Рішення

від 05.12.2017 по справі 906/966/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "05" грудня 2017 р. Справа № 906/966/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Луценко О.В, довіреність від 17.07.17;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Інтернет кафе" (м.Житомир)

про стягнення 19735,19 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Приватного підприємства "Інтернет кафе" заборгованості за договором №КБР-01/03/2/11 від 01.03.11 у розмірі 19735,19грн, з яких: 12000,00грн. основного боргу, 1941,58грн. пені, 679,51грн. 3% річних та 5114,10грн. інфляційних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, повідомив, що станом на день судового засідання заборгованість відповідача не змінилась та становить 12000,00грн.

Cудом відповідно до ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" здійснено електронний запит №1003331389 від 05.12.17 та роздруковано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо заданих показників пошуку - код ЄДРПОУ відповідача - 31945226, з якого вбачається, що місцезнаходження юридичної особи: 10014, м.Житомир, Бульвар Старий, будинок 10, кв.33.

Представник відповідача в судове зсідання не з'явився, ухвала від 21.11.17, яка направлялась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ (м.Житомир, Бульвар Старий, будинок 10, кв.33) повернулася з відміткою відділку поштового зв'язку: "за незапитом".

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.11 між Приватною організацією "Українська ліга авторських та суміжних прав" (УЛАСП/ позивач) та Приватним підприємством "Інтернет кафе" (користувач/відповідач) укладено договір №01/03/2/11 (а.с.32-33), за умовами якого:

- УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати дозвіл (невиключне право) на використання в комерційній діяльності музичних творів, в тому числі усіх необхідних майнових прав для їх використання, що використовуються, та здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24 січня 2011 року та договору доручення №УУ-01/20/11 від 20.01.11 з єдиною в Україні організацією уповноваженою на збір платежів за використання об'єктів суміжних прав - ОП "Українська ліга музичних прав" ;

- сторони погоджуються, що укладають даний договір з метою забезпечення здійснення єдиних виплат за використання в комерційній діяльності музичних творів, що сприятиме поліпшенню захисту об'єктів авторського та суміжного права на території України, а також полегшенню організації виплат роялті суб'єктам авторського та суміжного права ( розділ 1 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання оприлюднених музичних творів, публічне виконання фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, а користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП, відповідно до даного договору та закону (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.2.3 договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Додатком №1 до договору є встановлено перелік закладів, в яких Компанія здійснює використання творів, зокрема, таким закладом визначено заклад "Старе місто" в м.Житомирі, вул.Старий Бульвар, 10 кв.33 (а.с. 34).

Додатком №2 до договору сторони погодили розмір щомісячної винагороди обчислюється виходячи з фіксованої ставки 260,00грн за кожний заклад користувача зазначений у відповідних додатках до договору. Загальна сума щомісячної винагороди становить 260,00грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок ПО "УЛАСП " відповідно до умов договору (п.1.1, 1.2 додатку №2 до договору №01/03/2/11).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.11, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (п. 4.1 договору).

Згідно п.4.2 договору у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за весь час з моменту підписання договору і до дати підписання позовної заяви відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Одночасно з цим відповідач не дотримувався обов'язку сплачувати винагороду позивачу. Вказує, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п.4.2 цього договору, то станом на час подання позову до суду строк дії договору визначається періодом з 01.03.2011 року по 31.12.2017 року.

В порушення умов договору відповідач оплатив платежі за 34 місяці та частину 35 -го місяця використання невиключних прав, сплативши 9060,00грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с.36-39).

В період з січня 2014 року по жовтень 2017 року відповідач платежі не здійснював, у зв'язку з чим, за останнім виникла заборгованість у розмірі 12000,00грн.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення учасників процесу та приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі №КБР-01/03/2/11 від 01.03.11, предметом якого є видача дозволу на публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань у приміщенні кафе "Старе місто" за адресою: м.Житомир, вул.Старий Бульвар, 10 кв.33.

Відповідно до ст.433 ЦК України, об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, музичні твори (з текстом або без тексту).

За положеннями п.п.2,6 ст. 441 ЦК України використанням твору є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, публічне виконання.

Використанням виконання, у відповідності до п.1 ч.1 ст. 453 ЦК України, зокрема є доведення виконання до відома публіки під час його здійснення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

Частиною 5 ст.32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Згідно Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності про облік організації колективного управління №19/2011 від 24.01.11 Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав (а.с.27).

Приписами п.2 ч.1 ст.1107 ЦК України передбачено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі, зокрема, ліцензійного договору, який за ч.2 вказаної статті укладається у письмовій формі.

Тобто, спір між сторонами виник в процесі виконання укладеного ними ліцензійного договору про надання дозволу на публічне виконання музичних творів.

Згідно ч.1,3 ст.1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

У додатку №2 до договору №КБР-01/03/2/11 сторони погодили, що загальна сума щомісячної винагороди становить 260,00грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок ПО "УЛАСП " відповідно до умов договору.

Як вже зазначалось, п.2.3 договору встановлено, що користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлену продукцію не провів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 12000,00грн боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до пункту 2.6 договору №КБР-01/03/2/11 від 01.03.11, за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 1941,58грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 2.6 договору сторони визначили, у разі затримки платежів, користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунку позивача по договору (а.с.13-19) вбачається, що останній при здійсненні нарахування пені не в усіх періодах врахував п.6 ст.232 ГК України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, загальний розмір пені по договору №КБР-01/03/2/11 від 01.03.11 складає 1938,81грн. У стягненні 2,77грн пені слід відмовити.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 679,51грн 3% річних та 5114,10грн інфляційних (а.с.10-11).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, загальний розмір 3% річних становить 678,88грн, інфляційних 4896,81грн. У стягненні 0,63грн 3% річних та 217,29грн інфляційних слід відмовити.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 19514,19грн., з яких: 12000,00грн основного боргу, 1938,81грн пені, 678,88грн 3% річних та 4896,81грн інфляційних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 2,77грн пені, 0,63грн 3% річних та 217,29грн інфляційних.

Судовий збір відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, якою передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, покладається на відповідача у повному обсязі, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Приватного підприємства "Інтернет кафе" (10014, м.Житомир, Старий Бульвар, будинок 10, кв.33, код ЄДРПОУ 31945226) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м.Київ, вул.Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016; код ЄДРПОУ 37396233)

- 12000,00грн основного боргу;

- 1938,81грн пені;

- 678,88грн 3% річних;

- 4896,81грн інфляційних;

- 1600,00грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 2,77грн пені, 0,63грн 3% річних та 217,29грн інфляційних

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.12.17

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 2 прим

1- в справу

2,- відповідачу (рек. з повід)