Рішення від 28.11.2017 по справі 910/14193/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017р. Справа № 910/14193/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут , м.Львів

до відповідача: Філії Миколаївський спортивно-оздоровчий комплекс Ювілейний , м. Миколаїв, Львівська область

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство освіти і науки України, м. Київ

про стягнення 83 417, 65 грн. заборгованості

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2-А. Ю.

Від третьої особи: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут , м. Львів до Центрального спортивного комплексу Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, м. Київ про стягнення 83 417, 65 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017р. матеріали справи №910/14193/17 було скеровано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

19.10.2017р. ухвалою господарського суду Львівської області порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01.11.2017р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України.

Ухвалою суду від 01.11.2017р. замінено первісного відповідача - Центральний спортивний комплекс Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України належним відповідачем - Філією Миколаївський спортивно-оздоровчий комплекс Ювілейний та відкладено розгляд справи на 28.11.2017р.

В судове засідання 28.11.2017р. представник позивача з'явився, 27.11.2017р. через службу діловодства господарського суду подав клопотання, згідно якого повідомив про повну сплату відповідачем основної заборгованості в розмірі 31000,29 грн., що підтвердив долученими даними бухгалтерського обліку. Посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору про закупівлю товарів за державні кошти від 01.02.2017р. щодо оплати за поставлений позивачем природний газ. Внаслідок чого, позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню в розмірі 9564,42 грн., 3% річних на суму 1096,08 грн. та інфляцію в розмірі 5075,86 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, повну сплату основного боргу підтвердив усно. Проти нарахованих позивачем 3% річних, інфляції та пені заперечив. Посилається на важке матеріальне становище відповідача та відсутність коштів. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, вимог ухвали суду від 19.10.2017р. не виконала.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Однією з підстав виникнення зобов»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

01.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (позивач, за договором - постачальник) та Філією Миколаївський спортивно-оздоровчий комплекс Ювілейний (відповідач, за договором - споживач) укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №114112MXJSDB017.

Відповідно до умов п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити споживачу протягом 2017 року товар, 06.20.1 (09123000-7) - газ природний, скраплений або в газоподібному стані (газ природний) у власність (надалі - Газ або Товар ) в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку, та на умовах, передбачених даним договором.

Постачальник передає споживачу газ в обсягах 41365 м. куб. (сорок одна тисяча триста шістдесят п'ять м.куб.) газу. Дані обсяги є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися залежно від реального фінансування видатків та потреб споживача (п.1.2 договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. договору, ціна газу на момент укладення договору становить 7379,83 грн. за 1000,0 куб. м, крім того ПДВ -1475,97 грн., всього з ПДВ - 8855,80 грн. Загальна сума договору становить 366320,17 грн. (триста шістдесят шість тисяч триста двадцять грн.)

У відповідності до п. 3.1. договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07:00 години першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно.

Згідно п. 3.2.3. договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 10.1.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017р., а в частині не виконання зобов'язань - до їх повного виконання.

На виконання умов зазначеного договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 195146,80 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу №ЗЛВ00007867 від 31.01.2017р. та №ЗЛВ00017025 від 28.02.2017р. підписаними та скрапленими печатками сторін (в матеріалах справи).

Однак, в порушення умов договору, відповідач лише частково оплатив за поставлений природний газ, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на момент подачі позову до суду становила 67681,29 грн.

В процесі розгляду справи, відповідач сплатив основний борг за поставлений товар в розмірі 67681,29 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку долученими до матеріалів справи. Дана обставина відповідачем не заперечувалась. Відтак, провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі ст. 80 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до приписів ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. договору №114112MXJSDB017, в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

Відтак, на підставі п. 6.2. договору, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті товару, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 9564,42 грн., згідно поданого розрахунку.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

На підставі вищенаведеного, згідно поданого розрахунку, позивачем за прострочення виконання зобов'язання правомірно нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 1096,08 грн. та інфляційні втрати на суму 5075,86 грн.

Усне посилання відповідача в судовому засіданні на відсутність коштів та скрутне фінансове становище Філії Миколаївський спортивно-оздоровчий комплекс Ювілейний , судом до уваги не приймається, враховуючи вимоги ст.625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Суд зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ст. 617 ЦК України).

Суд звертає увагу відповідача на приписи ч.1 ст.96 ЦК України, згідно якої юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а також ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України якими встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань по оплаті за поставлений природній газ, підтверджена матеріалами справи та становить 9564,42 грн. - пені, 1096,08 грн. - 3 % річних та 5075,86 грн. - інфляційних нарахувань. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33ГПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 96, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 611, 612, 617, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218 ГК України, ст.ст.4 3 , 32, 33, 49, 80, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Філії Миколаївський спортивно-оздоровчий комплекс Ювілейний , Львівська область, м. Миколаїв, вул. В. Великого, буд. 24 (код ЄДРПОУ 30115353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут , м. Львів, вул. Золота, буд. 42 (код ЄДРПОУ 39594527) - 9564,42 грн. - пені, 1096,08 грн. - 3 % річних, 5075,86 грн. - інфляційних нарахувань та 1 600, 00 грн. - судового збору.

3. В частині стягнення основного боргу - провадження по справі припинити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 04.12.2017р.

Суддя Мороз Н.В.