Рішення

від 29.11.2017 по справі 387/667/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2123/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів Кіселика С.А., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.

за участю позивача та її представника

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Зазначала, що 19 жовтня 2016 року в с. Піщаний Брід Добровеличківського району помер її брат, ОСОБА_5, після смерті якого залишилось спадкове майно: земельна ділянка кадастровий номер 3521785300:02:002:0222, площею 7,6334 га, розташованої на території Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту та житловий будинок з господарськими будівлями в с. Піщаний Брід, вул. Перемоги, 29. За життя ОСОБА_5 заповіту не складав, інші спадкоємці за законом відсутні. Постановою державного нотаріуса їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на майно померлого.

Просила в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3521785300:02:002:0222, площею 7,6334 га, розташованої на території Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району та житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в с. Піщаний Брід, вул. Перемоги, 29 Добровеличківського району.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року позов задоволено частково. Суд визнав в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 за ОСОБА_3 право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3521785300:02:002:0222, площею 7,6334 га, та ? частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в с. Піщаний Брід, вул. Перемоги, 29, оскільки спадкодавцю за життя належала на праві власності лише ? частина будинку.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на будинок, позов в цій частині задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд дійшов безпідставного висновку, що спадкодавець за життя мав право на ? частину будинку, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності йому на праві власності належав цілий будинок, який він отримав у спадок від своїх батьків. Третя особа ОСОБА_4 позову про визнання за нею права власності на частку будинку в порядку поділу спільного майна подружжя не заявляла і право власності за нею з цих підстав на частку будинку не визнавалося. Суд надав перевагу доказам третьої особи, неналежно оцінив їх та безпідставно відмовив в задоволенні її клопотань про допит свідків, оскільки в таких правовідносинах покази свідків не мають значення. При цьому в своєму рішенні посилається на покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо певних обставин, які суд встановив з цих показів.

В засіданні апеляційного суду позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений під розписку (а.с.154,158), в засідання апеляційного суду не прибув, подав письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та залишення рішення суду без змін (а.с.158).

Третя особа ОСОБА_4про час та місце розгляду справи повідомлена за зазначеною нею адресою м.Помічна, вул. Виноградна,55 під розписку (а.с.125,152,155,157), в засідання апеляційного суду не прибула, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині вирішення спору щодо права власності на будинок з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, однак зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявних обставин (фактів), яким обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Рішення суду таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що спадкодавець мав право на підставі ст.ст.22,28 Кодексу про шлюб та сім'ю України лише на частку в будинку, оскільки набув його в період зареєстрованого шлюбу, проте погодитися з таким висновком суду не можна з таких підстав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 19 жовтня 2016 року помер рідний брат позивача ОСОБА_5, після смерті якого залишилося спадкове майно, що складається, зокрема, з житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в с. Піщаний Брід, вул. Перемоги, 29 Добровеличківського району.

Із спадкової справи вбачається, що протягом шести місяців з часу відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини подали рідна сестра спадкодавця позивач ОСОБА_3 та колишня дружина спадкодавця третя особа ОСОБА_4 (а.с.47-80).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ст.1258 ЦК України ).

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем другої черги за законом відповідно до ст.1262 ЦК України є його рідна сестра позивач ОСОБА_3, факт родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем встановлено на підставі свідоцтв про народження, свідоцтва про шлюб (а.с.8-9).

Постановою державного нотаріуса від 30 травня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вона не подала оригінал правовстановлювального документу на будинок (а.с.80).

Третя особа ОСОБА_4 перебувала із спадкодавцем в зареєстрованому шлюбі з 04 жовтня 1986 року, рішенням Добровеличківського районного суду від 09 жовтня 2012 року шлюб розірвано (а.с.82,106,107-110), довідкою Піщанобрідської сільської ради підтверджується, що на день смерті спадкодавець проживав один (а.с.54).

Суд дійшов правильного висновку, що в порядку черговості спадкування за законом право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_5, має спадкоємець другої черги позивач ОСОБА_3, а ОСОБА_4, яка на час смерті спадкодавця не перебувала з ним в зареєстрованому шлюбі, до кола спадкоємців не входить. Рішення суду в цій частині не оскаржується.

Із виписок із погосподарських книг Піщанобрідської сільської ради за 1961-1979 роки вбачається, що в будинку в с.Піщаний Брід, вул.Перемоги,29 проживали батьки позивача ОСОБА_10, ОСОБА_11, їх діти: позивач та спадкодавець (а.с.20).

Архівною довідкою підтверджується, що за даними реєстрових книг Ульяновського бюро технічної інвентаризації станом до 01 січня 2013 року право власності на будинок в с.Піщаний Брід, вул.Перемоги,29 належало ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення Піщанобрідської сільської ради від 23 вересня 1997 року №67 (а.с.65).

Рішенням Піщанобрідської сільської ради від 23 вересня 1997 року №67 визнано право особистої власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами в с.Піщаний Брід, вул.Перемоги,29 за ОСОБА_5 (а.с.118).

Зазначеними документами підтверджується право власності спадкодавця на весь будинок.

Позивач посилалася на те, що брат отримав будинок у власність після смерті їх батьків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, є його особистою приватною власністю, після розірвання шлюбу в 2012 році питання щодо поділу спільного майна подружжя, зокрема, будинку в с.Піщаний Брід, колишня дружина брата не порушувала, та виїхала проживати в інший їх будинок в м.Помічну Добровеличківського району.

Факт, що цей будинок належав ще батькам позивача і її колишнього чоловіка підтвердила в суді першої інстанції третя особа ОСОБА_4

Щодо доводів третьої особи ОСОБА_4 про те, що за час її проживання із спадкодавцем в зареєстрованому шлюбі отриманий її колишнім чоловіком у спадщину будинок був ними капітально відремонтований та саме внаслідок їх спільних та трудових затрат значно виріс в ціні, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 22 КпШС України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (аналогічні положення містить ст. 60 СК України).

Частиною 1 ст. 25 КпШС України визначено, що якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя (аналогічні положення містить ст. 62 СК України).

Визначаючи правовий статус житла як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Такі правові висновки, викладені Верховним Судом України в постанові від 16 грудня 2015 р. у справі № 6-2641цс15, у постанові від 23 вересня 2015 р. у справі № 6-606цс15).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, визначений ст.16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

ОСОБА_4 в установленому законом порядку позову про визнання будинку з господарськими будівлями, власником якого є спадкодавець, спільним майном подружжя та визначення її частки у праві власності на цей будинок не подавала ні за життя спадкодаця, ні після його смерті, такий спір в суді не розглядався.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

За таких обставин суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням диспозивності цивільного судочинства, за відсутності відповідного позову не мав передбачених законом правових підстав для визнання спадковим майном лише ? частку будинку, тому відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду в частині визнання права власності за ОСОБА_3 на ? частку будинку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині позовних вимог.

Рішення суду в частині визнання права власності на земельну ділянку не оскаржується.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307,ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року в частині визнання права власності за ОСОБА_3 на ? частку будинку.

В порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 19 жовтня 2016 року, визнати право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в с. Піщаний Брід, вул. Перемоги, 29 Добровеличківського району.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: С.А.Кіселик

ОСОБА_12