Постанова

від 01.12.2017 по справі 902/404/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2017 р. Справа № 902/404/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі Гладка Л.А.

розглянувши апеляційні скарги сільськогосподарського виробничого кооперативу "КСП "Перемога" та Летківської сільської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 03 липня 2017 року у справі №902/404/17 (суддя Нешик О.С.)

за позовом агрокооперативу приватних пайовиків "Перемога"

до Летківської сільської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача : 1)сільськогосподарського виробничого кооперативу "КСП "Перемога";

2)громадської організації "Подільський центр протидії корупції"

про визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 18 вересня 2017 року); ОСОБА_2 (довіреність від 31 травня 2017 року); ОСОБА_3 (довіреність від 31 травня 2017 року); ОСОБА_4 (довіреність від 31 травня 2017 року);

відповідача - ОСОБА_5 (довіреність №58 від 31 травня 2017 року); ОСОБА_6 (довіреність №59 від 31 травня 2017 року); ОСОБА_7 (довіреність №60 від 31 травня 2017 року);

третьої особи 1 - ОСОБА_8 (довіреність від 18 жовтня 2016 року);

третьої особи 2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Агрокооператив приватних пайовиків "Перемога" (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Летківської сільської ради (надалі - Відповідач) 8 сесії 7 скликання від 13 жовтня 2016 року "Про використання об'єкта водного фонду".

Також при розгляді даної справи судом першої інстанції, ухвалою від 01 червня 2017 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні Відповідача сільськогосподарський кооператив "КСП "Перемога" (надалі-Третя особа 1) та громадську організацію "Подільський центр протидії корупції" (надалі-Третя особа 2).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03 липня 2017 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Третя особа 1 звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27 липня 2017 року (том 2, а.с.151) апеляційну скаргу Третьої особи 1 прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 20 вересня 2017 року на 14:30 год..

Водночас, не погоджуючись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Вінницької області скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2017 року (том 2, а.с. 176; головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є., суддя Розізнана І.В.) апеляційна скарга була повернута Відповідачу на підставі пункту 2 частини 1 статі 97 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, Відповідач повторно подав апеляційну скаргу, з відповідним клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/167/17 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В., суддя Олексюк Г.Є..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2017 року у справі №902/404/17 у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Олексюк Г.Є., Розізнаної І.В., та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою суду від 30 серпня 2017 року Відповідачу було поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Відповідача було прийнято до спільного провадження з апеляційною скаргою Третьої особи 1 (том 2, а.с. 191).

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 27 липня 2017 року, Третя особа 2 надіслала на адресу апеляційного господарського суду пояснення (том 3, а.с. 1-6), в яких з підстав, висвітлених в них, вважає, що апеляційна скарга Третьої особи 1 підлягає частковому задоволенню, водночас зазначила, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню.

19 вересня 2017 року від Позивача надійшов відзив на апеляційні скарги Відповідача та Третьої особи 1 (том 3, а.с. 18-22), в якому з підстав, висвітлених в ньому, просить в задоволенні апеляційних скарг відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Разом з тим, від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з ЄДРЮОФОП від 20 вересня 2017 року, витяг з ДЗК та інформаційну картку (том 3, а.с. 24-45). Дані документи долучені до матеріалів справи.

Суд констатує, що 08 вересня 2017 року від Відповідача надійшла заява про відвід складу суду, а саме головуючому судді Василишину А.Р., судді Олексюк Г.Є., судді Розізнана І.В., у справі №902/404/17, з підстав, вказаних у даній заяві.

Ухвалою суду від 20 вересня 2017 року, з підстав, висвітлених в ній, в задоволенні вищевказаної заяви було відмовлено (том 3, а.с. 55-59).

Ухвалою суду від 20 вересня 2017 року розгляд справи було відкладено на 19 жовтня 2017 року об 11:00 год. (том 3, а.с.60).

Разом з тим, від Відповідача, Третьої особи 1 та Третьої особи 2 надіслані клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції (том 3, а.с.62;65;69).

Ухвалами суду від 25 вересня 2017 року, від 27 вересня 2017 року та від 02 жовтня 2017 року клопотання Відповідача, Третьої особи 1 та Третьої особи 2 були задоволено та доручено забезпечити проведення відеоконференції Тростянецькому районному суду (том 3, а.с. 64; 68;71).

Суд констатує, що від Третьої особи 1 надійшли письмові доводи щодо преюдиційного значення ухвали Тростянецького районного суду про закриття провадження у справі №147/140/17 (том 3, а.с. 66).

В обгрунтування даних пояснень, Третя особа 1 звертає увагу апеляційного суду на те, що 20 лютого 2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області відкрив провадження в адміністративній справі №147/140/17, тим самим зробивши висновок про адміністративну суть спору. В той же час, як зауважує Третя особа 1, 06 квітня 2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області закрив провадження в справі №147/140/17, у зв'язку із належністю даного спору до підвідомчості господарський судів. А тому, враховуючи вищевикладене, на переконання Третьої особи 1, жодна з вищевказаних ухвал, не може мати преюдиційне значення, в розумінні статті 35 ГПК України, адже дані ухвали містять лише суперечливі висновки, а не встановлені певні обставини.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 20 вересня 2017 року, від Відповідача надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги Третьої особи 1 (том 3, а.с. 72-73). В даних пояснення Відповідач зазначив, що апеляційну скаргу Третьої особи 1 підтримують у повному обсязі, адже її доводи повністю відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються на вимогах закону. Крім того, як вважає Відповідач, даний спір про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування носить виключно адміністративний характер, адже договірних відносин між Позивачем та Відповідачем з 08 червня 2015 року не існує.

18 жовтня 2017 року розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду в справі №902/404/17 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Філіпової Т.Л., та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В..

Ухвалою суду від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до свого провадження у новому складі суду (том 3, а.с. 96)

Ухвалою суду від 19 жовтня 2017 року, з підстав, висвітлених в ній, розгляд справи було відкладено на 15 листопада 2017 року на 15:10 год..

Водночас, 30 жовтня 2017 року від Третьої особи 2 надійшло клопотання про врахування судом апеляційної інстанції рішення Конституційного Суду України №10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року (том 3, а.с. 102-107), з якого вбачається, що місцеві ради при вирішенні питань місцевого значення (інтересів територіальних громад, у тому числі щодо земельних питань) діють як суб'єкти владних повноважень і спори з приводу видання місцевими радами актів, вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою суду від 15 листопада 2017 року (том 3, а.с. 118) розгляд справи було відкладено на 01 грудня 2017 року на 11 год..

Водночас, суд констатує, що Третьою особою 2 подано клопотання про винесення окремої ухвали про встановлення наявності підстав для розгляду питання щодо притягнення судді місцевого господарського суду Нешик О.С. до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги судді з направленням даної ухвали до Вищої ради правосуддя (том 3, а.с. 49-51).

Розглянувши дане клопотання, Рівненський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Приписами статті 90 ГПК України чітко визначено обставини, за яких господарський суд виносить окрему ухвалу, а саме: господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу; окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу; окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку; якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Водночас, нормами чинного законодавства України та ГПК України не передбачено прав та обов'язків апеляційного суду щодо оцінки та прийняття будь-яких рішень стосовно поведінки окремого судді при прийнятті того чи іншого рішення, адже суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість саме рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, як передбачено приписами норми статті 101 ГПК України.

Крім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що вирішення даного питання не віднесено до повноважень суду. При цьому суд констатує, що органи, котрі можуть притягнути до відповідальності суддю, визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні даного клопотання, у зв'язку із відсутністю у Рівненського апеляційного господарського суду повноважень на вирішення питання про притягнення до відповідальності судді місцевого господарського суду, що ухвалила оспорюване судове рішення.

В судових засіданнях від 20 вересня 2017 року, від 19 жовтня 2017 року та від 15 листопада 2017 року (в режимі відеоконференції) представник Третьої особи 1 підтримав доводи, висвітлені в своїй апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судових засіданнях від 20 вересня 2017 року, від 19 жовтня 2017 року, від 15 листопада 2017 року та від 01 грудня 2017 року (в режимі відеоконференції) представники Позивача заперечили щодо доводів, висвітлених в апеляційних скаргах Відповідача та Третьої особи 1, вважають їх безпідставними та необгрунтованими, а тому просять відмовити у їх задоволенні, при цьому залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

В судових засіданнях від 20 вересня 2017 року, від 19 жовтня 2017 року, від 15 листопада 2017 року (в режимі відеоконференції) представник Третьої особи 2 зазначив, що апеляційна скарга Третьої особи 1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню.

В судових засіданнях від 19 жовтня 2017 року, від 15 листопада 2017 року та від 01 грудня 2017 року (в режимі відеоконференції) представники Відповідача підтримали доводи, висвітлені в своїй апеляційній скарзі, просять її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання від 01 грудня 2017 року (в режимі відеоконференції) представник Третьої особи 2 не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у встановленому законом порядку.

Дослідивши доводи апелянтів щодо припинення провадження по даній справі, суд апеляційної інстанції не погоджується із такими , з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.1 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17 травня 2011 року (із змінами і доповненнями) питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватно-правовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України. З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Згідно пунктом 1.2 вказаної постанови пленуму ВГСУ, господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватно-правовий характер, слід враховувати таке.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок (п.п.1.2.1).

Підпункт 1.2.2 постанови пленуму передбачає, що з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Згідно з статтю 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд констатує, що враховуючи, що спірні правовідносини сторін є приватно-правовим, склад сторін у справі відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України (сторони є юридичними особами).

Водночас, колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що згідно частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаною нормою встановлено, що факти, які містяться у прийнятих раніше судових рішеннях мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Суд констатує, що Позивач, реалізуючи своє право на судовий захист, вже звертався до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до Відповідача про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 8 сесії 7 скликання від 13 жовтня 2016 року "Про використання об'єкта водного фонду".

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2017 року було встановлено, що за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України. Провадження у адміністративній справі № 147/140/17 закрито та роз'яснено право Позивача звернутися з даним позовом до господарського суду. Дана ухвала набрала законної сили і ніким не оскаржена.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційні скарги Відповідача та Третьої особи 1 слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати. При цьому колегія апеляційного господарського суду виходила з наступного.

Як встановлено судом, 31 січня 2005 року між Відповідачем та Позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду (надалі - ОСОБА_9; том 1, а.с. 15-16), відповідно до пункту 1 якого Відповідач надав, а Позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду (ставок) для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності, на підставі рішення Відповідача від 25 січня 2005 року, яка знаходиться в с. Летківка Тростянецького району Вінницької області.

Відповідно до пункту 2 Договору, Позивачу в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 70,0360 га., у тому числі 61,5105 га під водою, сільськогосподарські землі 1,0949 га, ліси та інші лісовкриті площі 6,2001 га, забудовані землі 1,2305 га у такому якісному стані: стан ставу задовільний; гідротехнічні споруди водного об'єкту, що передаються в оренду, є об'єктом цього договору, і умови їх використання регулюються цим договором та чинним законодавством.

В силу дії пункту 3 Договору, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: гідротехнічні споруди ставу площею 1,2274 га, які знаходяться на балансі агрокооперативу приватних пайовиків "Перемога", с. Летківка, перебувають в задовільному стані і придатні до експлуатації.

У пункті 5 Договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки водного фонду не визначена.

Пунктом 8 Договору передбачено, що: даний ОСОБА_9 укладено строком на десять років; після закінчення строку Договору Позивач має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі Позивач повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Відповідача про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься Позивачем у грошовій формі, в сумі 2 031 грн 04 коп. в рік з розрахунку: 29 грн/га в рік.

Згідно пункту 36 Договору: зміна умов Договору, здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору, спір розв'язується в судовому порядку.

За змістом пункту 37 даного Договору, дія умов Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено : придбання Позивачем земельної ділянки водного фонду (у т.ч. ставка) у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) Позивача; ОСОБА_9 припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

В силу дії пункту 38 Договору, дія Договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

Дослідивши умови Договору та докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що десятирічний строк (передбачений пунктом 8 Договору), закінчився 30 січня 2015 року.

Тобто, суд констатує, що для поновлення дії Договору, Позивач мав до 03 листопада 2014 року (за 90 днів до закінчення строку дії Договору) повідомити Відповідача письмово про намір продовжити його дію.

Водночас, як вбачається з наявних у справі доказів, лише 02 березня 2015 року (тобто після закінчення строку, визначеного Договором) Позивач звернувся з відповідною заявою.

Рішенням № 34 від 28 травня 2015 року 37 сесії 6 скликання Відповідача "Про використання земель водного фонду" було вирішено:

1. Надати в оренду Позивачу земельну ділянку загальною площею 70,0360 га, у т.ч. 61,5105 га під водою;

2. Доручити сільському голові ОСОБА_10 укласти з дирекцією Позивача ОСОБА_9, на термін 10 років після виготовлення всієї необхідної документації Позивачем;

3. Встановити орендну плату у розмірі 3% нормативно-грошової оцінки земель даної категорії;

4. Господарську діяльність Позивачу здійснювати відповідно до умов Закону України "Про аквакультуру".

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, з моменту прийняття Відповідачем рішення №34 (28 травня 2015 року) до моменту встановлення Відповідачем (відповідно до приписів статті 33 ЗУ "Про оренду землі") втрати чинності вищевказаним рішенням (13 жовтня 2016 року), Позивач не вчинив дій по укладенню нового Договору. Тобто, зловживаючи своїми правами, наданими рішенням №34 в сукупності з користуванням вищевказаною земельною ділянкою (як попереднім орендарем), Позивач по суті вчиняв бездіяльність, спрямовану як на несплату нового розміру орендної плати.

Пунктом 1 оспорюваного рішення від 13 жовтня 2016 року 8 сесії 7 скликання Відповідача "Про використання об'єкта водного фонду", встановлено втрату чинності рішення 37 сесії 6 скликання № 34 від 28 травня 2015 року "Про використання земель водного фонду" (відповідно до якого було вирішено надати вищевказану земельну ділянку в оренду з заключенням нового договору на термін 10 років, після виготовлення всієї документації Позивачем та встановлено орендну плату в розмірі 3% нормативно-грошової оцінки земель даної категорії).

Зокрема, пунктами 2 та 3 оскаржуваного рішення: зобов'язано Відповідача виготовити необхідні документи для передачі земельної ділянки загальною площею 66,6959 га в межах села Летківка на аукціон; заборонено Позивачу проводити будь-яку господарську діяльність на ставку с. Летківка.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" (надалі - Закон) визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, які повинні враховуватися обома сторонами в договірних зобов'язаннях.

Згідно із статтею 1 Закону, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону: під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об'єктом оренди є земельна ділянка.

В той же час, в силу дії частини 1 статті 777 ЦК України: наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк; наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк; умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Як встановлено вище в даній судовій постанові, Позивач не повідомив про свій намір скористатися своїм переважним правом в строки, обумовлені Договором (до 03 листопада 2014 року). Незважаючи на це, Відповідач своїм рішенням №34 надав можливість Позивачу укласти новий договір, чим (як встановлено вище в даній постанові), Відповідач до прийняття Позивачем оспорюваного рішення (13 жовтня 2016 року) не скористався, вчиняючи бездіяльність щодо укладення нового договору.

Водночас, як зазначено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі".

В свою чергу, згідно частини 2 статті 33 Закону, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Як вказано вище у даній судовій постанові та вбачається зі змісту Договору, ОСОБА_9 укладений сторонами по справі 31 січня 2005 року строком на 10 років (діяв до 30 січня 2015 року).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача із заявою (лист № 71 від 02 березня 2015 року) про те, що Позивач в зв'язку з закінченням строку дії Договору, користуючись своїм переважним правом поновлення його на новий строк та відповідно до пункту 8 вказаного Договору, просив продовжити термін дії Договору на послідуючі десять років, починаючи з 08 червня 2015 року.

Суд констатує, що частинами 3 та 5 Закону передбачено, що: до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди; орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 8 статті 33 Закону передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Однак, всупереч вищевказаним нормам, Позивач не надав проект додаткової угоди до Договору при надісланні заяви Відповідачу про поновлення Договору.

За приписами статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Для застосування даної норми необхідно встановити не тільки факт порушення актів цивільного законодавства, але й те, чи призвело це до порушення цивільних прав та інтересів особи.

В силу статті 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (стаття 8 Конституції України), органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Дана вимога стосується не тільки діяльності рад як суб'єктів владних повноважень, але й реалізації їх компетенції в цивільних (господарських) правовідносинах. Воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства. Приймаючи будь-яке рішення, рада повинна діяти відповідно до встановленої процедури, яка покликана не допустити порушення законних прав та інтересів осіб.

З урахуванням вищевикладеного в даній судовій постанові, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Відповідача від 13 жовтня 2016 року, прийняте на 8 сесії 7 скликання Про використання об'єкта водного фонду про втрату чинності рішення 37 сесії 6 скликання № 34 від 28 травня 2015 року Про використання земель водного фонду прийняте у відповідності до норм чинного законодавства України, зокрема з дотримання норм, вказаних у статті 33 Закону.

Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг Відповідача та Третьої особи 1, оскільки доводи, наведені в них, є підставними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах даної справи доказами.

При цьому суд критично ставиться до доводів апелянта, що ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі №147/140/17 в зв'язку з протилежністю висновків ухвали від 06 квітня 2017 року в цій же справі, не дає можливості господарському суду скористатися останньою в розумінні статті 35 ГПК України. При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу не лише на той факт, що рішення у розумінні даної норми процесу є кінцевим процесуальним документом (ухвала, рішення, постанова), а не процесуальні документи, котрими вчиняються дії щодо порушення, відкладення, зупинення чи поновлення провадження по справі, але й на той факт, що адміністративний суд приходячи до висновку, викладеного в ухвалі від 06 квітня 2017 року в справі №147/140/17, по суті погодився з помилковістю прийняття ним до провадження даної справи, ухвалою від 20 лютого 2017 року.

Крім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що з огляду на усе вищевказане, припинення провадження у даній справі після закриття провадження в адміністративній справі №147/140/17. призвело б до порушення права Позивача на судовий захист. гарантований частиною 2 статті 55 Конституції України (кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів держаної влади, органів місцевого самоврядування , посадових і службових осіб).

При цьому суд звертає увагу апелянтів і на те, що в силу дії статті 8 Конституції України: в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Що ж до посилань апелянтів на рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року по справі №1-6/2010 (№10-рп/2010), то апеляційний господарський суд звертає увагу апелянтів на те, що в оспорюваному рішенні Відповідач не застосував положення пунктів "а", "б", "в" чи "г" статті 12 Земельного кодексу України (тлумачення положень котрих вказується в даному рішенні), а виносив рішення на підставі статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування"; пунктів 4 та 5 статті 59 Земельного кодексу України та Закону України "Про аквакультуру". Крім того, суд констатує, що в даному рішенні при тлумаченні положень пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, давав тлумачення щодо публічно-правових спорів, а не щодо приватно-правових (обгрунтування відношення даного спору до приватно-правового наведено вище в даній судовій постанові, що в свою чергу вказує на те, що даний спір підлягає розгляду в господарському суді).

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Вінницької області.

Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що при подачі позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір в неналежному порядку, адже, ним сплачено 1600 грн (призначення: судовий збір, за позовом АКПП "Перемоги"; том 1. а.с. 11) в Державний бюджет не за реквізитами для розгляду спору в господарському суді Вінницької області, а для розгляду спору в Тростянецькому районному суді (перевірити ж факт подання (не подання) спору в Тростянецький районний суд з відповідним платіжним дорученням в Рівненського апеляційного господарського суду не має можливості).

Відтак, з огляду на несплату належним чином судового збору за розгляд позовної заяви (з урахуванням відмови в задоволенні позову апеляційним господарським судом), суд покладає судові витрати за подачу позовної заяви, відповідно до статті 49 ГПК України, на Позивача та стягує їх в дохід Державного бюджету за належними реквізитами.

Судові витрати за подачу апеляційних скарг, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Позивача (з огляду на повну відмову в задоволенні позовних вимог).

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "КСП "Перемога" на рішення господарського суду Вінницької області від 03 липня 2017 року у справі №902/404/17 - задоволити.

2. Апеляційну скаргу Летківської сільської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 03 липня 2017 року у справі №902/404/17 - задоволити.

3. Рішення господарського суду Вінницької області від 03 липня 2017 року у справі №902/404/17 - скасувати.

4. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

5. Стягнути з агрокооперативу приватних пайовиків "Перемога" (24310, с. Летківка Тростянецького району Вінницької області; код 03730532) в дохід Державного бюджету (код 38054707, ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, р/р 31210206783002; 22030101) судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 1 600 грн.

6. Стягнути з агрокооперативу приватних пайовиків "Перемога" (24310, с. Летківка Тростянецького району Вінницької області; код 03730532) на користь Летківської сільської ради (24310, с. Летківка Тростянецького району Вінницької області, вул. Леніна; код 4331082) 1 760 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Стягнути з агрокооперативу приватних пайовиків "Перемога" (24310, с. Летківка Тростянецького району Вінницької області;код 03730532) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "КСП "Перемога" (вул.40-річчя Перемоги, 61, с.Летківка, Тростянецький район, Вінницька обл.; код 40790244) судовий збір в розмірі 1 760 грн за розгляд апеляційної скарги.

8. Доручити господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

10. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

11. Справу №902/404/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.