Рішення

від 29.11.2017 по справі 326/636/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія Справа № 326/636/17

Провадження № 2/326/275/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,

при секретарі Бородай А.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2,

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Приморське лісове господарство про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства Приморське лісове господарство про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати (а.с.1-3), який було згодом неодноразово уточнено (а.с.22-24, 34-36, 62-64, 87-89).

Згідно останньої редакції уточненої позовної заяви, позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 15 квітня 2016 року вона була звільнена з ДП Приморське лісове господарство згідно ст. 38 КЗпП України. В день звільнення - 15.04.2016 року, їй не була виплачена заробітна плата (в тому числі заробітна плата, компенсація за відпуски, вихідна допомога), яка згідно довідки ДП Приморське лісове господарство від 04.05.2016 року складала 25665,25 грн. (без урахування податків та зборів). За період з квітня 2016 року по грудень 2016 року їй було виплачено лише частину заборгованості по заробітній платі в розмірі 15257,94 грн.

Судовим наказом Приморського районного суду Запорізької області від 25.01.2017 року на її користь було стягнуто з Державного підприємства Приморське лісове господарство заборгованість по заробітній платі в сумі 10407 грн. 31 коп. 13.02.2017 року судовий наказ набрав законної сили, але станом на 01.05.2017 року вона отримала 1233,99 грн. та заборгованість складала 9173,32 грн. Станом на 01.08.2017 року заборгованість по заробітній платі в повному обсязі їй не була сплачена та становила 1551,99 грн. Станом на 04.08.2017 року заборгованість по заробітної платі сплачена в повному обсязі.

У зв'язку з несвоєчасною виплатою їй заробітної плати, в даному випадку при звільнені, законодавством передбачена виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно наданої ДП Приморське лісове господарство довідки, з урахуванням вимог постанови КМУ № 100, заробітна плата за останні два місяці перед звільненням складає: за лютий 2016 року за 14 робочих днів - 2560,08 грн.; за березень 2016 року за 22 робочих дні - 3840,12 грн. Всього за 36 робочих днів нараховано 6400,20 грн. та сума її одноденного заробітку складає: 6400,20 грн.: 36 робочих днів = 177 грн. 78 коп., а з урахуванням податків складає 143,11 грн.

З розміром середнього заробітку, після ознайомлення з його розрахунком, вона погоджується і тому розмір компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати, термін прострочення виплати якої складає 322 робочих дні без урахування святкових та вихідних днів (з 15.04.2016 року по 04.08.2017 року), і розмір компенсації становить: 143,11 грн. х 323 робочих дні = 46 224,53 грн.

Внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати при звільненні нею втрачено значну її частину в зв'язку із зростанням цін на споживчі товари і тарифів на послуги (індекс інфляції) і тому вона також підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Нарахований, але не виплачений їй відповідачем станом на 01.05.2017 року при звільненні дохід складає 9173,32 грн., розмір індексації споживчих цін за травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року та січень, лютий, березень та квітень 2017 року складає 0,1+1,8+2,8+1,8+0,9+1,1 + 1,0+1,8+0,9 = 12,2 та розмір індексації заробітної плати складає 9173,32 : 100 х 12,2 = 1 119,15 грн.

Просила стягнути з Державного підприємства Приморське лісове господарство на її користь: середній заробіток за час затримки заробітної плати за період з 15.04.2016 року по 04.08.2017 року в сумі 46 224,53 грн.; компенсацію втрати частини доходів від інфляції за період з 15.04.2016 року по 01.05.2017 року в сумі 1119,15 грн., а всього стягнути 47 343,68 грн., а також стягнути судові витрати, понесені нею на сплату судового збору в розмірі 640 грн. (а.с.87-89).

27.11.2017 року позивачка зменшила розмір позовних вимог, надавши письмову заяву, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства Приморське лісове господарство на її користь: середній заробіток за час затримки заробітної плати за 306 робочих днів в сумі 43 791,66 грн. (143,11 грн. - середньоденний заробіток з урахуванням вирахуваних податків, х 306 - кількість робочих днів на підприємстві за час затримки заробітної плати); компенсацію втрати частини доходів від інфляції в сумі 1119,15 грн. та судові витрати, понесені нею на сплату судового збору в розмірі 640 грн. (а.с.136).

В судовому засіданні 24.11.2017 року позивачка позовні вимоги та підстави, на яких вони ґрунтуються, підтримала у повному обсязі, дала пояснення, аналогічні, викладеним у позові.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні 25.08.2017 року позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що станом на 04 серпня 2017 року ДП Приморське лісове господарство заборгованість по заробітній платі позивачці повністю погашена. Щодо вимоги про стягнення з ДП Приморське лісове господарство середнього заробітку, то згідно правової позиції Верховного Суду України від 21 квітня 2008 року стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не пов'язані із строком виплати заробітної плати. Це значить, що треба розрізняти, що для стягнення заборгованості по заробітній платі строку позовної давності немає, а при стягненні середнього заробітку є. Крім цього, треба також прийняти до уваги Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями ст. 117, 237 -1 (щодо визначення строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), в якому КСУ дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Оскільки позивачем було процесуально порушено строк звернення до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні просила залишити дану позовну заяву ОСОБА_6 без розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні 25.08.2017 року позовні вимоги не визнав, пояснення ОСОБА_5 підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні 24.11.2017 року позовні вимоги не визнала, надала пояснення щодо частини вимог про стягнення з ДП Приморське лісове господарство середнього заробітку за час затримки розрахунку, аналогічні поясненням представника відповідача ОСОБА_5 Просила залишити позовну заяву в цієї частині без розгляду, оскільки позивачем було процесуально порушено строк звернення до суду з даною вимогою. У частині позовних вимог щодо стягнення компенсації втрати частини доходів від інфляції за час затримки просила відмовити, оскільки пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2017 року №1078, передбачена індексація оплати праці найманих працівників підприємств, тобто працюючих, і тому не може застосовуватися до нарахування у зв'язку із звільненням позивача у 2016 році. Також стаття 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 року, на яку посилається позивач, не встановлює сам порядок обчислення суми такої компенсації. Крім того пояснила, що постановами державного виконавця Приморського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 20.03.2017 року та 08.02.2017 року накладено арешт на грошові кошти на всіх рахунках відповідача, в тому числі і на рахунок, відкритий підприємством для виплати заробітної плати та рахунок для виплат матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, що призвело до порушення прав робітників підприємства та свідчить про відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті заборгованості по зарплаті позивачу. З урахуванням вказаного, просить не застосовувати ст. 117 КЗпП України. Також пояснила, що посадовий оклад на посаді, з якої звільнилася позивачка, з моменту її звільнення на підприємстві не змінювався. Відповідач не визнає позовні вимоги в цілому з зазначених вище підстав, хоча зауважень та заперечень у спростування наданих позивачем розрахунків пред'явленої до стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15 квітня 2016 року по 03 серпня 2017 року в сумі 43 791 грн. 66 коп. немає.

Вислухавши позивачку, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що згідно із наказами та трудовою книжкою, ОСОБА_2 з 01.12.1970 року працювала на підприємстві відповідача на різних посадах. Наказом № 143к від 31.05.2011 року переведена 01.06.2011 року інженером лісового господарства І категорії. Відповідно до наказу № 60 від 14.04.2016 року звільнена з займаної посади 15.04.2016 року на підставі заяви від 01.04.2016 року за ст. 38 п. 3 КЗпП України - порушення законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору (а.с. 103, 128, 137-138).

У розрахунковому листі ОСОБА_2 за квітень 2016 року вказано, що її оклад складає 3177 грн.; їй всього нараховано 26375,77 грн.; утримано 5143,28 грн.; залишок на кінець місяця склав 25665,25 грн. (а.с.5). Утримання на податки та обов'язкові платежі склали: 5143,28 грн. : 26375,77 грн. х100%= 19,5 %.

Згідно із довідкою ДП Приморське лісове господарство від 05.12.2016 року заборгованість перед ОСОБА_2 по заробітній платі станом на 01.12.2016 року складає 11 407,41 грн., у тому числі: заборгованість по заробітній платі - 3679,31 грн., вихідна допомога при звільненні - 7728,10 грн. Одноденний середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 177,78 грн. без урахування податків, виходячи з того, що у лютому 2016 року кількість робочих днів - 14, сума нарахованої заробітної плати за цей місяць складає 2560,08 грн.; у березні 2016 року кількість робочих днів - 22, сума нарахованої заробітної плати за цей місяць складає 3840,12 грн. (а.с.6).

Судовим наказом Приморського районного суду від 25.01.2017 по справі №326/106/17-цр. (провадження №2-н/326/5/2017) наказано стягнути з ДП Приморське лісове господарство на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 10407 грн. 31 коп. (а.с.7).

Відповідно до листа Приморського районного ВДВС від 16.05.2017 року, у відділі знаходиться ЗВП №53347528 в складі якого перебуває ВП №53342231 з примусового виконання судового наказу №2-н/326/5/2017, виданого Приморським районним судом Запорізької області про стягнення з ДП Приморське лісове господарство на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі за один місяць в сумі 3679,31 грн. 12.04.2017 року заборгованість стягнуто частково в сумі 1233,99 грн., залишок боргу станом на 01.05.2017 року складав 2445,32 грн., станом на 13.05.2017 року заборгованість по заробітній платі в сумі 3679,31 грн. була повністю погашена. Виконавче провадження №53446881, яке перебуває в складі ЗВП №53347528 з примусового виконання вказаного судового наказу №2-н/326/5/2017 від 25.01.2017 року, виданого Приморським районним судом, про стягнення з ДП Приморське лісове господарство на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в сумі 10407,31 грн.; станом на 01.05.2017 року борг складав 6728 грн., 13.05.2017 року частково стягнуто заборгованість в сумі 3950,46 грн., станом на 16.05.2017 року заборгованість складає 2777,54 грн. (а.с.8).

У листі Приморського районного ВДВС від 04.08.2017 вказано, що заборгованість по заробітній платі перерахована на користь ОСОБА_2 платіжним дорученням № 1139 від 13.04.2017 року в сумі 1233,99 грн., платіжним доручення № 1389 від 13.05.2017 року в сумі 2445,32 грн., станом на 13.05.2017 року заборгованість по заробітній платі в частині стягнення за 1 місяць повністю погашена.

У подальшому у погашення загальної заборгованості по заробітній платі в сумі 10407,31 грн. також перераховано на користь ОСОБА_2: платіжним дорученням № 1968 від 13.05.2017 року в сумі 3950,46 грн., платіжним дорученням № 1968 від 16.06.2017 року в сумі 1225,55 грн., розпорядженням від 02.08.2017 року перераховано 1551,99 грн. Станом на 04.08.2017 року заборгованість по заробітній платі повністю погашена (а.с.82).

На підтвердження вказаного надані документи про перерахування зазначених грошових сум (а.с.74-77, 80-81, 114).

Згідно із довідкою ДП Приморське лісове господарство від 13.10.2017 року, ОСОБА_2 у відпустці або на лікарняному в період за 2 місяці перед звільненням не перебувала (а.с.104).

Згідно із наказом ДП Приморське лісове господарство від 11.01.2016 року, з метою економії коштів державного бюджету з 12 січня по 11 лютого 2016 року наказано внести зміни до режиму роботи підприємства та встановити режим роботи штатних працівників 1 (один) робочий день на тиждень - понеділок, з оплатою згідно відпрацьованого часу зі збереженням повної оплачуваної відпустки для працівників з ненормованим робочим днем (а.с.129).

Відповідно до наказу ДП Приморське лісове господарство від 07.02.2017 року №30, в зв'язку з погіршенням фінансового стану, відсутністю обігових коштів на підприємстві наказано з 07 квітня 2017 року строком на 7 місяців встановити режим неповного робочого тижня з робочими днями понеділок, вівторок, середа, четвер з оплатою згідно відпрацьованого часу зі збереженням повної оплачуваної відпустки для працівників з ненормованим робочим днем (а.с.131).

Кількість робочих днів на ДП Приморське лісове господарство з дня звільнення ОСОБА_2О (15.04.2016 року) до дня виплати їй заборгованості по заробітній платі (03.08.2017 року) склала 306 робочих днів, про що свідчить довідка ДП Приморське лісове господарство від 13.10.2017 року (а.с.132).

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 08.11.2017 року юридична особа - Державне Підприємство Приморське лісове господарство , ДП Приморський лісгосп зареєстроване у вказаному Єдиному державному реєстрі (а.с.139-140).

Відповідно вимог ст.ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст.21 вказаного Закону). Аналогічні положення передбачені ст.ст.94, 96 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз даної норми дає підстави зробити висновок, що визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Відповідно до п. 21 цієї Постанови при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до п.32 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями), чинність якої поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, середній заробіток для виплати працівникові за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат в усіх випадках збереження середнього заробітку провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові при розгляді справи № 6-1093цс15 від 23.12.2015 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала на підприємстві відповідача, наказом № 60 від 14.04.2016 року звільнена з займаної посади 15.04.2016 року на підставі заяви від 01.04.2016 року за ст. 38 п. 3 КЗпП України - порушення законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору. В день звільнення виплата всіх сум, що належать від підприємства - роботодавця, позивачці проведена не була. Судом не встановлено наявності між сторонами суперечки про їхній розмір. Остаточний розрахунок з позивачкою проведено 03 серпня 2017 року (а.с.114), заперечень щодо цього сторонами не надано.

Період затримки, за який позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку становить: з 15.04.2016 року по 03.08.2017 року - 306 робочих днів (з урахуванням наказів відповідача щодо внесення змін до режиму роботи підприємства) .

Середньоденний заробіток позивача за два місяці перед звільненням складає: 177 грн. 78 коп. (без врахування податків): 2560,08 грн. - заробітна плата за лютий 2016 року + 3840,12 грн. - заробітна плата за березень 2016 року = 6400,20 грн. : 36 днів (14 днів - кількість відпрацьованих днів за лютий 2016 року + 22 - кількість відпрацьованих днів за березень 2016 року) = 177 грн. 78 коп. (без врахування податків).

Середній заробіток за час затримки розрахунку, за період з 15.04.2016 року по 03.08.2017 року, складає 54 400 грн. 68 коп. (177,78 грн. х 306 днів = 54 400, 68 грн.).

Згідно з абзацом 3 пункту 3 зазначеного Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року.

Оскільки справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, зазначену суму суд визначив без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Враховуючи викладене, а також, що позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток у розмірі 43791 грн. 66 коп. - за весь час затримки виплати належних їй сум, виходячи з розрахунку: 143,11 грн. - середньоденний заробіток позивача за два місяці перед звільненням, з врахуванням вже вирахуваних податків, х 306 днів = 43791,66 грн., суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.04.2016 року по 03.08.2017 року в межах заявлених вимог в сумі 43791 грн. 66 коп. (сума визначена позивачкою з врахуванням вже вирахуваних податків). Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували даний розрахунок.

Суд звертає увагу, що вказані розрахунки перевірені судом в судовому засіданні, сторони будь-яких сумнівів, заперечень та спростувань щодо їх вихідних даних та вказаних результатів розрахунків не висказали та не надали. Позивач їх підтримує і наполягає на стягненні з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати саме в сумі 43 791 грн. 66 коп. згідно з наведеним розрахунком. Представники відповідача не погоджуються зі стягненням даних сум по суті, вважаючи, що позивачем дані вимоги заявлені передчасно, що їх необхідно залишити без розгляду, але доказів у спростування вказаного розрахунку не надали.

Суд не приймає до уваги, посилання представників відповідача, що відповідно до ст.ст.116, 117, 233 КЗпП України, Рішення КСУ від 22.02.2012 року по справі №1-5/2012 є підстави для залишення даних вимог без розгляду, що позивачем було процесуально порушено строк звернення до суду із такими вимогами, з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі № 1-5/2012 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.1 ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

В п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

В зв'язку з викладеними нормами закону та правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України та Пленумі Верховного Суду України, посилання відповідача щодо пропущення позивачем тримісячного строку на звернення до суду з вимого про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є безпідставними; підстави для залишення позову без розгляду відповідачем не зазначені, вони відсутні. Вимоги про залишення позову без розгляду у зв'язку з процесуальним порушенням строків звернення позивача до суду з вказаною вимогою є безпідставними та такими, що не засновані на законі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем пропущені строки позовної давності, оскільки з вимогами про стягнення заробітної плати, відповідно до ст. 233 ч.2 КЗпП України, працівник може звернутись до суду без обмеження будь-якими строками, а перебіг строку щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку , з огляду на норми закону, що регламентують ці виплати, розпочинається з дня проведення розрахунку (виплати заробітної плати).

У позивача право на отримання сум, передбачених ст.117 КЗпП України, виникло з моменту порушення його права на своєчасне отримання виплат при звільненні, коли відповідач не виконав свій обов'язок по проведенню своєчасного розрахунку з ним. Позивач реалізував це право і 23.05.2017 року звернувся до суду з позовом про поновлення свого порушеного права. Закінчується таке право у позивача після закінчення тримісячного строку з дня виплати усіх належних йому сум. Остаточні виплати позивачеві проведенні після його звільнення 03.08.2017 року, строк звернення позивача до суду із зазначеними вимогами при його зверненні до суду з даним позовом не сплинув.

Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті позивачці заборгованості по заробітній платі у зв'язку із арештом рахунків відповідача та відсутність підстав для застосування ст. 117 КЗпП України, оскільки наданими відповідачем доказами підтверджено, що арешт на грошові кошти на рахунках відповідача накладався у 2017 році, в той час, коли відповідач був зобов'язаний провести виплату всіх сум, що належать від підприємства позивачці, в день її звільнення - 15.04.2016 року. Крім цього, відповідно до вимог діючого законодавства сама по собі відсутність грошей у роботодавця не виключає його відповідальність за затримку остаточного розрахунку.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати (втрати доходів від інфляції), суд виходить з насутпного.

Статтею ст.34 Закону України Про оплату праці визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

У випадку, якщо заробітна плата працівникові не була виплачена своєчасно і затримання виплати складає один і більше календарних місяці, то за порушення термінів виплати заробітної плати нараховується компенсація, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Згідно приписів пункту 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: п.2) компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

В рішенні Конституційного Суду України 15 жовтня 2013 року N 9-рп/2013, справа N 1-№1-18/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу, статей 33, 34 Закону такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Положенням статті 34 Закону передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року N 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати (грошового забезпечення) тощо.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки компенсація є складовою частиною заробітної плати, то у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому компенсації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Судом встановлено, що під час роботи позивача на підприємстві відповідач порушував строки виплати заробітної плати, в день звільнення нарахована заробітна плата позивачу виплачена не була.

Посилаючись, що нарахований, але не виплачений їй станом на 01.05.2017 року відповідачем дохід складає 9173,32 грн., позивачка просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини нарахованої, але не виплаченої їй зазначеної заробітної плати в сумі 1119,15 коп.

Вирішуючи, відповідно до ст. 11 ЦПК України, позовні вимоги в межах заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Наявність станом на 01.05.2017 року не виплаченої позивачці заборгованості по заробітній платі в сумі 9173,32 грн. підтверджена наданими сторонами доказами і сторонами не оспорюється.

Згідно даних Держкомстату індекс споживчих цін (індекс інфляції) по Україні (до попереднього місяця) за 2016 рік становить: травень - 100,1%, червень - 99,8%, липень - 99,9%, серпень - 99,7%, вересень - 101,8%, жовтень - 102,8%, листопад - 101,8%, грудень - 100,9%, за 2017 рік становить: січень - 101,1%, лютий - 101,0%, березень - 101,8% , квітень -100,9 % (в межах заявлених вимог).

Розмір індексації споживчих цін, в межах заявлених позивачкою вимог, складає: 0,1+ 1,8 +2,8 +1,8 +0,9 +1,1+1,0+1,8 +0,9 = 12,2. Розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (втрати доходів від інфляції) за період з 15 квітня 2016 року по 01 травня 2017 року становить 1119,15 грн. (9173,32 :100 х 12,2 = 1119,15 грн.).

Враховуючи наявність розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (втрати доходів від інфляції), наданого позивачем в сумі 1 119,15 грн., відсутність спору у сторін щодо вихідних даних такого розрахунку, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати (втрати доходів від інфляції) за період з 15.04.2016 року по 01.05.2017 року в сумі 1 119,15 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

За наведених обставин з відповідача на користь позивачці підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15 квітня 2016 року по 03 серпня 2017 року в сумі 43 791 грн. 66 коп., компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (втрати доходів від інфляції) за період з 15 квітня 2016 року по 01 травня 2017 року в сумі 1119 грн. 15 коп.

Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 640 грн. 00 коп.

Керуючись: Конституцією України, Законом України Про оплату праці , КЗпП України, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 79, 88, 169, 197, 209, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства Приморське лісове господарство про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства Приморське лісове господарство , код ЄДРПОУ: 00991982, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15 квітня 2016 року по 03 серпня 2017 року в сумі 43 791 (сорок три тисячі сімсот дев'яносто одна) грн. 66 коп.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (втрати доходів від інфляції) за період з 15 квітня 2016 року по 01 травня 2017 року в сумі 1119 (одна тисяча сто дев'ятнадцять) грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення постановлене в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 29 листопада 2017 року.

Рішення виготовлено в повному обсязі 04 грудня 2017 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга у Апеляційний суд Запорізької області через Приморський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис ОСОБА_1

З оригіналом згідно: суддя О.М. Чапланова

29.11.2017