Постанова

від 27.02.2018 по справі п/811/1474/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2018 року справа № П/811/1474/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Дадим Ю.М.,

           суддів:                     Уханенка С.А. Богданенка І.Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року (суддя Притула К.М.) ухвалену в м. Кропивницький у справі за позовом приватного підприємства «Діброва-ЛВГ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Діброва-ЛВГ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2017 року №168/11-28-14-00/38401385.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Відповідача №0001091405 від 31.05.2017 року.

Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що за результатом аналізу баз даних ДФС по ТОВ «Вердес» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщені, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування (як власного так і орендованого): відсутнє отримання послуг оренди приміщень, складів, автотранспорту, витрат на електроенергію, водопостачання, послуг охорони тощо), а також трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також, податковий орган зазначив, що до перевірки не було надано всіх підтверджуючих документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Вердес» (а саме документи щодо транспортування продукції, зокрема товарно-транспортні накладні.

В судове засідання сторони не з'явились, тому відповідно до ст. 311 КАС України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками Головного управління ДФС у Кіровоградській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Діброва-ЛВГ» (код за ЄДРПОУ 38401385) з питання правильності нарахування, обчисленні та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Вердес» (код за ЄДРПОУ 40322769) за вересень та листопад 2016 року.

За результатом проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (із змінами та доповненнями) завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 203055.00 грн., в т.ч. за:

- вересень 2016 року – на суму 126234 грн.;

- листопад 2016 року – на суму 76821 грн.;

На підставі вказаних висновків, 31.05.2017 року Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001091405, яким ПП «Діброва-ЛВГ» було нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 304583.00 грн., в т.ч. 203055.00 грн. за податковим зобов'язанням та 101528.00 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаного податкового повідомлення рішення, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначенні законодавством, що свідчить про необхідність його скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як свідчать встановлені обставини справи, основним видом діяльності приватного підприємства «Діброва-ЛВГ» за КВЕД зокрема є перероблення молока, виробництво масла та сиру.

Так, з метою здійснення господарської діяльності, 01.09.2016 року між приватним підприємством «Діброва-ЛВГ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердес» було укладено договір №0109/16 про надання послуг по організації заготівлі та збору молочної сировини

За результатом виконання господарських зобов'язань з вказаним контрагентом , Позивачем був сформований податковий кредит у загальному розмірі 203055.00 грн.

Однак, на думку податкового органу, зазначені господарські відносини було вчинено не з метою настання наслідків обумовлених договором, а надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Так, ТОВ «Вердес» здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту. Зазначені факти, на думку податкового органу, свідчать про відсутність у Позивача належних правових підстав для формування податкового кредиту за наслідком проведення господарських операцій з приватним підприємством ТОВ «Вердес».

Суд апеляційної інстанції, дослідивши господарські відносини Позивача з вказаними контрагентами, не погоджується з зазначеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як було встановлено судом, господарські зобов'язання Позивача з ТОВ «Вердес», за результатом здійснення якої було сформовано спірний податковий кредит, здійснювались на підставі договору №0109/16 про надання послуг по організації заготівлі та збору молочної сировини.

Відповідно до розділу 1 вказаного договору, до послуг, що надаються за даним договором, належать послуги по перевезенню вантажу. В порядку та на умовах, визначених цим договором, Перевізник бере на себе зобов'язання здійснювати перевезення вантажів, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

На підтвердження здійснення господарської операції, Позивачем були надані податкові накладні №20 від 30.09.2016 року, №17 від 15.11.2016 року, акти про надання послуг №1 від 30.09.2016 року, №5 від 15.11.2016 року.

На підтвердження здійснення транспортування товару, Позивачем були подані до суду копії товарно-транспортних накладних та копій спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини.

Розрахунок за отримані послуги здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою з банківського рахунку Позивача.

Досліджені вище документи по господарським відносинам Позивача з ТОВ «Вердес» відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 вказаного Закону рервинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарської операції, первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного договору, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Також, що стосується посилань податкового органу на відсутність у нього будь-якої інформації про наявні у ТОВ «Вердес» складські приміщені, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, як на підставу безтоварності господарської операції та як наслідок обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то суд апеляційної інстанції зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Поряд з вказаним, суд апеляційної інстанції зауважує, що за приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В свою чергу, згідно ст..308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В даному випадку, податковим органом, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, не було надано до суду доказів та пояснень, які б мали належний характер, підтверджували законність сформованих ним висновків та ґрунтувались на приписах чинного законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість прийняття Відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

          Повний текст постанови складений 27.02.2018 року.

Головуючий суддя:                                                                                Ю.М. Дадим

           Суддя:                                                                                С.А. Уханенко

           Суддя:                                                                                І.Ю. Богданенко