Ухвала

від 29.11.2017 по справі 922/1063/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"29" листопада 2017 р. Справа № 922/1063/14

вх. № 1063/14

Суддя господарського суду: Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання: Косма К.І.

розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на дії (бездіяльність) державного виконавця (за вх. № 269 від 20.10.2017) по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма "САМ", м. Харків

про стягнення коштів

за участю представників:

скаржника (стягувача) - ОСОБА_1 (дов.№3235 від 26.12.16);

боржника - не з'явився;

представника ДВС - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2014 по справі №922/1063/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичної фірми "САМ" (61023,Харківська область, м. Харків, Київський район, вул.Маяковського, буд.15, код 24670113) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61001, Харківська область, м.Харків, Червонозаводський район, проспект Московський,буд.60, код 09807750, р/р3619100016в АТ "УкрСиббанк" ,МФО351005) - заборгованості по орендній платі в сумі 53 148,29 грн., заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних платежів 16003,85 грн., пеня нарахована позивачем пеня за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 1561,69грн., пені за несвоєчасне відшкодування комунальних платежів в сумі 265,99грн., інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 318,89грн., інфляційні нарахування за несвоєчасне відшкодування комунальних платежів в сумі 51,60грн., 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 360,39грн., 3% річних в сумі за несвоєчасне відшкодування комунальних платежів в сумі 265,99грн., витрати по сплаті судового збору 1827,00грн.

На виконання вищевказаного рішення 23.06.2014 виданий відповідний наказ суду.

20.10.2017 від Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" надійшла скарга (вх.№269) на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій скаржник просить суд:

1. Визнати дії (бездіяльність) Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області з примусового виконання наказу № 922/1063/14 - незаконними.

2. Зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області здійснити примусову реалізацію майна ТОВ "Туристична фірма "САМ" (код ЄДРПОУ 24670113), яке було арештовано та описано постановою про опис та арешт майна боржника від 09.11.2016 за виконавчим провадженням ВП № 43812080.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2017 прийнято скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх. № 269 від 20.10.2017) до розгляду. Розгляд скарги призначено на 09.11.2017 о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2017 розгляд скарги відкладено на 21.11.2017 о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2017 розгляд скарги відкладено на 29.11.2017 о 11:00.

В призначеному судовому засіданні 29.11.2017 присутній представник стягувача підтримав скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник боржника в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Київський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області також не направив свого представника в судове засідання, матеріали виконавчого провадження ВП № 43812080 до суду не надав. До канцелярії суду 29.11.2017 представник ВДВС надав заперечення на скаргу, в яких просив відмовити в її задоволенні з підстав необгрунтованості, зазначаючи, що описане майно не було передано на реалізацію, оскільки сторони не повідомили виконавця про визначену вартість майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи, достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд зазначає наступне.

На примусовому виконанні державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження ВП № 43812080 з виконання наказу господарського суду Харківської області № 922/1063/14 від 23.06.2014 про стягненя з ТОВ "Туристична фірма "САМ" на користь ПАТ "УкрСиббанк" 73803,69 грн.

В ході здійснення виконавчих дій, в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» , 09.11.2016 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 винесено постанову про опис та арешт майна Боржника, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. № 18, кімната 201. Згідно вказаної постанови накладено арешт на 17 меблевих виробів, які передано на зберігання ОСОБА_3

Звертаючись до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, стягувач (скаржник) посилається на те, що виконавче провадження триває вже більше трьох років і до теперішонього часу наказ господарського суду від 23.06.2014 № 922/1063/14 державною виконавчої службою не виконаний. Зокрема, стягувач зазначає, що в порушення положень ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець не здійснює реалізацію арештованого майна боржника впродовж майже року, а також матеріали ВП № 43812080 не містять будь яких даних щодо здійснення державним виконавцем перевірок майнового стану боржника.

Враховуючи вказане, скаржник і просить визнати дії (бездіяльність) Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області з примусового виконання наказу № 922/1063/14 - незаконними, а також зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області здійснити примусову реалізацію майна ТОВ "Туристична фірма "САМ" (код ЄДРПОУ 24670113), яке було арештовано та описано постановою про опис та арешт майна боржника від 09.11.2016 за виконавчим провадженням ВП № 43812080.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав та вимог скарги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до ст. 56 Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі VII Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частиною 5 вищевказаної статі передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Таким чином, діючою редакцією Закону України "Про виконавче провадження" строк звернення стягнення на майно боржника визначений "невідкладно".

Крім того, частиною 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як було встановлено судом, в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» 09.11.2016 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 винесено постанову про опис та арешт майна Боржника, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. № 18, кімната 201.

Проте, на час звернення стягувача до суду зі скаргою, державним виконавцем не здійснено реалізацію описаного та арештованого майна.

Окрім того, державним виконавцем не було надано до суду доказів виконання вимог ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

У своїх запереченнях проти скарги, Київський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області посилається на ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" та зазначає, що державним виконавцем описане майно не передано на реалізацію, оскільки сторони не повідомили виконавця про визначену ними вартість.

Так, порядок визначення вартості та оцінки майна встановлений ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження". Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження (ч.1). У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника (ч.2). Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (ч.3). У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна (ч.4).

З аналізу вищевказаної норми Закону вбачається, що у разі неповідомлення сторонами у 10- денний строк з дня винесення постанови про арешт майна боржника державного виконавця щодо визначення вартості майна, виконавець має самостійно визначити вартість майна боржника.

Докази здійснення державним виконавцем вищевказаних вимог до суду надано не було, у зв'язку з чим суд не приймає твердження державної виконавчої служби, викладені у запереченнях, як обгрунтовані.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що державним виконавцем була допущена бездіяльність стосовно не вжиття заходів по реалізації арештованого майна боржника та проведення необхідних перевірок щодо майнового стану боржника. Такі дії (бездіяльність) державного виконавця порушують вимоги Закону України Про виконавче провадження та права стягувача у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом

Враховуючи вказане, вимога скаржника про визнання незаконними дії (бездіяльність) Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області з примусового виконання наказу № 922/1063/14 підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області здійснити примусову реалізацію майна ТОВ "Туристична фірма "САМ" (код ЄДРПОУ 24670113), яке було арештовано та описано постановою про опис та арешт майна боржника від 09.11.2016 за виконавчим провадженням ВП № 43812080, суд зазначає наступне.

В пункті 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Також, суд зазначає, згідно положень пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003р., у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Суд зауважує на те, що скарга стягувача в частині зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області здійснити примусову реалізацію майна ТОВ "Туристична фірма "САМ" (код ЄДРПОУ 24670113), яке було арештовано та описано постановою про опис та арешт майна боржника від 09.11.2016 за виконавчим провадженням ВП № 43812080, задоволенню не підлягає, оскільки вчинення державним виконавцем таких дій є його обов'язком відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Керуючись ст.86, 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх. № 269 від 20.10.2017) - задовольнити частково.

Визнати дії (бездіяльність) Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області з примусового виконання наказу № 922/1063/14 - незаконними.

Зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити всіх можливих заходів передбачених ЗУ Про Виконавче провадження , для виконання боржником рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2014 по справі №922/1063/14.

В решті вимог скарги відмовити.

Суддя Присяжнюк О.О.

справа № 922/1063/14