Постанова

від 23.11.2017 по справі 910/11545/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2017 р. справа№ 910/11545/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Власова Ю.Л.

при секретарі: Ковальчук Р.Ю.

за участю представників: позивача - Луференко В.М., Якименко В.П.

відповідача - Лисицька Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд"

на рішення Господарського суду м. Києва від 27.09.2017 р.

у справі № 910/11545/17 (суддя - Балац С.В.)

за позовом Державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд"

про стягнення 50 059,28 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Державне підприємство "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 27 595,28 грн заборгованості, 20 372,80 грн інфляційних втрат та 2 091,20 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 р. у справі № 910/11545/17 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 27.09.2017 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що він не є підвідомчою організацією, відтак на нього не поширюється доручення першого заступника Міністра інфраструктури України, а твердження позивача про домовленість між сторонами спору про укладення між останніми договору підряду не підтверджено жодними доказами. Крім того, надання листа позивачу не є умовою договору і тому його не можна вважати дією, вчиненою на виконання умов договору, оскільки в направленому на адресу позивача листі відповідач не визнав заборгованість, не гарантував оплату, а погодився компенсувати витрати позивача після укладення договору реструктуризації, який не був укладений.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 910/11545/17, а розгляд справи призначено на 23.11.2017 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Державне підприємство "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" (далі - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд" (далі - відповідач) є співвласниками нежитлових приміщень в інженерно-лабораторному корпусі, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 57.

У вересні 2014 року з метою виконання окремого доручення першого заступника Міністра інфраструктури України від 14.08.2014 р. № 885/12/11-14 на виконання рішення за результатами проведених нарад з питань підвищення енергоефективності підприємств галузі та впровадження заходів з енергозбереження в ДП Державтотрансндіпроект був затверджений план заходів з енергозбереження, у зв'язку з чим виникла необхідність у влаштуванні додаткової теплоізоляції поверхні торцевої стіни будівлі за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 57, в тому числі торцевої стіни третього поверху зазначеної будівлі.

На виконання усних домовленостей, досягнутих між відповідачем та позивачем, 01.09.2014 р. між Державним підприємством "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут", як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плутон-С", як підрядником, був укладений договір підряду № 129 (далі - договір підряду).

Відповідно до п. 1.1 договору підряду замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати технічне переоснащення споруди шляхом влаштування додаткової теплоізоляції поверхні торцевої стіни інженерно-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 57.

Листом від 09.09.2014 р. № 3.47.01-05/1039 позивач направив відповідачу проект договору про відшкодування витрат на забезпечення виконання технічного переоснащення споруди шляхом влаштування додаткової теплоізоляції поверхні торцевої стіни інженерно-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 57 від 09.09.2014 р. № -К (далі - договір про відшкодування витрат).

Згідно з п. 2.2 вказаного договору розмір витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем становить 27 719,92 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору про відшкодування витрат оплата здійснюється користувачем шляхом перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача після виконання робіт за договором, укладеним між Державним підприємством "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плутон-С", з відстрочкою платежів до 31.12.2014 р.

Однак відповідач, отримавши проект договору про відшкодування витрат, не підписав його та направив на адресу позивача лист від 10.09.2014 р., підписаний генеральним директором відповідача, в якому останній вказав, що не заперечує щодо відшкодування вартості робіт за договором після проведення таких робіт з відстрочкою платежу до 31.12.2014 р.

17.10.2014 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плутон-С" підписано акт виконаних будівельних робіт № 7/1 за договором підряду № 129 від 01.09.2014 р. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 17.10.2014 р.

30.12.2014 р. позивач направив на адресу відповідача рахунок від № 513 на суму 27 595,28 грн.

Проте, відповідач вказаний рахунок не оплатив та не здійснив відшкодування суми виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Плутон-С" за договором підряду № 129 від 01.09.2014 р. в розмірі 27 595,28 грн.

Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, незважаючи на направлені на адресу позивача гарантійні листи про відшкодування суми виконаних робіт на користь позивача, не здійснив оплату за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Плутон-С" роботи за договором, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 27 595,28 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як передбачено ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, надсилання проекту договору про відшкодування витрат та гарантування відповідачем такої оплати із визначенням суми оплати та строків оплати свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з відшкодування витрат на утримання та збереження спільного майна.

Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Вбачається, що на виконання умов договору підряду № 129 від 01.09.2014 р. позивачем було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутон-С" 443 518,80 грн.

Враховуючи те, що додаткова теплоізоляція поверхні торцевої стіни інженерно-лабораторного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 57, належить на праві спільної власності як позивачу, так і відповідачу, тому розмір витрат, що підлягає відшкодуванню балансоутримувачу відповідачем становить 27 595,28 грн, тобто пропорційно займаній площі кожної зі сторін.

Однак, відповідач заборгованість перед позивачем в розмірі 27 595,28 грн не погасив.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 27 595,28 грн підлягає задоволенню повністю.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 20 372,80 грн інфляційних втрат та 2 091,20 грн 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права , сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 372,80 грн інфляційних втрат та 2 091,20 грн 3% річних, розмір яких перевірений судом, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що він не є підвідомчою організацією, відтак на нього не поширюється доручення першого заступника Міністра інфраструктури України, судова колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Вбачається, що ініціатором проведення робіт щодо додаткової теплоізоляції поверхні торцевої стіни інженерно-лабораторного корпусу був саме позивач, про що свідчать наявні в матеріалах справи листи, в яких останній вказує на незадовільний температурний режим у нежитловому приміщенні.

Крім того, у листі відповідача від 10.09.2014 р. останній не заперечував щодо відшкодування вартості робіт за договором після проведення таких робіт з відстрочкою платежу до 31.12.2014 р. Вказана відстрочка платежу також була закріплена у п. 2.4 договору про відшкодування витрат, який відповідач підписувати відмовився.

До того ж, відповідачем не подано до суду жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує поважність причин несплати суми, що підлягає відшкодуванню позивачу за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Плутон-С" роботи за договором підряду № 129 від 01.09.2014 р.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.09.2017 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 27.09.2017 р. у справі № 910/11545/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/11545/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Ю.Л. Власов