Постанова

від 28.11.2017 по справі 813/3071/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року № 813/3071/17

о 09 год. 48 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомунікаційна компанія , представник - ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, представник - ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Телекомунікаційна компанія звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Львівській області у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із висновками відповідача викладеними в акті перевірки, на підставі яких прийняті спірні рішення. Позивач зазначає, що підставою для винесення спірних рішень були протиправні висновки відповідача викладені в акті перевірки, а саме відповідач стверджує, що надані до перевірки акти містять перелік послуг, проте не надають інформації щодо отриманих послуг, а саме: відсутні будь-які підтверджуючі документи щодо затрачених матеріалів (пальне для виїзду на об'єкт), заміни вузлів та комплектуючих, використання автоматизованих систем (для оновлення та перевірки систем), затрат робочого часу працівників підприємства - контрагентів тощо. Зазначають, що дані види робіт/послуг з технічного обслуговування виконувались кожного місяця на одних і тих самих об'єктах, проте в актах не зазначено, які саме види технічного обслуговування проводились профілактичні чи пов'язані із ремонтом обладнання, та не встановлено періодичності робіт із технічного обслуговування.

Вказані висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Надані до перевірки документи містять всі істотні вимоги до певних документів. При цьому жодних належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності реальності проведених операцій, умислу службових осіб на ухилення від сплати податків, порушення інтересів держави, фіктивності договорів, акт перевірки не містить.

Спірні на думку відповідача господарські операції із ТОВ Трансоіл 2015 , ТОВ Ідеал Інвест , ТОВ НТС-Р Ко ЛТД , ТОВ І.К.С. Ко ЛТД підтверджуються належними первинними документами бухгалтерського обліку. Зокрема, при проведенні перевірки представнику відповідача були надані оригінали наступних документів: договори на виконання робіт, акти виконання робіт, податкові накладні, а також підтвердження оплати за виконані роботи.

При проведенні перевірки надані відповідачу документи не були враховані, що призвело до помилкових висновків перевірки, викладених в акті перевірки від 22.05.2017 року.

Єдиним доказом, на який посилається інспектор у акті перевірки позивача є інші акти перевірки контрагентів позивача, які при цьому жодного відношення до позивача не мають.

Відповідно до чинного законодавства та наведеного вище нормативного обґрунтування позивач не здійснило порушень, про які йдеться у податкових повідомленнях-рішеннях, відповідно відсутні і будь які підстави для застосування до платника податків будь-якої відповідальності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою правомірно встановлено порушення позивачем вимог ПК України. Проведеною документальну позаплановою виїзною перевіркою встановлено, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ Трансоіл 2015 за квітень 2015 року на підставі договору купівлі- продажу товарів №26/04-1 від 21.04.2015 року. Відповідно до зібраної податкової інформації щодо діяльності ТОВ Трансоіл 2015 встановлено наступне: кількість працюючих - 1 особа; середня зарплата - 1300 грн. податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) протягом 2015 року до ДНІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві не подавався, звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за перевіряємий період подано, інша інформація щодо трудових ресурсів - відсутня. Враховуючи відсутність транспортних засобів, земельних ділянок, складських та офісних приміщень, трудових ресурсів, основних засобів, виконання оформлених господарських операцій неможливе.

Позивачем не підтверджено факту транспортування ТМЦ, придбаних у ТОВ Трансоіл 2015 , а саме: не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, документи про походження електронних комплектуючих, технічні паспорти, найменування виробників, сертифікація, тощо. В акті перевірки зазначено, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ Телекомунікаційна компанія та ТОВ Трансоіл 2015 за квітень 2015 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ І.К.С.Ко ЛТД на підставі контракту від 30.06.2014 року №148/06. На виконання вказаного договору ТОВ І.К.С.Ко ЛТД складено акти виконаних робіт та виписано податкові накладні. Згадані акти містять перелік послуг, проте не надають інформації щодо отриманих послуг, а саме: відсутні будь-які підтверджуючі документи щодо витрачених матеріалів (пальне для виїзду на об'єкт), заміни вузлів та комплектуючих, використання автоматизованих систем (для оновлення та перевірки систем), витрат робочого часу працівників підприємства ТОВ І.К.С. Ко ЛТД , тощо.

В акті перевірки зазначено, що дані види робіт/послуг з технічного обслуговування виконувались кожного місяця на одних і тих самих об'єктах, проте в актах не зазначено, які саме види технічного обслуговування проводились - профілактичні чи пов'язані із ремонтом обладнання, та не встановлено періодичності робіт із технічного обслуговування.

Суму податку на додану вартість, згідно з податковими накладними 91420,00 грн., включено до складу податкового кредиту за вересень-жовтень 2014 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним додатку 5до податкової декларації з ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ І.К.С. Ко ЛТД .

Проведеною перевіркою також встановлено, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ НТС-Р Ко ЛТД на підставі договору від 30.10.2014 року №129-14. На виконання вказаного договору ТОВ НТС-Р Ко ЛТД складено акти виконаних робіт та виписано податкові накладні.

В акті перевірки зазначено, що дані види робіт/послуг з технічного обслуговування виконувались кожного місяця на одних і тих самих об'єктах, проте в актах не зазначено які саме види технічного обслуговування проводились - профілактичні чи пов'язані із ремонтом обладнання, та не встановлено періодичності робіт із технічного обслуговування.

Сума податку на додану вартість, згідно з податковими накладними включена до складу податкового кредиту за листопад 2014 року, січень 2015 року, та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні періоди, що відповідає даним додатку 5-го податкової декларації з ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ НТС-Р Ко ЛТД .

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ Ідеал Інвест на підставі договору від 29.06.2015 №37-06. На виконання вказаного договору складено акти виконаних робіт та виписано податкові накладні. Згадані акти містять перелік послуг, проте не надають інформації щодо отриманих послуг, а саме: відсутні будь-які підтверджуючі документи щодо витрачених матеріалів (пальне для виїзду на об'єкт), заміни вузлів та комплектуючих, використання автоматизованих систем (для оновлення та перевірки систем), витрат робочого часу працівників підприємства ТОВ Ідеал Інвест , тощо.

Суму податку на додану вартість, згідно з податковими накладними на загальну суму 12220,00 грн., включено до складу податкового кредиту за липень 2015 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним додатку 5-го податкової декларації з ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Ідеал Інвест .

Перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем по взаємовідносинах з ТОВ Трансоіл 2015 , ТОВ Ідеал Інвест , ТОВ НТОР Ко ЛТД , ТОВ І.К.С. Ко ЛТД вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість на суму 214742,2 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що враховуючи проведення операцій без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального придбання послуг від ТОВ І.К.С. Ко ЛТД за вересень та жовтень 2014 року,від ТОВ НТС-Р Ко ЛТД за листопад 2014 року (встановлені дані і факти, що доводять відсутність реального (законного) джерела походження послуг, не підтверджено взаємовідносини з ТОВ Трансоіл 2015 та з ТОВ Ідеал Інвест ), підприємством неправомірно визначено показники декларації з податку на прибуток, внаслідок завищення витрат на загальну суму 685650,00 грн.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що враховуючи проведення операцій без реального настання правових наслідків,проведення лише операцій з оформлення документів без реального придбання послуг та товарів від ТОВ НТС-Р Ко ЛТД , ТОВ Трансоіл - 2015 та ТОВ Ідеал Інвест , підприємством неправомірно визначено показники податкової декларації з податку на прибуток, наслідком чого стало завищення витрат та заниження доходу, що привело до заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, на загальну суму 540061,00 грн.

Також перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем по взаємовідносинах з ТОВ Трансоіл 2015 , ТОВ Ідеал Інвест , ТОВ НТС-Р Ко ЛТД , ТОВ І.К.С. Ко ЛТД вимог п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1. ст. 135, п. 137.1. ст. 137, п. 138.2. ст. 138 ПК України, в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2014 рік в сумі 123417 грн., та занижено фінансовий результат до оподаткування за 2015 рік в сумі 540061,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

13.06.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, на підставі акта перевірки від 22.05.2017 року № 615/13-01-14-10/25239647, встановлено порушення п. 198.1., п. 198.3. ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 322113,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 214742,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 107371,00 грн.

13.06.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2, яким згідно п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, на підставі акта перевірки від 22.05.2017 року № 615/13-01-14-10/25239647, встановлено порушення п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1. ст. 135, п. 137.1. ст. 137, п. 138.2. ст. 138 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 251481,00 грн. в тому числі за податковими зобов'язаннями 220627,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30854,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п. 135.1 ст. 135 цього ж Кодексу, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п. 137.1 ст. 137 цього ж Кодексу, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що суд крім іншого повинен перевірити кожну обставину, що входить до підстав позову або підстав заперечення, і з'ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Позивачем на підтвердження обґрунтування позовних вимог надано суду копії наступних доказів:

- Договору №26/04-1 від 21.04.2015 року з додатками до договору;

- контракту № 148/06 від 30.06.2014 року;

- договору № 129-14 від 30.10.2014 року;

- контракту № 37-06 від 29.07.2015 року;

- податкових накладних № 1 від 22.04.2015 року, № 2 від 24.04.2015 року, № 3 від 27.04.2015 року, № 4 від 27.04.2015 року, № 5 від 28.04.2015 року, № 81 від 31.10.2014 року, № 82 від 31.10.2014 року, № 83 від 31.10.2014 року, № 84 від 31.10.2014 року, № 85 від 31.10.2014 року, № 105 від 30.09.2014 року, № 106 від 30.09.2014 року, № 107 від 30.09.2014 року, № 108 від 30.9.2014 року, № 109 від 30.09.2014 року, № 29 від 28.01.2015 року, № 41 від 31.01.2015 року, № 60 від 31.01.2015 року, № 61 від 31.010.2015 року, № 62 від 31.01.2015 року, № 63 від 31.01.2015 року, №64 від 31.01.2015 року, № 59 від 28.11.2014 року, № 60 від 28.11.2014 року, № 61 від 28.11.2014 року, № 62 від 28.11.2014 року, № 63 від 28.11.2004 року, № 64 від 28.11.2014 року, № 466 від 22.07.2015 року, № 467 від 23.07.2015 року;

- видаткових накладних № 001 від 22.04.2015 року, № 002 від 24.04.2015 року, № 003 від 27.04.2015 року, № 004 від 27.04.2015 року, № 005 від 28.04.2015 року;

- актів виконаних підрядних робіт за вересень, жовтень 2014 року, за липень 2015 року;

- актів здачі-приймання наданих послуг № НТС-0019 від 28.01.2015 року, № НТС-0025 від 31.01.2015 року, № НТС-0034 від 31.01.2015 року, № НТС-0035 від 31.01.2015 року, № НТС-0036 від 31.01.2015 року, № НТС-0037 від 31.01.2015 року, № НТС-0038 від 31.01.2015 року, № НТС-0082 від 28.11.2014 року, № НТС-0083 від 28.11.2014 року, № НТС-0084 від 28.11.2014 року, № НТС-0085 від 28.11.2014 року, № НТС-0086 від 28.11.2014 року, № НТС-0087 від 28.11.2014 року;

- витягу з рахунку 209 щодо наявності балансу товару;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 за 2014 рік;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 за 2015 рік;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 за 2014 рік (щодо наявності на балансі АТС);

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 за 2015 рік (щодо наявності на балансі АТС);

- сертифікатів відповідності на обладнання;

- витягу з акту перевірки Національною комісією з питань регулювання зв'язку України;

- наказу щодо періодичності технічного обслуговування обладнання;

- банківських виписок щодо проведення оплати послуг за договорами.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог про визнання протиправними спірних податкових повідомлень-рішень та таким що підлягають скасуванню, оскільки мету та реальність здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій відповідачем не спростовані.

Фактом з яким законодавець пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит та формування витрат є реальне здійснення операцій з придбання товару, робіт, послуг. Тобто недоліки первинних документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником права на податковий кредит та формування витрат.

Позивач формував витрати та податковий кредит із сплачених сум в тому числі ПДВ. Податкові накладні, видаткові накладні видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання в його ж господарській діяльності.

Позивачем до перевірки надані договори, акти наданих послуг, видаткові та податкові накладні розрахункові документи. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та правомірність формування витрат - є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами надано суду вищевказані копії належних первинних документів за відповідні періоди.

Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку, як позивача так і вказаних контрагентів, що повністю підтверджується актом перевірки позивача.

Судом не враховуються висновки податкового органу про нереальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Трансоіл 2015 , ТОВ Ідеал Інвест , ТОВ НТС-Р Ко ЛТД , ТОВ І.К.С. Ко ЛТД , оскільки таке не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Відповідач вказує до перевірки не надано інформації про транспортування товарів, однак наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, що не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, що відповідачем також не спростовано.

Відтак висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених жодними доказами, оскільки фактичний рух коштів та товару, робіт придбаних позивачем від ТОВ Трансоіл 2015 , ТОВ Ідеал Інвест , ТОВ НТС-Р КО ЛТД , ТОВ І.К.С. Ко ЛТД відповідач не спростував.

Суд також зазначає, складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Інформація про контрагента не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували правомірність інформації відповідача щодо контрагента позивача та фактичну безтоварність спірних операцій.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, а також формування податкового кредиту, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Факт безпосереднього зв'язку витрат чи формування податкового кредиту з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик придбаних товарів (робіт, послуг), які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку в тому числі формування податкового кредиту, обов'язковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

Мета позивача полягала у використанні придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Крім цього, виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів у контрагентів, які мали статус платників податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами також спростовані не були.

Позивачем протягом періоду, що перевірявся, первинні документи складенні по взаємовідносинах із ТОВ Трансоіл 2015 , ТОВ Ідеал Інвест , ТОВ НТС-Р Ко ЛТД , ТОВ І.К.С. Ко ЛТД мають всі обов'язкові реквізити, що свідчить про досягнення позивачем ділової мети в розумінні ПК України.

Судом не враховуються обґрунтування заперечень позовних вимог в тому числі і звітами про суми нарахованої заробітної плати, оскільки звіти жодними чином не спростовують факту поставки товари, виконаних робіт, а можливе недотримання контрагентами позивача вимог щодо нарахування та сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не може бути підставою для донарахування податкових зобов'язань позивачу.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів порушення саме позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору в відповідачем суд не надано.

Відтак, позовні вимоги про визнання вищевказаних податкових повідомлень - рішень, підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення позивачем вимог п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1. ст. 135, п. 137.1. ст. 137, п. 138.2. ст. 138, п. 198.1., п. 198.3. ст. 198 ПК України, відповідно протиправними є і підлягають скасуванню донараховані штрафні (фінансові) санкції.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги про визнання протиправними і скасування прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 13.06.2017 року.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_2 від 13.06.2017 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомунікаційна компанія (ЄДРПОУ 25239647, вул. Січових Стрільців, б.1, с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область) 8968,46 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 04.12.2017 року.

Суддя Гавдик З.В.