Постанова
від 30.11.2017 по справі 922/2610/15
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа № 922/2610/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю:

апелянта - Липатова О.В. - на підставі довіреності від 31.10.2017р.;

кредитора ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на підставі договору про надання правової допомоги від 27.10.2017р.,

ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. - на підставі свідоцтва від 26.02.2013р. №361;

колишнього керівника боржника ТОВ "Харвест Груп" - Танхельсона С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ (вх.№2948 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.09.2017р. у справі №922/2610/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Груп", Харківська область, смт.Васищеве,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. №922/2610/15 (підготовче засідання) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Харвест Груп" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 26.05.2015р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Харвест Груп" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Груп" Караченцева Юрія Леонідовича; зобов'язано ліквідатора представити суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 26.05.2016 року виконати ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2017р. у справі відмовлено ПАТ "Дельта Банк" в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 10524 від 29.03.2017р.); відмовлено ПАТ "Дельта Банк" в задоволенні заяви (вх. № 44409 від 26.12.2016р.) про визнання недійсним договору про передачу прав на знак для товарів та послуг .

Місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні заяви банку про визнання недійсним договору про передачу прав на знак для товарів та послуг виходив з того, що відповідно до наявного в матеріалах справи висновку аудиторської фірми "Євроаудит" з аналізом фінансового стану підприємства ТОВ "Харвест груп" за період з 2013р. по 2015р., що показник абсолютної ліквідності з початку 2013р. вже не відповідав нормі (0.086, 0,0002, 0 та 0) та зменшувався та достиг нульового значення, значення показників майнового стану, ліквідності, платоспроможності, ділової активності та рентабельності ТОВ "Харвест Груп" починаючи з 01.01.2013р. значно нижче норми та мали стабільну тенденцію на погіршення, а розрахункові показники діагностики банкрутства свідчили про можливу вірогідність банкрутства підприємства, отже укладення оспорюваного договору не призвело до неплатоспроможності, оскільки майже за рік до його укладення встановлено неспроможність підприємства розрахуватись по своїх боргових зобов'язаннях.

Крім того, господарським судом першої інстанції було відхилено доводи банку щодо суттєвої різниці вартості знаку для товарів та послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 між здійсненою на замовлення ліквідатора оцінкою та оцінкою на замовлення банку, як такі, що не відносяться до суті спору про визнання недійсним спірного правочину, оскільки обидві оцінки здійснені станом на момент вже після укладання цього договору.

Відмовляючи в задоволенні клопотання банку про призначення судової експертизи місцевий господарський суд виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами спростовуються доводи банку викладені в обґрунтування наявності підстав для призначення експертного дослідження та відповідно не потребують спеціальних знань в економічній галузі та сфері дослідження об'єктів інтелектуальної власності.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 13.09.2017р. у справі №922/2610/15 про відмову в задоволенні заяви АТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 від 27.11.2014р. укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест Груп" та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву АТ "Дельта Банк" та визнати недійсним договір про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 від 27.11.2014р. укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест Груп".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про визнання недійсним договору про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 від 27.11.2014р. укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест Груп". Зокрема, апелянт наголошує на тому, що господарським судом першої інстанції не було досліджено тих обставин, що при укладенні оспорюваного договору боржник завідомо знав про неможливість виконання взятих на себе зобов'язань щодо сплати 2000000,00грн. за товарний знак, отже такі дії боржника на думку апелянта були вчинені з метою створення штучної заборгованості підприємства для відкриття процедури банкрутства. Крім того, апелянт зазначає, що вартість знаку для товарів та послуг встановлена оспорюваним договором була значно завищена, однак судом першої інстанції не було досліджено ринкової вартості знаку станом на дату укладення договору та безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 01.11.2017р.

31.10.2017р. кредитором ОСОБА_2 подано до апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу (вх.№11022), в яких просить у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариств "Дельта Банк" відмовити, ухвалу господарського суду Харківської області від 13.09.2017р. у справі №922/2610/15 залишити без змін.

31.10.2017р. ліквідатором арбітражним керуючим Караченцевим Ю.Л. подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11023), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариств "Дельта Банк" відмовити, ухвалу господарського суду Харківської області від 13.09.2017р. у справі №922/2610/15 залишити без змін.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 01.11.2017р. представник апелянта зазначив, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні клопотання ПАТ "Дельта Банк" про призначення у даній справі судової економічної експертизи для встановлення дійсної ринкової вартості знаку для товарів і послуг станом на момент укладення оскаржуваного договору, з огляду на наявність в матеріалах справи суперечливих відомостей щодо вартості вказаного знаку (відповідно до висновку про вартість майнових активів, здійсненого на замовлення боржника - вартість становить 1100000,00грн., відповідно до проведеної на замовлення банку незалежної оцінки - вартість становить 10783,00грн.) та не заперечив проти проведення у межах даної справи судової економічної експертизи знаку для товарів і послуг придбаного боржником за оскаржуваним договором.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2017р. відкладено розгляд справи на 08.11.2017р.; запропоновано учасникам провадження у справі про банкрутство надати письмові пояснення щодо призначення у даній справі судової економічної експертизи, пропозиції щодо експертної установи та у разі наявності, запропонувати питання судовому експерту.

07.11.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про призначення судової експертизи (вх.№11295), в якому просить суд призначити судову економічну експертизу майнових прав на знак для товарів та послуг за свідоцтвом НОМЕР_2, проведення якої доручити експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул. Золочівська, 8а, м. Харків); на вирішення експерта поставити наступні питання:

- яка ринкова вартість майнових прав на знак для товарів та послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 станом на 27.11.2014р.?

08.11.2017р. ліквідатором арбітражним керуючим Караченцевим Ю.Л. подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю надання можливості отримання та подання до суду додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції (вх.№11324).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017р. відкладено розгляд справи на 23.11.2017р.; зобов'язано кредитора - ОСОБА_2 та ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. надати для огляду суду в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду, яке відбудеться 23.11.2017р., оригінал договору про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 від 27.11.2014р. укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест Груп"; надати для огляду суду в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду, яке відбудеться 23.11.2017р. оригінал договору про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 на підставі якого кредитор - ОСОБА_2 набула права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 (належним чином засвідчену копію договору для долучення до матеріалів справи) та надати до письмові пояснення та докази в обґрунтування щодо підстав набуття кредитором - ОСОБА_2 права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2, який було придбано боржником за оспорюваним правочином; зобов'язано ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. надати до письмові пояснення з посиланням на відповідні норми законодавства щодо необхідності придбання підприємством знаку для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2, та щодо доцільності укладення договору про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 від 27.11.2014р. між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест Груп" з урахуванням фінансового стану підприємства станом на дату укладення оспорюваного правочину; Міністерству економічного розвитку та торгівлі України надати належним чином засвідчені копії матеріалів заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, на підставі якої було зареєстровано свідоцтво на знак для товарів та послуг НОМЕР_2 та усі наявні супровідні документи визначені статтею 7 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та Правилами складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів та послуг, затвердженого Наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995р. №116 (у редакції наказу Державного патентного відомства України від 20.08.1997р. №72), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.1995р. за №276/813; належним чином засвідчені копії документів щодо передачі права власності на свідоцтво на знак для товарів та послуг НОМЕР_2 та усі наявні супровідні документи.

20.11.2017р. кредитором ОСОБА_2 подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№11870).

20.11.2017р. ліквідатором боржника - арбітражним керуючим Караченцевим Ю.Л. подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення та додаткові документи, а саме: копію договору №1 від 27.11.2014р., з додатком, про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест Груп"; копію Рішення Державної служби інтелектуальної власності від 09.12.2014р.; копію виписки з Державного реєстру свідоцтв України станом на 25.12.2014р.; копію висновку експертного економічного дослідження №21240 (вх.№11871, вх.№11872).

22.11.2017р. Міністерством економічного розвитку та торгівлі України на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017р. подано до апеляційного господарського суду належним чином засвідчені копії матеріалів заявки, на підставі яких було видано свідоцтво України на знак для товарів і послуг НОМЕР_2 та копії документів, на підставі яких були прийняті рішення щодо передачі права власності за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг НОМЕР_2 (вх.№11960).

22.11.2017р. директором боржника подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12021), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариств "Дельта Банк" відмовити, ухвалу господарського суду Харківської області від 13.09.2017р. у справі №922/2610/15 залишити без змін.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 30.11.2017р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 13.09.2017р. у справі №922/2610/15 про відмову в задоволенні заяви АТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 від 27.11.2014р. укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест Груп" та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву АТ "Дельта Банк" та визнати недійсним договір про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 від 27.11.2014р. укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест Груп".

Також, представник апелянта підтримав подане клопотання про призначення судової експертизи.

Представник кредитора ОСОБА_2 заперечила проти вимог апеляційної скарги, просила відмовити у її задоволенні, ухвалу господарського суду Харківської області від 13.09.2017р. у справі №922/2610/15 залишити без змін, та пояснила, що залишає на розсуд суду вирішення питання щодо заявленого представником апелянта клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. та колишній керівник боржника також заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні, ухвалу господарського суду Харківської області від 13.09.2017р. у справі №922/2610/15 залишити без змін, та пояснили, що залишають на розсуд суду вирішення питання щодо заявленого представником апелянта клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Стосовно клопотання апелянта про призначення судової економічної експертизи майнових прав на знак для товарів та послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 (вх.№11295 від 07.11.2017р.), колегія суддів зазначає наступне.

Так, за змістом статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, яким перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Згідно статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судової експертизи" від 23.03.2012р. №4).

З огляду на вищевикладене, що призначення експертизи є правом, а не обовязком суду, а питання, яке були визначено апелянтом у клопотанні про проведення судової економічної експертизи та підстави її проведення покладені в обґрунтування доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що дослідження вказаних обставин віднесено саме до компетенції суду, та відмовляє в задоволенні клопотання апелянта про призначення судової економічної експертизи.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2015р. прийнято заяву ТОВ "Харвест Груп" про порушення справи про банкрутство до розгляду (т.1 а.с.2-3).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. (підготовче засідання) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Харвест Груп" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.1 а.с.103-107).

Постановою господарського суду Харківської області від 26.05.2015р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Харвест Груп" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Груп" Караченцева Юрія Леонідовича; зобов'язано ліквідатора представити суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, надавати суду щомісячно надавати звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 26.05.2016 року виконати ліквідаційну процедуру (т.1 а.с.136-140).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2015р. визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника ТОВ "Харвест Груп" у розмірі 2 001 218,00 грн.; зобов'язано ліквідатора включити вимоги кредитора ОСОБА_2 у розмірі 2 000 000,00 грн. до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу та 1218,00 грн. судового збору в першу чергу вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2015р. визнано грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" до боржника ТОВ "Харвест Груп" у розмірі 1 381 617,19 грн.; зобов'язано ліквідатора включити вимоги кредитора ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 1381 617,19 до реєстру вимог кредиторів окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2015р. визнано грошові вимоги ТОВ "Сумський Вуглик" до боржника ТОВ "Харвест Груп" у розмірі 1 012 118,00 грн.; зобов'язано ліквідатора включити вимоги кредитора ТОВ "Сумський Вуглик" у розмірі 1 010 900,00 грн. до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу та 1218,00 грн. судового збору в першу чергу вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2015р. визнано грошові вимоги ТОВ "Сумський Вуглик" до боржника ТОВ "Харвест Груп" у розмірі 406 096,92 грн.; зобов'язано ліквідатора включити вимоги кредитора ТОВ "Сумський Вуглик" у розмірі 404878,92 грн. до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу та 1218,00 грн. судового збору в першу чергу вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2016р. ПАТ "Дельта Банк" (надалі- банк) було подано до господарського суду першої інстанції заяву про визнання недійсним договору про передачу прав на знак для товарів та послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 від 27.11.2014р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Харвест Груп" (боржником) (т.7 а.с.1-16).

В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаної заяви банк посилався на те, що з аналізу звіту ПП приватної аудиторської фірми "Євроаудит" про фактичні результати аналізу фінансового стану ТОВ "Харвест Груп" за 2013, 2014, та 1 кв. 2015 рр. проведеного на замовлення боржника на підставі фінансових звітів вбачається, що станом на 31.12.2013р. показник абсолютної ліквідності складав - 0,0002; станом на 31.12.2014р. показник абсолютної ліквідності складав - 0.

Разом з тим, за два місяця до прийняття загальними зборами ТОВ "Харвест Груп" рішення про ліквідацію підприємства (28.01.2015р.), боржник прийняв на себе зобов'язання перед ОСОБА_2 по сплаті 2000000,00грн. за оспорюваним договором про передачу прав на знак для товарів та послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 27.11.2014р., а провадження у даній справі про банкрутство порушено через п'ять місяців після укладення оспорюваного правочину (29.04.2015р.), отже на думку банку

при укладенні оспорюваного договору боржник завідомо знав про неможливість виконання взятих на себе зобов'язань по сплаті 2000000,00грн. за товарний знак, дані дії боржника були умисними та були спрямовані на створення штучної заборгованості підприємства для відкриття процедури банкрутства.

Крім того, 29.03.2017р. банком було поданого до господарського суду першої інстанції клопотання про призначення судової експертизи (вх.№10524), в якому просив суд призначити судову економічну експертизу майнових прав на знак для товарів та послуг за свідоцтвом НОМЕР_2, проведення якої доручити експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул. Золочівська, 8а, м. Харків); на вирішення експерта поставити наступні питання:

- яка ринкова вартість майнових прав на знак для товарів та послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 станом на 27.11.2014р.? (т.7 а.с.45-48).

В обґрунтування наявності підстав для призначення у даній справі судової економічної експертизи банк посилався на те, що відповідно до наявного в матеріалах справи висновку про вартість майнових активів, здійсненого на замовлення боржника - вартість знаку для товарів та послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 становить 1100000,00грн., проте, відповідно до проведеної на замовлення банку незалежної оцінки - його вартість становить 10783,00грн., отже на думку банку, оцінка вартості знаку для товарів та послуг здійснена на замовлення боржника не відповідає його дійсній ринковій вартості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2017р. відмовлено ПАТ "Дельта Банк" в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 10524 від 29.03.2017р.); відмовлено ПАТ "Дельта Банк" в задоволенні заяви (вх. № 44409 від 26.12.2016р.) про визнання недійсним договору про передачу прав на знак для товарів та послуг, з підстав викладених вище (т.7 а.с.117-125).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги кредитора Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", враховуючи наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

В силу пункту 1-1 прикінцевих положень Закону про банкрутство в редакції Закону від 22.12.2011р. №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013р., положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, враховуючи, що провадження у справі порушено 12.05.2015р., постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнято 26.05.2015р. - колегія суддів вважає, що застосуванню підлягають положення Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013р.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016р.у справі № 908/4804/14, заяви про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство, отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор ПАТ "Дельта Банк", правомірно, у відповідності до приписів чинного законодавства звернувся до суду з заявою про визнання договору недійсним у межах даної справи про банкрутство.

Відповідно до статті 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

З огляду на сферу регулювання Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених Цивільного кодексу України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2014р. між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харвест Груп" було укладено договір №1 про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_2 (надалі - договір) (т.1 а.с.159-161), відповідно умов якого на підставі Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" р.ІІІ ст.14 п.1, свідоцтво на знак для товарів і послуг видається особі, яка має право на його одержання. ОСОБА_2 є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг (в подальшому - Свідоцтво) № НОМЕР_2 (пункт 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору визначено, що керуючись р. IV ст. 16 п.1 Закону, власник свідоцтва на підставі даного договору передає право власності на знак для товарів і послуг (у подальшому - знак) відносно усього переліку товарів і послуг, який вказано у Свідоцтві відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг (в подальшому - МКТП), а саме товарів 19 та З0 класів на користь ТОВ "Харвест Груп", яке стає правонаступником власника свідоцтва щодо такого Знаку.

Правонаступник дає згоду прийняти право власності на зареєстрований Знак від власника свідоцтва. Від дати підписання даного договору власник свідоцтва втрачає всі права на Знак і не має права використовувати Знак у межах прав, які передано правонаступнику. Власник свідоцтва не може передати аналогічні права, іншим юридичним або фізичним особам. Правонаступнику передається право на володіння, користування і розпорядження зареєстрованим Знаком. Правонаступник має право проставляти поряд із Знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що відповідний знак зареєстровано в Україні. Правонаступник має право використовувати придбаний ним Знак одночасно з іншими знаками для товарів і послуг, на які в нього є право. Правонаступник має право використовувати Знак як на товарі та його упаковці, так і на супровідній, діловій документації та рекламі. Використання правонаступником Знаку вважається законним з дати підписання цього договору (пункти 1.3. - 1.9. договору).

Відповідно до пункту 2.9 договору, власник свідоцтва зобов'язується передати правонаступнику в 5 /п'яти/ денний термін від дати підписання цього договору - копію Свідоцтва, завірену у встановленому порядку.

Відповідно до розділу 3 договору, правонаступник бере на себе зобов'язання щодо виплати винагороди за придбання прав власності на Знак, що вказано у п. 1.1. договору, яка і становить ціну даного договору. 3а придбання права власності на Знак, які передаються, правонаступник сплачує на поточний рахунок власника свідоцтва винагороду, розмір якої вказано в окремо додатку до даного договору, який має конфіденційний характер.

Відповідно до додатку до Договору №1 від 27.11.2014р., за придбання прав на знак, яке передається , правонаступник зобов'язується сплатити власнику свідоцтва винагороду в розмірі 2000000,00грн. шляхом перерахування на поточний рахунок власника свідоцтва. За придбання права власності на знак, яке передається, правонаступник зобов'язується сплатити власнику свідоцтва винагороду в строк до 10.01.2015р. (т.1 а.с.162).

Як вбачається з матеріалів справи, боржником не було виконано взятих на себе зобов'язань щодо сплатити власнику свідоцтва винагороди в розмірі 2000000,00грн. шляхом перерахування на поточний рахунок власника свідоцтва, що підтверджується наданими до матеріалів даної справи виписками по особовому рахунку кредитора - ОСОБА_2 (т.7 а.с.82-83).

Судова колегія зазначає, що відповідно до положень пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як встановлено статтею 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підставою недійсності правочину згідно з частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абзац 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (надалі- Постанова).

Пунктом 2 Постанови визначено, що згідно із статтями 4,10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочинну не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочинну не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, з аналізу вказаних правових норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Також слід зазначити, що з метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є встановлення факту укладення правочину у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) та наявність обставин, прямо визначених положеннями статті 20 названого Закону.

Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний договір №1 про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_2 було укладено 27.11.2014р., тобто протягом одного року до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Харвест Груп" (12.05.2015р.), що відповідає строку, встановленому статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, проаналізувавши матеріли справи щодо оспорюваного договору, колегія суддів зазначає про наявність наступних передбачених статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та нормами статті 203 Цивільного кодексу України підстав для визнання його недійсним.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок укладення договору №1 про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_2 від 27.11.2014р. ТОВ "Харвест Груп" було взято на себе зобов'язання в результаті чого боржник, що мав незадовільний фінансовий стан, фактично став неплатоспроможним, а виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

З наявного в матеріалах справи звіту Приватного підприємства Приватної аудиторської фірми "Євроаудит" про фактичні результати аналізу фінансового стану ТОВ "Харвест Груп" здійсненого на підставі фінансових звітів за період з 2013р. по 2015р. вбачається, що показник абсолютної ліквідності з початку 2013 р. вже не відповідав нормі (0.086, 0,0002, 0 та 0) та зменшувався та достиг нульового значення (т.1 а.с.88-99)

Крім того, з вказаного звіту вбачається зменшення всіх показників фінансової стійкості починаючи ще з кінця 2013 р., а саме: і коефіцієнту фінансової автономії, і коефіцієнту маневреності власного капіталу, і коефіцієнту Бівера, і коефіцієнту оборотності активів, і коефіцієнту оборотності кредиторських активів, і коефіцієнту оборотності основних фондів, і коефіцієнтів рентабельності активів, капіталу та діяльності. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (англомовний аналог Cash Ratio) - співвідношення найбільш ліквідної частини активів і поточних (короткострокових) зобов'язань. До найбільш ліквідної частини активів належать грошові кошти та їх еквіваленти. Показник демонструє частку поточних зобов'язань компанії, яка може бути погашена негайно. Він відноситься до групи показників ліквідності.

Таким чином, значення показників майнового стану, ліквідності, платоспроможності, ділової активності та рентабельності боржника ТОВ "Харвест Груп" починаючи з 01.01.2013р. мали стабільну тенденцію на погіршення, а розрахункові показники діагностики банкрутства свідчили про можливу вірогідність банкрутства підприємства.

Крім того, з наданого ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Караченцевим Ю.Л. до апеляційного господарського суду висновку експертного економічного дослідження від 14.11.2017р. №21420 здійсненого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса вбачається, що: висновки аудиторського звіту від 14.04.2015р. про фактичні результати аналізу фінансового у ТОВ "Харвест Груп" за 2013р, 2014, 1 кв. 2015р. підтверджуються в частині визначення ознак стійкої неплатоспроможності (банкрутства) підприємство ТОВ "Харвест Груп" станом 31.03.2015р., так як фінансовий стан ТОВ "Харвест Груп" за період з 2013 - 1 кв. 2015рр. характеризується як стан з ознаками фінансової неплатоспроможності, та відповідає фінансовому стану потенційного банкруту, а підприємством не має можливості своєчасно ліквідувати борги та погашати своєчасно вимоги кредиторів (т.7 а.с.243-250).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приймає до уваги вищевказаний висновок експертизи, як належний та допустимий доказ у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, який свідчить про те, що станом на момент укладення оспорюваного договору фінансове становище боржника було незадовільним.

При цьому, як було зазначено вище, боржником не було виконано взятих на себе зобов'язань щодо сплатити власнику свідоцтва винагороди в розмірі 2000000,00грн. шляхом перерахування на поточний рахунок власника свідоцтва, що підтверджується наданими до матеріалів даної справи виписками по особовому рахунку кредитора - ОСОБА_2 (т.7 а.с.82-83).

Отже, з урахуванням даних щодо фінансового стану боржника, укладенням договору №1 про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 ТОВ "Харвест Груп" було взято на себе зобов'язання, в результаті чого товариство лише погіршило свій фінансовий стан та стало неплатоспроможним. Крім того, внаслідок укладення цього договору виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, в тому числі, і в межах провадження справи про банкрутство.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статі 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора у разі, якщо боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

З огляду на вищевикладене, те що при розгляді даної справи колегією суддів було встановлено правомірність заявлених вимог кредитора ПАТ "Дельта Банк" щодо визнання недійсним договору №1 про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_2, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харвест Груп", оскільки вказаний договір було укладено всупереч приписам статі 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статей 188, 203, 215 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що вказані обставини є самостійною підставою для визнання недійсним оскаржуваного договору на підставі абзацу 5 частини 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви кредитора Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо визнання недійсним договору про передачу прав на знак для товарів та послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 від 27.11.2014р., укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харвест Груп".

Оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 13.09.2017р. у справі №922/2610/15 підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Пункт 2 ухвали господарського суду Харківської області від 13.09.2017р. у справі №922/2610/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про передачу прав на знак для товарів та послуг (вх.№44409 від 26.12.2016р.)

Визнати недійсним договір про передачу прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_2 від 27.11.2014р., укладений між ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Московським РУХМУ УМВС України в Харківській області 28.09.2005р.) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харвест Груп" (код ЄДРПОУ 37431052).

В іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 13.09.2017р у справі №922/2610/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.

СудХарківський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення30.11.2017
Оприлюднено04.12.2017
Номер документу70674016
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/2610/15

Ухвала від 16.08.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Усатий В.О.

Ухвала від 16.08.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Усатий В.О.

Ухвала від 16.08.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Усатий В.О.

Ухвала від 26.07.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Усатий В.О.

Ухвала від 27.06.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Усатий В.О.

Ухвала від 14.06.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Усатий В.О.

Ухвала від 11.06.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Усатий В.О.

Ухвала від 27.06.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Усатий В.О.

Ухвала від 27.06.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Усатий В.О.

Ухвала від 27.06.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Усатий В.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні