Постанова

від 08.02.2018 по справі 911/3118/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2018 р. Справа№ 911/3118/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Пономаренка Є.Ю.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - ОСОБА_2

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2017 р. (повний текст складено 06.12.2017 р.)

у справі № 911/3118/17 (суддя - Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфарба"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про стягнення 394008,45 грн

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" (далі - позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 392 999,04 грн заборгованості за договором про закупівлю № 37-14.2/33-20 від 21.06.2017 р. та 1 009,41 грн пені.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором не виконав, оплату за отриманий товар не здійснив, а тому станом на момент звернення позивача до суду із відповідним позовом у ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" перед ТОВ "Укрфарба" виникла заборгованість у розмірі 392 999,04 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/3118/17 від 20.11.2017 р. припинено провадження в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" про стягнення з Держаного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 392 999,04 грн основного боргу; позовні вимоги задоволено; стягнуто з Держаного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" 1 009,41 грн пені.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2017 р., Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що відповідно до п. 8.10 укладеного договору суми пені та/або штрафу сплачуються протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку на сплату відповідно нарахованих штрафних санкцій. Оскільки позивач не виставляв рахунку на оплату сум пені за прострочення оплати товару, тому вимога позивача, на думку скаржника, про стягнення 1 009,41 грн пені є необґрунтованою.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2017 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3118/17 та призначено її до розгляду на 25.01.2018 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 р. було оголошено перерву до 08.02.2018 р.

У засідання суду, призначене на 08.02.2018 р., представник відповідача вдруге не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

21.06.2017 р. між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - замовник) та ТОВ "Укрфарба" (далі - постачальник) було укладено договір про закупівлю № 37-14.2/3.3-20 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, найменування якого наведено в п. 1.2 договору, а замовник здійснити приймання товару та оплатити такий товар відповідно до специфікації та технічних характеристик, що наведені в додатку № 1 до договору (далі - специфікація договору). Кількість та ціну товару зазначено в специфікації договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменування товару: мішки та пакети.

Як передбачено п. 3.1 договору, сума, визначена у договорі (ціна договору), складається з сумарної ціни одиниць товару, що підлягають поставці за договором і становить 392 999,04 грн, включаючи ПДВ 20% - 65 499,84 грн.

Відповідно до п. 4.2.1 договору замовник протягом 60 календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на фактично поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100 % ціни фактично поставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2017 р. (п. 11.1 договору).

Відповідно до специфікації договору, яка є додатком № 1 до договору, до поставки сторонами було погоджено пакувальну плівку рукав УКТ ЗЕД 3920 у кількості 324 рулонів загальною вартістю 392 999,04 грн.

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 392 999,04 грн, що підтверджується видатковою накладною № Р-00001478 від 03.08.2017 р., а також довіреністю на отримання товару від 02.08.2017 р.

Жодних претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору від відповідача не надходило.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Так, підписання відповідачем видаткової накладної № Р-00001478 від 03.08.2017 р. без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого за договором товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" обов'язок по сплаті вартості поставленого за договором товару у повному обсязі у строк до 02.10.2017 р.

Разом з цим, з наданих відповідачем копій платіжних доручень № 10005 від 26.10.2017 р. на суму 196 000,00 грн та № 7690 від 10.11.2017 р. на суму 196 999,04 грн вбачається, що вартість товару, поставленого за договором згідно видаткової накладної № Р-00001478 від 03.08.2017 р., відповідач оплатив повністю під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, чинної станом на момент прийняття рішення у даній справі, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки суму основного боргу за отриманий за договором товар у розмірі 392 999,04 грн відповідачем сплачено після порушення провадження у даній справі, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про припинення провадження у даній справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 392 999,04 грн основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 009,41 грн пені, нарахованої за період з 04.10.2017 р. по 18.10.2017 р.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом п. 8.2 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати за цим договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 009,41 пені є обґрунтованою, розмір її перевірений судом, є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Доводи скаржника про відсутність виставленого позивачем рахунку на сплату пені за прострочення виконання зобов'язання, як наслідок необґрунтованість відповідної вимоги, судова колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Так, нормами чинного законодавства передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити штрафну санкцію у разі невиконання та/або неналежного виконання ним господарського зобов'язання, у той час як момент виникнення відповідного обов'язку ставиться в залежність від моменту, коли боржник порушить виконання зобов'язання, а не від вчинення кредитором передбачених договором дій щодо виставлення рахунків чи пред'явлення вимоги на сплату таких штрафних санкцій.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 6 250,00 грн витрат позивача на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції та 2 250,00 грн витрат на оплату послуг адвоката в апеляційній інстанції.

В підтвердження відповідної вимоги позивач надав суду:

- копію договору про надання правової допомоги № АП-099 від 11.10.2017 р., укладеного між ТОВ "Укрфарба" та адвокатом ОСОБА_2;

- копію свідоцтва про право на заняття ОСОБА_2 адвокатською діяльністю № 3457 від 25.09.2008 р.;

- додаткову угоду від 12.10.2017 р. до договору про надання правової допомоги № АП-099 від 11.10.2017 р.;

- акт № 1 від 17.11.2017 р. приймання-передачі надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № АП-099 від 11.10.2017 р. на суму 6 250,00 грн;

- акт № 2 від 25.01.2018 р. приймання-передачі надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № АП-099 від 11.10.2017 р. на суму 2 250,00 грн;

- платіжне доручення № 2615 від 20.11.2017 р. на суму 6 250,00 грн;

- платіжне доручення № 2657 від 25.01.2018 р. на суму 2 250,00 грн;

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача вартості витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у 2017 році, тобто у розмірі 3 200,00 грн.

Вимогу позивача про стягнення з відповідача 2 250,00 грн витрат на оплату послуг адвоката в апеляційній інстанції судова колегія також вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2017 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2017 р. у справі № 911/3118/17 - без змін.

2. Стягнути з Держаного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, будинок 23-Б, ідентифікаційний код 32384904) 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят),00 грн витрат позивача на оплату послуг адвоката.

3. Матеріали справи № 911/3118/17 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Копію даної постанови надіслати сторонам у справі.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в силу п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ч. 1 ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.02.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Є.Ю. Пономаренко