Постанова

від 23.11.2017 по справі 804/6941/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 р.

Справа № 804/6941/17

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у місті Дніпрі в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2017 року Приватне акціонерне товариство «ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить суд:

          - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за формою «Р» від 22.08.2017 року № НОМЕР_1, про застосування до ПрАТ «Дніпровський КПК» збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за по датковими зобов’язаннями у розмірі 428 254 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 107063,5 грн.;

          - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за формою «В4» від 22.08.2017 року № НОМЕР_2, про застовування до ПрАТ «Дніпровський КПК» зме ншення суми від’ємного значення, що зараховуться до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту у загальній сумі 396 531 грн., а саме за жовтень 2016 року по декларації № НОМЕР_3 від 18.11.2016 року у розмірі 127883 грн. та листопад 2016 року по декларації № НОМЕР_4 від 20.12.2016 року у розмірі 268 648 грн.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіряючими недостовірно та не в повному обсязі відображено первинну документацію, надану під час проведення перевірки, що, в свою чергу, вплинуло на висновки акту перевірки, які, на думку представника позивача, ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу, а тому, податкові-повідомлення рішення, прийняті на підставі акта перевірки, є протиправними, оскільки складені в результаті неналежної оцінки первинної документації бухгалтерського та податкового обліку в комплексі, та є наслідком невірного застосування норм чинного податкового законодавства України, що дає підстави для їх скасування.

Представник відповідача до суду надав письмові заперечення, в яких свою позицію обґрунтовував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв’язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

23.11.2017 року представником відповідача до канцелярії суду було подано клопотання, в якому він просив зупинити провадження по справі на строк, визначений судом, та визнати причину відсутності представника відповідача поважною. Клопотання обґрунтовано необхідністю більш тривалого часу для надання процесуальних документів.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача, оскільки клопотання є необґрунтованим та суть поставлених головуючим в судовому засіданні 09.11.2017 року питань представнику відповідача не передбачає тривалий час для підготовки на них відповідей.

За приписами частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 25.07.2017 року № 1607, пп. 5.1.2 п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.1., пп. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 ПК України, у період з 27.07.2017 року з 31.07.2017 року, Дніпропетровським управлінням офісу ВПД ДФС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Дніпровський КПК».

За результатом вказаної перевірки було складено Акт від 07.08.2017 року № 90/28-10-46-9/00383372 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (код за ЄДРПОУ 00383372) з питань дотримання податкового законодавства Укрїани по проведеним фінансово - господарським операціям із ТОВ «ЗФ Озовська» (код за ЄДРПОУ 400110922) в частині податку на додану вартість за періоди жо втень - листопад 2016 та податку на прибуток за 2016 рік» (далі - Акт перевірки), в якому встановлені та зафіксовані наступні порушення:

- пп. «а» п. 198.1, пп. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 200. 4 ст. 200 з урахуван ням норм п. 44.1. ст. 44 п. 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за жовтень, листопад 2016 року у сумі 396 531 грн. завищено суму від’ємного значення різниці між сумою податкових зо бов’язань та податкового кредиту у загальному розмірі 396 531 грн., у тому числі: за жовтень 2016 року - 127 883 грн., за листопад 2016 року 268 648 грн.;

          - пп. 134.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України з врахуванням пп. 14.1.13. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1. ст. 44 цього Кодексу та абзацу другого, п’ятого ст. 1, частини другої ст. 3, ст. 4, ч.ч. 1-3, 5 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2, пп. 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мі ністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186, внаслідок неправомірного заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності за 2016 рік та відповідно до об’єкту оподаткування податком на прибуток занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 428 254 грн.

10.08.2017 року ПАТ «Дніпровський КПК» було подано заперечення до Акту перевірки від 07.08.2017 року № 90/28-10-46-09/00383372, які були залишені без задоволення, про що свідчить відповідь Офісу ВПД ДФС від 21.08.2017 року № 44307/10/28-10-46-09-11.

На підставі акта перевірки відповідачем винесені:

          - податкове повідомлення - рішення за формою «Р» № НОМЕР_1, яким до ПАТ «Дніпровський КПК» застосовано збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов’язаннями у розмірі 428 254 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 107063,5 грн.;

          - податкове повідомлення - рішення за формою «В4» № НОМЕР_2, яким до ПАТ «Дніпровський КПК» застосовано зменшення суми від’ємного значення, що зараховуться до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту у загальній сумі 396 531 грн., а саме за жовтень 2016 року по декларації № НОМЕР_3 від 18.11.2016 року у розмірі 127883 грн. та листопад 2016 року по декларації № НОМЕР_4 від 20.12.2016 року у розмірі 268 648 грн.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом рішеннями, ПАТ «Дніпровський КПК» 30.08.2017 року було подано скаргу за № 12/796 на вказані вище податкові повідомлення - рішення до ДФС України.

05.10.2017 року ДФС України рішенням № 22309/6/99-99-11-02-25, було повідомлено про залишення без розгляду скарги ПАТ «Дніпровський КПК».

                    З акту перевірки вбачається, що взаємовідносини між ПАТ «Дніпровський КПК» та ТОВ «ЗФ «Юзовская» за період з 01.10.2016 року по 30.11.2016 року відбувались на підставі договору купівлі-продажу №027 МТС – 000480 від 22.09.2016 року.

                    До перевірки були надані первинні документи, реквізити та відомості яких наведені у Додатку №3 до акту перевірки від 07.08.2017 року (реєстр первинних документів).

                    З акту перевірки встановлено, що перевіряючими в якості порушення визначено те, що податкова накладна від 21.11.2017 №16 виписана з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України. Згідно з платіжним дорученням № 611210080 на загальну суму 812031,96 грн. дата зарахування коштів на банківський рахунок, тобто дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ - 22.11.2016. Таким чином, податкова накладна від 21.11.2017 року №16 виписана без факту виникнення податкових зобов’язань та має недостовірний обов’язковий реквізит - дата складання податкової накладної.

Перевіряючими в акті зазначено, що ТОВ «ЗФ Юзовська» (код за ЄДРПОУ 40110922), місце обліку - Слов’янська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області; має вид діяльності - 05.10 - добування кам’яного вугілля, проте підприємство на протязі 2016-2017 рр. має в штаті від 2 до 4 працівників, відсутня інформація про об’єкти оподаткування, розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (Додаток 1 до Податкової декларації з рентної плати) не здавався, декларація з податку на прибуток та фінансова звітність за 2016 рік не надана, тому даний вид діяльності не підтверджується фактичними обставинами справи.

                    Як свідчать матеріали перевірки, за результатами опрацювання зібраної податкової інформації Слов’янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області щодо ТОВ «ЗФ Юзовська» (податкова інформація від 27.01.2017 року №1317/7/05-22-12-01), ТОВ «ЗФ Юзовська» не є гірничим підприємством та не має спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, який видається згідно з законодавством.

В акті перевірки зазначено, що згідно з Договором купівлі - продажу №027 МТС-000480 якість товару повинна відповідати якості, зазначеній у специфікації і підтверджується сертифікатом якості.

Відповідно до акту перевірки, до перевірки ПАТ «ДКПК» сертифікати якості вугілля не надані, надані посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), видані ТОВ «ЗФ Юзовська».

Крім того, перевіряючими зазначено, що належність постачальника до видобувників вугілля не підтверджується документально, що є свідченням про заявлення недостовірних даних при постачанні нібито самостійно видобутого вугілля у обсязі 748,3 т.

Також перевіркою встановлено, що згідно з наданим до перевірки посвідченням про якість рядового вугілля (продуктів збагачення) від 28 вересня 2016 року - контроль щодо якості продукції проведено у вуглехімічній лабораторії ТОВ «ЗФ Юзовська» та підписано особою зі служби контролю якості ТОВ «ЗФ Юзовська» - ОСОБА_1 Результати аналізів вищевказаної лабораторії підписано завідуючим лабораторії – ОСОБА_2

Відповідно до Звіту за формою 1 ДФ за 3 квартал 2016 року (період укладення договорів та складання первинних документів) на підприємстві ТОВ «ЗФ Юзовська» трацювало 2 особи: ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_5), ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_6).

Таким чином, відсутня інформація про працевлаштування на підприємстві осіб, прізвища яких зазначені на посвідченні про якість вугілля - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Внаслідок ненадання ТОВ «ЗФ Юзовська» фінансової звітності не підтверджується інформація про наявність основних засобів, зокрема, вуглехімічної лабораторії на підприємстві.

ОСОБА_5 реєстру податкових накладних за 2016 рік свідчить про відсутність: фактів оренди основних засобів, зокрема, вуглехімічної лабораторії.

В залізничних накладних (реквізити яких наведені у Додатку № 3 до цього акту) заправником та власником вугілля вказано ТОВ «ЗФ Юзовська», станція та залізниця заправлення - ОСОБА_6залізниці.

ТОВ «ЗФ Юзовська» має адресу місцезнаходження - Донецька обл., м. Слов'янськ, вул.Лозановича, буд 20/1 та відсутня інформація про наявність власних/орендованих об'єктів - нерухомості/земельних ділянок у місті Новогродовка Донецкої області.

ОСОБА_5 реєстру податкових накладних за 2016 рік свідчить про відсутність: фактів оренди основних засобів, зокрема, розташованих у місті Новогродовка Донецької області та/або станції ОСОБА_6залізниці.

Згідно із актом перевірки, перевіряючі дійшли висновків про те, що фактично ПАТ «Дніпровський КПК» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної операції з ТОВ «ЗФ Юзовська», що не могла бути здійснена з цим контрагентом як видобувником вугілля, і складено папери за формою первинних документів всупереч нормам частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною іричиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Нормою п.134.1 ст. 134 ПКУ (діючого з 01.01.2015) передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в ті.201.1. ст.201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст.198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання това рів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ОСОБА_5 реєстрі податкових накладних та нада ти покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ОСОБА_5 реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податко вих зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 6 п. 21. Порядку заповнення податкової накладної затверджено го Наказом Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за № 137/28267, не допускається виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номера.

Щодо посилання в акті перевірки в якості порушення на те, що податкова накладна від 21.11.2017 року № 16 виписана з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України, суд зазначає, що на сторінці 7 Акту перевірки, контролюючим органом встановлено, податкова накладна № 16 від 21.11.2016 року зареєстрована 02.12.2016 року.

З огляду на приписи податкового законодавства, оскільки податкова накладна, зареєстрована контролюючим органом та отримана з ОСОБА_5 реєстру податко вих накладних, відповідно є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто сум, на які платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, а при проведенні перевірки перевіряючими було ідентифіковано господарську операцію, та, як наслідок, зазначена обставина не є підставою для позбавлення ПАТ «Дніпровський КПК» права на нарахування сум по датку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю (постанова ВАСУ від 11.02.2015 року в справі № К/800/1217/13).

Судом були досліджені первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентом та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ», а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, неправомірними, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в рамках господарської діяльності між позивачем та ТОВ « ЗФ Юзовська» було укладено договір купівлі - продажу № 027 МТС - 00480 від 22.09.2016 року. Предметом даного договору є придбання вугільної продукції. Постачання товару здійснюється ТОВ «ЗФ Юзовська» (Постачальник) Приватному акціонерному товариству «ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ» (Покупцю) партіями в полувагонах навалом. Приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється у відповідності до Інструкцій П-6 та П-7. Розрахунки за товар здійснюються Покупцем наступним чином: Покупець опалачує вартість партії товару по факту отримання продукції за виставленим Рахунком.

Виконання умов Договору № 027 МТС - 00480 від 22.09.2016 року з ТОВ «ЗФ Юзовська» підтверджується наступними документами, які долучені до матеріалів справи та досліджені судом: податкова накладна від 12.10.2016 року № 5 та квитанція № 1; податкова накладна від 13.10.2016 рок № 6 та квитанція № 1; податкова накладна від 18.10.2016 рок № 7 та квитанція № 1; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 18.10.2016 року до податкової накладної від 18.10.2017 року № 7 та квитанція № 1; податкова накладна від 02.11.2016 рок № 2 та квитанція № 1; податкова накладна від 21.11.2016 рок № 16 та квитанція № 1; прибутковий ордер № 417 від 30.09.2016, видаткова накладна № РН-00060 від 30.09.2016 року, акт прийняття -передачі виконаних робіт, послуг від 30.09.2016, посвідчення № 248, з/д накладна; прибутковий ордер № 424 від 04.10.2016, видаткова накладна № РН-00063 від 04.10.2016 року, акт прийняття -передачі виконаних робіт, послуг від 04.10.2016, посвідчення № 249, з/д накладна; прибутковий ордер № 434 від 05.10.2016, видаткова накладна № РН-00067 від 05.10.2016 рку, акт прийняття -передачі виконаних робіт, послуг від 05.10.2016, посвідчення № 250, з/д накладна, комерційний акт № 011516; прибутковий ордер № 435 від 07.10.2016, видаткова накладна № РН-00066 від 07.10.2016 року, акт прийняття -передачі виконаних робіт, послуг від 07.10.2016, посвідчення № 275-277, з/д накладна, комерційний акт № 015812, з/д накладна, комерційний акт № 015811, з/д накладна, комерційний акт № 015810; прибутковий ордер № 469 від 22.10.2016, видаткова накладна № РН-00078 від 22.10.2016 року, акт прийняття -передачі виконаних робіт, послуг від 22.10.2016, посвідчення № 282, № 283, з/д накладні; прибутковий ордер № 470 від 24.10.2016, видаткова накладна № РН-00080 від 24.10.2016 року, акт прийняття -передачі виконаних робіт, послуг від 24.10.2016, з/д накладні; прибутковий ордер № 518 від 10.11.2016, видаткова накладна № РН-00096 від 10.11.2016 року, акт прийняття -передачі виконаних робіт, послуг від 10.11.2016, посвідчення № 289, № 290, з/д накладні; прибутковий ордер № 531 від 27.11.2016, видаткова накладна № РН-00116 від 27.11.2016 року року, акт прийняття -передачі виконаних робіт, послуг від 27.11.2016, посвідчення № 300, з/д накладна; специфікація № 1 від 22.09.2016; платіжні доручення, рахунки - фактури; витяг ТОВ «ЗФ Юзовська» від 05.02.2016 року № 21672231; відомість по взаєморозрахунках з ТОВ «ЗВ Юзовська» за жовтень - листопад 2016; оборотно - сальдова відомість по рахунку 631 за жовтень - листопад 2016; накладна на переміщення № 5669 від 30.11.2016; оборотно - сальдова відомість по рахунку 6442.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ» та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 07.08.2017 року, судом було встановлено, що підставою для встановлення відсутності факту реального здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентом стало ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості.

Суд звертає увагу, що у відповідності із Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандар тизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 р. №46-93 та «Переліку продукції, що підлягає обов'яз ковій сертифікації в Україні» затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року №28, такий товар не підля гав обов'язковій сертифікації в Україні, а отже ПАТ «Дніпровський КПК» не зобов’язаний був нада вати зазначені документи.

Крім того, сертифікати якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять ін формації про господарську операцію та не підтверджують її здійснення, їх наявність не перед бачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

Наявність чи відсутність у суб’єкта господарювання сертифікатів якості на придбані ним товарно матеріальні цінності, ніяким чином не впливає на право формування ним податкового кредиту, оскільки виникнення такого права закон пов'язує з іншими підставами, а саме: з фак том придбання товарів для використання в господарській діяльності та сплати при цьому в ціні товару податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи належ ним чином засвідченими копіями документів.

Відповідно до практики Вищого адміністративного суду (ухвала від 24.04.2013 у справі № К/800/7466/13, сертифікати (посвідчення) якості не належать до документів, зберігання та надання яких під час перевірок передбачене правилами податкового обліку, а тому їх ненадання на вимогу контролюючого органу не може свідчити про їх відсутність на час одержання товару.

Також, відповідно до Ухвали ВАСУ від 22.10.2014 р. у справі № К/800/30053/14, за відсутністю належних доказів, доводи про безтоварний характер господарських операцій з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості є безпідставним.

Окрім цього, суд звертає увагу на той факт, що в акті перевірки перевіряючими був встановлений факт наявності у постачальника ТОВ «ЗФ Юзовська» вугілля, яке в подальшому було відвантажено Приватному акціонерному товариству «ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ», що фактично спростовує неправомірні висновки, викладені в акті.

При цьому, суд вважає, що посилання відповідача на не підтвердження господарської операції «за ланцюгом постачання» є неприпустимим, адже фактично контролюючий орган покладає на ПАТ «Дніпровсьсий КПК» відповідальність за дії третіх осіб, з якими ПАТ «Дніпровський КПК» взагалі не мав будь-яких господарських відносин, що є порушенням ч. 2 ст. 61 Конституції України, яка вста новлює індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Також, відповідачем в якості порушення позивачем вимог податкового законодавства вказано, що вид діяльності за КВЕД ТОВ «ЗФ Юзовська» має виключно - 05.10 - добування кам ’яного ву гілля, та вказує, що даний вид дія льності не підтверджується фактичними обставинами справи, а відтак, на думку відповідача, ТОВ «ЗФ Юзовська» є виключно видобувником вугілля, і не може здійснювати постачання ву гілля.

Проте, суд зазначає, що відповідно до ОСОБА_7 з ОСОБА_5 державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.02.2016 року за номером 21672231, долученого до матеріалів справи, ста ном на 26.09.2016 року та станом на 18.10.2017 року значаться наступні види діяльності за КВЕД: 05.10 добування кам’яного вугілля, 09.90 надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин і розроблення кар'єрів; 46.12 діяльність посередників у торгівлі пали вом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Наведене свідчить про те, що перевіряючими в акті перевірки викладена неповна інформація, що фактично призводить до припущень, на яких грунтуються висновки акту перевірки, що, в свою чергу, порушує права ПАТ «Дніпровсь кий КПК».

Те ж стосується і кількості працівників ТОВ «ЗФ Юзовська» у IV кварталі 2016 року.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

При цьому суд звертає увагу на те, що жодних реальних доказів того, що позивач дійсно не отримував товар від свого контрагента і що, відповідно, господарські операції з ним слід вважати безтоварними (фіктивними), так само як і жодних доказів того, що позивач сам, своїми діями допустив порушення податкового законодавства, відповідач в акті перевірки не наводить.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на вище досліджені первинні бухгалтерські документи, суд приходить до висновку, що первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наведені фактичні обставини та проаналізовані норми чинного законодавства дають підстави дійти висновку про те, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою закріплений у ст. 4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

          При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер, а тому позивач не може нести юридичної відповідальності за дії своїх контрагентів.

Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за недотримання норм чинного законодавства України. У відповідності до глави 11 Податкового кодексу України зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі і контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постанові від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12, від 23.11.2016 року №К/800/18675/16).

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На підставі викладеного, судом було встановлено рух активів від контрагента до позивача. Суд зазначає, що надане документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентом свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про їх протиправність та наявність підстав для їх скасування, у зв’язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду, в розмірі 13977,75 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №6 від 18.10.2017 року.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 69 - 71, 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за формою «Р» від 22.08.2017 року № НОМЕР_1, про застосування до ПрАТ «Дніпровський КПК» збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за по датковими зобов’язаннями у розмірі 428 254 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 107063,5 грн.

Ввизнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за формою «В4» від 22.08.2017 року № НОМЕР_2, про застовування до ПрАТ «Дніпровський КПК» зме ншення суми від’ємного значення, що зараховуться до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту у загальній сумі 396 531 грн., а саме за жовтень 2016 року по декларації № НОМЕР_3 від 18.11.2016 року у розмірі 127883 грн. та листопад 2016 року по декларації № НОМЕР_4 від 20.12.2016 року у розмірі 268 648 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 00383372) судові витрати у розмірі 13977,75 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

ОСОБА_7