Рішення

від 27.11.2017 по справі 916/385/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2017 р.Справа № 916/385/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ОСОБА_2";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-20065";

про звернення стягнення на предмет застави

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність №256/17 від 13.07.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 ОСОБА_2" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-20065", в якій просить суд в рахунок погашення заборгованості у сумі 20073,72 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 529 866,59 грн.) за Кредитним договором №012/15-28/164 від 18.04.2008р. звернути стягнення на предмет застави: легковий автомобіль марки NISSAN MICRA, 2008 року випуску, кузов №SJNFBAK12U3026184, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Р-20065" на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ВНС №125860, виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 17.04.2008р., шляхом реалізації його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, початкову ціну продажу встановити на рівні ринкових цін на підставі оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються умови, визначені кредитним договором та додатковими угодами до нього, а саме не здійснюється щомісячна сплата кредиту, у зв'язку із чим станом на 20.12.2016р. заборгованість по кредиту становить 5 424,66 дол.США ( в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 143 189,51 грн.), заборгованість по сплаті відсотків становить 5 072,78 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 133 901,27 грн.).

З огляду на несвоєчасну сплату кредиту та погашення відсотків, позивачем було нараховано пеню в сумі 9 576,28 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 252 775,81 грн.).

Позивач зазначає, що на теперішній час відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх зобов'язань, а також не вживає жодних заходів щодо погашення боргу, чим спричиняє банку матеріальну шкоду, у зв'язку із чим позивач вважає, що з укладенням Кредитного договору та Договору застави транспортного засобу він отримав законне право в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на заставне майно, а також стягнути з позичальника суму основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та пеню.

Разом із позовом позивачем було подано заяву про розгляд справи без участі його представника, яка зареєстрована за вх.№3587/17 (а.с.65). Аналогічна за змістом заява від позивача також надійшла 15.03.2017р. за вх.6067/17 (а.с.71).

Ухвалою суду від 16.02.2017р. було порушено провадження у справі №916/385/17 із призначенням її до розгляду в засіданні суду на 15.03.2017р.

Ухвалою суду від 15.03.2017р., приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також невиконання вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 03.04.2017р.

03.04.2017р. представник позивача в судове засідання не з'явився, проте від останнього на електронну адресу суду за вх.№2-1823/17 надійшла заява про призначення у справі товарознавчої експертизи (а.с.79-80), проведення якої він просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На розгляд та вирішення експерта позивач просив поставити наступне питання:

- визначити початкову ціну предмета застави: легковий автомобіль марки NISSAN MICRA, 2008 року випуску, кузов №SJNFBAK12U3026184, реєстраційний номер ВН 8035ВТ, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Р-20065" на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ВНС №125860, виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 17.04.2008р., для його подальшої реалізації.

Ухвалою суду від 03.04.2017р. у справі №916/385/17 було призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та на вирішення якої поставлено наступне питання:

- яка ринкова вартість предмета застави: легкового автомобіля марки NISSAN MICRA, 2008 року випуску, кузов №SJNFBAK12U3026184, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Р-20065" на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ВНС №125860, виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 17.04.2008р.

Приймаючи до уваги призначення судової товарознавчої експертизи, провадження у справі вищевказаною ухвалою суду було зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до суду.

11.10.2017р. до Господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової автотоварознавчої експертизи № 17-1680, складений 04.09.2017 року (а.с.118-122), разом із матеріалами справи № 916/385/17.

За результатами проведеного дослідження, судовий експерт дійшов висновку, що середня ринкова вартість автомобіля NISSAN MICRA, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 04.09.2017р., визначається рівною 174 060, 00 грн .

Враховуючи те, що підстави, які зумовили зупинення провадження у справі, було усунуто, провадження по справі №916/385/17 ухвалою суду від 12.10.2017р. поновлено з 01.11.2017р. із призначенням її до розгляду в засіданні суду на зазначену дату.

Ухвалою суду від 01.11.2017р., приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представників сторін, від яких не надходило клопотань про розгляд справи за їх відсутності, невиконання сторонами вимог ухвали суду, а також необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 13.11.2017р.

Ухвалою суду від 13.11.2017р. за клопотанням представника позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України та, приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконання вимог ухвали суду, а також необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 27.11.2017р.

27.11.2017р. в судове засідання з`явився представник позивача, який під час розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, а також просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із сплатою судової експертизи.

Представник відповідача в судові засідання під час розгляду справи не з`являвся, відзив на позов суду не надав, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом надіслання на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-20065", яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вищевказаних ухвал суду.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що ухвали суду про порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи, призначення у справі судової товарознавчої експертизи та поновлення провадження у справі були повернуті з відмітками у довідці поштової установи „за закінченням терміну зберігання» (а.с.61-64, а.с.89-92, 95-100, 107-110, 127-130, 145-148, 155-158), наявність в матеріалах справи повідомлень про вручення поштового відправлення (ухвал суду) із відмітками про їх отримання засновником ТОВ "Р-20065" ОСОБА_3 (а.с.78, 126, 144), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході розгляду справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, суд вказує наступне.

Відповідно п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, 18.04.2008р. між сторонами було укладено Кредитний договір №012/15-28/164 (а.с.19-24), відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 ОСОБА_2") надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Р-20065" кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 13 100,00 дол. США строком до 18.04.2016р. із сплатою 13,5% річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, а також виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором (п.п.1.1., 1.2., 1.3.).

Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог п.3.2. кредитного договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, що підтверджується Меморіальним валютним ордером №TR012/15-28/164 від 21.04.2008р. (а.с.41).

20.05.2008р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 (а.с.27), а також Додаткову угоду №012/15-28/164/3 від 30.09.2009р. (а.с.30-32) та, у відповідності до додатку №1 до Додаткової угоди №012/15-28/164/3 від 30.09.2009р., графік погашення кредиту та сплати інших платежів було викладено в новій редакції (а.с.33-35).

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, як станом на день подання позову до суду, так і станом на день прийняття рішення, Товариством з обмеженою відповідальністю "Р-20065" заборгованість за вищевказаним кредитним договором в повному обсязі сплачена не була, у зв'язку із чим, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.161-167), заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становить 5 424, 66 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 143 625, 51 грн.

У відповідності до п.3.6 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договору з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту кредитору (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту). Сторони встановили, що нарахування та сплата процентів за користування кредитом по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом (день надання кредиту та день погашення заборгованості вважаються одним днем). Позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок нарахованих процентів не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту - не пізніше дня такого погашення.

Оскільки відповідачем у встановлений договором строк, а саме до 18.04.2016р., заборгованість по сплаті відсотків не погашена, перевіривши наданий позивачем розрахунок, у відповідності до якого сума боргу по відсоткам складає 5 800, 51 доларів США та в гривневому еквіваленті дорівнює 153 576, 66 грн ., який відповідачем не спростований, суд доходить до висновку про його обґрунтованість.

Згідно зі ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту ст. 590 ЦК вбачається, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України „Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно зі ст.19 Закону України „Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

У відповідності до ч.4 ст. 20 Закону України "Про заставу" при частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

Як вбачається з вищевказаного кредитного договору, кредитні кошти відповідачем було отримано з метою придбання транспортного засобу, при цьому в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між сторонами було укладено Договір застави транспортного засобу від 21.04.2008р. (а.с.38-40), згідно якого позивач передав у заставу належний товариству на праві власності автомобіль, а саме: легковий автомобіль марки NISSAN MICRA, 2008 року випуску, кузов №SJNFBAK12U3026184, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Р-20065" на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ВНС №125860, виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 17.04.2008р. Пунктом 1.3. договору визначено, що предмет застави оцінюється сторонами в сумі 94 385,00грн.

Пунктом 2.2 договору застави сторони погодили, що заставодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок предмета застави у випадку, якщо кредит, проценти, комісійна винагорода, штрафні санкції, які були забезпечені заставою, не будуть сплачені у строк, передбачений кредитним договором, або достроково у випадку порушення заставодавцем умов цього договору або кредитного договору, а також у випадках, передбачених ст.23 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» .

Оцінка предмету застави проведена за угодою сторін. У випадку невиконання заставодавцем зобов'язань по кредитному договору заставодержатель має право звернути стягнення на заставне майно на підставі виконавчого напису нотаріуса або на інших підставах, не заборонених чинним законодавством України. Спосіб звернення стягнення на заставне майно визначається заставодержателем самостійно на власний розсуд (п.2.6. та п.2.9. договору).

Приймаючи до уваги вищевикладене та проаналізувавши наявні в матеріалах справи укладені між сторонами Кредитний договір №012/15-28/164 від 18.04.2008р. та додаткові угоди до нього, а також договір застави транспортного засобу №2069 від 21.04.2008р., встановивши наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитом та відсотками, суд доходить до висновку про набуття Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 ОСОБА_2" права звернення стягнення на предмет застави - легковий автомобіль марки NISSAN MICRA, 2008 року випуску, кузов №SJNFBAK12U3026184, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Р-20065" на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ВНС №125860, виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 17.04.2008р.

За приписами ч.6 ст.20 Закону України „Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

При цьому можливість звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за рішенням суду передбачена також ст.24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» .

Відповідно до п 9.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 "Про судове рішення", у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, при цьому господарські суди повинні зазначати, зокрема, у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) - дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Як вбачається з позову Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ОСОБА_2", позивач просить суд звернути стягнення на заставне майно у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 20 073, 72 доларів США, з яких 5 424, 66 доларів США заборгованості по кредиту, 5 072, 78 доларів США відсотків та 9 576, 28 доларів США пені за несвоєчасну сплату кредиту та погашення відсотків.

Вирішуючи питання щодо встановлення загального розміру вимог та його складових, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, суд зазначає наступне.

Як було раніше встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем за тілом кредиту складає 5 424, 66 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 143 625, 51 грн. Сума боргу по відсоткам складає 5 800,51 доларів США та в гривневому еквіваленті дорівнює 153 576, 66 грн.

Щодо суми пені, яка визначена позивачем в якості складової частини загальної заборгованості, суд вказує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, оскільки максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; а чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду України по справі №909/660/14|3-29гс15 від 01.04.2015р. та, за змістом положень ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковими для застосування судами загальної юрисдикції при застосуванні аналогічних норм права.

Згідно приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач також зобов'язаний надати суду обґрунтований розрахунок позовних вимог (ст.54 ГПК України).

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що позивачем не було надано розрахунок пені у національній валюті України, а лише зазначений гривневий еквівалент пені, визначеної у доларах США, суд доходить до висновку, що сума заборгованості, у рахунок задоволення якої, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, слід звернути стягнення на предмет застави, складає 10 497,44 доларів США , з яких 5 424, 66 доларів США заборгованості по кредиту та 5 072, 78 доларів США відсотків.

Згідно до ч.1 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, у відповідності до статті 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» , у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, зокрема, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Згідно до ч.2 ст.591 ЦК України початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору . Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Вирішуючи питання щодо визначення початкової ціни предмету забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах, суд виходить із встановленої судовим експертом ринкової вартості автомобіля NISSAN MICRA, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 04.09.2017р., яка дорівнює 174 060, 00 грн .

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає про наступне.

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено 1600,00 грн. судового збору (а.с.11-12), виходячи з вартості предмету застави, визначеної у договорі. Однак, на переконання суду, при розрахунку суми судового збору за вимогу про звернення стягнення на предмет застави, слід виходити саме із вартості предмету застави, встановленої судом.

Оскільки судом було встановлено, що вартість предмету застави складає 174 060, 00 грн., з позивача на користь державного бюджету України слід стягнути суму недоплаченого ним судового збору за подання позову в розмірі 1 010, 90 грн.

Крім того, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, згідно з положеннями ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути на користь позивача 2 610, 90 грн. судового збору та 1 782,72 грн. витрат за проведення у справі судової товарознавчої експертизи.

Керуючись ст.ст. 44,49,75,82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-20065" (65007, Одеська область, м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, буд. 15, код ЄДРПОУ 33988083) перед Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (01011, м.Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) за Кредитним договором №012/15-28/164 від 18.04.2008р. у сумі 10 497 /десять тисяч чотириста дев'яносто сім/ доларів США 44 цента, що в гривневому еквіваленті станом на день подання позову (14.02.2017р.) становить 283 765 /двісті вісімдесят три тисячі сімсот шістдесят п`ять/ грн. 64 коп., у тому числі 5 424 / п`ять тисяч чотириста двадцять чотири/ доларів США 66 цента заборгованості по тілу кредиту, що в гривневому еквіваленті станом на день подання позову (14.02.2017р.) становить 146 638 /сто сорок шість тисяч шістсот тридцять вісім/ грн. 81 коп., та 5 072 /п`ять тисяч сімдесят два/ долари США 78 центів, що в гривневому еквіваленті станом на день подання позову (14.02.2017р.) становить 137 126 /сто тридцять сім тисяч сто двадцять шість/грн. 83 коп., звернути стягнення на предмет застави: легковий автомобіль марки NISSAN MICRA, 2008 року випуску, кузов №SJNFBAK12U3026184, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Р-20065" на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ВНС №125860, виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 17.04.2008р., шляхом реалізації на публічних торгах за початковою вартістю заставного майна - 174 060 /сто сімдесят чотири тисячі шістдесят/ грн. 00 коп.

3 . В решті позову відмовити.

4 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (01011, м.Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) до Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район; код отримувача ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО: 828011; код класифікації: 22030101; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір у розмірі 1010 /одна тисяча десять/ грн. 90 коп.

5 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-20065" (65007, Одеська область, м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, буд. 15, код ЄДРПОУ 33988083) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (01011, м.Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) судовий збір в сумі 2 610 /дві тисячі шістсот десять/ грн. 90 коп. та 1 782 /одна тисяча сімсот вісімдесят дві/ грн. 72 коп. витрат по сплаті судової товарознавчої експертизи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 грудня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська