Рішення

від 30.11.2017 по справі 914/2172/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017р. Справа № 914/2172/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода» , с.Свобода, Берегівський район, Львівська область

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів» , смт. Красне, Буського району, Львівської області

про стягнення заборгованості в розмірі 96 098,54 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність № б/н від 12.10.17р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода» , с.Свобода, Берегівський район, Львівська область до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів» , смт. Красне, Буського рпайону, Львівської області про стягнення заборгованості в розмірі 96 098,54 грн.

Ухвалою суду від 24.10.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.11.2017 року. 13.11.2017 року розгляд справи відкладено на 30.11.2017 року, у зв язку з неявкою представника відповідача. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.

13.11.17р. за вх. № 38126/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області позивачем подано заяву з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив та витребуванні судом документи не подав, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 24.10.2017 року, про відкладення розгляду не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення про вручення від 25.10.2017 року, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Однак, відповідачем відзив на позов не подано, явку повноважного представника не забезпечено.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2015 року між ТОВ Агро-Свобода (надалі - позивач) та ПАТ Красненський комбінат хлібопродуктів (надалі - відповідач) укладено договір поставки №02/2015 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1, п.2.1, п.3.1 договору, ТОВ Агро-Свобода (постачальник) зобов язане було у період з 26.01.2015 року по 10.02.2015 року поставити ПАТ Красненський КХП (покупець) 600 тонн кукурудзи (надалі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар плату, виходячи із ціни 2 250,00 грн. за 1 тонну.

Позивач стверджує, що свої зобов язання за договором виконав, а відповідач повністю не оплатив поставлений товар, у зв язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 54 456,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4 068,53 грн., та інфляційні втрати в розмірі 37 574,01 грн.

На час розгляду справи відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, 25.01.2015 року позивач та відповідач уклали договір поставки №02/2015, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пунктів 1.1, 2.1, 3.1 Договору ТОВ „Агро-Свобода» (постачальник) зобов'язане було у період з 26 січня по 10 лютого 2015 року поставити ПАТ „Красненський КХП» (покупець) шістсот тонн кукурудзи (далі- Товар), а покупець- прийняти і сплатити за Товар плату, виходячи із ціни 2 250,00 (дві тисячі двісті п'ятдесят) гривень на одну тонну.

За умовами Договору:

- поставка Товару здійснюється окремими партіями, якою є кількість Товару переданого протягом одного робочого дня (п.2.3 Договору);

- передача Товару оформляється видатковими накладними, підписаними представниками обох Сторін (пункт 2.4 Договору);

- датою поставки окремих партій Товару є дата, вказана у видаткових накладних на Товар (п.2.5 Договору);

- місцем передачі Товару визначено склад постачальника за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський рай., с. Велика Добронь, вул. Таньа, 14 (п.2.2 Договору);

- перевезення Товару здійснюється покупцем за рахунок покупця (п.2.6 Договору).

Згідно з п.3.2 Договору покупець зобов'язаний провести повну оплату за окрему партію Товару у день її прийняття та до початку її перевезення.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується наступним:

- позивач 26 січня 2015 року поставив 255,04 т Товару на суму 573 840,00 грн., а відповідач 26 січня 2015 року оплатив 583 165,00 грн. Відтак, станом на 26.01.2015 р. переплата становила 9 325,00 грн. (583 165,00 грн. - 573 840,00 грн. - 9 325,00 грн.)

- позивач 27 січня 2015 року поставив 240,76 т Товару на суму 541 710,00 грн., а відповідач 27 січня 2015 року оплатив 276 934,00 грн. Відтак, станом на 27.01.2015 р. залишок боргу з урахуванням переплати за 26.01.2015 р. становив 255 451,00 грн. (541 710,00 грн. - 276 934,00 грн. - 9 325,00 грн. = 255 451,00 грн.)

- відповідач 28 січня 2015 року до початку перевезення третьої партії Товару перерахував позивачу 389 160,00 грн.

Відтак, до початку перевезення третьої партії Товару - 28 січня 2015 року, переплата відповідача становила 133 709,00 грн. (389 160,00 грн.-255 451,00 грн. = 133 709,00 грн.)

Отже, відповідач повністю розрахувався за партії Товару, поставлені 26 і 27 січня 2015 року, при цьому мав переплату у сумі 133 709,00 грн., а тому немає спору щодо оплати за ці партії товару.

Водночас, 28 січня 2015 року позивач поставив відповідачу:

1) 30,88 т Товару на суму 69 480,00 грн. відповідно до видаткової накладної №15 від 28.01.2015 р.

2) 30,24 т Товару на суму 68 040,00 грн. відповідно до видаткової накладної №16 від 28.01.2015 р.

3) 33,62 т Товару на суму 75 645,00 грн. відповідно до видаткової накладної №17 від 28.01.2015 р.

Тобто, протягом 28 січня 2015 року відповідно до цих видаткових накладних позивач поставив відповідачу 94,54 т Товару на суму 213 165,00 грн.

Відповідач 3 лютого 2015 року заплатив 10 000,00 грн., 11 лютого 2015 року- 5 000,00 грн., 5 березня 2015 року - 5 000,00 грн. та 17 квітня 2015 року - 5 000,00 грн., разом = 25 000,00 грн.

Отже, станом на час подання даного позову борг відповідача за поставлену позивачем 28 січня 2015 року партію Товару на суму 213 165,00 грн. з урахуванням переплати у сумі 133 709,00 грн., яка існувала до початку перевезення вказаної партії товару, та оплати за період з 29 січня 2015 року по цей час у сумі 25 000,00 грн., складає 54 456,00 грн. (213 165,00 грн. - 133 709,00 грн. - 25 000,00 грн. = 54 456,00 грн.)

Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у видаткових накладних не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи накладні, погодився із об'ємом та вартістю поставленого товару.

Доказів погашення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи по суті сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

При цьому суд зазначає, що підписання покупцем накладних, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст.692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4 068,53 грн., інфляційні втрати в розмірі 37 574,01 грн.

Так, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне. У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, встановлено, що позивач припустився помилки у визначенні початку періоду, адже 18.04.2015 року припадає на суботу - вихідний день, а також, як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, позивач наступний індекс інфляції нараховує на індексовану заборгованість за попередній період, що є порушенням норм чинного законодавства.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня .

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

З наведеного вбачається, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 10.07.2013 р. по справі №5002-33/4081-2012.

Суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою системи Ліга.Закон з врахуванням ч.5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, отже, період нарахування становить з 20.04.2015 року по 12.10.2017 року.

Відтак розмір інфляційних втрат в перерахунку складає 16 023,85 грн., а 3% річних - 4 055,11 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 21 550,16 та 3% річних в розмірі 13,42 грн. слід відмовити.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума заборгованості 74 534,96 грн .

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТзОВ Агро-Свобода до відповідача ПАТ Красненський комбінат хлібопродуктів про стягнення заборгованості в розмірі 96 098,54 грн. є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1 .Позовні вимоги задоволити частково.

2 .Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Красненський комбінат хлібопродуктів (80560, Львівська область, Буський район, смт.Красне, вулиця залізнична,18; код ЄДРПОУ 00952060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Свобода (90210, Закарпатська область, Берегівський район, с.Свобода, вулиця Миру,112; код ЄДРПОУ 38325142) - 74 534,96 грн. заборгованості, з яких: 54 456,00 грн. основного боргу, 4 055,11 грн. - 3% річних, 16 023,85 грн. - інфляційних втрат, а також 1 118,02 грн. судового збору.

3 . В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 04.12.2017 р.

Суддя Горецька З. В.