Ухвала

від 06.12.2017 по справі 227/2634/17

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.12.2017 227/2634/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Притуляка С.А.,

при секретарі Коверченковій М.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника другого відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника третього відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Добропільської районної державної адміністрації, про визнання договору оренди землі не дійсним, про скасування державної реєстрації договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області перебуває вказана цивільна справа.

Позивач звернулася до суду із заявою, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо користування земельною ділянкою, площею 7,43 га, у тому числі ріллі 7,43 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області, кадастровий номер 1422088800:01:000:0040.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, оскільки використання земельної ділянки однією стороною перешкоджає використовувати цю ж земельну ділянку у здійсненні підприємницької діяльності іншою особою, і таким чином, не будуть захищені права позивача як орендаря по договору оренди земельної ділянки, який був укладений раніше та на даний час не скасований та не визнаний недійсним

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заяву позивача та просила її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та представник другого відповідача ОСОБА_2 заперечували проти задоволення заяви позивача. Зокрема, відповідач ОСОБА_4 вказував на те, що на спірній земельній ділянці ним засіяно озиму пшеницю, дана ділянка ним оброблялася, на що були витрачені значні кошти.

Представник третього відповідача ОСОБА_5 залишив вирішення даного питання на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись зі змістом заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як роз'яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до частини 2 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Позивач, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, в цілому формально виконав вимоги ч. 2 ст. 151 ЦПК України, зазначивши в своїй заяві відповідні причини для забезпечення позову та вид забезпечення, який належить застосувати.

Так, подавши даний позов позивач намагається захистити своє право користування, як орендаря, земельною ділянкою площею 7,43 га, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області, яке він вважає порушеним. В своїй заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що не вжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду, оскільки використання земельної ділянки однією стороною перешкоджає використовувати цю ж земельну ділянку у здійсненні підприємницької діяльності іншою особою, і таким чином, не будуть захищені права позивача як орендаря по договору оренди земельної ділянки, який був укладений раніше та на даний час не скасований та не визнаний недійсним.

Однак, суд звертає увагу позивача на те, що забезпечення позову не має на меті захист порушеного права, воно допускається з метою забезпечення виконання рішення суду, яким можуть бути захищені порушені права.

В разі задоволення позову, крім визнання недійсним договору оренди та скасування його державної реєстрації, відповідач ОСОБА_4 може бути зобов'язаний повернути спірну земельну ділянку позивачеві.

За таких обставин, суд вважає заборону відповідачам та іншим особам відчужувати спірну земельну ділянку, в тому числі передавати її в оренду, суборенду тощо, адекватним та безпосередньо зв'язаним з предметом спору заходом забезпечення позову, який співмірний заявленим вимогам, а також необхідним і достатнім для забезпечення виконання судового рішення.

В задоволенні іншої частині заяви суд відмовляє, оскільки запропонований позивачем спосіб забезпечення даного позову зазначеним вище критеріям не відповідає.

Крім того, заборона вчиняти будь-які дії на земельній ділянці сільськогосподарського призначення будь-яким особам може завдати шкоди врожаю, який може на ній перебувати, в не залежності від того, кому він належить.

Керуючись ст.ст. 151-152 ЦПК УКраїни, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Заборонити, до набрання рішенням по даній справі законної сили, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також будь-яким іншим особам в будь-який спосіб відчужувати земельну ділянку, площею 7,43 га, у тому числі ріллі 7,43 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області, кадастровий номер 1422088800:01:000:0040, в тому числі передавати її в оренду, суборенду тощо.

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Притуляк С.А.

06.12.2017