Ухвала

від 18.10.2017 по справі 804/4354/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2017 рокусправа № 804/4354/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

ТОВ Трейд Коммодіті звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2017 року №0004364614.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю (ОСОБА_1.) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_2.) заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ТОВ Трейд Коммодіті (код ЄДРПОУ 30536344) перебуває на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС як платник податків та зборів. Видами економічної діяльності позивача є: - 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, 78.1.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Трейд Коммодіті з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Благовест (код ЄДРПОУ 32697704) за квітень-червень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.2017 року №56/28-10-46-14-30536344, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

- пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань за квітень 2014 року у сумі 133620,25 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього у сумі 330605,57 грн., в тому числі: за квітень 2014 року у сумі 133620,25 грн., за травень 2014 року у сумі 134639,87 грн., за червень 2014 року у сумі 62345,45 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 28.06.2017 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004364614, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 295477,98 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 196985,32 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 98492,66 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку що спірне податкове повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів погоджуються з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV (далі Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Трейд Коммодіті (покупець) та ТОВ Благовест (продавець) 03.03.2014 року укладено договір поставки №0303/14 (а.с. 22-24).

Відповідно до умов договору, продавець зобов'язується поставити і передати нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, марка, кількість, ціна та вартість товару визначається сторонами в накладних та специфікаціях окремо на кожну партію товару. Пунктом 1.4 договору визначено, що загальна вартість договору визначається виходячи з цін на товар та загальної кількості товару, що проданий у відповідності з умовами договору. Відповідно до пункту 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах самовивозу - автомобільним транспортом покупця. Згідно з пунктом 9.1 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року.

На виконання умов договору № 0303/14 від 03.03.2014 року ТОВ "Благовест" виписано видаткові накладні (а.с. 25-29), податкові накладні (а.с. 34-36).

Податкові накладні на поставку товару у кількості 29,921 т. загальною сумою 397 950 грн. за видатковою накладною №3004/02 від 30.04.2014 року та у кількості 29,909 т на загальну суму 403771,50 грн. за видатковою накладною №3004/03 від 30.04.2014 року в матеріалах справи відсутні.

Розрахунки за товар здійснено у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень на загальну суму 1 983 632,80 (а.с.37-42).

Транспортування товару здійснено відповідно до товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що постачання товару здійснювалось від ТОВ Благовест до замовника, вантажоодержувача - ТОВ Трейд Коммодіті , автопідприємством ФОП ОСОБА_3 автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2, водієм ОСОБА_4 (а.с.30-33):

- від 14.05.2014 року №1405 у кількості 22,426 т на загальну суму 405910,60 грн., пункт навантаження - АДРЕСА_1

- від 16.05.2014 року №1605 у кількості 22,206 т на загальну суму 401928,60 грн., пункт навантаження - АДРЕСА_1

- від 30.04.2014 року №30/04/14-05 у кількості 29,921 т на загальну суму 397950 грн., пункт навантаження - АДРЕСА_2

- від 30.04.2014 року №30/04/14-02 у кількості 29,909 т на загальну суму 403771,50 грн., пункт навантаження - АДРЕСА_2

- від 27.06.2014 року №27/06/14 у кількості 20,667 т на загальну суму 374072,70 грн., пункт навантаження - АДРЕСА_3

На підтвердження наявності складських потужностей для зберігання придбаних нафтопродуктів представником позивача надано суду копію договору оренди нерухомого майна №16/09-13 від 11.10.2013 року, укладеного між ТОВ Нафта Капітал Груп (орендодавець) та ТОВ Трейд Коммодіті (орендар), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння і користування комплекс будівель та споруд для зберігання паливно-мастильних матеріалів, розташований за адресою: АДРЕСА_2 На підставі пункту 4.1 договору орендна плата виплачується в останній день дії цього договору в грошових одиницях України, і становить 1000 грн. щомісячно. Відповідно до пункту 6.1 договір укладено терміном до 31.12.2015 року (а.с. 61-63).

При цьому як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявним в матеріалах справи доказами, у видаткових накладних не зазначена інформація стосовно особи, яка отримала товар від імені позивача, зокрема відсутнє прізвище та посада відповідальної особи.

В апеляційній скарзі представник позивача з цього приводу зазначає про те, що приписами ст. 207 ЦК України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою. За твердженнями апелянта підпис на видаткових накладних належить директору підприємства та відповідає його підпису на договорі.

Проте, колегія суддів критично розцінює такі доводи з огляду на те, що приписами ч.2 ст. 9 Закону № 996 передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні містити такі обов'язкові реквізити, крім іншого, як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, в даному випадку зазначення посади та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, якими є прізвище відповідальної особи, є обов'язковими реквізитами видаткової накладної, а їх відсутність свідчить про неналежне складання такого первинного документа

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено про відсутність посади представника ТОВ Благовест на виписаних податкових накладних, а в податковій накладній від 27.06.2014 року №6 взагалі відсутній підпис особи, відповідальної за складання податкової накладної.

Таким чином, надані копії податкових та видаткових накладних не дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в тому числі з урахуванням відсутності довіреностей на отримання товару на відповідальних осіб.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (далі Правила №363) визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Приписами п. 11.1 Правил №363 зазначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затв. наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (далі Інструкція).

Відповідно з пункту 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року N363, та ГОСТ 27352-87 Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования . З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Отже, з вищенавденого вбачається, що серед обов'язкових документів на перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом, законодавцем визначено надання такого документу як паспорт якості на відвантажений нафтопродукт. Проте, відповідний паспорт якості в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до пункту 5.4.3 Інструкції маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад. Відповідного акту та доказів проведення зважування позивачем не надано, а також не зазначено у товарно-транспортних накладних.

Згідно до пункту 7.5.8 Інструкції у товарно-транспортній накладній оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У товарно-транспортній накладній зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Як вбачається з наданих ТТН №30/04/14-05 від 30.04.2014 року, №30/04/14-02 від 30.04.2014 року та №27/06/14 від 27.06.2017 року не зазначено номеру резервуара, час виїзду автоцистерни з місця навантаження, в ТТН №1405 від 14.05.2014 року та №1605 від 16.05.2014 року не зазначено густину, температуру та масу нафтопродукту, не зазначено номер резервуара та час виїзду автоцистерни з місця навантаження в порушення зазначеної Інструкції.

Крім того з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних №30/04/14-05 від 30.04.2014 року, №30/04/14-02 від 30.04.2014 року та №27/06/14 від 27.06.2017 року які за своїм змістом не відповідають формі № 1-ТТН нафтопродукти, не зазначено конкретного місцезнаходження пункту навантаження, вказано лише - м. Київ без зазначення точної адреси, вулиці, будинку, а тому неможливо встановити, з якої адреси здійснювалось відвантаження товару; графа до подорожнього листа № не заповнена, подорожні листи на перевезення вантажів до перевірки не надані.

Зазначене унеможливлює встановлення місця фактичного навантаження , придбаних позивачем нафтопродуктів та чи фактично здійснювалась поставка товару на адресу ТОВ Трейд Коммодіті .

Колегія суддів, враховуючи вищенаведене, доходить висновку щодо формальності договору та складених на його виконання документів, оскільки останніми не підтверджено наявність економічної складової, ділової мети. Також суттєві недоліки у первинних документах та недотримання позивачем порядку перевезення нафтопродуктів, підтверджують правомірність висновку контролюючого органу, викладеного у акті перевірки.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції, вірно дана правова оцінка обставинам у справі; судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року по справі № 804/4354/17- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак