Постанова

від 08.02.2018 по справі 813/3071/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12390/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Макарика В.Я., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, прийняту суддею Гавдик З.В. у м. Львові о 09:48, повний текст якої складено 04 грудня 2017 року, у справі № 813/3071/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0009451410 від 13.06.2017 та №0009461410 від 13.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в ході позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" з питань взаємовідносин з ТзОВ Трансоіл 2015 за квітень 2015 року, ТзОВ Ідеал Інвест за липень 2015 року, ТзОВ НТС-Р Ко ЛТД за листопад 2014 року та січень 2015 року, ТзОВ І.К.С. Ко ЛТД за вересень, жовтень 2014 року податковим органом зроблено необґрунтовані висновки про порушення податкового законодавства, про що складено акт. На думку позивача, прийняті на підставі цього акта спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Позивач вказує, що належно оформлені між товариством та його контрагентами, первинні документи, надані відповідачу при проведені перевірки, є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операцій з отримання товарів, робіт, послуг.

На думку позивача, висновки податкового органу про те, що надані до перевірки акти містять перелік послуг, проте не надають інформації щодо отриманих послуг, а саме відсутні будь-які підтверджуючі документи щодо затрачених матеріалів (пальне для виїзду на об'єкт), заміни вузлів та комплектуючих, використання автоматизованих систем (для оновлення та перевірки систем), затрат робочого часу працівників підприємства - контрагентів тощо є необґрунтованими.

Крім того, контролюючим органом зазначено, що дані види робіт/послуг з технічного обслуговування виконувались кожного місяця на одних і тих самих об'єктах, проте в актах не зазначено, які саме види технічного обслуговування проводились - профілактичні чи пов'язані з ремонтом обладнання, та не встановлено періодичності робіт з технічного обслуговування. При цьому жодних належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності реальності проведених операцій, умислу службових осіб на ухилення від сплати податків, порушення інтересів держави, фіктивності договорів, акт перевірки не містить.

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України. Товаро-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Отже, податкове законодавство не ставить у залежність права платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товаро-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які покликається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Надані позивачем оригінали документів при проведенні перевірки (договори на виконання робіт, акти виконання робіт, податкові накладні, а також підтвердження оплати за виконані роботи) на підтвердження здійснення господарських операцій із ТзОВ Трансоіл 2015 , ТзОВ Ідеал Інвест , ТзОВ НТС-Р Ко ЛТД , ТзОВ І.К.С. Ко ЛТД відповідачем враховані не були, що призвело до помилкових висновків перевірки, викладених в акті. Єдиним доказом, на який покликається інспектор в акті перевірки є інші акти перевірки контрагентів позивача, які жодного відношення до ТзОВ Телекомунікаційна компанія не мають.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 13.06.2017. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_2 від 13.06.2017.

Постанова мотивована тим, що позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами надано на розгляд суду копії належних первинних документів за відповідні періоди. Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку як прозивача так і вказаних контрагентів, що повністю підтверджується актом перевірки позивача. Судом першої інстанції не враховано висновків податкового органу про нереальність здійснення позивачем господарський операцій з ТзОВ Трансоіл 2015 , ТзОВ Ідеал Інвест , ТзОВ НТС-Р Ко ЛТД , ТзОВ І.К.С. Ко ЛТД , оскільки таке не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами. Відповідач вказує, що до перевірки не надано інформації про транспортування товарів, однак наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, що не пов язані з дотриманням вимог податкового законодавства, що відповідачем також не спростовано. Відтак висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених жодними доказами, оскільки фактичний рух коштів та товару, робіт придбаних позивачем від ТОВ Трансоіл 2015 , ТОВ Ідеал Інвест , ТОВ НТС-Р КО ЛТД , ТОВ І.К.С. Ко ЛТД відповідач не спростував.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували правомірність інформації відповідача щодо контрагента позивача та фактичну безтоварність спірних операцій.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт безпосереднього зв язку витрат чи формування податкового кредиту з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик придбаних товарів (робіт, послуг), які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності. Мета позивача полягала у використанні придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку. Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем не підтверджено факту транспортування ТМЦ, придбаних у ТзОВ Трансоіл 2015 , а саме не надано до перевірки товарно-транспортні накладні на ТМЦ з відмітками про місце навантаження та розвантаження ТМЦ, передачу на отримання ТМЦ та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ, зокрема: ТТН квитанції на отримання електронних комплектуючих службами доставки, а саме укрпошта, нова пошта, де лівері тощо. В ході перевірки встановлено відсутність інформації щодо наявності у ТзОВ Трансоіл 2015 будь-яких основних засобів, в т.ч. транспортних засобів, а також не встановлено придбання даного типу ТМЦ в інших постачальників. Крім того, до перевірки не надано документів, які б підтверджували походження реалізованого товару (радіотовари) та його якість, зокрема: сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції.

На виконання договорів, укладених позивачем із ТзОВ І.К.С. Ко ЛТД , ТзОВ І.К.С. Ко ЛТД , ТзОВ Ідеал Інвест складено акти виконаних робіт та виписано податкові накладні.Ннадані акти містять перелік послуг, однак не надають інформації щодо отриманих послуг, а саме: відсутні будь-які підтверджуючі документи щодо витрачених матеріалів (пальне для виїзду на об'єкт), заміни вузлів та комплектуючих, використання автоматизованих систем (для оновлення та перевірки систем), витрат робочого часу працівників підприємств ТзОВ І.К.С. Ко ЛТД , ТзОВ НТС-Р Ко ЛТЛ , ТзОВ Ідеал Інвест тощо.

В акті перевірки зазначено, що дані види робіт/послуг з технічного обслуговування виконувались кожного місяця на одних і тих самих об'єктах, проте в актах не зазначено, які саме види технічного обслуговування проводились - профілактичні чи пов'язані з ремонтом обладнання, та не встановлено періодичності робіт із технічного обслуговування.

Податковим органом за наслідками перевірки зроблено висновок про порушення ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" по взаємовідносинах з ТзОВ Трансоіл 2015 , ТзОВ Ідеал Інвест , ТзОВ НТС-Р Ко ЛТД , ТзОВ І.К.С. Ко ЛТД вимог п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 214742,2 грн. Враховуючи проведення операцій без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального придбання послуг від ТзОВ І.К.С. Ко ЛТД за вересень та жовтень 2014 року, від ТзОВ НТС-Р Ко ЛТД за листопад 2014 року (встановлені дані і факти, що доводять відсутність реального (законного) джерера походження послуг, не підтверджено взаємовідносини з ТзОВ Трансоіл 2015 та ТзОВ Ідеал Інвест ) підприємством неправомірно визначено показники декларації з податку на прибуток, внаслідок завищення витрат на загальну суму 685650,00 грн. Враховуючи проведення операцій без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального придбання послуг від ТзОВ НТС-Р Ко ЛТД , ТзОВ Трансоіл 2015 та ТзОВ Ідеал Інвест , підприємством неправомірно визначено показники податкової декларації з податку на прибуток, наслідком чого стало завищення витрат та заниження доходу, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, на загальну суму 540061,00 грн. Перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем по взаємовідносинах із даними контрагентами вимог пп 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2014 рік в сумі 123417,00 грн та занижено фінансовий результат до оподаткування на 2015 рік в сумі 540061,00 грн (донараховано податок на прибуток за 2015 рік в сумі 97210,00 грн).

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст.9 вказаного Закону бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов'язкові реквізити.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

В розумінні п.2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області у період з 10.05.2017 по 15.05.2017 проведено позаланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Телком (ЄДРПОУ 25239647) з питань взаємовідносин з ТзОВ Трансоіл 2015 (39560532) за квітень 2015 року, ТзОВ Ідеал Інвест (39421863) за липень 2015 року, ТзОВ НТС-Р Ко ЛТД (39312857) за листопад 2014 року та січень 2015 року, ТзОВ І.К.С. Ко ЛТД (38902739) за вересень, жовтень 2014 року, про що складено акт №615/13-01-14-10/25239647 від 22.05.2017 (а.с.12-48).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість на суму 214742,2 грн, в тому числі: за вересень 2014 року в сумі 45710,00 грн, за жовтень 2014 року - в сумі 45710,00 грн, у листопаді 2014 року - 52284,00 грн, в січні 2015 року - в сумі 8736,00 грн, в квітні 2015 року - 50082,2 грн, в липні 2015 року - 12220,00 грн;

- пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135, п.137.1 ст.137, п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток у 2014 році в сумі 123417,00 грн та встановлено заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 2015 рік в сумі 540061,00 грн, що призвело до заниження об'єкту оподаткування на загальну суму 540061,00 грн, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 97210,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ НОМЕР_1 від 13.06.2017, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 322113,00 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 214742,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 107371,00 грн (а.с.51);

- №0009461410 від 13.06.2017, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання запатежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 251481,00 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями 220627,00, за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями - 30854,00 грн (а.с.49).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 17.08.2017 №18162/6/99-99-11-01-01-25 оскаржувані податкові повідомлення залишено без змін, а скаргу ТзОВ Телекомунікаційна компанія - без задоволення (а.с.141-147).

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 13.06.2017 та № НОМЕР_2 від 13.06.2017 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

В розумінні пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення).

Оціюючи податкові наслідки господарських операцій слід перевіряти дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України).

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Податкова вигода може визнаватись необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру).

Водночас відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В розумінні п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платном самостійно за ставкою, визначеною ст.136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

В межах спірних правовідносин дослідженню підлягають обставини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТзОВ Трансоіл 2015 , ТзОВ Ідеал Інвест , ТзОВ НТС-Р Ко ЛТД , ТзОВ І.К.С. Ко ЛТД .

Позивачем на підтвердження обґрунтування позовних вимог надано суду копії наступних доказів:

- Договору №26/04-1 від 21.04.2015 з додатками до договору;

- контракту № 148/06 від 30.06.2014;

- договору № 129-14 від 30.10.2014;

- контракту № 37-06 від 29.07.2015;

- податкових накладних № 1 від 22.04.2015, № 2 від 24.04.2015, № 3 від 27.04.2015, № 4 від 27.04.2015, № 5 від 28.04.2015, № 81 від 31.10.2014, № 82 від 31.10.2014, № 83 від 31.10.2014, № 84 від 31.10.2014, № 85 від 31.10.2014, № 105 від 30.09.2014, № 106 від 30.09.2014, № 107 від 30.09.2014, № 108 від 30.9.2014, № 109 від 30.09.2014, № 29 від 28.01.2015, № 41 від 31.01.2015, № 60 від 31.01.2015, № 61 від 31.010.2015, № 62 від 31.01.2015, № 63 від 31.01.2015, №64 від 31.01.2015, № 59 від 28.11.2014, № 60 від 28.11.2014, № 61 від 28.11.2014, № 62 від 28.11.2014, № 63 від 28.11.2004, № 64 від 28.11.2014, № 466 від 22.07.2015, № 467 від 23.07.2015;

- видаткових накладних № 001 від 22.04.2015, № 002 від 24.04.2015, № 003 від 27.04.2015, № 004 від 27.04.2015, № 005 від 28.04.2015;

- актів виконаних підрядних робіт за вересень, жовтень 2014 року, за липень 2015 року;

- актів здачі-приймання наданих послуг № НТС-0019 від 28.01.2015, № НТС-0025 від 31.01.2015, № НТС-0034 від 31.01.2015, № НТС-0035 від 31.01.2015, № НТС-0036 від 31.01.2015, № НТС-0037 від 31.01.2015, № НТС-0038 від 31.01.2015, № НТС-0082 від 28.11.2014, № НТС-0083 від 28.11.2014, № НТС-0084 від 28.11.2014, № НТС-0085 від 28.11.2014, № НТС-0086 від 28.11.2014, № НТС-0087 від 28.11.2014;

- витягу з рахунку 209 щодо наявності балансу товару;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 за 2014 рік;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 за 2015 рік;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 за 2014 рік (щодо наявності на балансі АТС);

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 за 2015 рік (щодо наявності на балансі АТС);

- сертифікатів відповідності на обладнання;

- витягу з акту перевірки Національною комісією з питань регулювання звязку України;

- наказу щодо періодичності технічного обслуговування обладнання;

- банківських виписок щодо проведення оплати послуг за договорами.

Щодо покликань відповідача на те, що акти виконаних робіт містять перелік послуг, проте не надають інформації щодо отриманих послуг, а саме відсутні підтверджуючі документи щодо витрачених матеріалів (пальне для виїзду на об'єкт), заміни вузлів та комплектуючих, використання автоматизованих систем (для відновлення та перевірки систем), витрат робочого часу працівників підприємств, питання правовідносин у відповідні періоди з якими були предметом перевірки контролюючим органом, колегія суддів зазначає наступне.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що, в свою чергу, встановлено судом і підтверджено матеріалами справи.

При цьому в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

Відтак, певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів та не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного придбання позивачем послуг.

Позивач формував витрати та податковий кредит із сплачених сум в тому числі ПДВ. Податкові накладні, видаткові накладні видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання в його ж господарській діяльності.

Позивачем до перевірки надані договори, акти наданих послуг, видаткові та податкові накладні розрахункові документи. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Водночас мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб'єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведене вище узгоджується з нормами пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість господарських операцій платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, який за загальним правилом виражається у прирості (збереженні) активів та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), вона не є вчиненою в межах господарської діяльності, а тому її наслідки не можуть відображатись в податковому обліку.

Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку, як позивача так і вказаних контрагентів, що підтверджується актом перевірки позивача.

Також колегія суддів не бере до уваги покликання скаржника на ненадання до перевірки інформації про транспортування товарів, оскільки неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про ймовірно фіктивну господарську операцію.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, на думку колегії суддів, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару.

Колегія суддів також не бере до уваги покликання контролюючого органу на відсутність ТзОВ Трансоіл 2015 за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, як не може свідчити про вказане і відсутність достатніх (на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, земельних ділянок, складських та офісних приміщень, основних засобів, зокрема транспортних засобів, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагент позивача не був позбавлений права укладати з іншими суб`єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Також слід зазначити, що наявна в податкового органі інформація щодо інших суб'єктів господарювання не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Таким чином, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Також неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Слід зазначити, що здійснення господарських операцій за певний період підтверджується іншими документами бухгалтерського обліку, наявність яких дає право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат.

Як вбачається із наданих позивачем на розгляд суду копій інших документів, всі вони містять достатньо обов'язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, а первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, є належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг).

Натомість, податковим органом обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), а також нявність ділової мети у діях платника податку, що мають позитивний влив на результати господарської діяльності платника податку, належними доказами не спростовані.

Таким чином, у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій із контрагентами, а отримані товари та послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, зазначені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними, що має наслідком визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 13.06.2017 та № НОМЕР_2 від 13.06.2017.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 813/3071/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Постанова складена в повному обсязі 12.02.2018.