Постанова

від 30.10.2017 по справі 810/2736/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2017 року 810/2736/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представника позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм-Газ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайм-Газ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області від 01.03.2017 №349 "Про проведення фактичних перевірок" в частині проведення фактичної перевірки ТОВ "Тайм-Газ";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 27.04.2017 №0015621406.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам. Зокрема, позивач зазначив, що на момент проведення перевірки на АГЗС не могло бути в наявності змінного звіту за формною №14-ГС, оскільки такий звіт складається в кінці зміни оператора, яка закінчується о 23 год. 45 хв. Крім того, позивач звертав увагу на те, що на АГЗС не використовується реєстратор розрахункових операцій №3000224931, а тому у нього відсутній обов'язок подавати до податкового органу звітність, пов'язану із застосуванням вказаного реєстратора розрахункових операцій.

Позивач також зауважив, що перевірка була проведена з численними порушеннями вимог податкового законодавства, зокрема, перевіряючими не було вручено до початку перевірки копії наказу та направлень на перевірку уповноваженій особі ТОВ "Тайм-Газ", а тому підприємство було позбавлено права бути ознайомлений з метою, видом та підставами перевірки, що була здійснена.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що на момент перевірки за місцем реалізації товару був відсутній змінний звіт за формою №14-ГС, тому перевіряючими правомірно було зроблено висновок щодо неналежного обліку газу. Також відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що позивачем здійснюється продаж газу через РРО без зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД та не подається до контролюючого органу звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій №3000224931. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства України.

Крім того, відповідач зазначив, що оскаржуваний наказ вичерпав свою дію та не може бути скасований, оскільки позивачем було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайм-Газ" (код ЄДРПОУ 40157693) зареєстроване в якості юридичної особи 04.12.2015 та як платник податків перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

01 березня 2017 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято наказ №349 "Про проведення фактичних перевірок", яким наказано організувати у березні 2017 року проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм-Газ".

У період з 16.03.2017 по 22.03.2017 на підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 14.03.2017 №1387, №1388 посадовими особами Головного управлінням ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці - Газова АЗС суб'єкта господарювання ТОВ "Тайм-Газ", що знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Маршала Красовського, 20.

Як вбачається з матеріалів справи, оператору АГЗС ТОВ "Тайм-Газ" ОСОБА_1 були пред'явлені направлення на перевірку та наказ про проведення перевірки.

Ознайомившись з вказаними документами, оператор АГЗС ТОВ "Тайм-Газ" ОСОБА_1 отримав вказані документи для передачі в офіс, що підтверджується його підписом у направленнях.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 22.03.2017 реєстраційний № 0722/1000/14/40157693, бланк 005553 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого встановлено наступні порушення, а саме:

- позивачем порушено порядок обліку газу скрапленого пропан-бутан за місцем реалізації та зберігання у кількості 6590 л на загальну суму 67877,00 грн., оскільки до перевірки не надано змінний звіт оператора АГЗС за формою №14-ГС, журнал надходження газу скрапленого пропан-бутан на АГЗС чи будь-які інші документи, що свідчать про рух газу за місцем реалізації та зберігання;

- проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

- на АГЗС проводились розрахунки по РРО фіскальний номер НОМЕР_1 по 13.12.2016, про те по РРО не забезпечено передачу до органів ДФС по дротових або бездротових каналах зв'язку електронних копій розрахункових документів.

Таким чином, за результатами перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги п. 7, п. 11, п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями, п. 9.1, п. 9.2, п. 9.3 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 №332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 за №331/7652.

В наданих до акту перевірки письмових поясненнях оператор АГЗС пояснив, що журнал надходження газу, змінний звіт оператора ГЗП знаходяться в офісі, касовий апарат №3000224931 на ГЗП за даною адресою не використовується та йому невідомо, чому в касових чеках невідображене код УКТ ЗЕД.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2017 № НОМЕР_2 про застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 136009 грн., з яких 135754,00 грн. - за неведення у встановленому порядку обліку товарів за місцем їх реалізації; 85,00 грн. - за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД; 170,00 грн. - за неподання до органів державної податкової служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся зі скаргою від 17.05.2017 №13 до Державної фіскальної служби України, в якій просив вищестоящий податковий орган скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Державною фіскальною службою України за результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення від 03.07.2017 №14216/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 27.04.2017 № НОМЕР_2 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, повивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо встановленого відповідачем порушення ТОВ "Тайм-Газ" порядку обліку газу скрапленого пропан-бутан за місцем реалізації та зберігання у зв'язку з ненаданням змінного звіту за формою №14-ГС, журналу надходження газу скрапленого пропан-бутан на АГЗС чи будь-яких інших документів, суд зазначає наступне.

Законом України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначаються правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 зазначеного Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №996-XIV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 статті 8 Закону №996-XIV, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

У розділі V Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.

Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею 20 названого Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що вказані норми Закону допускають ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації та не містить чіткого та однозначного визначення місця знаходження (зберігання) первинних облікових документів на товар.

Суду не доведено факту того, що позивачем не ведеться облік товарних запасів, а висновок податкового органу щодо того, що первинні облікові документи на товар мають зберігатися лише за місцем реалізації товару не відповідає змісту закону.

Більш того, судом встановлено, що акт перевірки не міститься інформації щодо методів, способів та обладнання, яким здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів.

Відповідачем не надано пояснень щодо обставин зняття фактичних залишків газу при перевірці інспекторами ГУ ДФС у Київській області.

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності встановлений Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332 (далі - Інструкція).

Пунктами 4.1, 4.2, 4.6 Інструкції визначено, що облік скрапленого вуглеводневого газу на ГНС та ГНП здійснюється в одиницях маси (кілограм), а на АГЗС та АГЗП - в одиницях об'єму (літр) (ДСТУ 3651.0-97).

Кількість СВГ визначається одним із методів, передбачених ГОСТ 26976-86:

- масовий - у разі визначення маси шляхом зважування на вагах для статичного зважування (ГОСТ 29329-92);

- об'ємний - у разі визначення об'єму в резервуарах бази зберігання та автоцистернах, а також для обліку СВГ під час продажу на АГЗС, АГЗП;

- об'ємно-масовий - у разі визначення маси СВГ за об`ємом і густиною в умовах фактичної температури.

Для забезпечення достовірності та єдності вимірювань маси СВГ повинні використовуватися засоби вимірювальної техніки, які допущені до застосування Держспоживстандартом України. Не допускаються до застосування ЗВТ, які не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, у порядку, встановленому Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та ДСТУ 2708-99 і ДСТУ 3215-95, відповідно, та такі, що не мають відтисків державного повірочного тавра або свідоцтва про державну метрологічну атестацію.

Таким чином, при визначенні об'єму газу здійснюється його вимірювання засобами вимірювальної техніки.

Враховуючи відсутність інформації та документів щодо способу, приладів вимірювання фактичної кількості газу на АГЗС суб'єкта господарювання ТОВ "Тайм-Газ", що знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Маршала Красовського, 20, суд дійшов до висновку, що дані щодо фактичної кількості газу, які зазначені в акті перевірки, не можна вважати достовірними.

Відповідно до п. 9.1 Інструкції на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС (додаток 14).

Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно: визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, які підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок; вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об'єм СВГ; роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну; передають по зміні залишок грошових коштів (п. 9.2. Інструкції).

Відповідно до п. 9.3 Інструкції після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою №14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП).

Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, ненадання вказаного звіту форми №14-ГС свідчить про відсутність обліку товарів за місцем їх реалізації та/або зберігання.

У той же час, в ході розгляду справи судом встановлено, що на момент початку проведення перевірки, а саме 16.03.2017 о 14 год. 28 хв., змінного звіту за формою №14-ГС не могло бути АГЗС ТОВ "Тайм-Газ", оскільки змінний звіт роздруковується оператором на АГЗС в кінці зміни, яка триває з 12 год. 45 хв. по 23 год. 45 хв.

Крім того, суд зазначає, що реалізація газу здійснюється через РРО, які у встановленому порядку забезпечують друкування відповідних фіскальних та обов'язкових звітних документів.

При цьому суд зазначає, що відсутність змінного звіту за формою №14-ГС, журналу надходження газу не свідчить про те, що товари не обліковані або порушений порядок їх обліку.

Таким чином, сама по собі відсутність на час перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є підставою для застосування до юридичної особи чи фізичної особи-підприємця фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові від 20 січня 2015 року по справі № 21-275а14.

Таким чином, із системного аналізу вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що штрафна санкція застосовується виключно за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Однак, під час розгляду справи, так і в акті перевірки, відповідачем не доведено факт реалізації позивачем скрапленого газу, який не було обліковано у встановленому порядку. Не містять такої інформації і пояснення оператора АГЗС.

Щодо встановленого відповідачем порушення, яке полягало у не забезпеченні передачі до органів ДФС по дротових або бездротових каналах зв'язку електронних копій розрахункових документів по РРО фіскальний номер НОМЕР_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.

Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Порядок передачі інформації до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється органами доходів і зборів на базі технології, розробленої Національним банком України та погодженої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Отже, на суб'єкта господарювання покладено обов'язок передачі до органів доходів і зборів копій розрахункових документів в електронному вигляді.

Статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції.

Так, пунктом 9 вказаної статті передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - в разі неподання до органів доходів і зборів звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку, в разі обов'язковості її подання.

Як зазначено в ОСОБА_1 перевірки, на АГЗС проводились розрахунки по РРО фіскальний номер НОМЕР_1 по 13.12.2016, про те по РРО не забезпечено передачу до органів ДФС по дротових або бездротових каналах зв'язку електронних копій розрахункових документів.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо неподання позивачем таких розрахункових документів, та таких доказів не надано відповідачем під час розгляду справи.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що за адресою: м. Бровари, вул. Маршала Кросовського, буд. 20, де позивач здійснює свою діяльність, реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер НОМЕР_1 не використовується, оскільки відповідно до Довідки про опломбування РРО №161221/1744 від 21.12.2016 вказаний реєстратор знятий з обліку 21.12.2016.

При цьому, судом встановлено, що з 08.12.2016 позивач за вказаною адресою використовує інший реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер НОМЕР_3, що підтверджується Реєстраційним посвідченням від 08.12.2016 №3000282230 та Довідкою про опломбування РРО від 07.12.2016 б/н.

Отже, з наведеного слідує, що у позивача відсутній обов'язок подавати до податкового органу звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій фіскальний номер НОМЕР_1.

З приводу встановленого відповідачем порушення, яке полягало у проведенні розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, суд зазначає наступне.

Пунктом 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до п. 6 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції, зокрема, у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Як зазначено в ОСОБА_1 перевірки, в ході проведення перевірки було встановлено факт проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Разом з тим, в ОСОБА_1 перевірки не зазначено, на підставі якого документу відповідач встановив таке порушення.

Враховуючи відсутність інформації, на підставі чого відповідач встановив порушення позивачем вимог п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за вказане порушення, яке не підтверджено документально.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0015621406 від 27 квітня 2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Київській області від 01.03.2017 №349 "Про проведення фактичних перевірок" в частині проведення фактичної перевірки ТОВ "Тайм-Газ", суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст.80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно з п. 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Отже, Податковим кодексом України встановлений вичерпний перелік підстав для не допуску посадових осіб податкового органу до перевірки відповідного суб'єкта господарювання.

Разом з тим суд вбачає за доцільне звернути увагу на те, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. А відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірок), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Відповідно до викладеного, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення.

Так, зокрема, така позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 24. 12.2010 у справі № 21-25а10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що під час встановлення протиправності дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок суб'єктів господарювання, важливим є встановлення факту безпосереднього не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Як зазначено вище, позивачем було допущено посадових осіб Головного управління ДФС у Київській області до проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу, і тим самим не використав своє право недопуску посадових осіб до проведення перевірки.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Київській області від 01.03.2017 №349 "Про проведення фактичних перевірок" в частині проведення фактичної перевірки ТОВ "Тайм-Газ".

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Київській області, становить 2040,14 грн.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області № НОМЕР_2 від 27 квітня 2017 року.

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2040.14 грн. (дві тисячі сорок гривень 14 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм-Газ" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області.

4. У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 листопада 2017 р.