Постанова

від 29.11.2017 по справі 908/5048/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Справа № 908/5048/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівКорсака В.А., Ходаківської І.П. за участю представників: позивачів, відповідача, третьої особи, прокуратурине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиОСОБА_4 на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі№908/5048/15 Господарського суду Запорізької області за позовомФермерського господарства "Яровіт" доГоловного управління Держземагентства у Запорізькій області за участю треті особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаВасильківської районної державної адміністрації провизнання недійсним рішення про заперечення у поновленні договору оренди землі, визнання укладеною додаткову угоду, та визнання договору оренди землі поновленим ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Яровіт" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідачів - Василівської районної державної адміністрації, в якій просило:

-визнати недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про заперечення у поновленні договору оренди землі від 23.05.2005 (зареєстрованого 19.07.2005 за №040526600007), викладеного у листі - повідомленні від 17.07.2015 № 27-8-0.4-810/25-15;

-визнати укладеною додаткову угоду між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та Фермерським господарством "Яровіт" про поновлення договору оренди землі від 23.05.2005 (у редакції позивача);

-визнати договір оренди землі від 23.05.2005 р. поновленим на строк 10 років на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зазначені вимоги викладені з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, відповідачем у справі визначено Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; виключено зі складу відповідачів Головне управління Держземагенства у Запорізькій області.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.01.2017 (суддя Федорова О.В.) позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоду про поновлення договору оренди землі та визнання договору оренди землі від 23.05.2005 поновленим на строк десять років, на тих самих умовах, які були передбачені договором задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та Фермерським господарством "Яровіт" про поновлення договору оренди землі від 23.05.2005, (зареєстрований 19.07.2005 за №040526600007) у певній редакції. Визнано договір оренди землі від 23.05.2005, зареєстрований Василівським районном відділом Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.07.2005 за №040526600007, поновленим на строк 10 (десять) років, на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (головуючий суддя Москальова І.В., судді Геза Т.Д., Зубченко І.В.) рішення Господарського суду Луганської області від 19.01.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2017 та рішення Господарського суду Луганської області від 19.01.2017, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому судами не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, неправильно та неповно досліджені докази, а також невірно застосовано норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2017 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Бакуліна С.В., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.11.2017 касаційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.11.2017.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2017, згідно Указу Президента України № 357/2017 від 10.11.2012 суддю Бакуліну С.В. призначено суддею Верховного Суду, у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П.

29.11.2017 від Головного управління Держземагентства у Запорізькій області надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 74 1 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає. Участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами цієї статті може відбуватися під час вирішення господарських спорів у судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій та перегляду справ Верховним Судом України.

Отже згідно цієї норми питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання.

Разом з тим, клопотання Головного управління Держземагентства у Запорізькій області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції отримано суддею Даниловою М.В. лише 29.11.2017 (день судового засідання).

Таким чином, можливість розгляду даного клопотання у колегії суддів виникла пізніше ніж за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що статтями 69, 111 8 Господарського процесуального Кодексу України обмежено строк розгляду касаційної скарги. Строк розгляду справи може бути продовжено тільки за письмовим зверненням сторони. В силу наданих статтею 111 7 Господарського Процесуального Кодексу України повноважень суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія відмовляє Головному управлінню Держземагентства у Запорізькій області в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та про перенесення розгляду даної справи, визнала за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, 29.02.2000 за рішенням Малобілозерської сільської ради №10 "Про надання згоди на виділення земельної ділянки" було вирішено дати згоду на надання в постійне користування земельної ділянки площею 25,7 га в т.ч. ріллі 25,7 га Фермерському господарству "Яровіт", раніше наданої в оренду гр. ОСОБА_6 для сільськогосподарського виробництва із земель держземзапасу/територія КСП ім. Чапаєва/згідно викопіровки з плану землекористування (том 3, а.с. 95).

29.03.2000 Головою Василівської районної ради було прийнято розпорядження №34 "Про надання в постійне користування земельної ділянки селянському(фермерському) господарству "Яровіт" за змістом якого розглянувши заяву голови селянського (фермерського) господарства "Яровіт" та враховуючи згоду Малобілозерської сільської ради виділено голові селянського (фермерського) господарства "Яровіт" ОСОБА_6 в постійне користування земельну ділянку загальною площею 25,7 га в т.ч. ріллі 25,7 га із земель запасу Малобілозірської сільської ради (бивші землі КСП Ім. Чапаева поле №2 пасовищної сівозміни) (том 3, а.с. 96).

14.04.2004 за розпорядженням голови Василівської райдержадміністрації №214 "Про надання дозволу на передачу земельної ділянки в оренду" на підставі статей 6, 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, статей 5, 16, 19 Закону України !Про внесення змін до Закону України "Про оренду землі" було надано дозвіл голові фермерського господарства "Яровіт" ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації проекту відведення земельної ділянки з земель запасу Малобілозерської сільської ради загальною площею 25, 7 га для ведення товарного сілськогосподарского виробництва терміном на 10 років (том 3, а.с.97).

Позивачем замовлено за договором №100 від 21.12.2004 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) селянського (фермерського) господарства "Яровіт" для ведення фермерського господарства із земель запасу Малобілозерської сільради Василівського району Запорізької області (том 3, а.с.65).

20.05.2005 розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації Запорізької області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки селянському (фермерському) господарству "Яровіт" для ведення фермерського господарства із земель запасу Малобілозерської сільради .

23.05.2005 селянське (фермерське) господарство "Яровіт" та Василівська районна державна адміністрація Запорізької області уклали договір оренди землі б/н (далі договір) (том 1, а.с.17).

Умовами вказаного договору узгоджено, що Василівська районна державна адміністрація передала, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку площею 25 га для ведення фермерського господарства з земель запасу Малобілозірської сільської ради, що підтверджується актом прийому-передачі від 23.05.2005 (том 1, а.с.19 з зворотнього боку).

Відповідно до Довідки про правовий статус земельної ділянки №59 від 23.06.2005, об'єкту оренди присвоєно кадастровий номер 2320983300:03:010:0001 (том 3, а.с. 103).

31.10.2011 сторони підписали між собою договір № 600 про внесення змін до договору оренди землі, згідно якого п. 5, п. 9, п. 11 договору виклали в новій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до довідки відділу Держкомзему у Василивіському районі Запорізької області від 28.10.2011 № 1526 становить 318160,00 грн.". Встановили новий розмір орендної плати у розмірі 9544,80 грн. на рік, що становить 3 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та виклали п. 11 договору у новій редакції, визначивши порядок сплати орендної плати.

Згідно п. 11 договору (в редакції договору про внесення змін до договору оренди землі №600 від 31.10.2011), орендна плата вноситься орендарем рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (том 1, а.с.21 з зворотнього боку).

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 43 договору договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір був зареєстрований 19.07.2005, про що на договорі зроблена відповідна відмітка.

Таким чином, з врахуванням приписів п. 8 та п. 43 договору, договір діяв до 19.07.2015.

18.06.2015 позивач звернувся до першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Запорізької області із заявою від 18.06.2015, в якій вказав про закінчення 19.07.2015 строку дії договору оренди землі б/н від 23.05.2005, у зв'язку з чим просив прийняти рішення про поновлення договору оренди землі на той самий термін. Заява позивача була одержана Головним управлінням Держземагенства у Запорізької області 18.06.2015 (на заяві є відповідна відмітка). До заяви позивача була додана додаткова угода про поновлення договору оренди землі.

17.07.2015 Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області, за результатами розгляду заяви позивача від 18.06.2015, направило позивачу лист-повідомлення від 17.07.2015 № 27-8-0.4-810/25-15, що підтверджується реєстром рекомендованих поштових відправлень від 17.07.2015 та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, поданих поштовому відділенню від 17.07.2015.

В листі повідомленні від 17.07.2015 № 27-8-0.4-810/25-15 Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області вказало позивачу, що для застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідне виконання таких умов: належне виконання орендарем своїх обов'язків; повідомлення орендарем до спливу строку договору орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладання договору на новий строк; додавання до листа-повідомлення орендарем проекту додаткової угоди. Оскільки орендар не виконав вищенаведені умови, договір оренди землі від 23.05.2005 вважається припиненим 20.07.2015 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач 15.09.2015 звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Приймаючи рішення по даній справі суди попередніх інстанцій правомірно зазначали про наступне.

Відповідно до пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001, № 2768-III громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 01.01.2005 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

22.09.2005 положення пункту 6 Розділу X щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005.

В рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 встановлено, що переоформлення права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, на право власності або право оренди на них за конституційно-правовим смислом має виходити з рівності сторін, автономності їх волі та майнової самостійності і повинно бути спрямоване на реалізацію зазначених принципів щодо місця фермерських господарств в економічній системі держави та цивільно-правових відносинах (частина 2 статті 13, частина 2 статті 14 Конституції України, стаття 3 Цивільного кодексу України).

З огляду на матеріали справи, розпорядження голови Василівської райдержадміністрації №214 від 14.04.2004 "Про надання дозволу на передачу земельної ділянки в оренду" прийнято на підставі статей 6, 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, статей 5, 16, 19 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду землі", за яким було надано дозвіл голові фермерського господарства "Яровіт" ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації проекту відведення земельної ділянки з земель запасу Малобілозерської сільської ради загальною площею 25,7 га для ведення товарного сілськогосподарского виробництва терміном на 10 років.

Судами встановлено, що позивачем розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) селянського (фермерського) господарства "Яровіт" для ведення фермерського господарства із земель запасу Малобілозерської сільради Василівського району Запорізької області (том 3, а.с.65), яку затверджено 20.05.2005 розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації Запорізької області та 23.05.2005 між позивачем та Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області було укладено договір оренди землі б/н з додатками та змінами (далі договір), в якому передбачено переважне право позивача на продовження строку дії договору оренди.

У частині 1 статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Стаття 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Пунктом 8 договору сторонами узгоджено наявність переважного права у орендаря на поновлення цього договору після спливу строку його дії, у разі, якщо орендар не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії цього договору письмово повідомить орендодавця про намір продовжити його дію.

Факт дотримання зазначених вище умов договору позивачем підтверджується заявою від 18.06.2015.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Аналіз наведеної норми закону свідчить, що у орендаря виникає право на продовження дії договору у разі: належного виконання умов договору; своєчасного звернення з листом-повідомленням до орендодавця; надсилання на адресу орендодавця проекту додаткової угоди; відсутності заперечень орендодавця щодо подальших правовідносин протягом місяця.

З огляду на матеріали справи, пунктом 31 договору оренди землі від 23.05.2005, укладеного між Василівською районною державною адміністрацією та селянським (фермерським) господарством "Яровіт", визначені обов'язки орендаря щодо умов використання земельної ділянки, а саме: орендар повинен:

-приступати до використання земельної ділянки орендар має право після державної реєстрації договору оренди;

-орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди зобов'язання, додержуватись вимог, встановлених статтею 22 цього закону, та виконувати обов'язки відповідно до умов договору оренди і Земельного кодексу України, тощо.

Обов'язки землекористувачів земельних ділянок, також, визначені і у статті 96 Земельного кодексу України.

Вищевказаною статтею передбачено, що землекористувачі земельних ділянок повинні: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; є) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка використовувалась орендарем виключно за її цільовим призначенням - з метою ведення фермерського господарства (товарне сільськогосподарське виробництво); при користуванні земельною ділянкою орендар не порушував вимог законодавства про охорону довкілля; орендна плата вносилась відповідно до умов договору, а з 01.01.2011, згідно положень Податкового кодексу України, що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Станом на 19.07.2015 (дата закінчення терміну дії договору) орендар не мав заборгованості з орендної плати; орендарем не порушувалися права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; вирощування сільськогосподарських культур проводилось орендарем з дотриманням сівозміни, з забезпечення корисних властивостей землі та родючості ґрунтів і підвищення їх рівня; орендарем своєчасно надавалася загальнообов'язкова звітність про стан і використання земель та інших природних ресурсів; земельна ділянка використовувалась з дотриманням правил добросусідства, зі збереженням геодезичних знаків, протиерозійних споруд, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Також матеріали справи містять довідку Василівського відділення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області № 6140 від 09.11.2015 щодо відсутності заборгованості позивача по сплаті податків, зборів, платежів.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області безпідставно відмовило позивачу у поновлені договору оренди землі.

Стосовно позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 23.05.2005 та про визнання договору оренди землі від 23.05.2005 поновленим на десять років, на тих самих умовах, які були передбачені договором, судами зазначено про таке.

У відповідності до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, які виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено про обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

А відтак, способом захисту порушеного права є укладення додаткової угоди, оскільки без її підписання сторонами та належного оформлення договір оренди землі не буде поновлений, тобто права та обов'язки особи не будуть у належній спосіб встановлені на новий термін.

В матеріалах справи міститься проект додаткової угоди, який позивач направляв відповідачу для підписання. Виходячи із змісту проекту додаткової угоди слідує, що позивач мав на меті продовжити строк дії договору (п. 8 договору) на тих самих умовах.

Суди попередніх інстанцій оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та дослідивши надані сторонами по справі докази, врахувавши те, що рішення відповідача щодо відмови в поновленні договору оренди землі визнано недійсним, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог і в частині укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором, в редакції додаткової угоди, наданій позивачем до листа - повідомлення.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення колегія суддів опиралась не тільки на суперечливі і взаємовиключні юридичні обґрунтування сторін, а перш за все на базовий правовий принцип - принцип правової визначеності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі №908/5048/15 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді В. Корсак

І. Ходаківська