Постанова

від 05.12.2017 по справі 902/730/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 902/730/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Юрчук М.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Великий ярмарок", м.Жмеринка Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від 28.09.17 р. у справі № 902/730/17 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Жмеринської міської ради Вінницької області, м.Жмеринка Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великий ярмарок", м.Жмеринка Вінницької області

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.09.2017р. у справі №902/730/17 позов Жмеринської міської ради Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великий ярмарок" про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки - задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки №782 укладений 24.11.2009р. між Жмеринською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Великий Ярмарок".

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Великий Ярмарок" повернути Жмеринській міській раді Вінницької області земельну ділянку площею 0,8695га, що знаходиться в м.Жмеринка по вул.Н.Базарній, 1М..

Стягнуто з Жмеринської міської ради Вінницької області в дохід Державного бюджету України 1600,00грн. - судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Великий Ярмарок" на користь Жмеринської міської ради Вінницької області 3200,00грн. - витрат зі сплати судового збору .

Видано накази.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Великий ярмарок" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також, просить судові витрати покласти на позивача.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2017р. відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 05.12.2017р..

04.12.2017р. на електронну адресу суду від Жмеринської міської ради Вінницької області надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить рішення господарського суду Вінницької області від 28.09.2017р. у справі №902/730/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

04.12.2017р. на поштову адресу суду від ТОВ "Великий ярмарок" надійшло клопотання від 03.11.2017р. про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із відсутністю у штаті підприємства юриста та неможливістю керівника прибути в судове засідання.

Згідно абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд звертає увагу на те, що представництво інтересів в суді не обмежене певним колом осіб, а надання додаткових пояснень та доказів по справі в господарському судочинстві не ставиться в залежність від явки уповноважених представників у судове засідання.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006р. №1-5/45 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст.6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Також, колегія суддів звертає увагу заявника клопотання про відкладення розгляду справи, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України, а неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України).

З врахуванням вищенаведеного, в судовому засіданні 05.12.2017р. судова колегія не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні вказаного вище клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, до клопотання про відкладення розгляду справи заявником не додано жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин.

Позивач в судове засідання 05.12.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судове засідання 05.12.2017р. не з'явився.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Жмеринської міської ради Вінницької області №737 від 03.11.2009р. надано ТОВ "Великий ярмарок" в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для комерційних потреб під ринками, загальною площею 0,8943га, яка знаходиться: 23100 у м.Жмеринка, по вул.Н.Базарна 1 М, строком - на 50 (п'ятдесят) років (п.п.1, 2, 8 договору) (а.с.21-22).

На підставі вищевказаного рішення, 24.11.2009 року між Жмеринською міської радою Вінницької області (орендодавець) та ТОВ "Великий ярмарок" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від за №782 (далі - договір).

На підставі вищевказаного рішення, 24.11.2009р. між Жмеринською міської радою Вінницької області (орендодавець) та ТОВ "Великий ярмарок" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від за №782 (далі - договір) (а.с.21-22).

Згідно п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 473 957,70грн..

У відповідності до п.10 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації грошової оцінки міста.

Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата орендарем вноситься у грошовій формі в розмірі 4 (чотирьох) відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 18 958,31грн. на поточний рік.

Відповідно до п.11 договору, орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок місцевого бюджету міста Жмеринка не пізніше 30 числа наступного за звітним місяцем.

Пунктом 37 договору встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається за рішенням сесії міської ради у разі: несплати орендної плати більше 6 місяців; самовільної зміни функціонального використання земельної ділянки.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, тощо. (п.41 договору).

Договір зареєстрований у Жмеринській міській раді, про що у книзі записів реєстрації внесено запис 24.11.2009р. №782.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу вказану земельну ділянку, що стверджується актом приймання - передачі земельної ділянки в оренду від 27.11.2009р. (а.с.23).

Враховуючи невиконання ТОВ "Великий ярмарок" обов'язків, передбачених договором оренди землі від 24.11.2009р. у вигляді систематичної несплати орендної плати за землю, Жмеринською міською радою було прийняте рішення №349 від 08.06.2017р. про розірвання вказаного договору (а.с.25).

В подальшому, Жмеринською міською радою направлено на адресу та отримано 19.06.2017р. ТОВ "Великий ярмарок" лист-пропозицію №02-5/10-1529 від 13.06.2017р. про розірвання договору оренди земельної ділянки №782 від 24.11.2009р. по вул.Н.Базарній 1 М, загальною площею 0,8943га., про що свідчать відповідні рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек підприємства поштового зв'язку про відправлення поштового повідомлення. (а.с.26).

Однак, відповіді на вказану пропозицію Жмеринською міською радою отримано не було.

За вказаних обставин, Жмеринська міська рада Вінницької області звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великий ярмарок" про розірвання договору оренди земельної ділянки №782 укладений 24.11.2009р. між Жмеринською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Великий Ярмарок", та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Великий Ярмарок» повернути земельну ділянку (а.с.3-6).

Обґрунтовуючи позовну заяву, Жмеринська міська рада Вінницької області посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Великий ярмарок" зобов'язань за договором оренди земельної ділянки №782 від 24.11.2009р. в частині сплати орендних платежів, що відповідно до п.37 договору, є підставою розірвання договору в односторонньому порядку.

Також, покликається на рішення господарського суду Вінницької області від 12.06.2017р. у справі № 902/317/17, за яким з ТОВ "Великий ярмарок" стягнуто заборгованість по сплаті орендної плати за вказаним договором.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.08.2017р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №902/730/17 та призначено її до розгляду.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.09.2017р. розгляд справи відкладено на 28.09.2017р. з метою виконання відповідачем вимог суду в частині надання доказів та необхідністю надання додаткових доказів.

28.09.2017р. від відповідача надійшло клопотання б/н від 27.09.2017р. про зупинення провадження у справі до завершення розгляду справи (набрання рішенням законної сили) №902/317/17 Рівненським апеляційним господарським судом.

Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач зазначає на те, що пред'являючи позов про розірвання договору оренди землі Жмеринська міська рада посилається на наявність рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/317/17, за яким з відповідача стягнуто заборгованість по орендній платі згідно договору оренди землі №782 від 24.11.2009р.. Проте, дане рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку, і на даний час здійснюється апеляційне провадження по справі №902/317/17.

Розглянувши клопотання відповідача б/н від 27.09.2017р., господарський суд Вінницької області дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення та зупинення провадження у справі, оскільки судом апеляційної інстанції закінчено апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Великий Ярмарок". Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017р. у справі №902/317/17 рішення господарського суду Вінницької області від 12.06.2017р. залишено без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Великий Ярмарок" - без задоволення (а.с.121-127).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 28.09.2017р. у справі №902/730/17 позов задоволено (а.с.132-138).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами ст.141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У відповідності до ст.31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, відповідно до чинного законодавства розірвання договору оренди в судовому порядку може бути здійснено тільки у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що рішенням господарського суду Вінницької області від 12.06.2017р. у справі №902/317/17 з ТОВ "Великий ярмарок" стягнуто заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 24.11.2009р. №782.

Зокрема, рішенням господарського суду Вінницької області від 12.06.2017р. у справі №902/317/17 встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав та з 01.06.2016р. допустив заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у встановлені договором строки.

Зазначеним рішенням задоволено позовні вимоги Жмеринської міської ради на суму 63468,78грн..

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017р. у даній справі рішення господарського суду Вінницької області від 12.06.2017р. залишено без змін.

Відтак, зазначене рішення суду від 12.06.2017р. набуло законної сили.

Отже, вказані вище фактичні обставини не потребують додаткового дослідження по даній справі та прийнято до уваги судом в силу приписів ст.35 ГПК України.

У відповідності до ст.35 ГПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема зазначено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиційне значення для господарського суду має й вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним: у скасованих судових рішеннях (а в разі часткового скасування таких рішень - у скасованих їх частинах).

Відповідно до п.п.2.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", яким роз'яснено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Як роз'яснено у п.2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч.ч.1 - 3 ст.31 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 32 "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі, як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

За приписами ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п.21 договором оренди земельної ділянки від 24.11.2009р. №782, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду у місячний термін після закінчення строку дії цього договору оренди землі.

Враховуючи вище викладене, а також те, що відповідачем, всупереч умовам договору оренди та приписам ст.96 ЗК України, без належних на те підстав, систематично не сплачувалась орендна плата за користування земельною ділянкою, що свідчить про порушення істотних умов договору, господарський суд Вінницької області дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки №782 від 24.11.2009р. та повернення Жмеринській міській раді земельної ділянки площею 0,8695га, яка знаходиться в м.Жмеринка по вул.Н.Базарній, 1М.

Отже, із врахуванням вищевикладеного в сукупності, колегія погоджується з висновком господарського суду Хмельницької області, що позов слід задоволити.

Судові витрати місцевий господарський суд розподілив з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

За наведених обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 28.09.2017р. у справі №902/730/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Великий ярмарок" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 28.09.2017р. у справі №902/730/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Великий ярмарок", м.Жмеринка Вінницької області - без задоволення.

2. Справу №902/730/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Юрчук М.І.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (23100, Вінницька область, м.Жмеринка, вул.Центральна, 4),

3 - відповідачу (23100, АДРЕСА_1),

4 - в наряд.