Постанова

від 24.01.2018 по справі 388/1239/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2018 року м. Кропивницький

справа № 388/1239/16-ц

провадження № 22-ц/781/294/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Голованя А.М.,

суддів: Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним договору про поділ спадкового майна та визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 жовтня 2014 року помер ОСОБА_4, який був його дідом, після чого відкрилась спадщина, що складається, зокрема, із двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

У зв'язку з тим, що дочка спадкодавця ОСОБА_5 померла 18 лютого 1999 року, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є він, його сестра ОСОБА_3 (внуки) та їхня тітка, дочка спадкодавця ОСОБА_2

Зазначає, що він був зареєстрованим та проживав на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який окрім цього з 1999 року був його опікуном, тому згідно із законом вважає себе таким, що прийняв спадщину, оскільки у встановлений для прийняття спадщини шестимісячний строк не відмовився від неї.

Проте відповідачі, звернувшись в нотаріальну контору, не повідомили нотаріуса про нього як спадкоємця, а 28 січня 2016 року уклали між собою договір про поділ спадкового майна та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки.

Коли ж він 05 жовтня 2016 року звернувся до державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину йому було у цьому відмовлено.

Зважаючи на наведене просив встановити факт, що його матір ОСОБА_5 була дочкою ОСОБА_4, визнати недійсним договір про поділ спадкового майна та визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне та необ'єктивне дослідження судом матеріалів справи, неналежну оцінку доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача адвокат ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третя особа Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, які належним чином були повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.372 ЦПК України)

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини не проживав разом з ОСОБА_4, заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця нотаріусу не подавав, а відтак спадщину не прийняв.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 жовтня 2014 року у с. Ганнівка Боківської сільської ради Долинського району Кіровоградської області помер ОСОБА_4

Після його смерті залишилось спадкове майно, зокрема: земельна ділянка площею 7,9477 гектарів кадастровий номер 3521987800:02:000:0136 та земельна ділянка площею 7,7114 гектарів кадастровий номер 3521987800:02:000:0137, що знаходяться на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. (а. с. 39, 54)

З матеріалів спадкової справи № 7/2015, заведеної після смерті ОСОБА_4, убачається, що 19 січня 2015 року із заявами про прийняття спадщини звернулась його дочка ОСОБА_2, а 11 лютого 2015 року внучка ОСОБА_3 (а. с. 23)

5 жовтня 2016 року, постановою виконуючого обов'язки Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_7, було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 (а. с. 15)

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 25.05.1998 року суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1, його матір'ю записана ОСОБА_5. (а.с.5)

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 померла 8 лютого 1999 року у с. Суходільському Долинського району Кіровоградської області.(а.с.6)

Згідно свідоцтва про народження та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України № 00016449265 від 18 березня 2016 року, відомостей про батька ОСОБА_5, в актовому записі про її народження № 72 від 3 листопада 1965 року не зазначено. Матір'ю є ОСОБА_8. З актового запису про народження видно, що із заявою про його видачу звернувся ОСОБА_4 (а. с. 7, 26, 84)

Рішенням засідання опікунської ради при виконавчому комітеті Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 12 березня 1999 року розглянуто заяву ОСОБА_4 про призначення його опікуном за внуками, ОСОБА_1 та ОСОБА_9, визначено місце проживання підопічних за місцем проживання опікуна. (а. с. 8)

За змістом облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки № 0031-1, за адресою: вул. 8-го Березня, 19, с. Суходільське, Долинськиого району Кіровоградська область проживали голова двору, ОСОБА_4 та його внуки ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а. с. 65-67)

Із довідки Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 292 від 03.03.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 є внуком спадкодавця, а його матір ОСОБА_5 являлась дочкою спадкодавця ОСОБА_4 (а.с.14)

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_9 є внучкою спадкодавця ОСОБА_4 (а. с. 11, 12)

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_9 її матір'ю є ОСОБА_5П.(а.с. 6)

Таким чином є всі підстави для встановлення юридичного факту , що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 18.02.1999 року була дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 26.10.2014 року

Згідно ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно частин 1, 5 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України . Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

На момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом із ним за цією адресою були зареєстровані внуки ОСОБА_1 та ОСОБА_9, а в 2014 році він тимчасово перебував у дочки ОСОБА_2 де і помер. (а.с. 9, 14, 63)

Згідно довідок Боківської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_4, на день смерті, не був зареєстрований, однак проживав без реєстрації за адресою: вул. Весела (Чапаєва), 5, с. Ганнівка, Долинський район, Кіровоградська область разом із дочкою ОСОБА_2, яка здійснювала його догляд, вели спільне господарство. (а.с. 114, 131-133)

Згідно п. п. 3.21., 3.22. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року N 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

При цьому, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться

Відтак, спадкоємець вважатиметься таким, що постійно проживав разом із спадкодавцем, і в тому випадку, коли за певний, навіть значний, час до настання смерті спадкодавець відбув з місця свого постійного проживання. Незважаючи на те, що такий спадкоємець жодних дій для прийняття спадщини не здійснював або навіть не знав про сам факт її відкриття, він вважатиметься таким, що прийняв її в силу норми ч. 3 ст. 1268 ЦК України, згідно якої, тривалість спільного проживання до смерті спадкодавця для прийняття спадщини не визначається.

Отже, оскільки факт реєстрації спадкоємця ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 за однією адресою на момент відкриття спадщини підтверджено відповідними доказами, то це свідчить про прийняття ним спадщини.

Статтею 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Але відповідно до ч.3 ст. 1267 ЦК України , спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

28 січня 2016 року між спадкоємцями ОСОБА_2, та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна за № 4, за яким узгодженого, що ОСОБА_3 одержить земельну ділянку площею 7,9477 га кадастровий номер 3521987800:02:000:0136, а ОСОБА_2 перейде земельна ділянка площею 7,7114 га кадастровий номер 3521987800:02:000:0137. (а. с. 41)

28 січня 2016 року, виконуючим обов'язки Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_7, спадкоємцю за правом представлення ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, зареєстроване у реєстрі за № 5 на земельну ділянку площею 7,9477 га кадастровий номер 3521987800:02:000:0136. (а. с. 44).

4 березня 2016 року, тим же нотаріусом, спадкоємцю ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, зареєстроване у реєстрі за № 63 на земельну ділянку площею 7,7114 га кадастровий номер 3521987800:02:000:0137. (а. с. 55)

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частино 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз'яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 має право на спадкування ? тієї частки спадщини, яка належала б за законом його матері, якби вона були живою на час відкриття спадщини, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, уклавши між собою договір про поділ спадкового майна та отримавши свідоцтва про право на спадщину, порушили його спадкові права, тому згаданий договір та свідоцтва про право на спадщину мають бути визнані недійсними.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в порядку ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені ним при подачі позову та апеляційної скарги з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках, а саме по 2025,60 грн. з кожної.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 382, 383, 384, 389 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 18.02.1999 року була дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 26.10.2014 року.

Визнати недійсним договір про поділ спадкового майна від 28 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 7,7114 гектарів, що було видане 4 березня 2016 року ОСОБА_2, виконуючим обов'язки державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 26.10.2014 року.

Визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 7,9477 гектарів, що було видане 28 січня 2016 року ОСОБА_3, виконуючим обов'язки державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 26.10.2014 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати по 2025,60 грн. з кожно

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя:

Судді: