пакетом за період формування звіту складає вже 139011,84 грн. без ПДВ, при цьому послуги, надані в мережах іноземних роумінг-партнерів, з 26.07.2014 р. по 31.07.2014 р. складають приблизно 138901,60 грн. без ПДВ і збору в ПФ.

За результатами розгляду отриманої інформації, TOB "Агро-Інвест" направило ПАТ "МТС Україна" заяву-претензію від 26.08.2014 (а.с. 61), відповідно до якої TOB "Агро-Інвест" не визнавало рахунок ПАТ "МТС Україна" та прохало провести службову перевірку із зазначеного питання і переглянути надісланий рахунок, оскільки вищезазначені послуги не замовлялись підприємством.

05 вересня 2014 року ПАТ "МТС Україна" надало TOB "Агро-Інвест" відповідь на заяву-претензію, в якій вказувало на те, що абонентом за межами України за допомогою сервісу "Мобільний GPRS-Інтернет" було прийнято/передано інформацію об'ємом 1346,83 Мб, загальною вартістю 138405,04 грн.

25 вересня 2014 року TOB "Агро-Інвест" направило ПАТ "МТС Україна" заяву-претензію від 25.09.2014, відповідно до якої, TOB "Агро-Інвест" вважало заборгованість в сумі 138405,04 грн. без ПДВ, необґрунтованою та прохало перевірити фінансову інформацію.

Відповідно до п. 5.2. та 5.3. Договору, строк даного Договору складає один моменту набуття ним чинності, якщо інше не передбачене пов'язаними з цим Договором угодам документами. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку даного Договору жодна із сторін письмово не заявить про намір розірвати Договір, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік на таких умовах. Така пролонгація строку даного Договору можлива без обмеження терміну.

В той же час, відповідно до п. 2.1.2. Договору, Оператор має право тимчасово обмежити надання послуг мобільного зв'язку, зокрема, у разі несплати рахунків Оператора в термін, передбачений Умовами (Правилами) користування мережами мобільного зв'язку Оператора та цим Договором з будь-яких причин.

Таким чином, на підставі п. 2.1.2. Договору, позивач з 30.04.2015 обмежив надання послуг мобільного зв'язку відповідачу за спірним договором, у зв'язку з несплатою останнім рахунків за надані послуги.

20 січня 2016 року позивач направив на адресу відповідача претензію (а.с. 21), в якій просив терміново погасити прострочену заборгованість в сумі 165867,87 грн.

Проте, відповідач залишив вищезазначену претензію без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій. Рухомий (мобільний) зв'язок - електрозв'язок із застосуванням радіотехнологій, під час якого кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів може вільно переміщатися в межах усіх пунктів закінчення телекомунікаційної мережі, зберігаючи єдиний унікальний ідентифікаційний номер мобільної станції.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно із статтею 68 вказаного Закону, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Як вже було зазначено, пункт 3.3. Договору передбачав сплату рахунків відповідачем в будь-якому разі в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду справи, відповідач, в порушення домовленості сторін, прийняті послуги за спірним договором на загальну суму 165867,87 грн. не сплатив, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Щодо заперечень відповідача про те, що він не замовляв послуги "Мобільний GPRS-Інтернет", а тільки ті послуги, про які зазначено в умовах Договору, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, згідно із положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, підписавши Договір, відповідач погодився із застосуванням позивачем його тарифів та технічних засобів для виміру обсягу і тривалості наданих послуг.

Відповідно до п. 6.1.12. Умов, Оператор не зобов'язаний оприлюднювати інформацію про тарифи та покриття іноземних роумінг-партнерів, наявність і якість послуг та не несе відповідальності за достовірность такої інформації у разі її оприлюднення, а також не несе відповідальності у разі зміни тарифів, послуг та покриття іноземних роумінг-партнерів.

Відповідно до п.7.6. Умов, чинні тарифи іноземних роумінг-партнерів знаходяться поза сферою відповідальності Оператора.

Згідно з п.7.8. Умов, кількість та вартість послуг, наданих Абоненту в розрахунковому періоді, визначаються відповідно до показників належних оператору технічних засобів виміру тривалості, обсягу та вартості послуг, а також відповідно до інформації, наданої роумінг-операторами.

Відповідно до п.7.2. Умов, фактичне використання Абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена Абонентом.

Аналогічна норма міститься в п. 2.4.2. Договору.

Так, фактичне використання Абонентом послуг Міжнародного роумінгу, в тому числі мобільного Інтернету за кордоном підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі рахунками за спірний період та довідковою інформацією про надані послуги.

За таких обставин, враховуючи фактичне використання Абонентом послуг Міжнародного роумінгу, в тому числі мобільного Інтернету за кордоном, вартістю 165804,11 грн., останній мав оплати їх, відповідно до умов спірного договору.

Відповідач, в свою чергу, звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У ст.257 Цивільного кодексу України, визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, N 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК).

Згідно ч.1, ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість в розмірі 165867,87 грн. виникла у відповідача на підставі 4-х рахунків за період з липня по жовтень 2014 року.

Так, відповідно до рахунку № НОМЕР_2 від 31.07.2014, відповідачу нараховано за розрахунковий період з 01.07.2014 по 31.07.2014 з урахуванням податків, знижок та наявної оплати - 26261,63 грн.

Враховуючи умови спірного договору, вказаний рахунок мав бути сплачений відповідачем до 15.08.2014, а відтак перебіг строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за рахунком № НОМЕР_2 від 31.07.2014 починається з 15.08.2014 та спливає 15.08.2017.

Відповідно до рахунку № НОМЕР_3 від 31.08.2014, відповідачу нараховано за розрахунковий період з 01.08.2014 по 31.08.2014 - 139542,48 грн.

Враховуючи умови спірного договору, вказаний рахунок мав бути сплачений відповідачем не пізніше 15.09.2014 (оскільки 14.09.2014 - припадає на вихідний день), а відтак перебіг строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за рахунком № НОМЕР_3 від 31.08.2014 починається з 16.09.2014 та спливає 18.09.2017.

Відповідно до рахунку № НОМЕР_4 від 30.09.2014, відповідачу нараховано за розрахунковий період з 01.09.2014 по 30.09.2014 - 31,88 грн.

Враховуючи умови спірного договору, вказаний рахунок мав бути сплачений відповідачем до 15.10.2014, а відтак перебіг строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за рахунком № НОМЕР_4 від 30.09.2014 починається з 15.10.2014 та спливає 16.10.2017.

Відповідно до рахунку № НОМЕР_5 від 31.10.2014, відповідачу нараховано за розрахунковий період з 01.10.2014 по 31.10.2014 - 31,88 грн.

Враховуючи умови спірного договору, вказаний рахунок мав бути сплачений відповідачем до 15.11.2014, а відтак перебіг строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за рахунком № НОМЕР_5 від 31.10.2014 починається з 15.11.2014 та спливає 15.11.2017.

Враховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Харківської області 29.09.2017 (а.с. 47-48), суд приходить до висновку про те, що до вимог про стягнення заборгованості за рахунками № НОМЕР_3 від 31.08.2014 та № НОМЕР_2 від 31.07.2014 на загальну суму 165804,11 грн. сплила позовна давність, про застосування якої заявлено відповідачем.

У п. 2.1., п. 2.2, п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 господарським судам роз`яснено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті документи, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо тверджень позивача про те, що перебіг позовної давності переривався, оскільки відповідачем були здійснені дії, які свідчать про визнання боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, належать зокрема:

- визнання пред'явленої претензії;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу.

Так, в підтвердження своєї правової позиції позивачем була надана заява TOB "Агро-Інвест" від 25.09.2014р. Проте, у вказаній заяві (яка є претензією), відповідач не визнає заборгованість за спірними рахунками, навпаки, TOB "Агро-Інвест" вважало заборгованість в сумі 138405,04 грн. без ПДВ, необґрунтованою та прохало перевірити фінансову інформацію.

За таких обставин, заява TOB "Агро-Інвест" від 25.09.2014р. не може бути доказом вчинення відповідачем дій, які свідчить про визнання ним заборгованості за спірним договором.

Зважаючи на вищевикладені обставини, приписи закону і на те, що позивачем не доведено поважності причин пропущення позовної давності, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за рахунками № НОМЕР_3 від 31.08.2014 та № НОМЕР_2 від 31.07.2014 на загальну суму 165804,11 грн.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості за рахунками № НОМЕР_4 від 30.09.2014 та № НОМЕР_5 від 31.10.2014 на загальну суму 63,76 грн., то суд зазначає, що позивач звернувся з цими вимогами до суду в межах позовної давності.

Отже, беручи до уваги те, що матеріали справи підтверджують несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг мобільного зв'язку № 5701109 від 17.07.2001 в частині оплати вартості наданих позивачем послуг у розмірі 63,76 грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 63,76 грн. за спірними договором є правомірними, обґрунтованими, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 0,95 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129, Конституції України, ст.ст. 11, 253, 254, 256, 257, 261, 262, 509, 525, 530, 546, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44 - 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 63,76 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код - 32881389; адреса: 64309, Харківська область, м. Ізюм, провул. Західний, 4) на користь Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (ідентифікаційний код - 14333937; адреса: 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15) заборгованість за договором про надання послуг мобільного зв'язку № 5701109 від 17.07.2001 в сумі 63,76 грн. та 0,95 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частини позову в сумі 165804,11 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 04.12.2017 р.

Суддя І.О. Чистякова