Ухвала від 28.11.2017 по справі 826/1434/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року м. Київ К/800/2634/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта Банк Кадирова Владислава Володимировича

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року

у справі № 826/1434/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гайсинський консервний комбінат

до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни,

треті особи: Публічне акціонерне товариство Кредитпромбанк , Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Агро Фактор , Публічне акціонерне товариство Авант-Банк ,

про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гайсинський консервний комбінат (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни (далі - Нотаріус), треті особи: Публічне акціонерне товариство Авант-Банк , Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , Публічне акціонерне товариство Кредитпромбанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Агро Фактор , про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та рішення Нотаріуса щодо проведення державної реєстрації заміни іпотекодержателя на ТОВ Факторингова компанія Агро Фактор в іпотечному договорі, посвідченому 21 червня 2007 року приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Підващецьким І.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 2361 та договорі про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 07 листопада 2012 року приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Савицькою Ж.Й. та зареєстрованого у реєстрі за № 3481 на об'єкти нерухомого майна. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Дельта Банк Кадиров В.В. (далі - Уповноважена особа Фонду Кадиров В.В.) звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що до ПАТ Авант-Банк не перейшло право вимоги у зобов'язаннях за кредитним договором № 22/46/07-КТЛ на підставі договору застави майнових прав від 05 лютого 2015 року № 213, який судом касаційної інстанції визнано недійсним. Таким чином, у ПАТ Авант-Банк були відсутні правові підстави для відступлення відповідних прав на користь ТОВ Факторингова компанія Агро Фактор на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 13 грудня 2015 року. Оскільки до ПАТ Авант-Банк не перейшли відповідні права, то й оспорювані у справі рішення Нотаріуса щодо проведення державної реєстрації заміни іпотекодержателя на ТОВ Факторингова компанія Агро Фактор є протиправними і підлягають скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами установлено, що 20 червня 2007 року між Приватним акціонерним товариством Кредитпромбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Гайсинський консервний комбінат укладено кредитний договір № 22/46/07-КЛТ.

21 червня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором його сторонами був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Підващецьким І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2361.

У подальшому, 26 червня 2013 року між ПАТ Кредитпромбанк та ПАТ Дельта Банк був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого первісним кредитором здійснено на користь нового кредитора відступлення своїх прав вимоги за кредитним договором від 20 червня 2007 року № 22/46/07-КЛТ, укладеним з ТОВ Гайсинський консервний комбінат , а також пов'язаних з ним договором (ами) іпотеки, договором (ами) застави та/або договором (ами) поруки.

05 лютого 2015 року між ПАТ Дельта Банк та ПАТ Авант-Банк був укладений договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., зареєстрований в реєстрі № 213, відповідно до пункту 1.1. якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, зокрема, кредитний договір № 22/46/07-КЛТ від 20 червня 2007 року між ВАТ Кредитпромбанк , правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитними договорами є заставодавець за цим договором, та ТОВ Гайсинський консервний комбінат .

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02 березня 2015 року Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Дельта Банк , згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

13 грудня 2015 року між ПАТ Авант-Банк та ТОВ Факторингова компанія Агро Фактор укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований за № 5974.

Відповідно до вказаного договору в порядку та на умовах, визначених договором, ПАТ Авант-Банк відступило, а ТОВ Факторингова компанія Агро Фактор набуло право вимоги на належне ПАТ Авант-Банк на підставі договору застави майнових прав, посвідченого 05 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 213, договору про внесення змін та доповнень до вказаного від 12 лютого 2015 року за реєстровим № 235, укладених між ПАТ Авант-Банк та ПАТ Дельта Банк , який, в свою чергу, набув права вимоги за договором купівлі-продажу, посвідченим 26 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим № 1441, укладеним між ПАТ Дельта Банк та ПАТ Кредитпромбанк .

У пункті 1.1 договору зазначено, що відповідно до умов договору ТОВ Факторингова компанія Агро Фактор набуло право вимоги за кредитним договором від 20 червня 2007 року № 22/46/07-КЛТ, укладеним між ВАТ Кредитпромбанк та ТОВ Гайсинський консервний комбінат , зі змінами та додатковими угодами до них та іпотечним договором, посвідченим Підвашецьким І.В., приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області 21 червня 2007 року за реєстровим № 2361, укладеним між ВАТ Кредитпромбанк та ТОВ Гайсинський консервний комбінат та договорами про внесення змін до нього.

30 грудня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, як державний реєстратор прав на нерухоме майно та їх обтяжень, прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до яких здійснила державну реєстрацію заміни іпотекодержателя з ПАТ Авант-Банк на ТОВ Факторингова кампанія Агро Фактор , а саме:

- № 27719499 на нерухоме майно: комплекс будівель та споруд, загальною площею 8638,75 кв.м., які знаходяться за адресою Вінницька обл., Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Південна, 20;

- № 27719594 на нерухоме майно: комплекс будівель та споруд, загальною площею 9814,45 кв.м., які знаходяться за адресою: Вінницька обл., Гайсинський район, Гайсин, вул. Франка І., 26;

- № 27719716 на нерухоме майно: нежитлова будівля, загальною площею 129,9 кв.м., які знаходяться за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, Гайсин, вулиця Ярова, будинок 19а;

- № 27719765 на нерухоме майно: нежиле приміщення, загальною пломеню 173,05 кв.м., які знаходяться за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, Гайсин, вулиця Франка І., буд. 26;

- № 27719658 на нерухоме майно: комплекс будівель та споруд, загальною площею 124,3 кв.м., які знаходяться за адресою: Вінницька обл., Гайсинський р-н, Гайсин, 4 пров. Хмельницького Б, 16а.

Вважаючи вказані дії та рішення Нотаріуса протиправними, Товариство звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно провів державну реєстрацію заміни іпотекодержателя з ПАТ Авант-Банк на ТОВ Факторингова компанія Агро Фактор , оскільки судовим рішенням Вищого господарського суду України від 16 листопада 2015 року спростовано факт переходу права вимоги за спірним кредитним договором від 20 червня 2007 року № 22/46/07-КЛТ до ПАТ Авант-Банк . Так, постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2015 року у справі № 902/392/14 за позовом ПАТ Дельта Банк до ТОВ Гайсинський консервний комбінат , Дочірнього підприємства Уманський консервний комбінат , ТОВ Торговий дім Золотий Урожай про стягнення 12525682,24 грн. заборгованості за кредитним договором та договорами поруки встановлено, що на момент введення у ПАТ Дельта Банк тимчасової адміністрації до ПАТ Авант-Банк не перейшло право вимоги у зобов'язаннях за кредитним договором № 22/46/07-КТЛ на підставі договору застави майнових прав від 05 лютого 2015 року № 213, а після введення тимчасової адміністрації вказана особа втратила можливість щодо будь-якого відчуження майна, у тому числі майнових прав, ПАТ Дельта Банк , зокрема, на підставі договору застави. Отже, є рішення суду, яким встановлено факт того, що до ПАТ Авант-Банк не перейшло право вимоги у зобов'язаннях за кредитним договором № 22/46/07-КТЛ на підставі договору застави майнових прав від 05 лютого 2015 року та воно втратило можливість щодо будь-якого відчуження майна, у тому числі майнових прав, ПАТ Дельта Банк після введення тимчасової адміністрації в останньому.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для реєстрації зміни іпотекодержателя за іпотечним договором з ПАТ Авант-Банк на ТОВ Факторингова компанія Агро Фактор Нотаріусу був наданий повний пакет документів в оригіналах. При цьому, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем за договором значився ПАТ Авант-Банк , запис про що був внесений ще 06 березня 2015 року іншим державним реєстратором, що, в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою Відомостей з Державного реєстру. Водночас, 30 грудня 2015 року при розгляді заяви про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Нотаріус Гамаль І.М. здійснювала лише перевірку наданих їй документів, яку вона проводила з урахуванням наявної в Державному реєстрі інформації. При цьому, надані документи будь-яких недоліків не містили, тобто, були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до договору.

Також у своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість посилання судом першої інстанції на судове рішення, яким встановлено відсутність переходу права вимоги за договором до ПАТ Авант-Банк , оскільки ця обставина має значення для оцінки дій та рішень державного реєстратора, який вносив до Єдиного реєстру дані щодо ПАТ Авант-Банк як іпотекодержателя. Тоді як у цьому випадку предметом адміністративного спору є правомірність дій та рішень Нотаріуса, який здійснював інші реєстраційні дії, та які у цьому випадку здійснено відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень Нотаріуса відсутні.

Суд касаційної інстанції погоджується із вказаним обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції та виходить з такого.

Ч. 2 ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно з п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі із змісту ст. 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

З огляду на викладене, розглядаючи спори адміністративної юрисдикції щодо наявності підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень, суд у межах перевірки такого рішення відповідача за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України, зобов'язаний встановити правомірність чи протиправність такого рішення. Як випливає зі змісту ст. 162 КАС України, лише встановлення протиправності рішення суб'єкта владних повноважень може мати наслідком скасування такого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (пункт 1); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (пункт 2).

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 17 Закону № 1952-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі, крім іншого, договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5.1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5.2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5.3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5.4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5.5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5.6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як установлено судом апеляційної інстанції, оспорювані рішення та реєстраційні дії Нотаріус здійснив на підставі наданого йому повного пакету належних документів, які передбачено Законом № 1952-IV. Жодних обставин, які б свідчили про наявність у відповідача визначених Законом № 1952-IV підстав для відмови у здійсненні оспорюваних реєстраційних дій судами попередніх інстанцій не установлено.

Таким чином, зважаючи на те, що предметом доказування у цій справі є правомірність здійснення статусних та/чи процедурних повноважень Нотаріуса як державного реєстратора, а не власне визначення суб'єкта прав вимоги за кредитним договором від 20 червня 2007 року № 22/46/07-КЛТ та іпотекодержателя за іпотечним договором від 21 червня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Підващецьким І.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2361, суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо безпідставності посилання позивача на постанову Вищого господарського суду України від 16 листопада 2015 року у справі № 902/392/14. Своєю чергою, до повноважень державного реєстратора (відповідача) не належить надання правової оцінки змісту договорів, укладених у порядку, встановленому законом, на підставі яких здійснюється реєстрація відповідних прав.

Також суд бере до уваги те, що на час прийняття Нотаріусом оспорюваних у справі рішень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем за іпотечним договором від 21 червня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Підващецьким І.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2361, значилось саме ПАТ Авант-Банк , запис про що був внесений ще 06 березня 2015 року іншим державним реєстратором. Постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2015 року у справі № 902/392/14 встановлено недійсність договору застави майнових прав від 05 лютого 2015 року № 213, тоді як оспорювані у цій справі дії та рішення Нотаріус здійснив на підставі, зокрема, договору про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ПАТ Авант-Банк та ТОВ Факторингова компанія Агро Фактор 13 грудня 2015 року та зареєстрованого за № 5974.

Беручи до уваги те, що Нотаріус прийняв оспорювані рішення та здійснив оспорювані реєстраційні дії у межах повноважень і відповідно до положень Закону № 1952-IV, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання таких рішень і дій протиправними та задоволення позову у цій частині. При цьому, суд наголошує на тому, що спір про наявність чи відсутність у ПАТ Дельта Банк відповідних майнових прав не є предметом розгляду у межах цієї справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорювані дії та рішення відповідача як державного реєстратора вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства, а порушені майнові права ПАТ Дельта Банк підлягають захисту в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Дельта Банк Кадирова Владислава Володимировича відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: