Рішення

від 04.12.2017 по справі 462/5834/16-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/5834/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Кирилюк А.І.

при секретарі Фрейдун А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ТзОВ ТЕЛЛУС КАПІТАЛ до ОСОБА_1, Спільного Українсько-Польського підприємства у формі ТзОВ ГЕРМЕС-Україна , ОСОБА_2/ треті особи: Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним правочинів та визнання права власності,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із позовом, у якому просить, визнати недійсною довіреність від 22 квітня 2008 року на представництво прав та інтересів Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-УКРАЇНА", видану на ім'я ОСОБА_2, посвідчену приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 та зареєстровану в реєстрі за № 759; визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення промислового корпусу від 23 жовтня 2008 року, що був укладений між Спільним українсько-польським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-УКРАЇНА" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 4244 та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС КАПІТАЛ" (80350, Львівська область, Жовківський район, село Воля-Висоцька; код ЄДРПОУ 39358273) право власності на приміщення промислового корпусу № 2 (два), загальною площею 2728,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Патона, будинок № 1. Свої позовні вимоги вимоги мотивує тим, що 06 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС КАПІТАЛ" та Спільним Українсько-Польським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 - Україна було укладено договір купівлі-продажу приміщення промислового комплексу № 2, загальною площею, 2 728,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Патона, будинок № 1.Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу, ТзОВ "ГЕРМЕС-УКРАІНА" зобов'язується передатну власність ТзОВ "ТЕЛЛУС КАПІТАЛ» вище вказане приміщення. Згідно з п. 2.2 Договору купівлі-продажу, право власності на Приміщення у ТзОВ "ТЕЛЛУС КАПІТАЛ" виникає з моменту нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації. Вказаний Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5, відомості про що було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.Відтак, вважає, що 06 липня 2016 року ТзОВ "ТЕЛЛУС КАПІТАЛ" на законних підставах набуло право власності на Приміщення. Однак, як виявилось, у липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Залізничного районного суду м. Львова з позовною заявою про витребування у ТзОВ "ТЕЛЛУС КАПІТАЛ" на її користь вказаного приміщення. У якості правових підстав, ОСОБА_1 вказує, що 23 жовтня 2008 року між нею та ТзОВ «ГЕРМЕС-УКРАЇНА» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 набула право власності Приміщення, а згодом це майно вибуло з її володіння не з її волі, а відтак вона є добросовісним набувачем вказаних приміщень. 12 липня 2016 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова на підставі вказаної заяви ОСОБА_1 було відкрито провадження у справі №462/3789/16-ц. Однак, як виявилось на думку позивача, ОСОБА_1, звертаючись до Залізничного районного суду м. Львова ввела суд в оману, адже вона незаконним способом на підставі підроблених документів набула право власності на зазначені приміщення. З огляду на вище викладене, змушені були звернутись до суду із позовом, який просить задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, покликаючись на підстави такого, просив такий задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов заперечив, покликаючись на безпідставність такого, у зв'язку із чим просив у задоволенні такого відмовити.

Суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутності сторін, які у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а матеріалів справи є достатньо для розгляду справи по суті.

Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину є вимога, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, б ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1-3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відтак, відсутність в особи на момент вчинення правочину необхідного обсягу цивільної дієздатності є підставою для недійсності такого правочину.

Частинами 2 та 3 статті 207 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення відповідних правочинів) визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Судом встановлено, що 06 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС КАПІТАЛ" та Спільним Українсько-Польським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 - Україна було укладено договір купівлі-продажу приміщення промислового комплексу № 2, загальною площею, 2 728,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Патона, будинок № 1, відповідно до п. 1.1 якого ТзОВ "ГЕРМЕС-УКРАІНА" зобов'язується передатну власність ТзОВ "ТЕЛЛУС КАПІТАЛ» приміщення. Згідно з п. 2.2 Договору купівлі-продажу, право власності на Приміщення у ТзОВ "ТЕЛЛУС КАПІТАЛ" виникає з моменту нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації. Вказаний Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5, відомості про що було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно./а.с.9-12/

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2008 року було видано довіреність від імені ТзОВ "ГЕРМЕС-УКРАЇНА", посвідчену приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3. Відповідно до умов цієї довіреності, ТзОВ "ГЕРМЕС-УКРАЇНА", в особі Генерального директора ОСОБА_6, уповноважило ОСОБА_2 представляти інтереси ТзОВ "ГЕРМЕС-УКРАІНА" і бути представником товариства з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах, установах і організаціях незалежно від підпорядкованості, форм власності, галузевої належності, зокрема, представляти інтереси товариства з питань відчуження належного йому Приміщення, укладати всі передбачені законом договори по управлінню і розпорядженню даним приміщенням, проводити розрахунки по укладених договорах.

Згодом, на підставі вказаної довіреності, ОСОБА_2, діючи від імені власника Приміщень - ТзОВ "ГЕРМЕС-УКРАЇНА", відчужив на приміщення промислового корпусу № 2 (два), загальною площею 2728,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Патона, будинок № 1 на користь ОСОБА_1.

23 жовтня 2008 року між ТзОВ "ГЕРМЕС-УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу приміщення, що був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4. Відповідно до п. 1 цього договору купівлі-продажу, ТзОВ "ГЕРМЕС-УКРАЇНА", від імені якого на підставі зазначеної вище нотаріальної посвідченої довіреності діяв ОСОБА_2, продало, а ОСОБА_1 купила оспорювань приміщення.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що вказана довіреність була підробленою, у зв'язку із чим, ОСОБА_1 незаконно набула право власності на оскаржуване приміщення, тому вважає, що позов підставний та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України до суду може звернутись особа, за захистом своїх порушених, невизанних або оспорюваних прав. У відповідності до ч.1 ст. 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту укладення.

Судом встановлено, що на момент видачі оспорюваної довіреності та укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, ТзОВ Теллус Капітал не мало жодного відношення до належного ОСОБА_1 приміщення, оскільки договір купівлі- продажу приміщення ТзОВ Теллус Капітал укладено лише 6 липня 2016 року, тобто через 8 років після укладення оспорюваних правочинів, укладення яких жодна сторона не оспорювала. Від так, позивачем не наведено яких саме інтересів, в який саме спосіб відповідачами були порушені інтереси ТзОВ Теллус Капітал .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ Теллус Капітал було створено лише у 2014 році, що говорить про неможливість порушення інтересів цього товариства в момент укладення оспорюваних довіреності та договору купівлі-продажу, а отже, і про неможливість оспорення довіреності та укладеного ОСОБА_1 договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Така ж думка викладена і у п.9 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Крім цього, укладений ТзОВ Теллус Капітал договір купівлі-продажу приміщення є похідним від скасованого за два роки до його укладення заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, /треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 спільне українсько - польське підприємство у формі ТзОВ ОСОБА_5 Україна / про визнання договору купівлі - продажу недійсним, яким у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю. Вказане рішення набрало законної сили. Тобто, звідси слідує, що договір не міг бути укладеним, оскільки у продавця були відсутні будь-які повноваження на продаж належного ОСОБА_1 майна.

Одночасно суд наголошує на те, що відповідно до п.10 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , а також відповідно до правової позиції викладеної ВС у справі № 3-103 гс 11, які повинні враховуватися судами нижчих інстанцій я іншими суб'єктами, не підлягають задоволенню позови власників майна про визнанні недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача,- з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України .

Таким чином бачимо, що Верховний Суд України прямо вказує на те, що похідний договір, у разі визнання недійсним (відсутності) основного договору, ніяк не перешкоджае витребуванню майна у добросовісного набувача на користь власника, і може бути лише підставою для відшкодвання збитків добросовісному набувачу іншою стороною договору.

Відповідно до матеріалів справи, пояснень сторін встановлено що спірний обєкт нерухомості зареєстрований на данний час у встановленому законом порядку за позивачем. Цей факт відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню. Даний факт не потребує визанченності судовим рішенням, а тому позовна вимога про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС КАПІТАЛ" право власності на спірне приміщення є штучною, та такою що не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем недоведені факти порушння, невизання або оспорюваня саме його прав, а спосіб обраний ним для захисту не відповідає визначеному законом.

Крім того, доводи представника позивача стверджуються копія договору купівлі - продажу, копією довіреності, яка, він вважає, є підробленою. Однак, стороною позивача не було пред'явлено суду оригіналів вказаних копій для дослідження в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд наголошує сторонам на вимоги ст. 60 ЦПК згідно яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов'язок по доказуванню.

Однак стороною позивача на вимогу суду не було надано жодних доказів, для доведення підставності свого позову.

Керуючись ст. 10, 11, 60-62, 88, 209, 215-218 ЦПК України,

вирішив:

В задоволенні позову ТзОВ ТЕЛЛУС КАПІТАЛ до ОСОБА_1, Спільного Українсько-Польського підприємства у формі ТзОВ ГЕРМЕС-Україна , ОСОБА_2/ треті особи: Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсною довіреність від 22 квітня 2008 року на представництво прав та інтересів Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-УКРАЇНА", видану на ім'я ОСОБА_2, посвідчену приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 та зареєстровану в реєстрі за № 759; визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення промислового корпусу від 23 жовтня 2008 року, що був укладений між Спільним українсько-польським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-УКРАЇНА" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 4244; визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС КАПІТАЛ" (80350, Львівська область, Жовківський район, село Воля-Висоцька; код ЄДРПОУ 39358273) право власності на приміщення промислового корпусу № 2, загальною площею 2728,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Патона, будинок № 1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

повий текст рішення роздруковано 05.12.17

Суддя: (підпис).

З оригіналом згідно.

Суддя: