Рішення

від 30.11.2017 по справі 388/1239/16-ц

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/1239/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

30.11.2017 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Кіцану Г.Я.,

представника ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту батьківства, визнання недійсним договору про поділ спадкового майна та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що 26 жовтня 2014 року помер ОСОБА_5, який був його дідом.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, що складається, зокрема із двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його донька ОСОБА_3, яка прийняла спадщину.

Також спадкоємцями разом із ОСОБА_3 є онуки ОСОБА_5, а саме ОСОБА_4 та позивач, оскільки їх мати ОСОБА_6 була донькою спадкодавця, однак померла 18 лютого 1999 року.

ОСОБА_2 зазначає, що разом із ОСОБА_4 зареєстровані та проживали на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який окрім цього з 1999 року був їх опікуном.

Отже, позивач уважає, що разом із своєю сестрою ОСОБА_4 прийняли спадщину, оскільки у встановлений для прийняття спадщини шестимісячний строк не відмовились від неї.

Навесні 2016 року ОСОБА_2 дізнався, що 11 листопада 2015 року Долинським районним судом Кіровоградської області ухвалено рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_4 є онукою спадкодавця.

5 жовтня 2016 року виконуючим обов'язки державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, що належали ОСОБА_5 з тих підстав, що спадщина оформлена спадкоємцем ОСОБА_3

Внаслідок укладення між відповідачами договору про поділ спадкового майна та видачі їм свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, ОСОБА_2 як спадкоємець позбавлений права на спадкування 1/3 частки майна ОСОБА_5

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України № 00016449265 від 18 березня 2016 року, ОСОБА_2 стало відомо, що його мати мала прізвище, ім'я та по батькові ОСОБА_6, а тому має бути встановлений факт родинних відносин, а саме те, що мати є донькою спадкодавця.

Таким чином, з урахуванням того, що між сторонами існує спір про право на спадкове майно після смерті ОСОБА_5, позивач уважає заявити вимоги про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним договору про поділ спадкового майна, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, ОСОБА_1 позов підтримав за обставин зазначених у ньому, попросив позов задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, повідомлялась про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не надіслала.

Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, повідомлялась про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не надіслала.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області у судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву, згідно якої не заперечує проти позову, просить справу розглянути за його відсутності.

Оскільки відповідачі, які належним чином повідомлені і від яких не надійшло заяв про розгляд справи за їх відсутності в судове засідання не з'явились, суд уважає ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, представник позивача не заперечує проти винесення заочного рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом установлено, що 26 жовтня 2014 року у с. Ганнівка Боківської сільської ради Долинського району Кіровоградської області помер ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, зокрема: земельна ділянка площею 7,9477 гектарів кадастровий номер 3521987800:02:000:0136, що знаходиться на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та належала спадкодавцю згідно державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 3521987800:02:00:136, виданого Суходільською сільською радою Долинського району Кіровоградської області; земельна ділянка площею 7,7114 гектарів кадастровий номер 3521987800:02:000:0137, що знаходиться на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та належала спадкодавцю згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 450443, виданого 27 червня 2012 року Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а. с. 39, 54).

Згідно ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно вищевказаного правила, спадкування за законом можливе за наявності певних умов, зокрема: відсутності заповіту; визнання його недійсним; неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом; у разі неохоплення заповітом усієї спадщини.

За змістом ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів справи видно, що після смерті ОСОБА_5 спадкоємицею його майна за законом першої черги залишилась його донька, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відповідачка у справі (а. с. 48).

Судом установлено, що 18 лютого 1999 року у с. Суходільському Долинського району Кіровоградської області померла ОСОБА_6

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України № 00016449265 від 18 березня 2016 року, відомості про батька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в актовому записі про народження № 72 від 3 листопада 1965 року не зазначено. Матір'ю є ОСОБА_8 (а. с. 7).

В актовому записі про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 № 72 від 3 листопада 1965 року відомості про батька не зазначено. Матір'ю зазначено ОСОБА_9 З цього актового запису про народження видно, що із заявою про його видачу звернувся ОСОБА_5 (а. с. 84).

Рішенням засідання опікунської ради при виконавчому комітеті Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 12 березня 1999 року розглянуто заяву ОСОБА_5 про призначення його опікуном на внуками, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, вирішено призначити ОСОБА_5 опікуном над цими внуками, визначено місце проживання підопічних за місцем проживання опікуна (а. с. 8).

За змістом облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки № 0031-1, за адресою: вул. 8-го Березня, 19, с. Суходільське, Долинський район, Кіровоградська область проживали голова двору, ОСОБА_5 та його онуки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 65-67).

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 є онукою спадкодавця ОСОБА_5, який помер 26 жовтня 2014 року (а. с. 11, 12).

Зі свідоцтв про народження ОСОБА_10 (серії ІІ-ОЛ № 450239) та ОСОБА_2 (серії ІІ-ОЛ № 492060) видно, що їх матір'ю є ОСОБА_6 (а. с. 5, 27).

Згідно чч. 1, 5 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Отже, при спадкуванні за правом представлення кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Зі змісту позову видно, що позивач ОСОБА_2 зазначає, що разом із ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 є спадкоємцями за правом представлення, оскільки їх мати - донька спадкодавця, ОСОБА_6 померла 18 лютого 1999 року, тобто до смерті спадкодавця.

За договором про поділ спадкового майна укладеного 28 січня 2016 року та посвідченого цього ж дня державним нотаріусом Новгородківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_11, зареєстрованого у реєстрі за № 4, між спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 вирішено, що ОСОБА_4 перейде земельна ділянка площею 7,9477 га кадастровий номер 3521987800:02:000:0136, ОСОБА_3 перейде земельна ділянка площею 7,7114 га кадастровий номер 3521987800:02:000:0137 (а. с. 41).

28 січня 2016 року виконуючим обов'язки Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_11, спадкоємцю за правом представлення ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, зареєстроване у реєстрі за № 5 на земельну ділянку площею 7,9477 га кадастровий номер 3521987800:02:000:0136 (а. с. 44).

4 березня 2016 року виконуючим обов'язки Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_11, спадкоємцю ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, зареєстроване у реєстрі за № 63 на земельну ділянку площею 7,7114 га кадастровий номер 3521987800:02:000:0137 (а. с. 55).

Відповідно до чч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З матеріалів спадкової справи № 7/2015 від 19 січня 2015 року після смерті ОСОБА_5, який помер 26 жовтня 2014 року видно, що 19 січня 2015 року із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_3 (а. с. 23).

11 лютого 2015 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулась онука ОСОБА_4 (а. с. 23).

Інші спадкоємці заяви про прийняття спадщини до Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області не подавали.

Судом установлено, що на момент смерті спадкоємцями майна ОСОБА_5 за законом були ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Судом також установлено, що ОСОБА_5 на момент смерті був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. Разом із ним за цією адресою були зареєстровані онуки, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 (а. с. 9, 14, 63).

Відповідно до п. 1.13. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року N 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595, місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

Згідно п. п. 3.21., 3.22. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року N 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Отже, факт реєстрації спадкоємця разом із спадкодавцем за однією адресою на момент відкриття спадщини підтверджений відповідними доказами може свідчити про прийняття таким спадкоємцем спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України), якщо відсутні докази, що свідчать про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

Частинами 1, 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Зважаючи на зазначене, саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, який прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

Згідно довідок Боківської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 278/02-21 від 25 липня 2017 року, № 1320/02-23, 1321/02-23, 1322/02-23 від 18 березня 2017 року ОСОБА_5, який помер 26 жовтня 2014 року на день смерті не був зареєстрований, однак проживав без реєстрації за адресою: вул. Весела (Чапаєва), 5, с. Ганнівка, Долинський район, Кіровоградська область разом із донькою ОСОБА_3, яка здійснювала його догляд, вели спільне господарство.

Про те, що ОСОБА_5 проживав за адресою: вул. Весела (Чапаєва), 5, с. Ганнівка, Долинський район, Кіровоградська область будучи у судовому засіданні до початку розгляду справи по суті доводила відповідачка ОСОБА_3

Той факт, що ОСОБА_5 на момент смерті не проживав за адресою реєстрації: вул. 8-го Березня, 19, с. Суходільське, Долинський район, Кіровоградська область підтверджується також довідками Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що містяться у матеріалах справи.

Постановою виконуючого обов'язки державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_11 № 458/02-31 від 5 жовтня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 (а. с. 15).

Отже, судом установлено, що позивач ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_5 разом із ним не проживав, заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця нотаріусу не подавав, а відтак спадщину не прийняв, не набув прав та обов'язків спадкодавця, тобто його вимоги про визнання недійсним договору про поділ спадкового майна та про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом є необґрунтованими.

Факти, що мають юридичний характер, - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

За змістом п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

З огляду на вищезазначене, не будь-який факт (родинних відносин, батьківства тощо), підлягає встановленню в судовому порядку, а лише той факт, що має для заінтересованої особи юридичне значення, тобто встановлює, змінює або припиняє для такої особи відповідні права та обов'язки.

Зважаючи на мету з якою ОСОБА_2 просив установити той факт, що його мати ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_5, враховуючи, що позивач не прийняв спадщину після смерті спадкодавця, не набув його прав та обов'язків, відповідно цей факт не може встановлювати, змінювати або припиняти для позивача відповідні права та обов'язків, тобто не має юридичного характеру.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_2, а відтак у позові слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 203, 215, 1216-1218, 1222, 1223, 1261, 1266, 1268-1270, 1272, 1296, 1301 ЦК України, статтями 10, 11, 15, 57-62, 64, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-228, 294 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту батьківства, визнання недійсним договору про поділ спадкового майна та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Кіровоградської області через Долинський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 4 грудня 2017 року.

Суддя Долинського районного суду ОСОБА_12