Постанова

від 05.12.2017 по справі п/811/1474/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року Справа № П/811/1474/17

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства Діброва-ЛВГ до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в

Приватне підприємство "Діброва - ЛВГ" звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області від 31.05.2017 року № 0001091405, винесене на підставі акту перевірки від 12.05.2017р. №168/11-28-14-00/38401385.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Діброва-ЛВГ (код ЄДРПОУ 38401385) з питання правильності нарахування, обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Вердес (код ЄДРПОУ 40322769) за вересень та листопад 2016 року, внаслідок чого було складено акт від 12.05.2017 року № 168/11-28-14-00/38401385.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 року № 0001091405 про збільшення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 304583,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 203055,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 101528,00 грн.

До судового засідання сторони надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Також, представник відповідача до судового засідання надав заяву письмові заперечення, де зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Діброва-ЛВГ (код ЄДРПОУ 38401385) з питання правильності нарахування, обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Вердес (код ЄДРПОУ 40322769) за вересень та листопад 2016 року (а.с. 9-17).

В акті № 168/11-28-14-00/38401385 від 12.05.2017 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення, а саме:

- п.198.2, п.193.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодекс України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 203055 грн. в т.ч.: за вересень 2016 року - на суму 126234 грн., листопад 2016 року - на суму 76821 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято повідомлення-рішення від 31.05.2017 року № 0001091405 про збільшення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 304583,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 203055,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 101528,00 грн. (а.с.35).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, згідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в т.ч., на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіркою встановлено, що приватного підприємства Діброва-ЛВГ до податкової звітності були внесені недостовірні дані щодо відображення обсягів придбання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Вердес (код за ЄДРПОУ 40322769) у вересні та листопаді 2016 року.

Висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених ним фактах, а саме, відповідно до службового листа ОУ ГУ ДФС у Кіровоградській області від15.12.2016 року № 1237/11-28-21-12, відповідно до якого, в зв'язку з відсутністю ТОВ Вердес за податковою адресою, неможливо підтвердити факт здійснення операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями по ланцюгу постачання за вересень та листопад 2016 року, що в цілому, свідчить про безтоварність господарських операцій та фіктивність їх документального оформлення, що здійснювались між позивачем та його контрагентом ТОВ Вердес , на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає наступне.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, за приписами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно вимог ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз даних норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми ПДВ необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факт отримання товару (робіт, послуг) та його (їх) оплати, а також наявність мети отримання товару (робіт, послуг), пов'язаної із його (їх) подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

При цьому, відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно до вимог п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку і віднесено до складу податкового кредиту за вересень та листопад 2016 р. взаємовідносини з контрагентом ТОВ Вердес (код за ЄДРПОУ 40322769) на загальну суму ПДВ 203055 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПП Діброва-ЛВГ та ТОВ Вердес укладено договір про надання послуг по організації заготівлі та збору молочної сировини № 0109/16 від 01 вересня 2016 р. (а.с.30-32).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору, до суду надано акти приймання-передачі виконаних робіт), товарно-транспортні накладні, виписки по рахунку, платіжні доручення (а.с.39-185).

Позивачем до складу податкового кредиту віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом

Отримані товари в подальшому були реалізовані позивачем - ТОВ Терра Фуд , ПАТ Звенигородський сироробний комбінат , ПАТ Золотоніський маслоробний комбінат , даний факт підтверджується доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства та правовідносин приватного підприємства Діброва-ЛВГ з ТОВ Вердес встановлено, що позивачем, окрім декларування податкового кредиту з ПДВ, дотримано обов'язкові вимоги, пов'язані з формуванням платником податку податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність належно оформленої податкової накладної. При цьому, наявність вищевказаних, законодавчо визначених, обставин для формування податкового кредиту з ПДВ є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, зокрема, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Водночас, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності та йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було одержання податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів, що договір було укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку по доказуванню правомірності прийняття спірних рішень, а тому суд вважає їх такими, що винесені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області податкового повідомлення-рішення від 31.05.2017 року № 0001091405, а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа

Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 4568,74 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.3).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги приватного підприємства Діброва-ЛВГ - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №0001091405 від 31.05.2017 року.

Присудити приватного підприємства Діброва-ЛВГ (код ЄДРПОУ 38401385) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області судовий збір у сумі 4568,74 коп.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду К.М. Притула