Ухвала

від 08.11.2017 по справі 379/1258/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

СитнікО.М., Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області про визнання недійсним рішення, визнання права користування земельною ділянкою, відновлення стану земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 16 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року ,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 рокуОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що йому відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 23 червня 2008 року належить житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1.

У п. 1.1. договору зазначається, що до будинку прилягають господарські будівлі та споруди: сарай цегляний, позначений Б , 1/2 частини колодязя - з/б кільця, позначена №1 .

Після купівлі житлового будинку, сараю цегляного та 1/2 частини колодязя до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані вищезазначені об'єкти.

Позивач зазначав, що оскільки виділення земельних ділянок відбувалося давно, документи на земельну ділянку відсутні. Проте, протягом багатьох років попередній власник, а потім він, користувався даною земельною ділянкою.

Згідно довідки виконавчого комітету Чапаєвської сільської ради Таращанського району Київської області від 12 листопада 2013 року № 351, за ОСОБА_4 обліковується земельна ділянка в розмірі 0,39 га (рілля - 0,35 га, прибережна зона - 0,04 га), а за ОСОБА_5 (сусідкою позивача) - земельна ділянка в розмірі 0,39 га (0,35 га рілля, прибережна зона - 0,04 - га).

На межі, яка розділяє їхні земельні ділянки, попередніми власниками було збудовано колодязь із залізобетонних кілець, 1/2 частини якого належить йому на праві власності. Позивач вказував, що межі земельних ділянок визначалися огорожею, яка проходила по 1/2 частини криниці та була незмінною, а розмір належної йому земельної ділянки та земельної ділянки ОСОБА_5 були рівними та становили по 0,35 га ріллі.

Однак, його сусідка, ОСОБА_5, без його погодження як користувача суміжної земельної ділянки, в порушення його прав здійснила перенесення огорожі вглиб його земельної ділянки та незаконно захопила її частину.

Посилаючись на викладене позивач просив суд визнати недійсним рішення Чапаєвської сільської ради № 233-52-VІ від 05 червня 2014 року, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства та передано їй у власність земельні ділянки у АДРЕСА_2, загальною площею 0,3904 га, з них: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 0,2500 га кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства - 0,1404 га кадастровий номер НОМЕР_2; визнати за ним право користування земельною ділянкою, площею 0,35 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в межах, що існували до порушення його права, як землекористувача; відновити стан його земельної ділянки, який існував до порушення його права, зобов'язавши відповідачку перенести паркан на межу земельних ділянок, яка визначається посередині криниці між земельними ділянками, що знаходяться по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 16 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5 перенести паркан на межу земельних ділянок, яка визначається посередині криниці між земельними ділянками, що знаходяться по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_5 та Калиновецька сільська рада Таращанського району Київської області заперечували проти задоволення касаційної скарги, посилаючись на письмові заперечення.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться у АДРЕСА_2. Даний житловий будинок з господарським будівлями та спорудами розташований на приватизованій земельній ділянці загальною площею 0,2500 га.

Власником сусіднього житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 є позивач.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 03 червня 2008 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_6 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (т.1, а. с. 10).

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 вказаного договору, право власності на житловий будинок переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього договору. Згідно з копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 22250538 від 23 березня 2009 року, ОСОБА_4 23 березня 2009 року після державної реєстрації набув право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 11).

Попередній власник даного житлового будинку ОСОБА_6 не реалізувала своє право щодо приватизації присадибної земельної ділянки та не отримала на дану земельну ділянку правовстановлюючий документ - Державний акт про право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, підставою для набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Положеннями ст. 120 ЗК України передбачено, що право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як вбачається з листа Чапаєвської сільської ради Таращанського району Київської області, відповідно до записів в земельно-шнуровій книзі за період 1995-2008 р.р. за особовим рахунком, який був зареєстрований за ОСОБА_6 під житловим будинком (під забудову) рахується земельна ділянка площею 0,07 га. (т. 1, а. с. 59), тому в даному випадку позивач має право через відповідне рішення органу місцевого самоврядування реалізувати своє право на отримання у приватну власність чи в оренду земельну ділянку площею 0,07 га.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, які раніше надавались їм в користування.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України, що діє з 2002 року, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, звертається до відповідної районної державної адміністрації або відповідної сільської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

У 2013 році ОСОБА_5 , як власник житлового будинку звернулася до Чапаєвської сільської ради Таращанського району Київської області з письмовою заявою про передачу їй у приватну власність земельних ділянок в АДРЕСА_2, загальною площею 0,3904 га, з них: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства 0,1404 га. Для цього нею було надано зокрема, схематичний план земельних ділянок, правовстановлюючий документ на житловий будинок.

22 липня 2013 року рішенням за № 196-42-VІ Чапаєвської сільської Таращанського району Київської області ОСОБА_5 було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність громадян для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 58).

13 серпня 2013 року за участю представника Калиновецької (Чапаєвської) сільської ради Таращанського району Київської області ОСОБА_7 та суміжних землекористувачів було проведено відновлення межових знаків та погодження меж земельних ділянок. Дані дії проводилися виключно по межах, які існували до передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки. ОСОБА_4 відмовився брати участь у складанні даного акту.

За результатами обміру даної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, встановлено, що земельна ділянка становить 0,3904 га, з яких для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства 0,1404 га. При цьому межові знаки не порушені.

Сесією Чапаєвської сільської ради Таращанського району Київської області 05 червня 2014 року відповідно до вимог ЗК України було проведено затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність громадян для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та ведення особистого селянського господарства. На даний час ОСОБА_5реалізувала своє право на безкоштовну приватизацію земельних ділянок та отримала у власність земельні ділянки у АДРЕСА_2, загальною площею 0,3904 га з них: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства 0,1404 га.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суди правильно встановили, що позивач не надав достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги в частині неправомірності прийняття Чапаєвською сільською радою рішення № 233-52-VІ від 05 червня 2014 року, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність гр. ОСОБА_5 та не довів, що вказаним рішенням були порушені його права щодо набуття права користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в порядку, передбаченому ст. 120 ЗК України в редакції яка діяла на момент переходу права власності на житловий будинок з господарською будівлею та спорудою, розташованою за вказаною адресою, в межах та розмірах, якими користувалася попередній власник, площею, як помилково вважав позивач, 0,35 га, оскільки до нього як набувача переходило право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, тобто в тому фактичному розмірі 0,2681 га, який встановлений відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 5572/16-41 від 19 серпня 2016 року.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргуОСОБА_4 відхилити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 16 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

СитнікО.М. Іваненко Ю.Г. ЛеванчукА.О.