Ухвала

від 30.11.2017 по справі 802/1394/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1394/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

30 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

Представника позивача: Сушака А.О.

Представника відповідача: Кононова В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕКСТ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-текст" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2017 року позов задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0006821416 від 03.08.2017 року; стягнуто на користь ТОЛВ "Інтер-Текст" сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 6 530 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у Вінницькій області посадовими особами відповідача згідно з п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 30.06.2017 року № 1515 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Інтер-текст" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Евітекс-Ультра" за грудень 2014, ТОВ "Голіас-П" за лютий 2015 року, ТОВ "Ларнака" за березень 2015 року, ТОВ "Ексон-Проект" за квітень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.07.2017 року № 1020/02-32-14-06/39109065, згідно якого встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 290222 грн., в тому числі за рахунок неправомірного включення до складу податкового кредиту: за грудень 2014 року на суму 70265 грн., за лютий 2015 року на суму 23000 грн., за березень 2015 року на суму 77817 грн., за квітень 2015 року на суму 119140 грн.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом у відношенні позивача сформовано податкове повідомлення-рішення від 03.08.2017 року № 0006821406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 435333 грн. з них: 290222 - податкове зобов'язання, 145111 - штрафні (фінансові санкції).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду для його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтвердженими належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому їх необхідно задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.п. 20.1.18, 20.1.19 цього ж Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Інтер-текст" та ТОВ "Евітекс-Ультра", ТОВ "Голіас-П , ТОВ "Ларнака , ТОВ "Ексон-Проект" протягом періоду з грудня 2014 року по квітень 2015 року були укладені договори купівлі-продажу, згідно яких продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цих договорів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій між позивачем та вказаними товариствами підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями та податковими накладними.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.1 ст. 198 ПК України ТОВ "Інтер-текст" неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Евітекс-Ультра" за грудень 2014 на суму 70265 грн., ТОВ "Голіас-П" за лютий 2015 року на суму 23000 грн., ТОВ "Ларнака" за березень 2015 року 77817 грн., ТОВ "Ексон-Проект" за квітень 2015 року на суму 119140 грн.

В обгрунтування вказаного, відповідач зазначає, що укладені договори з вказаними товариствами не опосередковувалися реальним виконанням операцій, оскільки вважає, що дані контрагенти є фіктивними.

Окрім того, апелянт зазначає, що оперативним управлінням ГУ ДФС у м. Києві в рамках кримінального провадження №3201410070000093 від 02.11.2014 року допитані засновники та директора даних підприємств, з пояснень яких слідувало, що первинні документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ "Інтер-текст", в тому числі податкові накладні, видаткові накладні та договори вони не підписували.

Однак, колегія суддів критично оцінює вказані доводи апелянта, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, що реальність господарських операції ТОВ Інтер-текст з контрагентами ТОВ Евітекс-Ультра , ТОВ Голіас-П , ТОВ Ларнака , ТОВ Ексон-Проект щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, у відповідності до вказаних норм Закону. Вказані первинні документи містять найменування товару, докази розрахунків між сторонами договорів, факт приймання та видачі товарів.

Доводи апелянта щодо відсутності товарно-транспортної накладної та інших перевізних документів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказане не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, наявність чи відсутність останніх є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Враховуючи, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, у даному разі відсутність товарно-супровідної документації у товариства не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій з поставки товарів позивачеві, не перешкоджає встановленню змісту цих операцій та їх учасників.

Щодо посилання апелянта на відкрите кримінальне провадження №3201410070000093 від 02.11.2014 року, то судова колегія зазначає, що відповідачем не надано відомостей щодо наявності вироку суду за кримінальною справою щодо фактів протиправності створення і діяльності усіх вказаних товариств, який набрав законної сили, а також належних та допустимих доказів наявності умислу контрагентів позивача на момент укладання спірних правочинів, що спростовує висновок контролюючого органу щодо безпідставного документального оформлення нереальних гоподарських операцій з постачанням послуг на користь ТОВ Інтер-текст .

Пояснення свідків у кримінальному провадженні, яким не надана оцінка у встановленому порядку (вирок, ухвала суду тощо) не є доказом обставин по даній справі.

Разом з тим, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додатну вартість до податкового кредиту.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 грудня 2017 року.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.