ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2017 року о 14 год. 51 хв.Справа № 808/2549/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стрельнікової Н. В.,
за участю секретаря Батигіна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед (надалі - позивач, підприємство, Товариство або ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач, контролюючий орган або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області №0006451402 (форма Р ) від 19 травня 2017 року та №0006461402 (форма В4 ) від 19 травня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведеної перевірки відповідачем зроблено хибний висновок про те, що операції між ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед та ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія й ТОВ ТБС і К не мали реального характеру, оскільки відносно керівників вказаних підприємств наявні вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя. Позивач вважає такі висновки відповідача безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які ґрунтуються на цих висновках, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у позивача наявні всі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинам із наведеними контрагентами, які підтверджують те, що господарські операції дійсно відбулися та призвели до зміни в активах підприємства. Вказує, що всупереч доводам відповідача, наявність вироку відносно керівників контрагентів позивача не є підставою для визнання всіх угод такими, що суперечать інтересам держави і суспільства. Позивач наголошує, що під час перевірки відповідачем не висунуто жодного зауваження до первинної бухгалтерської документації позивача по операціям із вказаними контрагентами. Позивач вважає, що ним доведено реальність вчинення господарських операцій та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та поясненнях до адміністративного позову (вх. №28055 від 17.10.2017), в яких вказано, що фактично проведена господарська операція із належним чином оформленими документами з суб'єктами господарювання, які займаються фіктивним підприємництвом, не свідчить про її безтоварність та не може за аналогією визнаватись фіктивною. За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутності з боку такого платника порушення вимог норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні. Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в позові, виходячи із підстав, що викладені в письмових запереченнях проти адміністративного позову (вх. №25622 від 20.09.2017) та письмових поясненнях (вх. №31085 від 13.11.2017). В обґрунтування заперечень зазначено, що під час проведення перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем ОСОБА_2 кодексу України. Вказано, що проведеною перевіркою позивача не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з постачальниками ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія й ТОВ ТБС і К через наявність вироків Хортицького районного суду м. Запоріжжя щодо керівників цих підприємств. Послуги за укладеними з позивачем господарськими договорами фактично не надавалися та відображені тільки на паперових носіях у зв'язку з чим, такі документи не мають юридичної сили первинних документів. Вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити в позові.
Також, в письмових поясненнях (вх. №31085 від 13.11.2017) вказано, що будь-які документи та податкові накладні, складені фіктивним суб'єктом господарювання не мають правового значення для цілей оподаткування, відповідно, не можуть впливати на дані податкового обліку. За змістом частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності. Господарські операції фіктивних підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед зареєстроване 24.02.1992 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридичну особу із присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 13616458. Юридичною адресою Товариства є: 69035, АДРЕСА_1.
ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед має статус платника податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №11838566 від 01.06.2001.
ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія (ЄДРПОУ 39541635) за період з 01.08.2015 по 31.12.2015 та з ТОВ ТБС і К (ЄДРПОУ 35113434) за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, результати якої викладено в акті перевірки №194/08-01-14-06/13616458 від 04.04.2017(т. 1 а.с.35-46).
За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п .14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ОСОБА_2 кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 428 644 грн., в тому числі по періодам: серпень 2015 року на суму 1 088 грн.; вересень 2015 року на суму 43 912 грн.; жовтень 2015 року на суму 92 500 грн.; листопад 2015 року - 135 000 грн.; грудень 2015 року - 151 667 грн.; лютий 2016 року - 4 477 грн.; та зменшення суми від'ємного значення на загальну суму 7 522 грн., у тому числі по періодам: вересень 2016 року: 45 523 грн.
На підставі акту №194/08-01-14-06/13616458 від 04.04.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області 19.05.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- форми В4 №0006461402 про зменшення ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 45 523 грн. за період - лютий 2016 року;
- форми Р №0006451402 збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі на 535 805 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на 428 644 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 107 161 грн. (т.1 а.с.47, 49).
За результатом адміністративного оскарження вищевказаних поадктових повідомлень-рішень рішенням ДФС України №17471/6/99-99-11-01-01-25 від 09.08.2017 скаргу позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Як вбачається зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про те, що перевіркою не підтверджено здійснення реальних, товарних операцій між ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед та ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія й ТОВ ТБС і К . Підставою для такого висновку стали вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2016 у справі №337/3539/16-к, від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, якими керівників названих підприємств-контрагентів визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. У зв'язку з цим відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що в первинних документах позивача зазначені операції, які фактично не відбувались у зв'язку з чим, такі первинні документи не мають юридичної сили первинних документів. Як наслідок ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів, а також здійснював проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена по ланцюгу постачання.
Проте суд не може погодитися із такими хибними висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.
По-перше, як свідчать матеріали справи 01.08.2015 між позивачем (замовник), в особі директора ОСОБА_1, та ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія (виконавець), в особі директора ОСОБА_3, було укладено договір надання транспортних послуг №01/08/15, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання транспортних послуг вантажними бетонозмішувателями та самоскидами виконавця згідно з заявкою замовника. Вартість послуг визначається в Специфікації №1 до цього договору або в рахунках-фактурах, складених відповідно до заявок на момент фактичного надання послуг (т. 2 а.с.98-99).
На виконання умов укладеного договору ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед та ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія підписано Специфікацію №1 від 10.08.2015 до договору №01/08/15 від 01.08.2015 (т. 2 а.с.100).
Також, 12.10.2015 ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед та ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія підписано Специфікацію №2 від 10.08.2015 до договору №01/08/15 від 01.08.2015 (т. 2 а.с.101)
На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), талони замовника та товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.137-252, т. 3 а.с.1-90).
ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія виписано в адресу ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №4 від 28.08.2015; №39 від 15.09.2015; №40 від 17.09.2015; №88 від 29.09.2015; №19 від 01.10.2015; №20 від 05.10.2015; №21 від 06.10.2015; №83 від 28.10.2015; №94 від 29.10.2015; №14 від 04.11.2015; №25 від 23.11.2015; №33 від 27.11.2015; №32 від 25.11.2015; №36 від 30.11.2015; №10 від 14.12.2015; №36 від 21.12.2015 (т. 2 а.с. 102 -117).
Оплата за надані послуги здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення: №1697 від 28.08.2015; №1770 від 15.09.2015; №1785 від 17.09.2015; №1787 від 17.09.2015; №1788 від 17.09.2015; №1851 від 29.09.2015; №1882 від 01.10.2015; №1887 від 05.10.2015; №1897 від 06.10.2015; №2025 від 28.10.2015; №2043 від 29.10.2015; №2065 від 04.11.2015; №2146 від 23.11.2015; №2147 від 23.11.2015; №2162 від 25.11.2015; №2179 від 27.11.2015; №2194 від 30.11.2015; №2249 від 14.12.2015; №2274 від 21.12.2015 (т. 2 а.с.118-136).
Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія у ціні наданих послуг, віднесені ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія до складу податкових зобов'язань з ПДВ, що підтверджується податковими деклараціями ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, а ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед до складу податкового кредиту, що підтверджується податковим деклараціями ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року.
По-друге, під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем, в особі директора ОСОБА_4, і ТОВ ТБС і К , в особі директора ОСОБА_5, укладено договір надання транспортних послуг №11/12-15 від 22.12.2015, за умовами якого замовник (ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед ) доручає, а виконавець (ТОВ ТБС і К ) приймає на себе зобов'язання з надання транспортних послуг вантажними бетонозмішувателями та самоскидами виконавця згідно з заявкою замовника. Вартість послуг визначається в Специфікації №1 до цього договору або в рахунках-фактурах, складених відповідно до заявок на момент фактичного надання послуг (т. 1 а.с.68).
На виконання умов укладеного договору ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед та ТОВ ТБС і К підписано специфікацію №1 від 22.12.2015 до договору №11/12-15 від 22.12.2015 (т. 1 а.с.69).
На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), талони замовника та товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.79-250, т. 2 а.с.1-97).
ТОВ ТБС і К виписано в адресу ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №46 від 23.12.2015; №47 від 24.12.2015; №79 від 28.12.2015; №99 від 28.12.2015 (т. 1 а.с. 70-73).
Оплата за надані послуги здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення: №2287 від 23.12.2015; №2295 від 24.12.2015; №2325 від 28.12.2015; №2375 від 19.01.2016; №26 від 08.02.2016 (т.1 а.с.74-78).
Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем ТОВ ТБС і К у ціні наданих послуг, віднесені ТОВ ТБС і К до складу податкових зобов'язань з ПДВ, що підтверджується податковими деклараціями ТОВ ТБС і К з податку на додану вартість за грудень 2015 року та січень 2016 року, а ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед до складу податкового кредиту, що підтверджується податковим деклараціями ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед з податку на додану вартість за грудень 2015 року та лютий 2016 року.
Також, судом досліджено:
- вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3902/16-к, провадження №1-кп/337/289/2016, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 10.10.2016 між ОСОБА_6 та прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України й призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Вирок набрав законної сили 10.12.2016. За змістом вироку, ОСОБА_6, діючи умисно, з метою отримання матеріальної вигоди, вчинив організацію фіктивного підприємництва, шляхом створення та подальшого придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія (ЄДРПОУ 39541635), з метою прикриття незаконної діяльності (т. 1 а.с. 139-143);
- вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, провадження №1-кп/337/43/2017, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 20.12.2016 між ОСОБА_5 та прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та визнано ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України й призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. Вирок набрав законної сили 07.03.2017. За змістом вироку, ОСОБА_5, діючи умисно, з метою отримання матеріальної вигоди, вчинив фіктивне підприємництво, шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ ТБС і К (ЄДРПОУ 39541635), з метою прикриття незаконної діяльності (т.1 а.с.144-148);
- вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2016 у справі №337/3539/16-к, провадження №1-кп/337/265/2016, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 07.09.2016 між ОСОБА_3 та прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України й призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. Вирок набрав законної сили 01.10.2016. За змістом вироку, ОСОБА_3, діючи умисно, з метою отримання матеріальної вигоди, вчинив фіктивне підприємництво, шляхом створення та подальшого придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія (ЄДРПОУ 39541635), з метою прикриття незаконної діяльності (т. 1 а.с.149-153).
Також судом сформовано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія (ЄДРПОУ 39541635) та щодо ТОВ ТБС і К (ЄДРПОУ 39541635).
Окрім того, ухвалою суду від 20.09.2017 викликано у якості свідків у судове засідання, призначене на 17.10.2017, 11:00 год., ОСОБА_3 та ОСОБА_5, проте викликані свідки в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ОСОБА_2 кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Суд зазначає, що як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних, рівно як й до інших документів первинного бухгалтерського обліку позивача по взаємовідносинам із вищенаведеними контрагентами у контролюючого органу не було.
Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.
Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.
ОСОБА_1, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та понесених витрат до складу витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності та понесення витрат, пов'язаних із господарською діяльністю підприємства відповідно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що договори надання транспортних послуг укладалися позивачем з метою виконання власних зобов'язань перед третіми особами за відповідними господарськими договорами. Отже, укладання договорів надання транспортних послуг безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.
Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.
За таких обставин підстави для не включення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача, що зрештою сформувало від'ємне значення, відсутні
Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, що зрештою сформувало від'ємне значення, є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.
Щодо посилань контролюючого органу на вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2016 у справі №337/3539/16-к, від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, якими керівників названих підприємств-контрагентів визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, суд зазначає таке.
Господарсько-фінансові взаємовідносини ТОВ ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед з ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія й ТОВ ТБС і К в ході вищенаведених кримінальних проваджень не досліджувалися та у вказаних вироках правової оцінки їм надано не було.
У вироках Хортицького районного суду м. Запоріжжя не міститься переліку підприємств, яким ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія й ТОВ ТБС і К надавало послуги всупереч вимог чинного законодавства України, так само і не встановлено конкретних періодів.
Суд зазначає, що створення підприємства для надання незаконних послуг та переваг іншим підприємствам не свідчить про нереальність всіх господарських операцій, вчинених від імені такого підприємства. В ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження повинно бути достовірно встановлено перелік підприємств, яким надавались послуги всупереч вимог чинного законодавства.
В даному випадку вироками Хортицького районного суду м. Запоріжжя лише затверджено угоди про визнання винуватості керівниками ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія й ТОВ ТБС і К у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, разом з тим, не наведено жодних конкретних обставин та підприємств, з якими ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія й ТОВ ТБС і К мали господарські взаємовідносини, а також не вказано, що такі господарські взаємовідносини не відбулись та були спрямовані виключно на надання податкової вимоги.
Частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.
Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.
Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.
Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.
Варто також враховувати, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб (лист Вищого адміністративного суду України Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України №2379/12/13-12 від 14.11.2012).
За таких обставин, з урахуванням наявності в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ Будівельно-торгово-транспортна-компанія та ТОВ ТБС і К , вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя не можуть бути взяті судом до уваги як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій з вказаними контрагентами.
Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.
Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.
Як свідчать матеріали справи, контрагенти позивача на час вчинення операцій були належним чином зареєстрованими як юридичні особи, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки, рівно як і в запереченнях відповідача проти адміністративного позову, доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.
Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.
У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія та ТОВ ТБС і К у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
При розгляді даної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч цим вимогам відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи наведене, суд констатує, що позивач у відповідності до норм ОСОБА_2 кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту, що зрештою сформувало від'ємне значення, суму витрат по господарських операціях з вищевказаними контрагентами, а контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень ПК України.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.
Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Запорізькій області №0006451402 та №0006461402 від 19 травня 2017 року.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед судові витрати у розмірі 8719 грн. 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В. Стрельнікова
Суд | Запорізький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2017 |
Оприлюднено | 06.12.2017 |
Номер документу | 70710949 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Щербак А.А.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Щербак А.А.
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Стрельнікова Наталя Вікторівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Стрельнікова Наталя Вікторівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні