Рішення

від 20.11.2017 по справі 911/3118/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р. Справа № 911/3118/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРФАРБА , м. Київ

до Держаного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль , Київська обл., м. Бориспіль

про стягнення 394 008,45 гривень

за участю представників:

від позивача: Перепелиця О.В. (довіреність №АП-099 від 11.10.2017)

від відповідача: Гостищева Н.В. (довіреність №01-22/7-133 від 27.03.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю УКРФАРБА (далі - ТОВ УКРФАРБА /позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Держаного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі - ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль /відповідач) про стягнення з відповідача 394 008,45 гривень, з яких: 392 999,04 грн основного боргу за поставлений згідно договору про закупівлю №37-14.2/3.3-20 від 21.06.2017 товар та 1 009,41 грн пені.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2017 порушено провадження в справі №911/3118/17, розгляд справи призначено на 07.11.2017.

У судовому засіданні 07.11.2017 оголошено перерву до 20.11.2017.

17.11.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 400 642,82 грн, з яких: 392 999,04 грн основного боргу, та 1 990,50 грн пені, 4 715,98 грн інфляційних втрат та 937,30 грн 3% річних.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пп. 3.10., 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативних приписів, суд дійшов висновку, що збільшення розміру позовних вимог слід розуміти, як збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, а відтак позивач вправі збільшити розмір вимог про стягнення сум основного боргу та пені в межах первісно заявленого періоду.

Так, початок розгляду справи №911/3118/17 по суті було розпочато в судовому засіданні 07.11.2017, що підтверджується протоколом судового засідання від 07.11.2017.

Поряд з тим, як слідує зі змісту заяви про збільшення позовних вимог, позивачем додатково заявлено вимоги про стягнення нарахованих на основний борг 4 715,98 грн інфляційних втрат та 937,30 грн 3% річних, вимоги про стягнення яких не були заявлені позивачем при зверненні до суду з позовом у первісній редакції, а також заявлено до стягнення з відповідача суму пені, нараховану за період з 04.10.2017 по 10.11.2017, у той час як первісний розрахунок вимоги про стягнення пені здійснювався лише за період з 04.10.2017 по 18.10.2017.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що заява позивача про збільшення позовних вимог за своєю правовою природою спрямовані на зміну предмету та підстав позову у даній справі після початку розгляду справи по суті.

Пунктом 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заява позивача про збільшення позовних вимог підлягає залишенню без розгляду в силу її невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України, а спір підлягає розгляду в первісно заявленій редакції з урахуванням поданих сторонами документів.

До того ж, через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про покладення на відповідача судових витрат та витрат позивача на оплату послуг адвоката.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2017 між ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі-замовник) та ТОВ УКРФАРБА (далі-постачальник) укладено договір про закупівлю №37-14.2/3.3-20 (далі-договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, найменування якого наведено в п. 1.2 договору, а замовник здійснити приймання та товару та оплатити такий товар відповідно до специфікації та технічних характеристик, що наведені в додатку №1 до договору (далі - специфікація договору). Кількість та ціну товару зазначено в специфікації договору.

У відповідності до пп. 1.2, 3.1 та 11.1 договору найменування товару: Мішки та пакети.

Сума, визначена у договорі (ціна договору), складається з сумарної ціни одинць товару, що підлягають поставці за договором і становить 392 999,04 грн, включаючи ПДВ 20% - 65 499,84 грн.

Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2017.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації договору до поставки погоджено пакувальну плівку рукав УКТ ЗЕД 3920 у кількості 324 рулонів загальною вартістю 392 999,04 грн.

Копії вищенаведених договору та специфікації до нього наявні в матеріалах справи.

Відповідно до викладених ТОВ УКРФАРБА у позові обставин, позивач належним чином виконав власні договірні зобов'язання та поставив відповідачу товар загальною вартістю 392 999,04 грн згідно видаткової накладної №Р-00001478 від 03.08.2017, копія якої наявна в матеріалах справи.

В підтвердження наявності повноважень представника відповідача на отримання товару за вищевказаною видатковою накладною суду надано копію довіреності від 02.08.2017.

До того, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

В обґрунтування поданого позову, ТОВ УКРФАРБА зазначило, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором не виконав, оплату за отриманий товар не провів, а тому станом на момент звернення позивача до суду із відповідним позовом у ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль перед ТОВ УКРФАРБА виникла заборгованість у розмірі 392 999,04 грн, яку позивач і заяви до стягнення з відповідача за відповідно поданим позовом.

Заперечуючи проти заявленої вимоги, відповідач зауважив на проведенні 26.10.2017 з позивачем часткових розрахунків за отриманий товар, в підтвердження чого суду було надано копію платіжного доручення №10005 від 26.10.2017.

В подальшому, в процесі розгляду спору у даній справі відповідачем було проведено розрахунки за отриманий згідно договору товар у повному обсязі, в підтвердження чого суду відповідачем надано копію платіжного доручення №7690 від 10.11.2017.

Обставини здійснення відповідачем повного разрахунку за отриманий згідно договору товар позивач не заперечив.

Дослідивши повно і всебічно матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Приписами ст. ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 712, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2.1. договору замовник протягом 60 (шістдесяти) календарних днів після фактичної поставки та підписання сторонами видаткової накладної на фактично поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

З огляду вищезазначеного, підписання відповідачем видаткової накладної №Р-00001478 від 03.08.2017 без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого за договором товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль обов'язок по сплаті вартості поставленого за договором товару у повному обсязі у строк до 02.10.2017 включно.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Поряд з тим, пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Так, з наданих відповідачем копій платіжних доручень №10005 від 26.10.2017 на суму 196 000,00 грн та №7690 від 10.11.2017 на суму 196 999,04 грн слідує, що вартість товару, поставленого за договором згідно видаткової накладної №Р-00001478 від 03.08.2017, відповідач на момент прийняття рішення у даній справі оплатив повністю.

За таких обставин, оскільки суму основного боргу за отриманий за договором товар у розмірі 392 999,04 грн відповідачем сплачено після порушення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 392 999,04 грн основного боргу з підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль 1 009,41 грн пені, нарахованої за період з 04.10.2017 по 18.10.2017 на 392 999,04 грн основного боргу.

Відповідач заперечив проти відповідно заявленої вимоги з огляду на те, що відповідно до п. 8.10. договору суми пені та/або штрафу сплачуються протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку на сплату відповідно нарахованих штрафних санкцій.

Таким чином, оскільки позивач не виставляв рахунку на оплату сум пені за прострочення оплати товару, відповідач вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення 1 009,41 грн пені та просить суд відмовити у її задоволенні повністю.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До того ж, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 8.2. договору за прострочення оплати за цим договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір суми пені, обрахований судом в межах визначеного позивачем періоду, є арифметично вірним, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 1 009,41 грн пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Посилання ж відповідача на відсутність виставленого позивачем рахунку на сплату пені за прострочення виконання зобов'язання, як наслідок необґрунтованість відповідної вимоги, оцінюється судом критично, позаяк нормами чинного законодавства унормовано обов'язок учасника господарських відносин сплатити штрафну санкцію у разі невиконання та/або неналежного виконання ним господарського зобов'язання, у той час як момент виникнення відповідного обов'язку ставиться в залежність від моменту, коли боржник порушить виконання зобов'язання, а не від вчинення кредитором передбачених договором дій щодо виставлення рахунків чи пред'явлення вимоги на сплату таких штрафних санкцій.

Крім того, разом з позовними вимогами позивач просить суд стягнути з відповідача 6 250,00 грн витрат позивача на оплату послуг адвоката.

В підтвердження відповідної вимоги позивач надав суду:

- копію договору про надання правової допомоги №АП-099 від 11.10.2017, укладеного між ТОВ УКРФАРБА та адвокатом Перепелицею О.В.;

- копію свідоцтва про право на заняття Перепелицею О.В. адвокатською діяльністю №3457 від 25.09.2008;

- додаткову угоду від 12.10.2017 до договору про надання правової допомоги №АП-099 від 11.10.2017;

- акт №1 приймання-передачі надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги №АП-099 від 11.10.2017;

- платіжне доручення №2615 від 20.11.2017 на суму 6 250,00 грн.

Приписами ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на те, що ГПК України не передбачено застосування господарським судом закону за аналогією (у здійсненні господарського судочинства), при визначенні згаданих сум не підлягають застосуванню за аналогією приписи Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Враховуючи наведене, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної вимоги позивача та стягнення з відповідача вартості витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у 2017 році - 3 200,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 22, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 627, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №911/3118/17 в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю УКРФАРБА про стягнення з Держаного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль 392 999,04 грн основного боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Держаного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю УКРФАРБА (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, будинок 23-Б, ідентифікаційний код 32384904) 1 009 (одну тисячу дев'ять) грн 41 коп. пені, 3 200 (три тисячі двісті) грн 00 коп. витрат позивача на оплату послуг адвоката та 5 910 (п'ять тисяч дев'ятсот десять) грн 13 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 06.12.2017.

Суддя В.А. Ярема