Постанова

від 05.12.2017 по справі 820/4963/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

05.12.2017 р. справа №820/4963/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Стрєлка О.В.,

представників позивача - Нефьодової Н.С., Вербицького А.О.,

представника відповідача - Масютіна Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Головного управління Держпраці у Харківській області до Комунального підприємства "Вільшанське житлово-комунальне господарство" прозупинення виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме роботи в колодязях, камерах, замкнутому просторі , -

встановив:

Суб'єкт владних повноважень, Головне управління Держпраці у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про зупинення робіт Комунального підприємства Вільшанське житлово-комунальне господарство у колодязях, камерах, замкнутому просторі.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що проведений захід контролю показав існування низки порушень чинного законодавства України, які здатні спричинити загрозу життю та здоров'ю людей.

Відповідач, Комунальне підприємство Вільшанське житлово-комунальне господарство , проти позову не заперечував. У ході розгляду справи представник відповідача визнав наявність викладених в акті порушень, стверджував, що найближчим часом усі вони будуть усунуті.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України законодавцем запроваджено безумовний пріоритет інтересів невладного суб'єкта права над інтересами суб'єкта владних повноважень, і цей пріоритет має бути дотриманий адміністративним судом при відправленні правосуддя в усіх без винятку адміністративних справах.

Водночас з цим, згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У розумінні ч. 2 ст. 72 КАС України загальновідомими обставинами є трагічні події, котрі мали місце на території Одеської області в дитячому оздоровчому таборі Вікторія та спричинили смерть дітей, непоодинокими є також і випадки поширення засобами масової інформації відомостей по загибель людей при виконанні робіт у колодязях тощо.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для вирішення спору ані на засадах ч. 2 ст. 71 КАС України, ані на засадах ч. 1 ст. 71 КАС України, а весь тягар доказування відсутності як порушень закону, так і доказування нездатності цих порушень спричинити шкоду життю та здоров'ю людей покладає на невладного суб'єкта - відповідача по справі.

При цьому, суд враховує, що у справах, котрі розглядаються адміністративними судами у порядку п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, фактичним об'єктом судового захисту є життя і здоров'я людини, а відтак, суб'єкт владних повноважень при виконанні функції державного нагляду (контролю) повинен добути не лише докази наявності фактів порушень закону, а й докази об'єктивної здатності цих порушень закону спричинити шкоду життю та здоров'ю людини, тобто довести існування реальної (а не удаваної, теоретично можливої до настання) загрози.

Таким чином, суд, перевіряючи ризик настання цих наслідків, повинен керуватись, насамперед, положеннями ст. 3 Конституції України і не брати до уваги відповідність закону підстав, приводів та процедури реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції у спірних правовідносинах.

За матеріалами справи судом встановлено, що працівниками позивача була проведена перевірка діяльності відповідача, результати якої оформлені актом від 13.10.2017 р. за №19-03-03-5221/2022.

У тексті вказаного акту відображені судження про наявність низки порушень, котрі за твердженням владного суб'єкта несуть загрозу життю та здоров'ю людей, а саме: 1) керівництво не пройшло навчання та перевірку знань згідно з Правилами техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць; 2) на підприємстві відсутні наряди-допуски на проведення газонебезпечних робіт; 3) відсутні засоби індивідуального та колективного захисту (лампа ЛБВК, рятувальні пояси, мотузки, протигази); 4) не у повному обсязі укомплектована аварійна бригада слюсарів, бо роботи у колодязях виконуються однією особою, а не трьома.

Перевіривши обґрунтованість даних суджень владного суб'єкта суд зазначає, що жодне з них не знайшло свого документального підтвердження в обсязі матеріалів проведеної Головним управлінням перевірки.

Так, керуючись Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивач у спірних правовідносинах безпідставно не використав надане ч. 1 ст. 8 цього закону повноваження на одержання пояснень, документів та матеріалів, які підтверджують факт реального існування виявленого порушення закону.

Частиною 8 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Проте, вказане повноваження також безпідставно не було використано владним суб'єктом у ході перевірки.

Внаслідок цього, всі викладені в акті порушення залишитись документально непідтвердженими.

Більше того, у ході перевірки позивач не визначився зі складом керівництва КП, не встановив кількості штатних працівників КП, які можуть виконувати небезпечні для життя роботи, не дослідив фізичних та технічних параметрів жодного з об'єктів, на якому можуть виконуватись небезпечні для життя роботи.

Судом у ході розгляду справи виявлено, що під час встановлення ознак небезпеки в діяльності КП позивачем було допущено безвідповідальність та формалізм.

Так, за наслідками проведення перевірки структурним підрозділом позивача було складено службову записку без номеру та без дати, в якій замість порушення питання про зупинення виконання робіт, було ініційовано питання про заборону експлуатації обладнання Комунального підприємства, хоча наявності такого обладнання не було зафіксовано у ході перевірки.

Вказана службова записка (до якої були додані матеріали проведеної перевірки) без належного вивчення була підписана працівником позивача - ОСОБА_4.

Допитаний як свідок у судовому засіданні ОСОБА_4 не спромігся пояснити ані суті чи змісту виявлених перевіркою порушень, ані доказів знаходження в експлуатації КП будь-яких об'єктів, на яких проводяться небезпечні для життя роботи, ані причин зазначення у службовій записці про потребу заборони експлуатації обладнання замість необхідності зупинення виконання робіт. З пояснень ОСОБА_4 випливає, що рішення про звернення до суду з позовом про зупинення робіт викладено в тексті акту перевірки від 27.09.2017 р. у фразі 1. У зв'язку з виявленням порушень, зазначених у рядку №6, 7, 17, 18 таблиці, попереджаю про необхідність негайного зупинення робіт (виробництва): - роботи в колодязях, камерах, замкнутому просторі , що прямо суперечить нормам Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Згадана службова записка разом з матеріалами перевірки була також і предметом вивчення першого заступника ГУ Держпраці у Харківській області - ОСОБА_5, яким на тексті цієї записки було проставлено графічний символ у вигляді перекресленого діагональною лінією півкола.

Допитаний як свідок у судовому засіданні ОСОБА_5 жодних пояснень по суті викладених порушень суду не надав.

Згідно з п. 40 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (затверджено постановою КМУ від 30.11.2011р. №1242; далі за текстом - Інструкція №1242) резолюція - це зроблений посадовою особою напис на документі, який містить стислий зміст прийнятого нею рішення щодо виконання документа. Резолюція складається з таких елементів: прізвище, ініціали (ініціал імені) виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата. Якщо доручення надано кільком посадовим особам, головним виконавцем документа є зазначена першою особа, якій надається право скликати інших виконавців та координувати їх роботу. Першою, як правило, зазначається особа, яка займає вищу або рівну посаду.

Аналогічна за змістом норма викладена і у п. 68 Типової інструкції з діловодства в Головних управліннях (Управліннях) Державної служби України з питань праці в областях (затверджено наказом Державної служби України з питань праці від 24.02.2017р. №31; далі за текстом - Інструкція №31), де вказано, що резолюція - це зроблений посадовою особою напис на документі, який містить стислий зміст прийнятого нею рішення щодо виконання документа.

Резолюція складається з таких елементів: прізвище, ініціали (ініціал імені) виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата.

Таким чином, працівниками позивача при реалізації владної управлінської функції контролю у спірних правовідносинах було допущено явне та однозначно безвідповідальне ставлення до виконання обов'язків за посадами, що у розумінні ст. 65 Закону України Про державну службу містить в собі ознаки скоєння дисциплінарного проступку.

Внаслідок цього подані до суду матеріали позову не містять жодних доказів не лише наявності небезпеки життю та здоров'ю людей, а й навіть доказів реальності існування викладених в акті порушень.

Втім з огляду на приписи ст. 3 Конституції України судом з метою встановлення об'єктивної істини по справі було організовано виконання ст. 11 КАС України і самостійно одержано від КП і відомості про склад керівництва КП, до якого входить лише начальник підприємства (а.с. 43); і відомості про штат підприємства, з якого випливає відсутність працівників за посадою слюсар-сантехнік (а.с. 43); і відомості про працівників, котрі фактично виконують роботи з обслуговування системи водопостачання в с. Вільшани (а.с. 42); і відомості про розташування та технічні парламенти об'єктів, які можуть бути кваліфіковані як колодязі у кількості 43 шт. та як камери у кількості 3 шт. (а.с. 56-57); і відомості про підключення до мережі водопостачання дитячого садочку та школи.

Самостійно добувши перелічені вище докази, суд вважає за доцільне факт існування порушення в дійсності та здатність цього порушення спричинити негативні наслідки для життя і здоров'я людини за кожним окремим епізодом.

Стосовно епізоду непроходження навчання та перевірки знань згідно з Правилами техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць керівництвом КП.

Відповідач визнав факт наявності даного порушення, але суд вважає, що вказане порушення за своїм характером не здатне самостійно спричинити загрозу настання шкоди життю та здоров'ю людини.

Стосовно епізоду відсутності нарядів-допусків на проведення газонебезпечних робіт.

Відповідач визнав факт наявності даного порушення, але суд вважає, що вказане порушення за своїм характером не здатне самостійно спричинити загрозу настання шкоди життю та здоров'ю людини, бо за своєю суттю є лише документальним оформленням підготовки до виконання роботи у минулому і за умови дотримання всіх суттєвих вимог закону не може сприйматись як перешкода у виконанні майбутніх робіт.

Стосовно епізоду відсутності засобів індивідуального та колективного захисту (лампа ЛБВК, рятувальні пояси, мотузки, протигази).

Відповідач визнав факт наявності даного порушення і суд вважає, що вказане порушення за своїм характером явно та очевидно несе загрозу життю та здоров'ю людей, адже відсутність необхідних приладів, пристосувань не дозволяє створити безпечні для роботи умови.

Стосовно епізоду виконання робіт у колодязях однією особою.

Відповідач визнав факт наявності даного порушення і суд вважає, що вказане порушення за своїм характером явно та очевидно несе загрозу життю та здоров'ю людей.

Так, за матеріалами справи судом виявлено, що на балансі КП документально немає об'єктів, роботи на яких загрожують життю та здоров'ю людей.

Разом з тим, добуті судом докази показали, що у фактичній експлуатації КП знаходяться 43 об'єкти, які підпадають під ознаки розподільчих колодязів та 3 об'єкти, які підпадають під ознаки камер (розміщені над артезіанськими свердловинами).

Роботи у цих об'єктах фактично проводяться. Кількість працівників на цих роботах є меншою від трьох.

Суд зважає, що акт перевірки позивача від 13.10.2017 р. у п. 18 не містить даних про проведення робіт у камерах.

Проте, суд не вважає цю обставину перешкодою у прийнятті рішення про зупинення робіт у цій частині, позаяк допущені Головним управлінням недоліки у виконанні управлінської функції контролю у спосіб проведення перевірки не можуть нести загрозу життю та здоров'ю людей.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність у спірних правовідносинах об'єктів, котрі можуть бути кваліфіковані як замкнутий простір і не охоплені змістом понять колодязь та камера, то в цій частині підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Частиною 5 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

З положень ч. 1 ст. 256 КАС України чітко і безумовно слідує, що за умови існування загрози життю та здоров'ю людей законодавець наділив адміністративний суд повноваженням на прийняття рішень про: 1) зупинення роботи, 2) зупинення експлуатації, 3) зупинення проведення робіт, 4) зупинення випуску продукції, 5) зупинення реалізації продукції, 6) зупинення надання послуг.

Оскільки проведеним судовим розглядом підтверджений факт реальності існування загрози життю та здоров'ю людей від умов діяльності відповідача при проведенні робіт у колодязях та камерах, то позов в цій частині слід задовольнити, а рішення суду в цій частині належить допустити до негайного виконання.

Відсутність у спірних правовідносинах окремих об'єктів з характеристиками замкнутого простору, зумовлює відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави, повноваження та спосіб дій владних суб'єктів у правовідносинах з приводу виконання рішень суду вичерпно унормовані приписами Закону України Про виконавче провадження .

Згідно з приписами названого акту законодавства позивач не має повноважень на виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд не знаходить правових підстав для задоволення вимоги позову у частині покладання на заявника виконання судового акту.

Окрім того, суд бере до уваги, що прийняте в порядку п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України судове рішення про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) як за процедурами згідно з Кодексом цивільного захисту України, так і за процедурами згідно з ч. 7 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності взагалі не потребує вжиття будь-яких організаційно-правових дій, спрямованих на його виконання, позаяк встановлює для відповідача обов'язок по невчиненню дій (заборону на вчинення дії), тобто імперативно однозначно і нездоланно визначає правову поведінку зобов'язаної особи як бездіяльність. За загальним правилом примусове забезпечення бездіяльності є неможливим.

За змістом ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України запровадження рішенням суду заборони на вчинення будь-яких дій є цілком достатнім для забезпечення належного рівня правопорядку.

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ст. 94 КАС України та Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 167, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

постановив:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Зупинити роботи Комунального підприємства Вільшанське житлово-комунальне господарство (ідентифікаційний код - 14058351; місцезнаходження - 62360, Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, пров. Ринковий, буд.№1) у колодязях та камерах.

Допустити до негайного виконання постанову в частині зупинення робіт Комунального підприємства Вільшанське житлово-комунальне господарство (ідентифікаційний код - 14058351; місцезнаходження - 62360, Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, пров. Ринковий, буд.№1) у колодязях та камерах.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Роз'яснити, що постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 6 грудня 2017 року.

Суддя Сліденко А.В.