Рішення

від 28.11.2017 по справі 907/697/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.2017 Справа № 907/697/17

Суддя Йосипчук О.С., розглянувши матеріали

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та гарантія", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лев» , с. Минай Ужгородського району

про стягнення 202554,77 грн.,

За участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, предст. за дов. від 28.09.2017р. №738;

від відповідача - ОСОБА_2, предст. за дов. від 30.10.2017р.;

Суть спору : стягнення 202554,77 грн. боргу за договором банківського кредиту №2-КЛ/12-У від 17.09.2012 року

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Вважає, що у нього, як нового кредитора, виникло право вимоги до відповідача щодо сплати простроченої заборгованості по кредиту по договору №2-КЛ/12-У від 17.09.12р., а також право вимагати сплати відсотків за користування кредитними коштами та неустойки.

Присутній у засіданні суду уповноважений представник відповідача позов не визнав, однак письмових, документально підтверджених та нормативно обгрунтованих поясненнь по суті позову не подав. Зважаючи на таке, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

встановив:

Як вбачається із матеріалів справи, між публічним акціонерним товариством „Укргазпромбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю Лев (позичальником) укладено Договір банківського кредиту №2-КЛ/12-У, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії з граничним лімітом заборгованості в розмірі 220000грн. зі сплатою процентів, виходячи з розміру процентної ставки 25% річних та строком користування кредитом до 16.09.2013 року. В подальшому Додатковими угодами №1 - 6 сторони коригували розмір процентної ставки (24,5 відсотки), граничні строки повернення кредиту та ліміт граничної заборгованості. Таким чином, Додатковою угодою №6 від 21 липня 2014 року сторони домовились, що ліміт граничної заборгованості складає 152000грн., а кінцевий термін повернення кредиту - 15.09.2014 року.

Розділом 5 сторони кредитного договору визначили розмір відповідальності за порушення своїх зобов'язань. Зокрема, у разі порушення позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій згідно з умовами цього Договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання; а у разі порушення будь-якого зобов'язання (крім грошового) позичальник сплачує штраф у розмірі 0,2% від ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією.

На виконання означеного Договору, упрововж усього періоду дії договору, банк надав відповідачу чотири транші/виплати: 18.09.2012 року на суму 150000грн., 08.10.2012 року - 70000грн., 09.11.2012р. - 90000грн. та 19.11.2013 року - 70000грн., всього на суму 380000грн.

Згідно із поданими позивачем доказовими матеріалами, відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту товариство виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 27.08.2014 року складає: по тілу кредиту у сумі 118000грн., а у сумі 81081,59 грн. - по процентах за користування кредитом.

Крім того, з посиланням на п. п. 5.1, 5.3 Договору банківського кредиту №2-КЛ/12-У, банк надав позивачу розрахунки пені за прострочення сплати процентів у сумі 3001,18 грн. та штрафу у розмір 472 грн. (розрахунок боргу, складений установою банку, доданий позивачем до матеріалів справи). При цьому, документально підтверджений та нормативно обгрунтований розрахунок суми позову, який складено самостійно, позивач не надав. З огляду на таке, черз відсутність розрахунку суми позову, садом піддано дослідженню розрахунок, який складений банківською установою станом на 27.07.2017р. в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "Укргазпромбанк".

В подальшому, 27 липня 2017 року між публічним акціонерним товариством „Укргазпромбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та гарантія" (новий кредитор по договору) укладено Договір №40 про відступлення прав вимог (далі - договір відступлення права вимоги), згідно з п. 1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимог Банку до позичальників та поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього договору, в т. ч. і вимогу по зобов'язаннях, які виникли на підставі Договору банківського кредиту №2-КЛ/12-У від 17.09.2012 року .

На виконання умов договору від 27.07.2017 сторони підписали ОСОБА_1 приймання-передачі №1 до Договору №40 документів, що підтверджують перехід права вимоги, в т. ч. і до товариства з обмеженою відповідальністю „Лев» за згаданим кредитним договором.

Товариство з обмеженою діяльністю "Фінансова компанія «Довіра та гарантія" (новий кредитор по договору) звернулося з даним позовом про стягнення з боржника непогашеної суми боргу, яка станом на 07.09.2017 року складає 202554,77 грн., в т. ч. 118000грн. простроченої заборгованості по кредиту, 81081,59 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 3473,18 грн. неустойки.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та оцінивши наявні у справі матеріали, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, в строк та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сума боргу по тілу кредиту та процентах за користування кредитом належним чином доведена матеріалами справи, відповідачем не спростована, і на підставі згаданих статей є сумою, яку останній боргує позивачу, як новому кредитору.

Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача означеної заборгованості по кредиту та по відсотках за користування кредитом.

Крім того, порушення відповідачем зобов'язань згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ст. 230 Господарського кодексу України, іншими законами або договором.

Посилаючись на п. п. 5.1, 5.3 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі облікової ставки НБУ, нараховану за несвоєчасно сплачені відсотки по кредиту, що діяла у період, за який сплачується пеня, в сумі 3001,18 грн. При цьому, розрахунок пеня складено не позивачем, період нарахування пені охоплює строк з 29.07.2016 по 26.07.2017р. без посилання на підстави такого терміну прострочення, а сума відсотків на яку нараховується пеня відрізняється від суми відсотків, які зазначені в регістрах банківського розрахунку нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

Досліджуючи обставини нарахування пені та їх підставність, судом враховано зміст розділу 5 Договору, який не змінює термін нарахування пені, встановлений законом (мт.232 ГК України) та правила ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, згідно з умовами договору кінцевий термін повернення тіла кредиту - 15.09.2014 року. Відповідач у визначений сторонами строк кредит в повному обсязі не повернув, тому позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення процентів за його користування за період до 26.07.2017 року включно. Поряд з цим, заявлена до стягнення пеня за прострочення сплати відсотків розрахована позивачем за період: 29.07.2016 по 26.07.2017р.

Як вбачається із матеріалів справи, судом неодноразово витребовувався розгорнутий розрахунок боргу, в т. ч. і пені, для з'ясування підставності та правильності нарахування такої, однак, вимога суду залишилась позивачем без уваги.

За таких обставин, та зважаючи на приписи ст.33 ГПК України, суд констатує відсутність достатніх та необхідних доказів, які б достовірно обгрунтовували витребовувану позивачем пеню у розмірі 3001,18 грн. та підтверджували підставність вимоги про її стягнення.

На підставі наведеного вище, суд не вбачає за можливе провести перерахунок та перевірку нарахуваної пені за пред'явлений позивачем період (в т. ч. із врахуванням вимог ст. 232 ГК України) що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині вимог, через недоведеність належними та допустимими доказами.

Вимога про стягнення штрафу, нарахованого за два порушення негрошових зобов'язань в розмірі 236 грн. є підставною, відповідачем не спростованою, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Таким чином, приймаючи до уваги факт порушення позивачем грошових зобов'язань у спірній ситуації та зважаючи на заперечення відповідача, як по суті вимоги так і по строкам цієї вимоги, з відповідача на користь позивача належить стягнути 199553,59 грн. боргу, в т. ч. 118000 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 81081,59 грн. боргу по відсотках за користування кредитними коштами, 236 грн. штрафу за порушення умов договору в частині страхування майна, 236 грн. штрафу за порушення умови договору щодо надання фінансової звітності та грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2993,30 грн. грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 512, 514, 625 Цивільного кодексу України, ст. 49, ст. ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лев» (89422, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Минай, вул. Транспортних будівельників, 4, код ЄДРПОУ 20464859) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Довіра та гарантія"( 04112 м. Київ, вул. Авіаконструктора ОСОБА_3, 8. Оф. 32. Код ЄДРПОУ 38750239) суму 199553,59 грн., в т. ч. 118000 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 81081,59 грн. відсотків за користування кредитними коштами, грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків та 472 грн. штрафу, а також суму 2993,30 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні, 30 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.12.17

Суддя О.С. Йосипчук