Рішення

від 30.11.2017 по справі 910/17414/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017Справа №910/17414/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" Білої Ірини Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-Д"

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ БЕРЕГ"

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКЛУБ"

третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

ДЕРЖАВНА ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД) "ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ"

про визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Герасименко І.А. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" Білої Ірини Володимирівни (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-Д" (відповідач) в якому просить суд:

визнати недійсним договір факторингу №8, укладений 05.12.2014 року між ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та ТОВ "ВЕЛЕС-Д";

визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором застави №15-СевВЛ від 20.10.2011, укладений 05.12.2014 року між ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та ТОВ "ВЕЛЕС-Д";

визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором поруки №1-СевВЛ від 20.10.2011, укладений 05.12.2014 року між ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та ТОВ "ВЕЛЕС-Д";

визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором поруки №2-СевВЛ від 20.10.2011, укладений 05.12.2014 року між ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та ТОВ "ВЕЛЕС-Д";

визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (посвідченим 20.10.2011 року, Висоцькою І.Я., приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим та зареєстрованого в реєстрі за №1176), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. 05.12.2014 та зареєстрований в реєстрі за №1858, що був укладений між ПАТ

"УКРБІЗНЕСБАНК" та ТОВ "ВЕЛЕС-Д";

у порядку застосування реституції, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-Д" повернути Публічному акціонерному товариству "Український Бізнес Банк" документи отримані згідно додатку №3 до договору факторингу №8 від 05.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17414/17, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ БЕРЕГ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКЛУБ", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та призначено розгляд справи на 07.11.2017.

30.10.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 07.11.2017 з'явився представник позивача, надав суду пояснення щодо обставин справи та надав оригінали документів для огляду.

Представники відповідача та третіх осіб 1-3 в судове засідання не з'явились, витребуваних документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 розгляд справи № 910/17414/17 відкладено на 23.11.2017

21.11.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 3 надійшли пояснення по справі.

21.11.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 23.11.2017 з'явились представники позивача та третьої особи 3.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, надав пояснення в обґрунтування заявленого клопотання та просив суд його задовольнити.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2017 розгляд справи відкладено на 30.11.2017.

У судове засідання 30.11.2017 з'явився представник позивача, надав суду документи для долучення до матеріалів справи, а також заяву про зміну предмету позовних вимог в частині, відповідно до якої просить суд змінити п. 6 прохальної частини позовної заяви та застосувати двосторонню реституцію між сторонами.

В силу приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи наведене, оскільки заява про зміну предмету позову подана позивачем з дотриманням приписів ст. 22 ГПК України, суд дійшов висновку про прийняття вказаної заяви до розгляду, у зв'язку із чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Представник відповідача в судове засідання 30.11.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представники третіх осіб в судове засідання 30.11.2017 не з'явились.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Представники третіх осіб 1, 2 належним чином повідомлялись про дату та час судового засідання, інформацію про час та місце засідання було розміщено на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) (до матеріалів справи долучено роздруківку із сайту).

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 30.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (фактор) укладено Договір факторингу № 8 (далі -договір факторингу), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт продає (переуступає) фактору право вимоги до боржника - ТОВ "СОНЯЧНИЙ БЕРЕГ", які включають в себе Кредитний договір № 15-СевВЛ, деталі якого містяться у Додатку № 1 до договору факторингу, а фактор приймає такі права вимоги та зобов'язується передати фінансування в розпорядження клієнта за плату.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором на дату набрання чинності цього договору, складає 5 337 571,04 грн. (п. 1.1.4 договору факторингу).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу, фактор надає фінансування клієнту у сумі 53 375,71 грн. (без ПДВ), а клієнт перераховує фактору плату у розмірі 1 % від суми фінансування. Протягом 3 банківських днів з дня отримання відповідного рахунку клієнт сплачує плату фактору (п. 2.3 договору факторингу).

Згідно з п. 3.1 договору факторингу, фактор має право вимагати від клієнта відступлення йому права вимоги, відповідно до п. 1.1 цього договору.

Положеннями п. 4.2.2 Договору, клієнт зобов'язується у дату набрання чинності цим договором передати фактору усю документацію, що підтверджує право вимоги та підписати Акт приймання-передачі прав вимоги, згідно додатку № 2 до цього договору та Акт приймання-передачі документів, згідно Додатку №3 до цього договору.

Договір факторингу вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 6.1 договору факторингу).

З метою виконання умов договору факторингу, клієнт - ПАТ "Український Бізнес Банк" передав фактору - ТОВ "Велес-Д" право вимоги (з усією документацією), що підтверджується актом приймання-передачі прав вимоги від 05.12.2014 та актом прийому-передачі документів до договору факторингу від 05.12.2014.

09.12.2014 відповідачем здійснено оплату за договором факторингу, що підтверджується платіжним дорученням № 12 на суму 53 375,71 грн.

Також, у зв'язку з укладенням договору факторингу, між позивачем та відповідачем були укладені:

- договір про відступлення права вимоги від 05.12.2014 за договором поруки № 1-СевВЛ від 20.10.2011, згідно з пунктом 1.1 якого цедент, що є кредитором за Договором поруки № 1-СевВЛ від 20.10.2011 та усіх додаткових угод до нього, яким забезпечено виконання зобов'язань ТОВ СОНЯЧНИЙ БЕРЕГ за Кредитним договором № 15-СевВЛ від 20.10.2011 року та усіх додаткових угод до нього передає, а цесіонарій приймає всі права вимоги за Договором поруки, а саме:

1.1.1. задоволення вимог щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, передбачених Кредитним договором, а також відшкодування можливих збитків, завданих цеденту та/або цесіанарію порушенням кредитором умов Договору поруки та/або порушення боржником умов Кредитного договору.

1.1.2. вимоги із сплати штрафів, пені та інших платежів, передбачених Договором поруки.

1.1.3. вимоги щодо відшкодування судових та інших витрат, пов'язаних із здійсненням забезпеченої порукою вимоги, відшкодування яких, передбачено Договором поруки.

1.1.4. будь-які інші вимоги, передбачені Договором поруки;

- договір про відступлення права вимоги від 05.12.2014 за договором поруки № 2-СевВЛ від 20.10.2011, згідно з пунктом 1.1 якого цедент, що є кредитором за Договором поруки № 2-СевВЛ від 20.10.2011 та усіх додаткових угод до нього, яким забезпечено виконання зобов'язань ТОВ СОНЯЧНИЙ БЕРЕГ за Кредитним договором № 15-СевВЛ від 20.10.2011 року та усіх додаткових угод до нього передає, а цесіонарій приймає всі права вимоги за Договором поруки;

- договір про відступлення права вимоги від 05.12.2014 р. за договором застави № 15-СевВЛ від 20.10.2011, відповідно до п. 1.1 цедент, що є заставодержателем за договором застави № 15-СевВЛ від 20.10.2011 та усіх додаткових угод до нього, передає, а цесіонарій приймає всі права вимоги за договором застави, зокрема право звернення стягнення на рухоме майно, що належить заставодавцеві на праві власності і є предметом договору застави, у відповідності до договору застави для задоволення вимог щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів;

- договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим 20.10.2011 Висоцькою І.Я., приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної республіки Крим та зареєстрованого в реєстрі за № 1176, відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель приймає право вимоги за договором іпотеки від 20.10.2011 (з урахуванням внесених до нього змін та доповнень), включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки і за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у повному розмірі, у разі невиконання боржником та/або майновим поручителем, зобов'язань за Кредитним договором. Згідно з пунктом 1.2 вказаного Договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки предметом іпотеки за Договором іпотеки є: нежитлові приміщення в літ. Б 1-й поверх 1-1 цех, пл. 15,0 кв.м., 1-2 цех., пл.. 21,7 кв.м, 1-3 мийка пл. 17,1 кв.м., 1-4 санвузол пл 2,4 кв.м., 1-5 зал пл. 65,6 кв.м., 1-6 туалет пл. 3,7 кв.м., 1-7 гардероб пл. 6,8 кв.м., 1-8 кладова пл. 13,9 кв.м., ІІ-й поверх 2-5 хол пл. 12,3 кв.м., загальною площею 158,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, буд. 27а, належать Поручителю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 18.09.2006 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №1293 від 28.08.2006 року; нежитлові приміщення в літ. Б загальною площею 46,6 кв.м.: II поверх 2-1 кабінет, пл. 15,4 кв.м., 2-2 кабінет, пл. 23,5 кв.м, 2-3 коридор пл. 2,3 кв.м., 2-4 туалет пл 5,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, буд. 27а, належать Поручителю на підставі Договору купівлі-продау, посвідченого 12.11.2007 року Сотніковим В.П., приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу реєстровий номер 665. З обладнанням що перебуває на балансі: холодильна камера, холодильники, морозильна камера, морозильники, котел (топочна), бойлер, електричні плити, витяжка, літній тент, барні стойки, касовий апарат, музична апаратура, вивіска неонова, указатель неоновий, ледогенератор, що перебуває поза балансом: мікрохвильові печі, електричні чайники, столи, стільці, рюмки, бокали, чашки чайні, чашки кофейні, тарілки, каструлі, ложки, вилки.

Вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін договору іпотеки на дату укладення договору іпотеки становить 3 990 191,00 грн. та обладнання 21 275,00 грн. (п. 1.3 договору про відступлення за договором іпотеки).

Згідно з п. 1.4 договору відступлення за договором іпотеки, сума невиконаного боржником зобов'язання перед новим кредитором станом на час укладення цього договору за кредитним договором та відповідно за договором відступлення становить 5 337 541,04 грн.

Постановою правління Національного банку України № 844 від 25.12.2014 Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 164 від 25.12.2014 з 26.12.2014 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Постановою правління Національного банку України № 265 від 23.04.2015 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Український Бізнес Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 87 від 24.04.2015 з 24.04.2015 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" на підставі постанови Правління Національного банку України № 265 від 23.04.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.04.2015 прийнято Рішення № 87, яким з 24.04.2015 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білу І.В.

Частинами 1, 2, 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно звіту про незалежну оцінку прав вимоги за кредитним договором № 15-СевВл від 20.10.2011 (дата завершення складання звіту 12.08.2015), складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Ако Експерт", ринкова вартість права вимоги за кредитним договором складала на 05.12.2014 1 735 296,24 грн.

Рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" Білої І.В. від 09.12.2015 № 18 віднесено до категорії нікчемних договір факторингу № 8 від 05.12.2014 та договори відступлення прави вимоги, з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

01.09.2017 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 1512 про повернення позивачу всіх грошових коштів, які були перераховані боржниками (позичальниками банку за кредитними договорами) на користь відповідача; повернення позивачу оригіналів всіх кредитних договорів та договорів забезпечення (іпотеки, застави, поруки тощо), додатків до них, та інших документів, пов'язаних з виконанням сторонами умов цього договору. Заявлені вимоги підлягали виконанню протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги.

Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що спірний договір факторингу був вчинений з порушенням приписів чинного законодавства, а саме: відступлення права вимоги відбулось за заниженою вартістю. Договори відступлення за договорами поруки, застави, іпотеки безпосередньо пов`язані з укладеним між сторонами договором факторингу №8 від 05.12.2014, а тому також підлягають визнанню недійсними.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 215 та ст. 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Пунктом 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом та недійсні, недійсність яких встановлюється судом. Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 Цивільного кодексу України).

Як на підставу для визнання недійсним Договору факторингу та договорів відступлення прав вимоги за договорами поруки, застави, іпотеки, позивач вказує на те, що такі правочини є нікчемними, тобто такими, недійсність яких встановлена приписами ч 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноваженнь та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 вказаного Закону уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема з таких підстав: - банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; - банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Зі змісту приписів п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості майна, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.

Як встановлено судами, внаслідок укладення спірного договору факторингу ПАТ "Український Бізнес Банк" відступило право вимоги виконання зобов'язань ТОВ СОНЯЧНИЙ БЕРЕГ на користь ТОВ "Велес-Д" у загальному розмірі 5 337 571,04 грн., а Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" було здійснено оплату коштів в сумі 53 375,71 грн. на користь ПАТ "УкрБізнесБанк" згідно з умовами договору.

Як зазначено у пункті 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна.

Поняття "звичайних" цін наведено в Податковому кодексі України. Відповідно до п. 14.1.71 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відтак, рівень звичайної ціни (рівень ринкової ціни) може бути визначений за результатами оцінки об'єкту продажу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності, у цьому Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які трава, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Згідно із ст. ст. 12, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень.

На підтвердження факту відчуження майнових прав Банком долучено до матеріалів справи звіт про незалежну оцінку прав вимоги за кредитними договорами № 15-СевВЛ від 20.10.2011, складеного 12.08.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "АКО Експерт" на дату оцінки - 05.12.2014.

Згідно вказаного звіту загальна ринкова вартість об'єктів оцінки становить 1 735 296,24 грн. Таким чином, ринкова вартість активу банку у вигляді права вимоги за кредитним договором перевищує ціну продажу цього більше ніж на 96%, процентне відношення ціни продажу до ринкової вартості - 3,08%.

При цьому, суб'єкт оціночної діяльності, який здійснював зазначену оцінку, має відповідний сертифікат, виданий згідно Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

На замовлення позивача у справі Приватним підприємством "ТА-Експерт-Сервіс" була здійснена рецензія на звіт №07-03/08-15/РД1 про незалежну оцінку прав вимоги за кредитним договором № 15-СевВЛ від 20.10.2011, за результатами рецензування якого встановлено, що звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на спростування висновків, викладених у звіті, суд приймає в якості належного та допустимого доказу звіт про незалежну оцінку прав вимоги за кредитними договорами №15-СевВЛ від 20.10.2011, складений 12.08.2015.

Аналогічна правова позиція про прийняття звіту як належного та допустимого доказу, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2016 у справі 910/32313/15.

З наведеного вбачається, що визначена за результатами оцінки вартість права вимоги за кредитним договором є значно більшою, аніж вартість, за якою відповідне право вимоги було відчужено на користь відповідача за договором факторингу.

Рішенням №18 від 08.12.2015 р., прийнятим на підставі Акту від 08.12.2015 р. про встановлення факту нікчемності договору факторингу, позивачем визнано нікчемними спірний Договір факторингу та договори про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, застави та поруки, укладеними на виконання договору факторингу, з моменту їх укладення.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Судом встановлено, що 01.09.2017 вимогою вих. № 1512, позивачем повідомлено відповідача про нікчемність договору факторингу та договорів відступлення права вимоги.

Факт надсилання зазначеної вимоги на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 01.09.2017 та відповідного опису вкладення.

Вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку не оскаржене відповідачем у встановленому чинним законодавством України порядку.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" на підставі договору факторингу № 8 від 05.12.2014 було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-Д" права вимоги за кредитним договором за ціною, що на більш ніж 20 відсотків (96,2 %) нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, що згідно приписів п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить про нікчемність вищезазначеного правочину.

За огляду на встановлені судом обставини, вимога позивача про визнання недійсним договору факторингу №8, укладеного 05.12.2014 року між ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та ТОВ "ВЕЛЕС-Д" підлягає задоволенню.

Щодо вимог про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги за договором застави №15-СевВЛ від 20.10.2011, укладеного 05.12.2014 року між ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та ТОВ "ВЕЛЕС-Д", договору про відступлення права вимоги за договором поруки №1-СевВЛ від 20.10.2011, укладеного 05.12.2014 року, договору про відступлення права вимоги за договором поруки №2-СевВЛ від 20.10.2011, укладеного 05.12.2014 року, договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки (посвідченим 20.10.2011 року, Висоцькою І.Я., приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим та зареєстрованого в реєстрі за №1176), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. 05.12.2014 та зареєстрований в реєстрі за №1858, що був укладений між ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та ТОВ "ВЕЛЕС-Д", то вказані договори укладені на виконання договору факторингу № 8 від 05.12.2014, який судом визнано недійсним, а тому вимоги про визнання зазначених договорів недійсними підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прямо передбачає нікчемність правочинів будь-якого виду, у тому числі й про відступлення права вимоги, у разі наявності визначених у ч. З цієї норми підстав, тоді як у силу ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, не зважаючи на обставини визнання його недійсним судом або виконання його сторонами. Натомість обов'язок сторін повернути одна одній одержане на виконання нікчемного правочину, передбачений як ч. 1 ст. 216 ЦК України, так і ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 21.03.2016р. у справі №922/3258/15).

Імперативна норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачає наслідком недійсності правочину саме двосторонню реституцію, яка полягає у поверненні у натурі кожною стороною одна одній всього, що вона одержала на виконання цього правочину, в той час як позовні вимоги у даній справі всупереч цій нормі сформульовані у вигляді застосування односторонньої реституції.

Постановою від 06.09.2017 р. у справі № 6-1081цс17 Верховний Суд України у складі судових палат у цивільних та господарських справах скасував рішення першої інстанції та передав справу на новий розгляд у зв'язку із тим, що суд першої інстанції визнав договір купівлі-продажу недійсним, проте правила реституції за частиною першою статті 216 ЦК України застосував тільки щодо однієї зі сторін правочину - постановив рішення про зобов'язання повернути особі майно, одержане ним як покупцем за недійсним договором; при цьому суд не вирішив питання про повернення іншій стороні правочину (відповідачу) того, що він передав на виконання цього ж договору, в зв'язку з визнанням його недійсним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно акту приймання-передачі документів до договору факторингу № 8 від 05.12.2014 року, укладеного в якості додатку № 3 до договору факторингу № 8 від 05.12.2014 року, ПАТ "Укрбізнесбанк" передало, а ТОВ "Велес-Д" прийняло ряд документів згідно переліку. В свою чергу, як вбачається з платіжного доручення № 12 від 09.12.2014 на виконання умов договору факторингу № 8 від 05.12.2017, ТОВ "Велес-Д" перерахувало ПАТ "Укрбізнесбанк" грошові кошти у розмірі 53 375,71 грн.

Таким чином, вимога позивача, викладена в заяві від 30.11.2014 про застосування двосторонньої реституції підлягає задоволенню, шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачу документи, отримані за недійсним правочином, та зобов'язання позивача повернути позивачу грошові кошти, отримані за недійсним правочином.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє повністю вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" Білої Ірини Володимирівни.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір факторингу № 8, укладений 05.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (ідентифікаційний код 19388768) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-Д" (ідентифікаційний код 39042100).

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором застави №15-СевВЛ від 20.10.2011, укладений 05.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (ідентифікаційний код 19388768) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-Д" (ідентифікаційний код 39042100).

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором поруки №1-СевВЛ від 20.10.2011, укладений 05.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (ідентифікаційний код 19388768) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-Д" (ідентифікаційний код 39042100).

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором поруки №2-СевВЛ від 20.10.2011, укладений 05.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (ідентифікаційний код 19388768) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-Д" (ідентифікаційний код 39042100).

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (посвідченим 20.10.2011 року, Висоцькою І.Я., приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим та зареєстрованого в реєстрі за №1176), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. 05.12.2014 та зареєстрований в реєстрі за №1858, що був укладений між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (ідентифікаційний код 19388768) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-Д" (ідентифікаційний код 39042100).

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-Д" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7, код 39042100) повернути Публічному акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (83001, Донецька обл., місто Донецьк, вул.. Артема, будинок 125, код 19388768) документи отримані згідно додатку №3 до договору факторингу №8 від 05.12.2014.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (83001, Донецька обл., місто Донецьк, вул.. Артема, будинок 125, код 19388768) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-Д" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7, код 39042100) 53 375,71 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-Д" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7, код 39042100) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (83001, Донецька обл., місто Донецьк, вул.. Артема, будинок 125, код 19388768) 9600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2017.

Суддя С.О. Турчин