Рішення

від 04.12.2017 по справі 495/9579/16-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/9579/16-ц

№ провадження 2/495/834/2017

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

04 грудня 2017 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Савенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 селищна рада, відділ Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровський Одеської області про визнання погодження меж земельної ділянки недійсною та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 селищна рада, відділ Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровський Одеської області про визнання погодження меж земельної ділянки недійсною та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, та уточнивши 06.12.2016 року свої позовні вимоги остаточно просить суд визнати незаконним погодження меж між точками від А до Б та від В до Г земельної ділянки №1222б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс , яка належить ОСОБА_2; скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку № 1222б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс , виданий 19.05.2003 року, вказуючи, що він разом із відповідачкою по справі ОСОБА_2 є спадкоємцями до майна їх батька - ОСОБА_4, який помер 28.01.2002 року.

Одразу після смерті батька спадкоємці звернулись до державного нотаріуса Сьомої Одеської державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини у рівних частинах по 1/2 кожному.

Проте, ОСОБА_2 раніше отримала свідоцтво про право спадщину, а саме 23.08.2002 року, а він лише 12.10.2004 року.

Оскільки право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації, а також з метою справедливого поділу успадкованої земельної ділянки між ним та сестрою, 11.10.2016 року він заключив договір з ФОП ОСОБА_5 щодо розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки № 1222 в СК Пресс , смт. Затока Одеської області в натурі.

Тож, на його замовлення було складено схему фактичного землекористування земельної ділянки, відповідно до якої, як виявилося, відповідачка користується 1/2 часткою, винесеною в натурі без його погодження, як належного користувача другої половини.

Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки та опису межі - суміжна земельна ділянка між контрольними точками А та Б, а також між контрольними точками В та Г - зазначена як землі ОСОБА_3 селищної ради, хоча це не відповідає дійсності, оскільки 29.12.1999 року рішенням ОСОБА_3 селищної ради № 96 земельна ділянка № 1222, площею 0,052 га була передана у власність їх батькові ОСОБА_1А, який помер 28.01.2002 року.

За життя 03.03.2000 року ОСОБА_4 оформив державний акт та до моменту смерті був суміжним користувачем.

З моменту смерті, який є днем відкриття спадщини таке право землекористувача перейшло до нього та відповідачки.

Також, відповідачка реалізувавши своє право на виділення в натурі належну її 1/2 частку земельної ділянки, змінила юридичну адресу - № 1222-б, та всупереч діючих на той час правових норм встановила межі земельної ділянки грубо порушивши законодавство, погодивши межу із неналежним землекористувачем.

Вважає момент, з якого він вважався законним суміжним землекористувачем спірної земельної ділянки є відкриття спадщини, що в розумінні ст.1220 ЦК України, починається з моменту смерті спадкодавця ОСОБА_4

Таким чином, за умовами розподілу та виділення в натурі земельної ділянки, як це зробила відповідачка, він не може належним чином користуватись вказаною земельною ділянкою, оскільки його право власності на 1/2 частину земельної ділянки залежить від попереднього незаконного вибору земельної ділянки його сестри, що є грубим порушенням приоритету прав та ставить його у залежне від її положення володіння земельної ділянки, в зв'язку з чим він і вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач та його представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали та просять суд їх задовольнити.

Після оголошеної в судовому засіданні перерви не з'явились, надавши заяву про закінчення розгляду справи за їх відсутності, з проханням позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на їх безпідставність, та також просив застосувати до даних правовідносин строк позовної давності та надавши письмові заперечення проти позову.

Представник третьої особи ОСОБА_3 селищної ради ОСОБА_6 з позовними вимогами позивача не погодилася, вказуючи, що в момент погодження меж з наступним одержанням державного акту відповідачем ОСОБА_3 селищній раді не було відомо, що інший спадкоємець - позивач по справі прийме спадщину та отримає свідоцтво про право на спадщину за заповітом, тому і були погодженні межі земельної ділянки із ОСОБА_3 селищною радою.

Після оголошеної перерви представник третьої особи ОСОБА_3 селищної ради в судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином, надала клопотання про розгляд справи за її відсутність, проти позовних вимог позивача заперечує та вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Представник відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровський Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, ретельно дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно спадкоємцями за заповітом до майна померлого ОСОБА_4, яке складається з земельної ділянки під № 1222, площею 0,052 га, розташованої на території ОСОБА_3 селищної ради в смт. Затока, м. Білгород-Дністров

ський, Одеської області в СК Пресс є в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку спадкового майна 23.08.2002 року, а ОСОБА_1 - 20.10.2004 року. /л.с.16/.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 в встановленому законом порядку зареєструвала своє право власності та одержала державний акт на право приватної власності на землю 19.05.2003 року на земельну ділянку площею 0,026 га в межах згідно з планом, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради СК Пресс , ділянка №1222б, передана для ведення садівництва /л.с.22/.

Позивач 11.10.2016 року заключив договір з ФОП ОСОБА_5 щодо розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки № 1222 в СК Пресс , смт. Затока м. Білгород - Дністровського Одеської області в натурі /л.с.23/.

Зі схеми фактичного землекористування земельної ділянки виявилося, що відповідачка користується 1/2 часткою, винесеною в натурі.

Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки та опису межі - суміжна земельна ділянка між контрольними точками А та Б, а також між контрольними точками В та Г - зазначена як землі ОСОБА_3 селищної ради.

З цих підстав було порушено кримінальне провадження № 12016160240003546, що підтверджується відповідним витягом /л.с.24/.

Також, позивач вказує, що 29.12.1999 року рішенням ОСОБА_3 селищної ради № 96 земельна ділянка № 1222, площею 0,052 га була передана у власність їх батькові ОСОБА_1А, який помер 28.01.2002 року, який за життя 03.03.2000 року оформив державний акт та до моменту смерті був суміжним користувачем. З моменту смерті, який є днем відкриття спадщини таке право землекористувача перейшло до ОСОБА_1 та відповідачки.

З метою повного та об'єктивного розгляду справи, 03.02.2017 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було винесено ухвалу, відповідно до якої витребувано з відділу Держгеокадастру в м. Білгород - Дністровський витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 1222б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс , яка належить ОСОБА_2 та технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку № 1222 б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс .

Витребувано у відповідача ОСОБА_2 відомості на підставі яких, земельній ділянці № 1222 б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс було присвоєно окрему юридичну адресу.

Зобов'язано відділ Держгеокадастру в м. Білгород - Дністровський надати до суду витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 1222б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс , яка належить ОСОБА_2 та технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку № 1222 б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс . Зобов'язано ОСОБА_2 надати до суду відомості на підставі яких, земельній ділянці № 1222 б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс було присвоєно окрему юридичну адресу /л.с.60-61/.

Отже, згідно наданого на запит суду Витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що земельна ділянка, площею 0,0260 гектарів, розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока СК Пресс , 1222б, надана для ведення садівництва, кадастровий номер 5110300000:02:023:0001 на підставі державного акту від 19.05.2003 року Р1494003 належить ОСОБА_2С./ л.с.85-87/.

Згідно умовних позначень: опису меж встановлено, від А до Б - землі ОСОБА_3 селищної ради, від Б до В - землі гр. ОСОБА_7, від В до Г - землі ОСОБА_3 селищної ради, від Г до Д - землі СК Пресс , від Д до А - землі гр. ОСОБА_8 /л.с.86/.

Таким чином, фактично були встановлені суміжні землекористувачі належної ОСОБА_2 земельної ділянки на час оформлення нею належного їй права власності, з якими вона погоджувала межі з подальшим одержанням державного акту на право приватної власності на землю.

Стосовно витребування доказів та надання інформації щодо надання нової адреси земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 матеріали справи містять письмові пояснення її представника, з яких вбачається, що гр. ОСОБА_2 після отримання свідоцтва про право на спадщину звернулась до землевпорядної організації для виготовлення державного акту про право власності на земельну ділянку. Результатом роботи землевпорядної організації було отримання державного акту на право приватної власності на землю від 19.05.2003 року, де вже було вказано ділянка № 1222б у СК Пресс . Отже, ОСОБА_2 не зверталась до будь-якого державного органу чи органу місцевого самоврядування стосовно надання окремої адреси земельній ділянці, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину та державного акту на право приватної власності на землю від 19.05.2003 року /л.с.93/.

Також, з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи, Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було винесено ухвалу від 26.05.2017 року про витребування доказів, відповідно до якої витребувано з Одеської регіональної філії Центр Державного земельного кадастру /65078, м. Одеса, Малиновський район, вул. Космонавтів, 32/ пронумеровані та прошнуровані матеріали технічної документації із землеустрою на земельну ділянку № 1222 б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс .

Зобов'язано Одеську регіональну філії Центр Державного земельного кадастру /65078, м. Одеса, Малиновський район, вул. Космонавтів, 32/ надати до суду пронумеровані та прошнуровані матеріали технічної документації із землеустрою на земельну ділянку № 1222 б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс /л.с.103-104/.

З вказаної відповіді з ДП Центр Державного земельного кадастру вбачається, що ОРФ ДП Центр ДЗК лише забезпечує зберігання копії примірника розробленої технічної документації із землеустрою в Державному фонді документації із землеустрою /л.с.118/.

Стосовно вказаної відповіді, позивач надав до суду клопотання про винесення окремої ухвали суду про виявлення невиконання посадовими особами ДП Центр державного земельного кадастру ухвали Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 26.05.2017 року та направити окрему ухвалу для належного реагування до Приморського ВП ГУНП України в Одеській області.

Суд вважає за необхідне в задоволенні вказаного клопотання відмовити, оскільки воно є необґрунтованим, так як представником ДП Центр державного земельного кадастру надана суду відповідна відповідь на виконання ухвали суду, якою повідомлено, що ОРФ ДП Центр ДЗК лише забезпечує зберігання копії примірника розробленої технічної документації із землеустрою в Державному фонді документації із землеустрою, тому пропонував з даною вимогою звернутися до відділу Держземагентства у Білгород - Дністровському районі.

Представником відповідача самостійно надано до суду акт від 06.03.2003 року Встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, переданої у власність для ведення садівництва гр. ОСОБА_2С. .

З вказаного акту вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВАА № 649086, посвідченого державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори від 23.08.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-3851, представником державного підприємства Одеський регіональний центр державного земельного кадастру , в присутності ОСОБА_2, голови ОСОБА_3 селищної ради, начальника міського відділу земельних ресурсів, представників суміжних власників землі і землекористувачів, гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проведено обстеження та встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 для подальшого використання за призначенням - ведення садівництва. В натурі межі ділянки закріплені межовими знаками, всі присутні ознайомлені з ними. Ніяких заперечень з боку представників щодо меж ділянки не заявлено.

У відповідності до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.3,5 ст.158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

У відповідності до ст.198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Згідно п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками,закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

У відповідності до ст.106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до ст. 91,96,103 ЗК України, власники та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення права на землю кожного з них.

У відповідності до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 391 ЦК та 155 ЗК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За таких обставин, можна дійти висновку про те, що порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. В такому разі суд повинен установити: чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, у чому полягає таке порушення прав, якими доказами воно підтверджується.

Позивач у своєму позові зазначив, що порушення його прав виявилось в тому, що погодження меж спірної земельної ділянки не було узгоджено із ним як суміжним землекористувачем та співвласником вказаної вище земельної ділянки.

Вказав, що з 03.03.2000 року, а саме коли його батько ОСОБА_4 отримав державний акт та до моменту його смерті саме він був суміжним користувачем спірної земельної ділянки, а не орган місцевого самоврядування в особі ОСОБА_3 селищної ради.

З моменту смерті, який є днем відкриття спадщини таке право землекористувача перейшло до ОСОБА_1С.у відповідності до ст.1220 ЦК України та сенсі розуміння ч.5 ст.1268 ЦК України та ч.3 ст.1296 ЦК України.

Проте, з таким ствердженнями позивача суд погодитись не може, з наступних підстав.

Так, згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст.1220 ЦК України, час відкриття спадщини є днем смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст..1270 ЦК України).

Так, відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини.

Згідно ч.2,4 ст.1269 ЦК України, заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

З наведеного вище аналізу правових норм, на які у своєму позові посилається позивач слід дійти висновку, що він дійсно мав право на прийняття спадщини, був спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_4 разом із відповідачкою в рівних частинах, та мав право на одержання свідоцтва про прийняття спадщини після подання ним заяви. Але з огляду на ч.4 ст.1269 ЦК України, він міг відмовитися від прийняття спадщини протягом усього строку, встановленого для прийняття спадщини.

В момент погодження меж з наступним одержанням державного акту ОСОБА_3 селищній раді не було відомо, що інший спадкоємець - позивач по справі прийме спадщину та отримає свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки як відомо з матеріалів справи він отримав його пізніше - 20.10.2004 року, вже після погодження меж земельної ділянки із ОСОБА_3 селищною радою.

Тож, в період узгодження меж між точками від А до Б та від В до Г земельної ділянки № 1222б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс саме ОСОБА_3 селищна рада була суміжним землекористувачем, тож порушення порядку встановлення (узгодження) меж земельної ділянки з наступною реєстрацією права власності та одержанням державного акту на ім'я ОСОБА_2 судом не виявлено.

У відповідності до ч.1,3 ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Отже, з огляду на наведені вище правові норми, слід дійти висновку, що позивачем навіть після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, необхідно було здійснити ряд дій для оформлення належним чином свого права власності, інакше він не мав права приступати до використання належної йому земельної ділянки.

Тобто, існує певний порядок набуття право власності земельної ділянки.

Тож, без встановлення меж у натурі (на місцевості) земельної ділянки, державної реєстрації права власності позивач не міг виступати суміжним землекористувачем земельної ділянки ОСОБА_2, та в момент встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 саме ОСОБА_3 селищна рада була суміжним землекористувачем між точками від А до Б та від В до Г земельної ділянки № 1222б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс .

Окрім того, позивачем не наведено у чому саме полягло порушення його прав та як змінилась би ситуація, якби він погоджував дані межі, тобто чи проходили межі іншим способом , чи змінились би площі земельних ділянок.

У відповідності до ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем та його представником не було доведені обставини, якими вони обґрунтовують позовні вимоги, в судовому засіданні не був підтверджений факт порушення прав позивача, та порушення процедури отримання відповідачкою державного акту на належну їй 1/2 частину земельної ділянки № 1222б, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради, СК Пресс .

Суд також не може погодитись з ствердженнями представника відповідача стосовно того, що в позові слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення з позовом до суду, оскільки якщо вимоги позивача є обґрунтованими, але встановлений ст. 257 ЦПК України строк пропущено без поважних причин, суд відмовляє в позові в зв'язку з пропуском установленого строку звернення до суду за вирішенням цивільного спору. У разі безпідставності вимог, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю вимог.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Передбачений ч.1 ст. 257 ЦК України строк позовної давності у три роки застосовується судом в тому випадку, коли встановлено, що право позивача порушено, однак воно не підлягає захисту в зв'язку з пропуском стоку позовної давності.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач не обґрунтував свої позовні вимоги належним чином, не навів належних доказів, в обґрунтування своїх позовних вимог, не довів в чому саме полягає порушення його прав, не аргументував порушення складання акту про передачу межових знаків, не довів порушення процедури отримання державного акту відповідачкою.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 селищна рада, відділ Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровський Одеської області про визнання погодження меж земельної ділянки недійсною та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є необґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 256, 257, 1220, 1268-1270, 1296 ЦК України, ст. ст. 125, 151, 152, 155, 158, 198, 391 ЗК України, ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 селищна рада, відділ Держгеокадастру у м. Білгород - Дністровський Одеської області, про визнання погодження меж земельної ділянки недійсною та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: