Постанова
від 21.11.2018 по справі 202/1951/17
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/994/18 Справа № 202/1951/17 Суддя у 1-й інстанції - Волошин Є.В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Деркач Н.М.,

суддів: Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря Лященко С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Фамільний на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фамільний до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків від злочину , -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ПАТ Банк Фамільний звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.

В обгрунтування позову банк зазначив, що ОСОБА_1 07 березня 2007 року, будучи службовою особою, діючи умисно, внесла завідомо неправдиві відомості до довідки про доходи на своє ім"я, де зазначила, що вона знаходиться на посаді комерційного директора ТОВ Дніпроуніверсалбуд , та за період часу з березня 2006 року по лютий 2007 року отримала заробітну плату загальною сумою 70800 грн. На підставі довідки про доходи № 37 від 07 березня 2007 року та довідки №37/1 від 12 березня 2007 року на ім"я ОСОБА_2, між відповідачем та ПАТ Банк Фамільний був укладений кредитний договір №1132 від 21 березня 2007 року про надання кредиту в розмірі 50000 доларів США, строком до 20 березня 2012 року, а також договір поруки №1132 від 21 березня 2007 року про те, що ОСОБА_2 зобов"язується перед ПАТ Банк Фамільний відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем зобов"язань за вказаним кредитним договором. Умисні дії відповідача було кваліфіковано за ч.3 ст.358 та ч.1 ст.366 КК України. Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв"язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого ст.49 КК України (за нереабілітуючими обставинами).

З посиланням на те, що в результаті протиправних дій відповідачем було завдано матеріальні збитки позивачу в сумі 50000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 07 березня 2017 року становить 1351000 грн., банк просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Фамільний зазначену суму в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчиненого злочину.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року у задоволенні позову ПАТ Банк Фамільний відмовлено.

Додатковим рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2018 року ухвалено судовий збір у сумі 7720 грн., який підлягає стягненню з ПАТ "Банк Фамільний", компенсувати за рахунок держави.

Не погодившись з рішенням суду від 21 листопада 2017 року, банк звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку. Так, апелянт посилається на те, що посилання суду першої інстанції на те, що відповідача ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.03.2014 року не було визнано винною у спричиненні банку матеріальної шкоди, є безпідставним, оскільки кримінальна справа відносно ОСОБА_1 була закрита у зв"язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а не з реабілітуючих підстав. У звязку з чим наявні правові підстави для задоволення позову банку.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території.

03 жовтня 2018 року дану цивільну справу передано до Дніпровського апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що 21 березня 2007 року між ТОВ Банк Фамільний , правонаступником якого є ПАТ Банк Фамільний , та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до кого банк надав відповідачу кредит в розмірі 50000 доларів США на умовах, визначних кредитним договором №1132.

07 липня 2007 року ОСОБА_1 у зв"язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2014 року по кримінальній справі №200/2404/14-к кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2011 року) було закрито та звільнено відповідача від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Зазначеною ухвалою встановлено, що ОСОБА_1 (ОСОБА_1), будучи комерційним директором ТОВ Дніпроуніверсалбуд , 07 березня 2007 року внесла завідомо неправдиві відомості до довідки про доходи на своє ім'я, де зазначила, що вона знаходиться на посаді комерційного директора ТОВ Дніпроуніверсалбуд та за період часу з березня 2006 року по лютий 2007 року отримала заробітну плату загальною сумою70 800 грн.: березень 2006 року - 3500 грн.; квітень 2006 року - 3500 грн.; травень 2006 року - 3500 грн.; червень 2006 року - 3500 грн.; липень 2006 року -4500 грн.; серпень 2006 року - 4500 грн.; вересень 2006 року - 4500 грн.; жовтень 2006 року - 8600 грн.; листопада 2006 року - 8600 грн.; грудень 2006 року - 8600 грн.; січень 2007 року - 8750 грн.; лютий 2007 року - 8750 грн., що не відповідало дійсності та спростовувалося даними Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська.

21 березня 2007 року ОСОБА_1 (ОСОБА_1) надала співробітнику вищевказаного банку необхідні для отримання кредиту документи, серед яких знаходилася довідка про доходи № 37 від 07 березня 2007 року на ім'я ОСОБА_1 (ОСОБА_1) із завідомо неправдивою інформацією, а також довідка про доходи № 37/1 від 12.03.2007 року на ім'я ОСОБА_2, який у ТОВ Дніпроуніверсалбуд взагалі не працював.

На підставі наданих відповідачем документів із завідомо неправдивою інформацією, між ОСОБА_1 (ОСОБА_1) та ТОВ Банк Фамільний був укладений кредитний договір № 1132 від 21 березня 2007 року на надання кредиту в розмірі 50 000 доларів США, що на момент вчинення злочину відповідно до курсу валют Національного Банку України становило 252 000 грн., строком до 20.03.2012 року, а також договір поруки № 1132 від 21.03.2007 року про те, що ОСОБА_2 зобов'язується перед ТОВ Банк Фамільний відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором.

При зверненні до суду з позовом банк зазначив, що винними протиправними діями відповідача йому було завдано матеріальної шкоди, яку просив стягнути з ОСОБА_1 на підставі ст.1192 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання названого принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 84 ЦПК України обумовлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом банк посилався на ст.1192 ЦК України, згідно якої, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому матеріалами справи встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2014 року залишено без змін ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2014 року та встановлено, що, оскільки ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 КК України не передбачають ніяких наслідків скоєння злочину (завдана шкода не є кваліфікуючою ознакою), вказані статті є статтями з формальним складом злочину, тому вказані обставини виключають наявність потерпілого та цивільного позивача. Як вбачається з обвинувального акту щодо ОСОБА_1 (ОСОБА_1) потерпілі у справі відсутні, даним кримінальним правопорушенням матеріальної чи моральної шкоди не завдано, цивільний позов не заявлено.

Предметом доказування у даній цивільній справі є факт завдання відповідачем банку шкоди та її розмір.

Однак, належних та допустимих доказів своїх позовних вимог банком не надано.

У зв"язку з чим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову є правильним, а доводи апеляційної скарги ПАТ "Банк Фамільний" спростовуються матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 березня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Фамільний" стягнуто заборгованість по кредитному договору № 1132 від 31.03.2007 року у сумі 1 264 083, 95 грн. Тобто банком реалізовано своє право на повернення грошових коштів за вказаним кредитним договором.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки банком не доведено факт завдання ОСОБА_1 шкоди, то спір у даній справі вирішено правильно.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції, їм дана належна правова оцінка, висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, відповідає завданню цивільного судочинства, ухвалено на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375,382-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Фамільний залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Судді: Н.М.Деркач

Л.О.Каратаєва

І.Ю.Ткаченко

СудДніпровський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення21.11.2018
Оприлюднено27.11.2018
Номер документу78113181
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —202/1951/17

Постанова від 21.11.2018

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Деркач Н. М.

Ухвала від 12.10.2018

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Деркач Н. М.

Ухвала від 30.05.2018

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Ткаченко І. Ю.

Ухвала від 23.05.2018

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Ткаченко І. Ю.

Ухвала від 13.02.2018

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Ткаченко І. Ю.

Рішення від 12.01.2018

Цивільне

Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська

Волошин Є. В.

Ухвала від 28.12.2017

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Ткаченко І. Ю.

Рішення від 21.11.2017

Цивільне

Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська

Волошин Є. В.

Ухвала від 29.03.2017

Цивільне

Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська

Волошин Є. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні