Рішення

від 12.06.2007 по справі 12/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

12.06.2007                                                                                         

Справа  № 12/70

За позовом товариства

з обмеженою відповідальністю „Дільче Віта”, м. Київ

до приватного

підприємця ОСОБА_1, м. Іршава

про 

стягнення суми 9 275,00 грн. -основного боргу та 1

094,24 грн. -штрафних санкцій.

Суддя    Тисянчин  В. М.

                   Представники:

Від позивача -не

викликався (явка на розсуд сторін)

Від відповідача -не

викликався (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ:

заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Дільче Віта”, м.

Київ  до приватного підприємця

ОСОБА_1, м. Іршава про  стягнення

суми 9 275,00 грн. -основного боргу та 1 094,24 грн. -штрафних санкцій.

          Заявою про уточнення позовних вимог

(факс від 11.06.2007 року) позивач повідомив суд про зменшення суми позову до 9

275 грн. -основного боргу з огляду на часткове погашення цієї суми

відповідачем.

          Крім цього, позивач не надав суду

копію видаткової накладної НОМЕР_3.  

          На вимогу суду відповідач письмового

відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у

розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК

України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення

провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка

уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою

розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у

справі.

          Повідомлення НОМЕР_1 підтверджує

вручення відповідачу 11.05.2007 року ухвали від 08.05.2007 року про порушення

провадження у справі, де вказано про 

місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію

Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

          Відповідно до ст. 77 ГПК України

розгляд справи відкладався.

          Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, дослідивши їх,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 9

275 грн.  -основного боргу щодо оплати за

поставлену, згідно договору НОМЕР_2, продукцію, підтверджується матеріалами

справи, зокрема:

       - 

видатковими накладними за квітень, травень, червень, серпень, вересень,

жовтень, грудень 2006 року;

          - 

актом звірки розрахунків станом на 19.03.2007 року; 

          - розрахунком позову, а за таких

обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

                   Заявлені вимоги позивача про

добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11;

526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила

підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,

зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк

відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно

ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК

України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від

боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах.

Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним

фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є

поставка продукції (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача

оплатити вартість поставленої продукції є безспірним.

Одностороння відмова від виконання

зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для

виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 6.2 укладеного

договору нараховані до сплати штрафні санкції (пеня) в розмірі 1 094,24 грн. З

огляду добровільного погашення переважної частини боргу, ст. ст. 232, 233 ГК України,

неподання позивачем накладної НОМЕР_3, незначного періоду тривалості боргу та

його розміру, суд обмежує стягнення штрафних санкцій (пені) до 500,00 грн. 

При постановленні судового рішення

враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа

відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну значимість господарської

діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання

відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3

ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром

завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах,

безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану

сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів

захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом

обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на

момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем

переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши

відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з

огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши

повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі

доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України;

ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; 

ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов

задоволити  частково.

2.           Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, б/н; код ЄДРПОУ НОМЕР_4) на користь товариства з обмеженою

відповідальністю „Дільче Віта” (м. Київ, а/с 95; код 32206630) суму  9 275 (девять тисяч двісті сімдесят п'ять

грн.) -основного боргу; 500,00 (пятьсот грн.) -штрафних санкцій (пені) та

403,69 (чотириста три грн. 69 коп.) -  у

відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у

відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.    В стягненні решти

штрафу -провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили

в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                    

Тисянчин В. М.