Постанова

від 28.11.2017 по справі 910/11698/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р. Справа№ 910/11698/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Дідурик А.С. (представник за довіреністю)

від відповідача: Ніколаєв А.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтраксервіс"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2017

у справі №910/11698/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Белагроснаб"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтраксервіс"

про стягнення 2122628,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Белагроснаб" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтраксервіс" про стягнення 2122628,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки трактору (тракторів) на умовах відстрочки оплати №33 від 25.09.2015, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 2122628,20 грн, з яких 930500,00 грн - сума основного боргу, 294621,00 грн - пеня, 72924,00 грн - 3 % річних, 293783,20 грн - інфляційні втрати. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 530800,00 грн - заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтраксервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белагроснаб" 930500 (дев'ятсот тридцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп - суму основного боргу, 290691 (двісті дев'яносто тисяч шістсот дев'яносто одну) грн 90 коп - пеню, 72365 (сімдесят дві тисячі триста шістдесят п'ять) грн 51 коп - 3 % річних, 293783 (двісті дев'яносто три тисячі сімсот вісімдесят три) грн 20 коп - інфляційні втрати та 23810 (двадцять три тисячі вісімсот десять) грн 11 коп - витрати по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтраксервіс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі №910/11698/17, зменшивши розмір суми, що підлягає стягненню з ТОВ "Промтраксервіс" на користь ТОВ "Белагроснаб" на 754607 (сімсот п'ятдесят чотири тисячі шістсот сім) гривень 10 коп., пропорційно розміру штрафних санкцій, що підлягають сплаті ТОВ "Белагроснаб" на користь ТОВ "Промтраксервіс" за заборгованістю, яка виникла за договором поставки трактору (тракторів) на умовах відстрочки оплати №37 від 03.12.2015.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником зокрема зазначено, що судом порушено права відповідача, встановлені ст.ст. 22, 59 ГПК України - товариство "Промтраксервіс" було позбавлено права подати зустрічний позов. Також скаржник вказує про те, що судом допущено порушення принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, посилаючись на те, що судом не взято до уваги положення п.5.3 договору поставки трактору (тракторів) на умовах відстрочки оплати №37 від 03.12.2015, яким встановлено обов'язок покупця сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару; на думку відповідача, обов'язок сплати пені, про який зазначалося вище, не залежить від наявності чи відсутності вимог кредитора, у зв'язку з чим повинен був бути врахований судом при прийнятті рішення у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтраксервіс" до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 07.11.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) розгляд справи відкладено на 28.11.2017. Зобов'язано позивача надати суду відзив на апеляційну скаргу, докази направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Промтраксервіс" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. №01 від 13.07.2017), належним чином засвідчену копію договору про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 06.04.2015 (оригінал вказаного договору надати в судовому засіданні для огляду). Зобов'язано відповідача надати суду пояснення щодо отримання заяви товариства "Белагроснаб" про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. №01 від 13.07.2017).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача, відповідача надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

25 вересня 2015 між ТОВ "Белагроснаб", як постачальником, та ТОВ "Промтраксервіс", як покупцем, укладено договір поставки трактору (тракторів) на умовах відстрочки оплати №33 від 25.09.2015 (далі за текстом - Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця трактори у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються у специфікаціях до Договору, а покупець зобов'язався сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору ціна товару вказується у підписаних сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, та у виставлених постачальником рахунках-фактурах.

Згідно з п.2.2. Договору сукупна вартість товару, вказана в специфікаціях, складає суму договору.

Відповідно до п.3.2. Договору товар повинен бути наданий постачальником у розпорядження покупця протягом 1 (одного) робочого дня з дати підписання специфікації, якщо інше не обумовлено у специфікації.

Згідно з п.3.3. Договору моментом виконання обов'язку передати товар вважається дата отримання товару покупцем в місці поставки товару, вказаному в п.3.1 договору, що підтверджується документально шляхом складання накладної та акту приймання-передачі. Видаткова накладна та акт приймання-передачі підписуються уповноваженими представниками покупця та постачальника.

Відповідно до п.2.3. Договору покупець повинен здійснити оплату вартості товару на умовах відстрочення платежу протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не було обумовлено у специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписані специфікації №1 від 04.12.2015 на суму 420000,00 грн, №2 від 14.12.2015 на суму 447500,00 грн, №3 від 12.01.2016 на суму 828000,00 грн.

Актами прийому-передачі №01 від 04.12.2015, №01 від 14.12.2015, №01 від 12.01.2016 підтверджується виконання позивачем зобов'язання щодо поставки товару, обумовлені специфікаціями №1 від 04.12.2015, №2 від 14.12.2015, №3 від 12.01.2016 товар на загальну суму 1695500,00 грн, а саме: трактор Беларус-82.1, 2015 року випуску, номер трактора 808211766, номер двигуна 903913, вартістю 420000,00 грн; трактор Беларус-82.1, 2014 року випуску, номер трактора 808190760, номер двигуна 861371, вартістю 447 500,00 грн; трактор Беларус-1221.2, 2015 року випуску, номер трактора 12043271, номер двигуна 142158, вартістю 828000,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач поставлений товар не оплатив.

Позивач звертався до відповідача з претензію №03-05/16 від 03.05.2016 про оплату поставленого товару, у відповідь на яку відповідач листом №26-05/16 від 26.05.2016 зазначив про неможливість здійснити розрахунок за договором, посилаючись на те, що кошти відповідача на рахунках в ПАТ "Авант-Банк" заблоковані, в зв'язку з проведенням процедури ліквідації банку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару відповідачем не виконано, доказів оплати суду не надано, наявність заборгованості в розмірі 1695500,00 грн не спростовано.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання відповідача за Договором №33 від 25.09.2015 на суму 765000,00 грн припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Белагроснаб", яка виникла за договором поставки трактору (тракторів) на умовах відстрочки оплати №37 від 03.12.2015 та заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтраксервіс", яка виникла за договором поставки трактору (тракторів) на умовах відстрочки оплати №33 від 25.09.2015), що підтверджується заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Белагроснаб" вих. №01 від 13.07.2017.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З огляду на викладене, враховуючи те, що в досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено, доказів сплати відповідачем суми боргу в розмірі 930500,00 грн суду не надано, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 930500,00 грн основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару за Договором позивач також просить стягнути з відповідача 294621,00 грн - пені, 72924,00 грн - 3 % річних, 293783,20 грн - інфляційні втрати за загальний період з 15.01.2016 по 11.07.2017.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що за порушення строків оплату товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, поставленого позивачем, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, пені є законними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню за розрахунками суду першої інстанції, які перевірені судом апеляційної інстанції, а саме: 3 % річних в розмірі 72365,51 грн, інфляційні втрати в розмірі 293783,20 грн, пеня в розмірі 290691,90 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в розмірі 558,49 грн, пені в розмірі 3929,10 грн відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 530800,00 грн заборгованості за договором фінансової допомоги №1 від 06.04.2015, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок, позивачем надавалась фінансова допомога за договором №1 від 06.04.2015 на суму 601100,00 грн, а відповідачем здійснено повернення коштів фінансової допомоги за договором №1 від 06.04.2015 в розмірі 1005300,00 грн. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів наявності заборгованості за договором №1 від 06.04.2015.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи не міститься самого договору фінансової допомоги №1 від 06.04.2015, в зв'язку з чим неможливо надати оцінку вказаному договору та відповідно встановити факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за ним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 530800,00 грн заборгованості за договором фінансової допомоги №1 від 06.04.2015 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції допущено порушення принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, посилаючись на те, що судом не взято до уваги положення п.5.3 договору поставки трактору (тракторів) на умовах відстрочки оплати №37 від 03.12.2015, яким встановлено обов'язок покупця сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару, а також посилання скаржника на те, що обов'язок сплати пені, про який зазначалося вище, не залежить від наявності чи відсутності вимог кредитора, у зв'язку з чим повинен був бути врахований судом при прийнятті рішення у справі, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки трактору (тракторів) на умовах відстрочки оплати №33 від 25.09.2015 та нарахованих 3% річних, пені, інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором.

Стягнення пені за невиконання зобов'язань за договором поставки трактору (тракторів) на умовах відстрочки оплати №37 від 03.12.2015 може бути самостійною вимогою. А тому, якщо відповідач вважає, що його права порушені, він не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх порушених прав в установленому законом порядку.

Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, щодо порушення судом норм процесуального права, зокрема ст.ст. 22, 59 ГПК України, слід зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2017 у справі №910/11698/17 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.08.2017, зобов'язано сторін надати додаткові матеріали.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2017 у справі №910/11698/17 відкладено розгляд справи на 19.09.2017, зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву.

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено в п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З матеріалів справи вбачається виконання судом першої інстанції вимог частини першої статті 64 ГПК, а саме: направлення судом Товариству з обмеженою відповідальністю "Промтраксервіс" поштової кореспонденції за адресою: пр-т Московський, буд. 8, офіс 604, м. Київ, 04073, та повернення кореспонденції підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням відповідача є адреса: пр-т Московський, буд. 8, офіс 604, м. Київ, 04073.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином; можливість скористатися своїми процесуальними правами залежала виключно від волевиявлення самого скаржника.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу зміни рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтраксервіс" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі №910/11698/17 - без змін.

Матеріали справи №910/11698/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко