Рішення

від 21.11.2017 по справі 202/1951/17

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/1951/17

Провадження № 2/202/1370/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Волошина Є.В.

за участю секретаря Величко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фамільний до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків від злочину , -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року ПАТ Банк Фамільний звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків від злочину. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 07 березня 2007 року, будучи службовою особою, діючи умисно, внесла завідомо неправдиві відомості до довідки про доходи на своє ім'я, де зазначила, що вона знаходиться на посаді комерційного директора ТОВ Дніпроуніверсалбуд та за період часу з березня 2006 року по лютий 2007 року отримала заробітну плату загальною сумою 70800 грн. Продовжуючи свою злочинну діяльність, 21 березня 2007 року, відповідач, у приміщенні ПАТ Банк Фамільний надала співробітнику банку необхідні для отримання кредиту документи, серед яких знаходилась довідка про доходи №37 від 07 березня 2007 року на ім'я відповідача із завідомо неправдивою інформацією, а також довідку про доходи №37/1 від 12 березня 2007 року на ім'я ОСОБА_3 На підставі наданих відповідачем документів із завідомо неправдивою інформацією, між останньою та ПАТ Банк Фамільний був укладений кредитний договір №1132 від 21 березня 2007 року про надання кредиту в розмірі 50 000 доларів США, строком до 20 березня 2012 року, а також договір поруки №1132 від 21 березня 2007 року про те, що ОСОБА_3 зобов'язується перед ПАТ Банк Фамільний відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором. Таким чином відповідач використала завідомо підроблені документи. Умисні дії відповідача було кваліфіковано за ч.3 ст.358 та ч.1 ст.366 КК України. Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого ст.49 КК України (за нереабілітуючими обставинами). Зазначає, що в результаті протиправних дій відповідачем було завдано матеріальні збитки позивачу в сумі 50 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 07 березня 2017 року становить 1 351 000,00 грн. Посилаючись на ст.ст.22,1166,1192 ЦК України просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк Фамільний в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчиненого злочину, суму у розмірі 1 351 000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач зі своїм представником у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі в якій останній позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази, приходить до висновку, що позов ПАТ Банк Фамільний задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України,кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як на підставу позовних вимог представник позивача посилається на ст.1192 ЦК України, відповідно до якої з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В судовому засіданні встановлено, що 21 березня 2007 року між ТОВ Банк Фамільний , правонаступником якого є ПАТ Банк Фамільний , та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до кого банк надав відповідачу кредит в розмірі 50 000 доларів США на умовах, визначних кредитним договором №1132.

07 липня 2007 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_1, зареєструвавши шлюб з ОСОБА_4

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2014 року по кримінальній справі №200/2404/14-к кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2011 року) було закрито та звільнено відповідача від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до вищезазначеної ухвали ОСОБА_1, будучі комерційним директором ТОВ Дніпроуніверсалбуд (код за ЄДРПОУ 31959251), згідно наказу про прийняття на роботу № ІІ від 12 жовтня 2004 року, являючись службовою особою, яка мала право видавати та посвідчувати офіційні документи, що надають право або звільняють від обов'язків. достовірно знаючи, що для оформлення кредитного договору в банківській установі необхідно надати довідку про доходи, прийняла рішення на вчинення службового підроблення, а саме складання і внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Так, 07 березня 2007 року ОСОБА_1, будучі службовою особою, діючи умисно, внесла завідомо неправдиві відомості до довідки про доходи на своє ім'я, де зазначила, що вона знаходиться на посаді комерційного директора ТОВ Дніпроуніверсалбуд (код за ЄДРПОУ 31959251), та за період часу з березня 2006 року по лютий 2007 року отримала заробітну плату загальною сумою 70 800 грн.: березень 2006 року - 3500 грн.; квітень 2006 року - 3500 грн.; травень 2006 року - 3500 грн.; червень 2006 року - 3500 грн.; липень 2006 року - 4500 грн.; серпень 2006 року - 4500 грн.; вересень 2006 року - 4500 грн.; жовтень 2006 року - 8600 грн.; листопада 2006 року - 8600 грн.; грудень 2006 року - 8600 грн.; січень 2007 року - 8750 грн.; лютий 2007 року - 8750 грн., що не відповідало об'єктивній дійсності. оскільки згідно даних Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про розмір нарахувань (фонд оплати праці) по ОСОБА_1: березень 2006 року - 1470 грн.; квітень 2006 року - 1470 грн.; травень 2006 року - 1470 грн.; червень 2006 року - 1470 грн.; липень 2006 року - 1470 грн.; серпень 2006 року - 1470 грн.; вересень 2006 року - 1470 грн.; жовтень 2006 року - 1470 грн.; листопад 2006 року - 1470 грн.; грудень 2006 року - 1470 грн.; січень 2007 року - 2700 грн.; лютий 2007 року - 2700 грн., загальною сумою 20 100 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 21 березня 2007 року ОСОБА_1, достовірно знаючи, що для отримання споживчого кредиту необхідно надати довідку про доходи на її ім'я та довідку про доходи поручителя, яким мав стати ОСОБА_3, який ніколи на ТОВ Дніпроуніверсалбуд не працював, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська за вих. № 1829/0519 від 23 грудня 2013 року, прибула у приміщення ТОВ Банк Фамільний , розташованого по вул.К.Лібкнехта, 49 в м. Дніпропетровську, де надала співробітнику вищевказаного банку необхідні для отримання кредиту документи, серед яких знаходилася довідка про доходи № 37 від 07 березня 2007 року на ім'я ОСОБА_1 із завідомо неправдивою інформацією, а також довідка про доходи № 37/1 від 12.03.2007 року на ім'я ОСОБА_3

На підставі наданих відповідачем документів із завідомо неправдивою інформацією, між ОСОБА_1 та ТОВ Банк Фамільний був укладений кредитний договір № 1132 від 21 березня 2007 року на надання кредиту в розмірі 50 000 доларів США, що на момент вчинення злочину відповідно до курсу валют Національного Банку України становило 252 000 грн., строком до 20.03.2012 року, а також договір поруки № 1132 від 21.03.2007 року про те, що ОСОБА_3 зобов'язується перед ТОВ Банк Фамільний відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором. Таким чином остання використала завідомо підроблені документи.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 366 КК України.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у використанні завідомо підробленого документу, органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст. 358 КК України ( в редакції від 07.04.2011 року).

У позовній заяві позивачем зазначено, що про повну матеріальну відповідальність відповідача свідчить ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2014 року по кримінальній справі, в якій зазначено про шкоду, завдану діями відповідача, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Разом із цим, згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 14 роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи.

Судом встановлено, що 03 березня 2014 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 було постановлено саме ухвалу, а не вирок суду, у зв'язку з чим суд приходить до переконливого висновку, що вищевказана ухвала для суду, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, не є обов'язковою, а вказана постанова має оцінюватись судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК України у сукупності з іншими доказами.

Предметом доказування по даній справі є факт завдання шкоди та її розмір.

Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Посилання представника позивача на те, що вина ОСОБА_1 у спричиненні позивачу шкоди у розмірі пред'явленому до стягнення встановлена ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2014 року, суд до уваги не бере та відхиляє, оскільки вказані твердження спростовуються вказаною ухвалою якою відповідача не було визнано виною у спричинені банку матеріальної шкоди.

Крім того, залишаючи апеляційну скаргу представника цивільного позивача ПАТ Банк Фамільний на вищезазначену ухвалу суду без задоволення, апеляційний суд Дніпропетровської області зазначив, що оскільки ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 КК України не передбачають ніяких наслідків скоєння злочину (завдана шкода не є кваліфікуючою ознакою), вказані статті є статті з формальним складом злочину. Тому вказані обставини виключають наявність потерпілого та цивільного позивача. Як вбачається з обвинувального акту щодо ОСОБА_1 потерпілі у справі відсутні, даним кримінальним правопорушенням матеріальної чи моральної шкоди не завдано, цивільний позов не заявлено. Відповідно до діючого законодавства право ознайомитися з матеріалами справи мають тільки сторони - учасники процесу, ПАТ Банк Фамільний таким не являється. Суд, відмовляючи в задоволенні клопотання ПАТ Банк Фамільний про визнання його потерпілим та цивільним позивачем по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 обґрунтовано зазначив, що предметом злочинів передбачених ст.ст. 358 та 366 КК України є офіційні документи, і ці злочини є злочинами з формальним складом.

Таким чином суд приходить до висновку, що твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 завдала ПАТ Банк Фамільний майнової шкоди у розмірі 1 351 000 грн. свого підтвердження в судовому засіданні не знайшов.

Суд також зазначає, що згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2015 року, залишеного в силі ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області кредитний договір №1132 від 21 березня 2007, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Фамільний був розірваний та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Фамільний заборгованість за вищезазначеним кредитним договором в загальному розмірі 1 264 083, 95 грн.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позивачем в обґрунтування завданої йому шкоди протиправними діями відповідача, не доведено за допомогою належних доказів існування правових підстав для покладення відповідальності на відповідача за завдану нею майнову шкоду в розмірі заборгованості за кредитним договором, з тих підстав, що факт вчинення відповідачем кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358 та ч.1 ст.366 КК України, не свідчить про завдання майнової шкоди банку саме діями відповідача на вказану суму, оскільки причинний зв'язок між діями відповідача і завданою банку майновою шкодою саме за конкретних обставин, судом не встановлений.

Таким чином, дослідивши всебічно, безпосередньо та об'єктивно матеріали цивільної справи, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, а також враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Банк Фамільний до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків від злочину, слід відмовити за недоведеністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 ЗУ Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.4 ст.88 ЦПК України, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Таким чином, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,57-60,88,208,209,212-215,294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Банк Фамільний до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків від злочину - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Волошин Є.В.