Рішення

від 29.11.2017 по справі 395/1448/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2154/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.

ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар Бодопрост М.М.

за участю представників сторін, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_4, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агролан про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н (далі - ТОВ) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агролан про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

Зазначало, що ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 3523855400:02:001:0519 площею 4,25 га, розташована на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років. Земельну ділянку позивач орендував разом із земельними ділянками інших власників без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

В порушення умов договору оренди ОСОБА_5 не повідомила позивача за шість місяців до закінчення строку договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін.

05 квітня 2013 року та 08 січня 2014 року позивачем на адресу відповідача направлені листи-повідомлення про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди. Жодних відповідей на пропозицію про поновлення договору оренди відповідачем не надано.

У 2015 році позивачу стало відомо, що між відповідачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агролан (далі - СТОВ) укладено договір оренди земельної ділянки, яка перебувала в користуванні позивача відповідно до договору оренди від 09 жовтня 2008 року. Посилаючись на порушення переважного права оренди, товариство просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та СТОВ Агролан , визнати договір оренди земельної ділянки, укладений 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ТОВ Агроконтракт-Н поновленим, стягнути з відповідача судові витрати (т.1а.с.3-9,104,200 ).

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що договір оренди від 09 жовтня 2008 року не зареєстрований у встановленому законом порядку, є неукладеним, тому відсутні підстави для поновлення дії цього договору. Крім того, поновлення договору оренди неможливо також з підстав наявності між відповідачами зареєстрованого 07 липня 2017 року договору емфітевзису (т.2, 106-112).

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що висновок суду про відсутність реєстрації договору оренди від 09 жовтня 2008 року є безпідставним. В ході судового розгляду встановлено, що позивач є добросовісним орендарем, належним чином виконував свої обов'язки орендаря, сплачував відповідачу орендну плату, яку остання отримала за весь 2014 рік у березні 2015 року, фактично визнавши факт продовження користування позивачем земельною ділянкою. Земельна ділянка за актом приймання-передачі власнику не поверталась. Відсутність цього акту беззаперечно свідчить про продовження користування земельною ділянкою позивачем (т.2, а.с.121-126).

В засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а представники відповідачів просили відхилити апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є законним та справедливим.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задволенню частково з таких підстав.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, проте оскаржуване рішення суду таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди від 09 жовтня 2008 року не зареєстрований в установленому законом порядку та є неукладеним, тому не може бути поновленим, однак такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений судом з порушенням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 09 жовтня 2008 року позивач та ОСОБА_5 уклали договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 4,25 га, яка знаходиться на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області, строком на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Договір зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП ЦДЗК , про що в книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено 28 травня 2009 року запис за №04.09.377.00066 та міститься печатка цього органу ( а.с.10-11).

Відповідно до ст.20 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на час його укладення сторонами) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, встановлено, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Разом з тим, Указом Президента України № 134 від 17 лютого 2003 року Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Відповідно до цього Указу Президента України, Держкомзем видав наказ від 02 липня 2003 року № 174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель .

Згідно з пунктом 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Функції з реєстрації, зокрема, договорів оренди землі були покладені на реєстраторів Державного реєстру земель - структурні підрозділи державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах - Центр ДЗК , у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Вказані структурні підрозділи Центру Державного земельного кадастру здійснювали видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди), а також вели Книгу реєстрації договорів оренди землі.

Тимчасовим порядком була передбачена процедура реєстрації договорів оренди землі.

Отже договір оренди землі між ТОВ "Агроконтракт-Н та ОСОБА_5, укладений 09 жовтня 2008 року, був зареєстрований 28 травня 2009 року спеціальним органом - структурним підрозділом Центру ДЗК щодо ведення державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування у складі Держкомзему України.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088 повноваження щодо ведення державного реєстру земель також були покладені на Центр ДЗК.

Ця постанова Кабінету Міністрів України була прийнята пізніше, ніж Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, на яку посилався суд першої інстанції і регулювала правовідносини щодо реєстрації договорів оренди землі на час укладення та державної реєстрації спірного договору оренди землі.

Тому суд мав керуватись нормативно-правовим актом, який прийнятий пізніше та спеціальними нормами, які передбачають спеціальний орган щодо ведення державного реєстру земель у складі Держкомзему України.

Висновок суду про те, що договір оренди землі, укладений 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_5.та ТОВ Агроконтракт-Н , не пройшов державної реєстрації, та мав бути зареєстрований виключно в сільській раді, є помилковим.

Суд безпідставно послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-55цс12, в якій державна реєстрація договору оренди була вчинена органом місцевого самоврядування, оскільки така реєстрація дійсно мала місце відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 і не виключала реєстрацію договору оренди землі структурним підрозділом Центру ДЗК.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди від 09 жовтня 2008 року пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку відповідно до діючого на той час законодавства, набув чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 28 травня 2009 року, згідно зі ст. ст. 210, 640 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, а тому за змістом ст. 9 Закону України Про оренду землі саме з цього часу породжує для сторін договору права та обов'язки.

Щодо права позивача на поновлення договору оренди колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.1, укладеного з позивачем договору передбачено, що договір укладено на п'ять років, починаючи з дати його державної реєстрації. Сторони погодились, що дія договору продовжується на наступний термін дії, вказаний в пункті 3.1. цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за шість місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною (п.3.2 договору оренди).

Оскільки договір оренди з позивачем зареєстровано 28 травня 2009 року, то п'ятирічний строк його дії спливав 28 травня 2014 року.

Пунктом 9.3.4 договору оренди землі визначено, що орендар після закінчення строку договору має переважне право на його поновлення на новий строк.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені ст.777 ЦК Ураїни є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

Переважне право - це встановлене законом або договором право учасника цивільних відносин на переважне перед іншими особами вчинення дій (правочинів), спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто переважне право на поновлення договору оренди виникає лише в разі подальшого перебування земельної ділянки в оренді та при наявності інших осіб, які претендують на оренду цієї ж земельної ділянки.

За загальним правилом встановленим ст.31 Закону України Про оренду землі (далі - Закон), договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, за положеннями статті 33 Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Відповідно до умов укладеного договору орендар повинен був повідомити орендодавця про поновлення договору за два місяці.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Наведене свідчить, що у випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

Суд першої інстанції на підставі наданих позивачем та досліджених в судовому засіданні доказів, встановив, що позивач до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, з метою скористатися своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди, двічі направляв орендодавцю ОСОБА_5 листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди № 1, а саме від 05 квітня 2013 року лист за № ЛП-11 (т.1, а.с.14) та від 08 січня 2014 року лист за № 4 (т.1,а.с.15).

Докази направлення листа-повідомлення від 05 квітня 2013 року позивач не надав. Лист-повідомлення від 08 січня 2014 року з проектом додаткової угоди № 1 на адресу ОСОБА_5 за місцем її проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено позивачем 20 березня 2014 року, що підтверджується квитанцією про відправлення поштою цінного листа з описом ( т.1, а.с.16).

Факт отримання орендодавцем такого листа підтверджується повідомленням про вручення ОСОБА_5 01 квітня 2014 року та не заперечується представником ОСОБА_5.

Доводи відповідачів про те, що листи - повідомлення, на які посилається позивач та проект додаткової угоди до договору оренди землі були підписані неповноважною особою - ОСОБА_6, який на час їх підписання не був директором ТОВ, спростовуються матеріалами справи.

Повноваження ОСОБА_6 діяти від імені ТОВ підтверджуються довіреністю № 21-02-2013 виданою 21 лютого 2013 року ТОВ Агроконтракт-Н за підписом директора ОСОБА_7, протоколом № 19/04-2013 загальних зборів учасників ТОВ Агроконтракт-Н від 19 квітня 2013 року, наказом про призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора ТОВ від 20 квітня 2013 року та наказом про призначення директором ТОВ від 12 серпня 2013 року.

Зазначеними доказами підтверджується, що станом на 06 березня 2014 року ОСОБА_6, підписав лист-повідомлення орендодавцю щодо поновлення договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року та проект додаткової угоди договору оренди землі, як уповноважена особа ТОВ Агроконтракт-Н .

Таким чином, у встановленому законом та договором порядку позивач належно та своєчасно повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та надіслав йому проект додаткової угоди.

Відповідно до ч.5 ст. 33 Закону України Про оренду землі у місячний термін, тобто до 01 травня 2014 року, орендодавець зобов'язаний був розглянути надіслані орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди і у випадку наявності у нього наміру в подальшому здавати земельну ділянку в оренду узгодити з орендарем істотні умови договору або за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі направити орендарю лист-повідомлення про прийняте ним рішення.

В суді першої інстанції надано докази про направлення ОСОБА_5 позивачу листів-повідомлень від 23 листопада 2013 року з квитанцією про відправлення № 3/135 та від 26 квітня 2014 року з квитанцією про відправлення № 1/10 (т.1, а.с.246,247).

Копією журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ Агроконтракт-Н за 2014 рік рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується, що зареєстровано 29 квітня 2014 року за № 193 лист ОСОБА_5 про розірвання договору оренди землі (т.1, а.с.209 зворот).

У наданих відповідачем листах відсутнє повідомлення про результати розгляду істотних умов, запропонованих в проекті додаткової угоди № 1 до договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, відсутні будь-які обґрунтування відмови у продовженні орендних відносин.

В обох листах орендодавець повідомила про те, що вона користуючись правом, передбаченим пунктом 3.2 договору оренди, попереджає про те, що не має наміру після закінчення терміну дії договору оренди, продовжувати з ТОВ дію договору чи укладати новий договір. Зазначила, що вимагає після збору врожаю 2014 року не здійснювати посів сільськогосподарських та інших культур на належній їй земельній ділянці та повернути земельну ділянку, вільну від посівів у стані, придатному для подальшого використання. У листі від 26 квітня 2014 року зазначила , що має намір самостійно розпорядитись, в тому числі і самостійно використовувати земельну ділянку.

Відповідно до п.12.4 договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5. та ТОВ Агроконтракт-Н розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Крім того, на час направлення зазначених листів, вже діяли норми ст.33 Закону України Про оренду землі , якими передбачено інший порядок узгодження питання щодо поновлення договору оренди землі.

Оскільки підставою позову позивачем зазначено порушення його переважного права, як орендаря на укладання договору на новий строк, необхідним та суттєвим для вирішення спору є з'ясування питання з якою метою буде використовуватись земельна ділянка, що є предметом договору.

У цих листах ОСОБА_5 не повідомила орендаря про свій намір укласти договір оренди з іншим орендарем, також посилалась, що буде самостійно обробляти земельну ділянку, однак після закінчення 28 травня 2014 року строку дії договору оренди землі вона 05 серпня 2014 року уклала договір оренди з СТОВ Агролан (т.1 а.с.55-58).

Виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України Про оренду землі відповідно до яких права і обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства й укладеного договору, та статті 33 Закону України Про оренду землі , направлення орендодавцем до закінчення строку дії договору оренди, укладеного з ТОВ Агроконтракт-Н листа з проханням не використовувати належну йому земельну ділянку після збирання врожаю 2014 року, не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України Про оренду землі .

Зазначена позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-3 цс15, від 18 березня 2015 року у справі № 6-4цс15, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15.

Орендодавець втрачає переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк лише у випадках, коли між ним і орендодавцем не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору (ч.4 ст.33 Закону), або коли власник землі в подальшому використовує земельну ділянку особисто, тобто не передає її в оренду.

Проте, у справі встановлено, що ОСОБА_5 не зверталась до орендаря з пропозиціями щодо істотних умов договору, не повідомляла орендаря протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди про заперечення щодо поновлення договору, попередньо не повідомила орендаря про намір укладання договору оренди з новим орендарем, разом з тим земельна ділянка знову ним була передана в оренду іншій особі, що свідчить про порушення власником землі вимог, передбачених ст.777 ЦК України та ст.33 Закону України Про оренду землі .

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-2539цс16, який викладено у постанові від 6 вересня 2017 року.

У додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2008 року, орендарем запропоновано орендодавцю встановити розмір орендної плати 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з безкоштовною оранкою та культивацією городів до 0,25 га, безкоштовно 500 кг соломи та допомогу на поховання у розмірі 700 грн..

Змісту укладеного 05 серпня 2014 року між ОСОБА_5 та СТОВ Агролан договору оренди землі № 30 свідчить, що цим договором передбачено орендну плату у розмірі не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є меншим від запропонованого ТОВ Агроконтракт-Н розміру орендної плати - 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За таких обставин доводи представника відповідача ОСОБА_5 про те, що умови укладеного спірного договору між орендодавцем та СТОВ Агролан були більш сприятливішими для орендодавця, є безпідставними.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належно виконував умови договору оренди землі.

Матеріалами справи підтверджується, що в період дії договору орендну плату відповідач отримував у передбачені договором строки.

Один випадок затримки сплати орендної плати, а саме орендна плата за 2014 рік сплачена у березні 2015 року, не є підтвердженням недобросовісного виконання позивачем умов договору та підставою для його припинення.

Крім того, захист прав власника землі в цьому разі врегульовано пунктом 13.3. договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, яким передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % від несплаченої вчасно суми за кожний день прострочення.

Також сторонами підтверджено в судовому засіданні, що ОСОБА_5 ні в період дії договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, ні після закінчення строку його дії, не зверталась до позивача з приводу невиконання чи неналежного виконання умов договору оренди.

Посилання представників відповідачів на те, що неповернення позивачем власнику земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі за актом приймання-передачі, свідчить про порушення позивачем умов договору оренди землі, є безпідставними, оскільки такі дії орендаря після повідомлення про своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, є конклюдентними та свідчать про намір орендаря скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився.

Надані предствником СТОВ "Агролан" технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_5 та про обробіток землі з 20 листопада 2014 року, не спростовують висновків суду першої інстанції, підтверджують, що СТОВ "Агролан" почало обробляти спірну земельну ділянку у листопаді 2014 року.

Відповідно до ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі ОСОБА_5 заперечення проти подальшого використання земельної ділянки орендарем протягом одного місяця після спливу строку договору не подавала, що не оспорюється сторонами.

Оскільки позивач, як орендар, належно виконував умови договору оренди; дотримався строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; орендодавець не надіслав у встановлений законом строк відмову у поновленні договору на новий строк, не повідомив про намір укласти договір оренди з іншим орендарем; уклав договір оренди з іншим орендарем на умовах, що не є рівними або кращими у порівнянні з запропонованими попереднім орендарем, у позивача на підставі ст.33 Закону України Про оренду землі є переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк і це право було порушено у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди із іншим орендарем.

Зазначені обставини підтверджують наявність правових підстав для визнання укладеного з позивачем договору оренди землі.

Доводи представників відповідачів про те, що переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, на необхідність врахування свободи договору, укладення його за наявності вільного волевиявлення особи, непорушності права власності та здійснення цього права власником на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на законі.

Свобода договору полягає у вільному волевиявленні осіб на вступ у договірні відносини.

Після укладення договору, цей договір виступає засобом регулювання поведінки сторін у цивільних правовідносинах. Свобода договору не є абсолютною, вона існує в рамках нормативно-правових актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості.

Отже, з урахуванням цих положень, відповідач ОСОБА_5 як власник землі і орендодавець, мала б керуватись та дотримуватись умов укладеного договору оренди землі з ТОВ Агроконтракт-Н" та положеннями ст.33 Закону України Про оренду землі і з урахуванням того, що договором не передбачено розірвання договору в односторонньому порядку, не укладати договір оренди землі з СТОВ Агролан до припинення правовідносин з орендарем за договором оренди землі від 09 жовтня 2008 року в установленому законом порядку.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови в позові про визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем з ухваленням нового рішення про задоволення цього позову та визнання поновленим укладеного 09 жовтня 2008 року договору оренди земельної ділянки площею 4,25 га, кадастровий номер 3523855400:02:001:0519 , яка розташована на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району, оскільки права позивача є порушеними та підлягають захисту у спосіб, передбачений п.п.1,3 ч.2 ст.16 ЦК України.

Наявність договору емфітевзису, який було укладено відповідачами під час розгляду справи в суді першої інстанції, не є підставою для відмови в захисті порушеного права .

Рішення суду в частині відмови в позові про визнання договору оренди землі, укладеного 05 серпня 2014 року між ОСОБА_5 та СТОВ Агролан є правильним та обґрунтованим, оскільки встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції 04 липня 2017 року ОСОБА_5 та СТОВ Агролан уклали угоду про дострокове розірвання договору оренди землі від 05 серпня 2014 року. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, так як цей договір внаслідок його розірвання не створює жодних юридичних наслідків (п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року).

Доводи апеляційної скарги цього висновку суду не спростовують.

Так як рішення суду в частині позову про визнання договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року підлягає задоволенню, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 на користь ТОВ Агроконтракт-Н підлягає до стягнення судовий збір, сплачений при подачі позову позивачем та при подачі апеляційної скарги, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 2893,80 грн. (1378 грн.+ 1515,80 грн. (1378 грн.х110%)).

В решті рішення суду залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н задовольнити частково.

Скасувати рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2017 року в частині відмови в позові про визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

Ухвалити в цій частині позову нове рішення. Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений 09 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н" та ОСОБА_8.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ Агроконтракт-Н судовий збір в сумі 2893,80 грн.

Рішення набирає законної судяз моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча судя ОСОБА_9

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_3